Рішення

від 26.02.2025 по справі 596/1358/23

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2025 р. Справа № 596/1358/23

Провадження № 2/596/12/2025 Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Митражик Е.М.

при секретарі судового засідання Кузик М.Я.

представника відповідача адвоката Башуцького І.Я.

представника третьої особи Скопецького І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин за правилами загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області про визначення місця проживання дитини з матір`ю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, в якому просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 .

Посилається на те, що 14 жовтня 2008 року між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого них народилося двоє дітей, син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15 серпня 2019 року шлюб між ними розірвано, однак місце проживання неповнолітніх дітей, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визначено не було. Після розірвання шлюбу, діти постійно проживали з нею, за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, з 2021 року і по даний час, позивач з дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Старшому синові, ОСОБА_4 виповнилося 14 років, тому він вправі самостійно визначити своє місце проживання за адресою одного із батьків. Для виховання та розвитку дітей створені належні умови, для комфортного проживання, розвитку синів та їхньої безпеки та спокою. Позивач працює старшим керівником господарського обслуговування в готелі The House of Toby, тому має можливість забезпечувати своїх синів всім необхідним, оскільки має стабільний дохід. Діти перебувають на повному її матеріальному забезпеченні. Старший син, ОСОБА_4 , навчається на денній формі навчання в школі Chiswick School з 23.11.2021 року, а син ОСОБА_3 , з 27.11.2021 року є учнем початкової школи Lionel. Майновий стан відповідача, його житлових умов їй невідоме. Проживання дітей разом з позивачем відповідає її інтересам, вона має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дітей. Оскільки, між ними з відповідачем існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , позивач усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для нього належних соціально-побутових умов проживання, збереження його психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання сина, разом з нею- ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 02.10.2023 року відкрито провадження у цивільній справі та визначено загальний позовний порядок її розгляду, а також дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 31.07.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 , її представник адвокат Гринів Я.В. в судове засідання не з`явилися, від представника ОСОБА_1 адвоката Гринів Я.В. до суду надійшла заява про слухання справи в її відсутності та у відсутності позивача, просить суд позовну заяву задовільнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача адвокат Башуцький І.Я. в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог. Посилається на те, що дитина ОСОБА_3 постійно проживала і на даний час проживає з своєю матір`ю позивачкою ОСОБА_1 . Зареєстроване місце проживання їхнє одне і те ж саме- АДРЕСА_1 . Відповідач ніколи не заперечував і не заперечує щодо місця проживання дитини з матір`ю. Спір між ними щодо місця проживання їх сина ОСОБА_3 був відсутній як на момент пред`явлення позову так і на даний час. Відсутність спору між сторонами підтверджується і даними зазначеними у висновку органу опіки та піклування, згідно якого ОСОБА_1 повідомляє про те, що її колишній чоловік ніколи не заперечував щодо місця проживання дітей з нею, у наданні дозволу за кордон ніколи не відмовляв, вона просто не хоче звертатись до нього за дозволом при необхідності виїжджати з дітьми за кордон. Вважає, що метою подання позову ОСОБА_1 є отримання судового рішення на підставі якого пересікати кордон з дитиною, позбавивши батька права знати про місце перебування його дитини. ОСОБА_2 не порушив жодних прав, свобод та інтересів як позивачки так і дитини, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи органу опіки і піклування Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області Скопецький І.Є. в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову, оскільки спору між сторонами про місце проживання сина ОСОБА_3 з матір`ю не було і немає.

Суд, вислухавши представника відповідача адвоката Башуцького І.Я., представника ОСОБА_7 , дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що пітверджується відповідними копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 14.10.2008 року, серії НОМЕР_2 від 12.11.2014 року (а.с.11, 12).

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який заочним рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 15.08.2019 року в справі №596/915/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, позовні вимоги було задоволено та розірвано шлюб між сторонами, зареєстрований 14 жовтня 2008 року Личковецькою сільською радою Гусятинського району Тернопільської області (а.с.13-14).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує із матеріалів справи, а саме, витягів з реєстру територіальної громади №2023/002895282 від 10.04.2023 року, №2023/002896949 від 10.04.2023 року та №2023/002897172 від 10.04.2023 року, виданих Гусятинською селищною радою зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється АДРЕСА_1 (а.с.15, 16, 17).

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Як слідує із позовної заяви та не заперечується стороною відповідача, з 2021 року і по даний час, позивач разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають за межами України, а саме у Великобританії, за адресою:

АДРЕСА_2 навчається на денній формі навчання в Чизвікській школі (Chiswick School) в Лондоні з 23.11.2021 року, син ОСОБА_3 з 27.11.2021 року є учнем початкової школи ЛіонельМовний центр (Lionel) з 27.11.2021 року. Позивач офіційно працевлаштована в готелі The House of Toby, Лондон.

Наведене підтверджується матеріалами справи, а саме, документами із засвідченим перекладом згідно оригіналів документів з англійської мови на українську мову, перекладачем нотаріальної контори м. Коломия, Я.Бакай - ліцензованої угоди від 24.08.2021 року, Будинку подалу від 13.04.2023 року, довідки Чизвікської школі (Chiswick School) Лондон від 11.05.2023 року, довідки про навчання ОСОБА_3 з початкової школи ЛіонельМовний центр (Lionel) від 25.04.2023 року (а.с.18-36, 37-38, 39-40, 41-42).

З відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Тернопільській області від 19.09.2023 року слідує, що місце реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - АДРЕСА_1 (а.с.48).

Відповідач з 29 грудня 2022 року фактично проживає за межами України, а саме у Великобританії, Лондон, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 від 20.02.2020 року(а.с.127) та заперечень щодо вказаної обставини від сторони позивача не надходило.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Рішенням Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області №33 від 21.02.2024 року «Про затвердження висновку Служби у справах дітей «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » затверджено висновок сектору «Служба у справах дітей Гусятинської селищної ради», «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Із вказаного висновку слідує, що вирішено: «1.Підтвердити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з мамою ОСОБА_1 . 2.Згідно законодавчих вимог, при необхідності поїздок за кордон разом із сином, зобов`язати ОСОБА_1 отримувати нотаріально завірений дозвіл на виїзд дитини від батька - ОСОБА_2 ».

У Висновку зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами 15.08.2019 року діти ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишилися проживати з мамою ОСОБА_1 . З пояснення матері: ОСОБА_1 , вона вже п`ять років живе та працює в Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії, три роки з нею проживають її діти. Щодо колишнього чоловіка та батька дітей, ОСОБА_2 , стосунків з ним не підтримує, інформацією про його майновий стан, житлові умови не володіє, знає що він також проживає в Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії. Дітей вона вивезла закордон за нотаріально завіреним дозволом її колишнім чоловіком. Рішення суду щодо підтвердження місця проживання дитини їй потрібне для того щоб не звертатися до свого колишнього чоловіка за дозволом, якщо буде необхідно кудись поїхати з дітьми, чи вирішувати інші питання. Її колишній чоловік не заперечує проти того, щоб діти проживали з нею. ОСОБА_2 не відмовляв в наданні дозволу на виїзд.

З пояснення батька ОСОБА_2 після розірвання шлюбу діти залишилися проживати з його колишньою дружиною ОСОБА_1 . Вже декілька років він проживає в Сполученому Королівстві Великої Британії і Північної Ірландії. Періодично забирає дітей до себе. Не заперечував і не заперечує щодо проживання дітей з мамою, але як батько цікавиться, де перебувають його діти, та хоче приймати участь у їх вихованні. Він заперечує щоб без його погодження мати вивозила дітей в інші країни, ніколи не сперечався щодо надання дозволу на поїздки (а.с.155, 156-158).

Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (стаття 6 СК України).

У статті 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В даному випадку судом встановлено, що дитина малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживав і на даний час проживає разом з матір`ю-позивачем, відповідач не вимагав та не вимагає зміни місця проживання дитини, жодних заперечень зі сторони батька щодо проживання сина разом з матір`ю не було.

У суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання сина ОСОБА_3 та під час судового розгляду ОСОБА_2 вчиняв дії, які свідчили про його бажання змінити місце проживання дитини.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відтак, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 разом із ОСОБА_1 слід відмовити, так як позивачкою не доведено, що на час звернення до суду з позовом про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із нею, який фактично проживав і проживає разом із матір`ю, відповідачем порушено її права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 150, 160, 161 СК України, ст.ст. 2,4-5, 10-13, 76-82, 89, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованої АДРЕСА_1 паспорт серії НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), в інтересах якої діє адвокат Гринів Яна Василівна (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АТ №1046124 від 13.07.2023 року) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ), в інтересах якого діє адвокат Башуцький Ігор Ярославович (на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1062674 від 27.10.2023 року), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки і піклування в особі виконавчого комітету Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області (смт. Гусятин, провулок Героїв Майдану, 1, Чортківського району Тернопільської області) про визначення місця проживання дитини з матір`ю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 березня 2025 року.

Суддя Елла МИТРАЖИК