Ухвала від 11.03.2025 по справі 308/798/24

Справа № 308/798/24

1-кс/308/598/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2025 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №42020071030000038 внесеного до ЄРДР 12.02.2020 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 4 статті 190 КК України про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 від імені якої діє адвокат ОСОБА_4 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про скасування арешту майна.

Клопотання обґрунтовує тим, що 09.04.2021 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області по справі №308/2845/21, в рамках кримінального провадження №42020071030000038 від 11.09.2018 року, за результатом розгляду клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області винесено ухвалу відповідно до якої вирішено накласти арешт на об`єкти нерухомого майна: земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 2110100000:02:001:0074, з усіма спорудами, що розміщені на її території, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження будь - яким чином вказаним майном, оскільки земельна ділянка, площею 0,0346 га, за кадастровим номером 2110100000:02:001:0074, усіма спорудами, що розміщені на її території які на праві приватної власності належить ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), має значення речового доказу у кримінальному проваджені №42020071030000038 та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки являлось об`єктом вчиненого злочину. Слідчим доведено необхідність арешту майна з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1, ст. 170 КПК України.

Адвокат вважає, що арешт належної ОСОБА_3 земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:02:001:0074 є необґрунтованим та підлягає скасуванню оскільки підстави для такого заходу забезпечення кримінального провадження відсутні оскільки:

Предметом розслідування є дії та рішення державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, які можуть бути зафіксовані у відповідних нотаріальних документах; у клопотанні слідчого про арешт майна рівно та у постанові від 12.02.2020 року про визнання земельної ділянки речовим доказом не містить жодних обґрунтувань того, чому земельна ділянка/споруди які на ній розміщені є речовими доказами у справі. Слідчим не вказано, з якими критеріям зазначені об`єкти він відніс до матеріальних об`єктів, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Клопотання слідчого у кримінальному провадженні не містить також і посилання на докази, що підтверджують обставини, за яких ним прийнято процесуальне рішення про визнання предмету речовими доказами.

Клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять жодних відомостей, які підтверджені належними та допустимими доказами, про існування обставин, які дають достатні мотиви стверджувати, що незастосування арешту призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі земельної ділянки.

Звертає увагу суду, що відповідно до відкритих даних що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що у відношенні до земельної ділянки та розміщених на ній об`єктів не проведено жодних слідчих дій, зокрема, експертиз. Єдина процесуальна дія яка хоч якось побічна пов`язана із арештованим майном ОСОБА_3 мала місце аж у червні/липні 2022 року та стосувалась надання стороні обвинувачення тимчасового доступу до документів з приводу вчиненої реєстраційної дії які перебували у розпорядженні приватного нотаріуса та ліквідатора комунального підприємства. В той же час існування арешту у відношенні до належної ОСОБА_3 земельної ділянки та розміщеного на ній майна жодним чином не впливає на можливість реалізації слідчим свого права та отримання тимчасового доступу до документів.

Існування вказаної обставини дає достатні підстави прийти до висновку, що на даний період часу органом досудового розслідування проведені всі можливі та необхідні процесуальні дії, які стосувалися арештованого майна у зв`язку із чим його подальший арешт є недоцільним, порушує право на вільну реалізацію ОСОБА_3 своїх прав як власника. Тобто, подальший арешт належної ОСОБА_3 земельної ділянки та розміщеної на ній будівлі ніяким чином фактично не може вплинути на хід слідства.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_3 в межах кримінального проводження №42020071030000038, не перебуває в процесуальному статусі підозрюваного, обвинуваченого або особами, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, або обвинуваченого.

Адвокат вказує на те, що оскільки в межах кримінального провадження №42020071030000038 ОСОБА_3 не перебуває в процесуальному статусі підозрюваного, обвинуваченого або особами, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, або обвинуваченого, то і подальший арешт належного їй майна є безпідставним та незаконним.

Згідно фактичних обставин справи видно, що з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та дати накладення арешту на майно пройшло більше трьох років, жодній особі не повідомлено про підозру, остання слідча дія у відношенні до арештована майна мала місце аж у червні/липні 2022 року, що свідчить про явну не обґрунтованість продовження такого триваючого втручання в законні права та інтереси володільця майна.

Крім іншого, на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 11.11.2021 року по справі №308/2845/21 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020071030000038 від 12.02.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, був продовжений до шести місяців, а саме до 11 травня 2022 року однак не дивлячись на це органом досудового розслідування так і не було здобуто достатню кількість доказів які би обґрунтовували можливість пред`явлення підозри та/або обвинувачення особам за обставин які слугували підставою для відкриття кримінального провадження або необхідність подальшого арешту земельної ділянки Заявника.

З огляду на вищенаведене, потреба у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту на земельну ділянку ОСОБА_3 та розміщені на ній будівлі на даний час взагалі відпала, оскільки жодним чином не сприяє та не впливає встановленню істини у відповідному кримінальному провадженні.

Всупереч вимогам процесуального законодавства, при вирішенні питання щодо накладення арешту у відношенні до належного ОСОБА_3 нерухомого майна, слідчий суддя не викликав у судове засідання ОСОБА_3 чим позбавив останню гарантованого Конституцією України права на захист та недоторканість належного їй майна надавши свої заперечення щодо необхідності накладення арешту. Про факт арешту земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:02:001:0074 та розміщеної на ній будівлі в межах кримінального провадження №42020071030000038 від 11.09.2018 року ОСОБА_3 стало відомо лише у січні 2025 року за результатом звернення до приватного нотаріуса з приводу належного майна.

Як вказано у клопотанні арештоване згідно ухвали слідчого судді від 09.04.2021 року майно було предметом спору по справі №308/530/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ТРАНС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , державного реєстратора КП Галаванівської сільської ради «Абсолют» ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування індексних рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння. Водночас, 26.02.2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/530/21 уточнену позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ТРАНС» залишено без розгляду.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10.10.2024 року та Верховного Суду від 06.01.2025 року по справі №308/530/21 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 26.02.2024 року залишено без змін. Отже, станом на момент подання даного клопотання арештоване майно не являється предметом спору в іншому провадженні, Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ТРАНС» не витребовується, що виключає будь-які сумніви у законності його володіння ОСОБА_3 .. Земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:02:001:0074 набута ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 474, виданого 24.05.2017 року. Даний договір є чинним, не дійсним не визнавався.

Посилаючись на ст.ст. 3,9,16,174,172,370 КПК України, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод 41 Конституції України та з огляду на вказані у клопотанні обставини заявник просить: Арешт належного ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) майна, накладеного в рамках кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №42020071030000038 від 12.02.2020 року, згідно ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 квітня 2021 року по справі №308/2845/21, а саме: земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 2110100000:02:001.0074, з усіма спорудами, що розміщені на її території, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження будь - яким чином вказаним майном скасувати.

Прокурор, у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без її участі у задоволення клопотання просила відмовити.

ОСОБА_3 та її адвокату судове засідання не з`явилися, адвокатом та ОСОБА_3 подано заяви про розгляд клопотання за їх відсутності, клопотання просять задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 січня 2024 року за клопотанням слідчого накладено арешт на об`єкти нерухомого майназемельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 2110100000:02:001:0074, з усіма спорудами, що розміщені на її території, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження будь - яким чином вказаним майном.

Зі змісту ухвали вбачається, що арешт накладено на вказаний об`єкт нерухомого майна з метою запобігання можливості перетворення чи відчуження нерухомого майна.

Спорудами, що розміщені на її території, за адресою: АДРЕСА_1 ,що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , має значення речового доказу у кримінальному проваджені №42020071030000038 та відповідає критеріям, зазначеним уст.98КПК України, оскільки являлось об`єктом вчиненого злочину.

Також слідчий суддя вважав, що на виконання вимог ч.1ст.173 КПК України, слідчим доведено необхідність такого арешту майна з метою збереження речового доказу, а також наявність ризиків, передбачених ч.1ст.170 КПК України.

На переконання слідчого судді, застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Як вбачається зі змісту ухвали, учасники судового провадження повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення не надходило, їх неявка не перешкоджала розгляду клопотання. Вказане свідчить про те, що власник майна був повідомленим про розгляд клопотання.

При розгляді клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя враховує те, що згідно витягу з ЄРДР 11.02.2020 ТОВ "СІРІУС ТРАНС" (Код 41643995) звернулося до поліції із заявою про те, що 11.02.2020 до Ужгородської місцевої прокуратури надійшла заява ТОВ "СІРІУС ТРАНС" про те, що невідомі особи шляхом обману заволоділи нерухомим майном площею 754, кв.м. та земельною ділянкою площею 0,0346 га за кадастровим номером 2110100000:02:001:0074 за адресою: м. Ужгород, вул. Льва Толстого, 27а, придбаними товариством на підставі цивільно-правових угод відповідно до норм чинного законодавства. Відомості до ЄРДР внесено за ст.190 ч.4 (чинна до 11.08.2023).

20.07.2023 до ЧЧ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, надійшла заява від адвоката ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ТОВ «Сіріус Транс» ЄДРПОУ 41643995, про те, що згідно інформаційної довідки 297836477 стало відомо, що приватним нотаріусом ОСОБА_7 16.02.2018 було безпідставно закрито об`єкт нерухомого майна РРП 1256384921101, що призвело до подальшого незаконного заволодіння майном ТОВ «Сіріус Транс». Правова кваліфікація кримінального правопорушення: (КК України 2001) ст.365-2 ч.1

07.08.2023 до Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшла копія ухвали судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_9 про те, що згідно інформаційної довідки 297836477 стало відомо, що приватним нотаріусом ОСОБА_7 16.02.2018 було безпідставно закрито об`єкт нерухомого майна РРП 1256384921101, що призвело до подальшого незаконного заволодіння майном ТОВ «Сіріус Транс». Правова кваліфікація кримінального правопорушення: (КК України 2001) ст.365-2 ч.1

Разом із тим відсутні відомості щодо наслідків розслідування кримінального правопорушення.

Згідно матеріалів клопотання вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:02:001:0074 набута ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 474, виданого 24.05.2017 року. Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №409346428 від 23.01.2025.

Також згідно матеріалів клопотання про скасування арешту майна, вбачається що належне ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 2110100000:02:001.0074, з усіма спорудами, що розміщені на її території, розташованої за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вулиця Толстого Л., 27а, було предметом спору у справі №308/530/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ТРАНС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , державного реєстратора КП Галаванівської сільської ради «Абсолют» ОСОБА_6 , приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Ужгородського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання незаконними та скасування індексних рішень та витребування майна з чужого незаконного володіння.

26.02.2024 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/530/21 уточнену позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ТРАНС» залишено без розгляду.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10.10.2024 року та постановою Верховного Суду від 06.01.2025 року по справі №308/530/21 ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 26.02.2024 року залишено без змін.

Станом на момент подання даного клопотання арештоване майно не являється предметом спору в іншому провадженні, Товариством з обмеженою відповідальністю «СІРІУС ТРАНС» не витребовується. Земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:02:001:0074 набута ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 474, виданого 24.05.2017 року. Даний договір є чинним, не дійсним не визнавався.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 Кримінального-процесуального кодексу України, є арешт майна, суть якого полягає у тимчасовій забороні, адресованій власнику чи володільцю майна, відчужувати його, або розпоряджатися чи користуватися ним. Порядок скасування арешту майна встановлюється ст. 174 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. За приписами ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ч.1 та ч.4 ст.174 КПК України визначено, що клопотання про скасування арешту майна під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Так, відповідно до ч.4 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як зазначено вище, зі змісту клопотання представника заявника слідує, щоарешт накладений вже тривалий час, що у свою чергупозбавляє законного володільця майна користуватися та розпоряджатися вказаний майном.

Окрім того, заслуговують на увагу доводи представника заявника з приводу того, що у відношенні до земельної ділянки та розміщених на ній об`єктів не проведено жодних слідчих дій, зокрема, експертних досліджень. Як вказує заявник єдина процесуальна дія пов`язана із арештованим майном ОСОБА_3 мала місце у червні/липні 2022 року та стосувалась надання стороні обвинувачення тимчасового доступу до документів з приводу вчиненої реєстраційної дії, які перебували у розпорядженні приватного нотаріуса та ліквідатора комунального підприємства.

Вказані доводи заявника прокурором спростовані не були.

В той же час існування арешту у відношенні до належної ОСОБА_3 земельної ділянки та розміщеного на ній майна жодним чином не впливає на можливість реалізації слідчим свого права та отримання тимчасового доступу до документів. Існування вказаної обставини дає достатні підстави прийти до висновку, що на даний період часу органом досудового розслідування проведені всі можливі та необхідні процесуальні дії, які стосувалися арештованого майна у зв`язку із чим його подальший арешт є недоцільним, порушує право на вільну реалізацію ОСОБА_3 своїх прав як власника. Тобто, подальший арешт належної ОСОБА_3 земельної ділянки та розміщеної на ній будівлі ніяким чином фактично не може вплинути на хід слідства. В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ст.29 Загальної декларації прав людини, "кожна людина, здійснюючи свої права і свободи, повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання й поваги прав і свобод інших та з метою задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку та загального добробуту в демократичному суспільстві". Мета, підстави і межі здійснення прав людини конкретизуються також у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, в Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, а також в Європейській Конвенції про захист прав особи й основних свобод. Конституція України також передбачає межі здійснення громадянами своїх прав. Так, згідно зі ст. 64, конституційні права і свободи людини та громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень можуть встановлюватися в умовах воєнного або надзвичайного стану. Аналіз зазначеної статті дозволяє зробити висновок про те, що закріплені в ній критерії (підстави) правомірного обмеження прав і свобод людини та громадянина базуються на принципі співвідношення публічних і приватних інтересів.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, Суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"(Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

На теперішній час слідчим та прокурором не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт зазначеного нерухомого майна.

Прокурор подаючи заяву, в якій просить відмовити у задоволенні клопотання, жодним чином свою позицію не обґрунтовує, доказів що свідчили б про необґрунтованість клопотання про скасування арешту майна не надає. Так, до заяви додано виключно витяг з ЄРДР.

На переконання слідчого судді, відсутні дані, які б виправдовували подальше втручання у володіння майном його власника, оскільки органом досудового розслідування не доведено необхідність та наявність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування у такому арешті майна; підстави, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння власником належним йому майном. З часу внесення відомостей до ЄРДР 11.02.2020, жодній особі не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Тобто, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Натомість тривалий арешт нерухомого майна фактично порушує права власника в повній мірі користуватися, володіти та розпоряджатися належним їй майном, у даному випадку земельною ділянкою.

На підставі вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна при викладених у клопотанні обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна та завданнями кримінального провадження, а потребами досудового розслідування кримінального провадження не обґрунтуються продовження застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, тому клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

При цьому, слідчий суддя враховує також те, що прокурор, за клопотанням якого було накладено арешт на вказане майно належним чином свою позицію щодо заперечення скасування арешту майна не обґрунтував. Саме лише формальне заперечення прокурора про заперечення проти задоволення поданого клопотання не є підставою для відмови у задоволенні клопотання. Жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання адвоката та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчому судді надано не було, у зв`язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, дійшов до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Таким чином, на день розгляду клопотання про скасування арешту представником власника майна, було доведено відсутність підстав у продовженні даного заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, з наведених вище підстав. Тому є безпідставним та не виправданим потребами досудового розслідування подальше втручання у права законного власника щодо належного йому нерухомого майна, окрім цього, у органу досудового розслідування було достатньо часу з моменту накладення арешту дослідити, чи має відношення майно до кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя прийшов до висновку, що правова підстава для арешту майна заявника, станом на день розгляду даного клопотання, спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи станом на день розгляду підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заявленого клопотання.

На підставі вище наведеного, керуючись: ст.174 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє адвокат ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №42020071030000038 внесеного до ЄРДР 12.02.2020 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 4 статті 190 КК України про скасування арешту майна - задовольнити.

Арешт накладений ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.04.2021 справа №308/2845/21 на об`єкти нерухомого майна: земельну ділянку, площею 0,0346 га, кадастровий номер 2110100000:02:001:0074, з усіма спорудами, що розміщені на її території, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони відчуження та розпорядження будь - яким чином вказаним майном, скасувати.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1