Ухвала

від 13.03.2025 по справі 420/4138/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4138/25

УХВАЛА

13 березня 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» з позовною заявою до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2020/500104/2 від 09.12.2020 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року вказаний позов залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску у 10-денний строк з дня отримання ухвали.

На виконання ухвали суду від 17.02.2025 року позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що за приписами ч. 2 ст. 269 МК України, внесення змін до митної декларації, прийнятої митним органом, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Отже, позивачу надано трирічних строк для реалізації права внести зміни до митної декларації, тобто, з 09.12.2020 року (дата завершення митного оформлення) по 09.12.2023 року. Більш того, підпунктом 2 пункту 9-12 Розділу XXI «Прикінцеві та перехідні положення» МК України встановлено, що тимчасово, на період до припинення чи скасування воєнного, надзвичайного стану на території України: зупиняється перебіг строків, визначених частиною четвертою статті 45, частиною другою статті 46, частиною четвертою статті 48, статями 55, 125, 204, 240, частиною шостою статті 244, частиною тринадцятою статті 264, частиною другою статті 269, частинами п`ятою і шостою статті 299, частиною дев`ятою статті 309, частиною четвертою статті 321, частиною шостою статті 334 нього Кодексу. Таким чином, позивач, звертаючись до Митного органу з заявою про надання дозволу на внесення змін до митної декларації, діяв в межах наданого трирічного строку, тому, дізнався про порушення свого права, а саме: відсутність оскарженого рішення про коригування митної вартості №UA500500/2020/500097/2 від 09.12.2020 року в системі АСМО саме після вчинення дій щодо внесення змін до митної декларації. Надалі, Позивачем активно вчинялись дії щодо усунення існуючої розбіжності, у тому числі, шляхом подання клопотання про виправлення описки та звернення 16.09.2024 року до митного органу з заявою про надання дозволу на внесення змін до митної декларації в частині зазначення вірного номеру рішення про коригування (замість помилкового UA500500/2020/500097/2), однак, отримавши відповідь Одеської митниці від 25.09.2024 року на подану заяву, вичерпавши позасудові механізми, 04.02.2025 року Позивач вимушен був звернутися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом.

Так, інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

За практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не ставиться в залежність від вказаних обставин, а вирішується з огляду на факт, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення такого права та не може змінювати момент, з якого позивач дізнався про порушення такого права.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Так, позивач оскаржує рішення про коригування митної вартості від UA500500/2020/500104/2 від 09.12.2020 року.

Отже, відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду щодо оскарження вказаного рішення сплив ще у 2021 році.

Проте, до суду з даним позовом позивач звернувся 10.02.2025 року.

Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №420/1396/21 визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA500500/2020/500097/2 від 09.12.2020 року, визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2020/50182 від 09.12.2020 року.

На виконання зазначеного рішення суду директором Товариства до начальника МП «Одеса - внутрішній» було подано заяву про надання дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500500/2020/519896, за якою було вивільнено товар. Проте, листом Одеської митниці від 24.04.2023 року було повідомлено, що рішення про коригування митної вартості №UA500500/2020/500097/2 від 09.12.2020 року у внутрішній системі митного посту відсутнє.

При цьому, суд зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №420/1396/21 набрало законної сили 15.06.2021 року.

Так, про факт відсутності рішення про коригування митної вартості №UA500500/2020/500097/2 від 09.12.2020 року у внутрішній системі митного посту останньому не могло не бути відомо принаймні з липня 2021 року, тобто після набрання чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2021 року по справі №420/1396/21.

З урахуванням наведеного, отримання листа від митного органу не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.

В свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до квітня 2023 року з метою з`ясування питання щодо надання дозволу на внесення змін до митної декларації №UA500500/2020/519896, за якою було вивільнено товар, позивачем не надано.

При цьому, доводи позивача щодо наявності у нього трирічного строку на внесення змін до митної декларації, а саме з 09.12.2020 року до 09.12.2023 року, суд вважає необґрунтованими, оскільки зазначене не змінює дати початку перебігу строку звернення до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів у строк, встановлений КАС України.

Суддя враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

При цьому, позивачем не наведено існування об`єктивно непереборних обставин, які унеможливили своєчасне звернення до суду з цими вимогами, у зв`язку із чим суд визнає неповажними зазначені заявником в заяві причини пропуску строку звернення.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, а вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду суд визнає неповажними.

Згідно пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, суд приходить до висновку, що наявні правові підстави для повернення позовної заяви позивачу.

Керуючись ст.ст. 122, 169, 248, 294, 295 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до суду з даним позовом.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ЮНІОН ГРУП» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - повернути без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Леонід СВИДА