Постанова

від 06.03.2025 по справі 820/361/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2025 р.Справа № 820/361/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 14.11.24 по справі № 820/361/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.01.2018 за №0000011409 та від 03.01.2018 за №0000021409.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень рішень з огляду на безпідставність висновків контролюючого органу про заниження платником податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 323 455,00 грн та завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 44206,00 грн, оскільки, ним правомірно віднесено до складу витрат витрати, які складаються з амортизаційних нарахувань на автостоянку, та правомірно зменшено зобов`язання з податку на додану вартість за результатами господарської діяльності з оплати вартості робіт з облаштування автостоянки. Вважає, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про виконання позивачем будівельних робіт з порушенням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що мало також наслідком невірне відображення даних в бухгалтерському обліку та нарахування податків. Звернув увагу, що період господарської діяльності позивача за 2008-2011 роки вже охоплювався попередньою перевіркою, за наслідками якої було складено акт від 18.11.2011 за №4070/235/34016118, що був предметом дослідження у справі №2а-16517/11/2070.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 24.04.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018, позов залишив без задоволення.

Позивач оскаржив судові рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 25.01.2024 замінено відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський Автоцентр» задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 справу прийнято до провадження.

У додаткових поясненнях від 27.02.2024 позивач вказав, що відповідач, вважаючи господарські операції, в результаті здійснення яких сформована балансова вартість основного засобу «Благоустроенная площадка № 3», такими, що суперечать законодавчим та нормативним актам, жодним чином в акті перевірки не обґрунтував, яким чином окремі господарські операції (в результаті яких було збудовано основний засіб «Благоустроенная площадка № 3»), не відповідають, зокрема, Закону № 3038-VI, Порядку № 466 та Порядку № 461. Просить урахувати, що такі господарські операції здійснені позивачем у 2008-2009 роках, тобто в період, який вже підлягав перевірці, і здійснення коригувань/донарахувань податкових зобов`язань за цими господарськими операціями можливе лише за результатами податкової перевірки періоду 2008-2011 років.

У додаткових поясненнях від 13.03.2024 відповідач звернув увагу, що первинні документи, які складені на підтвердження витрат, що понесені позивачем у зв`язку з реконструкцією автосалону з СТО та автостоянкою, без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та укладення договору оренди земельної ділянки, не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а отже позивачем порушено п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України і податкове повідомлення-рішення від 03.01.2018 за №0000011409 є правомірним. Також відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено, що в періоді, який перевірявся, діяльність позивача з надання послуг ремонту автомобілів, продажу запасних частин до автомобілів була збиткова, що свідчить про заниження податкових зобов`язань позивачем у сумі 4 834,72 грн; позивачем занижено базу оподаткування за рахунок порушень, встановлених в п. 2 п.2.2. розділу 3.1.1. акта перевірки, що призвело до заниження податкових зобов`язань у сумі 318 620,28 грн та стало підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 323455,00 грн (за основним платежем) та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 80863,75 грн, що визначені податковим повідомленням-рішенням від 03.01.2018 за №0000021409.

У додаткових поясненнях від 25.03.2024 позивач просив урахувати, що Податковий кодекс України та нормативно-правові акти в сфері бухгалтерського обліку ніяким чином не ставлять ведення бухгалтерського та податкового обліку у залежність від порядку використання земельних ділянок та норм містобудування.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.01.2018 року №0000011409 та №0000021409.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" (код ЄДРПОУ 34016118) судові витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 6727 (шість тисяч сімсот двадцять сім) грн. 87 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (код ЄДРПОУ 43983495).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що перевіркою встановлено наступні порушення:

1) Заниження бази оподаткування податком на додану вартість в результаті надання послуг нижче собівартості.

На порушення п.188.1 з урахуванням п.14.1.71 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ з урахуванням змін та доповнень в редакціях, що відповідають звітному періоду встановлено заниження бази оподаткування, що призвело до заниження податкових зобов`язань у сумі 4 834,97 грн., в т.ч. - січень 2015 року на суму 4 834,97 грн. При цьому аналогічне порушення за січень 2016 року на суму податку на додану вартість 14 347 грн. не увійшло до нарахувань за податковим повідомленням рішенням від 03.01.2018 № 0000021409 через скасування висновків акту в цій частині рішенням Державної фіскальної служби України від 20.12.2017 № 30707/6/99-99-11-01-01-15.

2) Формування показників податкової звітності, що впливають на об`єкт оподаткування з податку на додану вартість (суми податку на додану вартість, віднесені до податкового кредиту, нараховані у зв`язку з витратами на будівництво та введенням в експлуатацію автостоянки без підтверджуючих документів, без дозволів, передбачених законодавством).

Відповідно наданих до перевірки документів: рішень Харківської міської ради, висновку щодо відведення земельної ділянки капітальної реконструкції автосалону з СТО та автостоянкою, проекту землеустрою (договір від 25.01.2008 № 25-01/8 з ТОВ «Константа») та предпроектної пропозиції ПП «Інститут будівництва» капітальна реконструкція автосалону з СТО та автостоянкою є цілісним майновим об`єктом.

Головному бухгалтеру ТОВ «Харківський автоцентр» з метою підтвердження правомірності, достовірності понесених витрат (амортизації) у сумі 39 827,55 грн. запит від 04.08.2017 (вручено в цей же день о 14 год. 50 хв.) щодо надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень стосовно формування первісної вартості ОЗ - «Площадка для автомобілів № 3 (асфальтована)», автостоянки в сумі 1 593 101,38 грн. та надання до перевірки дозвільних чи будь-які інших наявних документів (проектної документації, проектів землевідведення, ліцензій, погоджень, кошторисної документації), які безпосередньо пов`язані зі зведенням та введенням в експлуатацію площадки для зберігання автомобілів (автостоянки № 3). Крім того, запитами від 04.08.2017 (вручено о 14 год. 50 хв.), від 08.08.2017 (вручено о 14 год.05 хв.) та від 09.08.2017 (вручено о 14 год.00 хв.) у підприємства витребувано, у якості доказів встановлених порушень, копії відомостей результатів (акт чи будь-який інший документ) проведення річних інвентаризації незавершеного будівництва по рахунку 15.

Станом на 16.08.2017 були надані такі документи: наказ про облікову політику, наказ, відомості щорічної інвентаризації за 2015 рік, наказ, відомості щорічної інвентаризації за 2016 рік, наказ, відомості позачергової інвентаризації станом на 01.08.2017 року, рішення Харківської міської ради, висновок землевідведення, проект землеустрою, предпроектна пропозиція ПП «Інститут будівництва», податковий номер 35246435.

Таким чином, під час перевірки не були надані наступні документи: проектна документація, кошториси щодо капітальної реконструкції автосалону з СТО та автостоянкою, ліцензії на виконання будівельних робіт, повідомлення про початок підготовчих чи початок виконання будівельних робіт, акти виконаних будівельних робіт, акти списання ТМЦ, договори з виконавцями будівельних робіт, інші документи, що підтверджують формування первісної вартості автостоянки в сумі 1 593 101,38 грн.

Таким чином, ТОВ «Харківський автоцентр» занижено базу оподаткування, що призвело до заниження податкових зобов`язань у сумі 318 620грн., в т.ч. - жовтень 2016 року на суму 286 758 грн.

Згідно пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями ТОВ «ХАРКІВСЬКИЙ АВТОЦЕНТР» повинно нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, відповідно до п. 189.1 ст.189 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями «У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Враховуючи вище зазначене, підприємством порушений п. 189.1 ст.189 пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями та занижені податкові зобов`язання за жовтень 2016 року в сумі 318 620 грн.

Щодо амортизаційних нарахувань апелянт зазначив, що основний засіб - «Площадка для автомобілів № 3 (асфальтована)», автостоянка, оприбуткований на баланс підприємства 24.10.2016 року за первісною вартістю 1 593 101,38 грн. (в бухгалтерському обліку вчинена проводка Дт 103 Кт 15 на суму 1 593 101,38 грн.), с терміном використання в бухгалтерському обліку 200 місяців, в податковому обліку 180 місяців (дані рахунку 131 по б/о та п/о).

Таким чином, витрати у вигляді амортизації, пов`язані з автостоянкою, почали впливати на формування об`єкту оподаткування, починаючи з листопада 2016 року.

Головному бухгалтеру ТОВ «Харківський автоцентр» з метою підтвердження правомірності, достовірності понесених витрат (амортизації) у сумі 39 827,55 грн. запит від 04.08.2017 (вручено в цей же день о 14 год. 50 хв.) щодо надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень стосовно формування первісної вартості ОЗ - «Площадка для автомобілів № 3 (асфальтована)», автостоянки в сумі 1 593 101,38 грн. та надання до перевірки дозвільних чи будь-які інших наявних документів (проектної документації, проектів землевідведення, ліцензій, погоджень, кошторисної документації), які безпосередньо пов`язані зі зведенням та введенням в експлуатацію площадки для зберігання автомобілів (автостоянки № 3). Крім того, запитами від 04.08.2017 (вручено о 14 год. 50 хв.), від 08.08.2017 (вручено о 14 год.05 хв.) та від 09.08.2017 (вручено о 14 год.00 хв.) у підприємства витребувано, у якості доказів встановлених порушень, копії відомостей результатів (акт чи будь-який інший документ) проведення річних інвентаризації незавершеного будівництва по рахунку 15.

Станом на 16.08.2017 були надані такі документи: наказ про облікову політику, наказ, відомості щорічної інвентаризації за 2015 рік, наказ, відомості щорічної інвентаризації за 2016 рік, наказ, відомості позачергової інвентаризації станом на 01.08.2017 року, рішення Харківської міської ради, висновок землевідведення, проект землеустрою, предпроектна пропозиція ПП «Інститут будівництва», податковий номер 35246435.

Під час перевірки не були надані наступні документи: проектна документація, кошториси щодо капітальної реконструкції автосалону з СТО та автостоянкою, ліцензії на виконання будівельних робіт, повідомлення про початок підготовчих чи початок виконання будівельних робіт, акти виконаних будівельних робіт, акти списання ТМЦ, договори з виконавцями будівельних робіт, інші документи, що підтверджують формування первісної вартості автостоянки в сумі 1 593 101,38 грн.

При перенесенні ТОВ «Харківський автоцентр» інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів бухгалтерського обліку порушено норми частини п`ятої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186.

Вищезазначені документи не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Враховуючи наведене, в порушення п.29 П(С)БУ 7, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України підприємством ТОВ «Харківський автоцентр» внаслідок невірного нарахування амортизації занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток всього на суму розмірі 39828 грн., в т.ч. за 4 квартал 2016 року 15931 грн., І квартал 2017 року 23897.

Тож, на думку апелянта, оскаржувані в цій справі податкові повідомлення-рішення є цілком законними та обґрунтованими.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, за наслідками якої складено акт №10041/20-40-14-01-08/34016118 від 16.08.2017 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником, зокрема, вимог:

1) пункту 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509 (далі - П(С)БО №7), пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК України, в наслідок чого платником завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування станом на 31.03.2017 на суму 1 288 398,00 грн та занижено податок на прибуток за 3 квартал 2016 року всього у сумі 6954,00 грн;

2) пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в наслідок чого платником занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 530403,00 грн, у тому числі за січень 2015 року на суму 5942,00 грн, за лютий 2015 року на суму 4915,00 грн, за березень 2015 року на суму 8723,00 грн, за квітень 2015 року на суму 9005,00 грн, за травень 2015 року на суму 9005,00 грн, за червень 2015 року на суму 9005,00 грн, за липень 2015 року на суму 9005,00 грн, за серпень 2015 року на суму 9005,00 грн, за жовтень 2015 року на суму 18010,00 грн, за листопад 2015 року на суму 5129,00 грн, за грудень 2015 року на суму 12881,00 грн, за січень 2016 року на суму 23163,00 грн, за квітень 2016 року на суму 17942,00 грн, за жовтень 2016 року на суму 259929,00 грн, за листопад 2016 року на суму 44771,00 грн, за грудень 2016 року на суму 9296,00 грн, за січень 2017 року на суму 13765,00 грн, за березень 2017 року на суму 7845,00 грн та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься з рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2017 року на суму 17901,00 грн;

3) пункту 201.10 статті 201 ПК України, в наслідок чого застосована штрафна санкція згідно з підпунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України в розмірі 10% та 20 % від суми податку на додану вартість.

На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 03.01.2018:

- №0000021409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 404318,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 323455,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 80863,75 грн;

- №0000011409, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 44206,00 грн.

Скориставшись правом на оскарження зазначених вище податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, згідно зі статтею 1 ПК України порядок справляння податків і зборів їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, встановлюється цим Кодексом.

За визначенням, наведеним у підпункті 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 138.3.1. пункту 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За висновками суду касаційної інстанції, викладеними в постанові Верховного Суду від 25.01.2024 у даній справі, під час нового розгляду справи суду необхідно:

- надати оцінку висновкам акта перевірки, доводам контролюючого органу та доводам позивача, якими вони обґрунтовують свої правові позиції відносно порушень, зафіксованих в акті перевірки, та які слугували підставою для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 404 318,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 323 455,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 80 863,75 грн та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 44 206,00 грн;

- надати оцінку правомірності визначення контролюючим органом податкових зобов`язань з податку на додану вартість, дослідити висновки акта перевірки щодо збитковості Товариства, надання послуг з ремонту та обслуговування автомобілів нижче собівартості, чим, на думку контролюючого органу занижена база оподаткування;

- надати оцінку доводам позивача про те, що період господарської діяльності позивача за 2008-2011 роки вже охоплювався попередньою перевіркою, за наслідками якої було складено акт від 18.11.2011 за №4070/235/34016118, який був предметом дослідження у справі №2а-16517/11/2070, та з`ясувати, які обставини були встановлені у межах зазначеної справи та чи можуть такі обставини вплинути на вирішення цієї справи.

Надаючи оцінку спірним податковим-повідомленням рішенням, з урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, основний засіб - "Площадка для автомобілів №3 (асфальтована)", автостоянка, оприбуткований на баланс платника 24.10.2016 за первісною вартістю 1593101,38 грн (в бухгалтерському обліку вчинена проводка Дт 103 Кт 15 на суму 1593101,38 грн), з терміном використання в бухгалтерському обліку - 200 місяців, в податковому обліку - 180 місяців (дані рахунку 131 по б/о та п/о).

Актом приймання - передачі (форма 03) від 24.10.2016 введено в експлуатацію основний засіб "Благоустроенная площадка № 3", без зазначення площі вказаної площадки, первісною вартістю 1593101,38 грн, яка складається з благоустроєної площадки № 3 в сумі 1062957,00 грн; технічна документація на землю в сумі 530144,38 грн.

Витрати у вигляді амортизації, пов`язані з автостоянкою, почали впливати на формування об`єкту оподаткування, починаючи з листопада 2016 року.

На підтвердження правомірності та достовірності понесених витрат (амортизації) у сумі 39827,55 грн позивачем надано до суду відомості щорічної інвентаризації за 2015 рік, відомості щорічної інвентаризації за 2016 рік, накази, рішення Харківської міської ради, висновок землевідведення, технічну документацію, договори підряду з метою проведення робіт щодо планування земельного полотна, укладки, трамбівки подушки зі шлаку, укладку асфальтобетонного покриття, електроосвітлення ділянки, копії актів виконання підрядних робіт за березень, квітень, жовтень, листопад 2008 року та довідки про вартість виконаних робіт.

Відповідно до "Висновку по матеріалам проекту відведення земельної ділянки ТОВ "Харківський автоцентр" по вул. Шевченка, 315 для реконструкції та подальшої експлуатації нежитлових будівель під автосалон з відкритою автостоянкою та СТО у Київському районі м. Харкова" Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 29.05.2006 позивачу було погоджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 1,8264га по вул. Шевченка, 315 для реконструкції та подальшої експлуатації нежитлових будівель під автосалон з відкритою автостоянкою та СТО.

Рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об`єктів" від 25.09.2013 за №1254/13 поновлено договір оренди землі від 08.02.2012 за №631010004000367 (кадастровий номер 6310136600:04:007:0110) для реконструкції нежитлових будівель під автосалон з відкритою автостоянкою та СТО по вул. Шевченка, 315 до 31.12.2014 (але не пізніше за прийняття об`єкту в експлуатацію) з визначенням черг будівництва (пункт 1).

Підпунктом 4.3 пункту 4 вказаного Рішення передбачено, що Товариство повинно у семиденний термін письмово повідомити управління містобудування, архітектури та земельних відносин про початок виконання підготовчих, будівельних робіт та про готовність об`єкту до експлуатації. Після закінчення будівництва надати до управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчу зйомку об`єкту з нанесенням інженерних мереж для внесення до бази даних Службою містобудівного кадастру (підпункт 4.4 пункту 4 Рішення). Закінчений будівництвом об`єкт здати в експлуатацію (пункт 4.5 пункту 4 Рішення).

Відповідно наданих до перевірки документів: рішень Харківської міської ради, висновку щодо відведення земельної ділянки капітальної реконструкції автосалону з СТО та автостоянкою, проекту землеустрою (договір від 25.01.2008 №25-01/8 з ТОВ «Константа») та предпроектної пропозиції ПП «Інститут будівництва» капітальна реконструкція автосалону з СТО та автостоянкою є цілісним майновим об`єктом.

Аналізуючи надані документи в сукупності з іншими відомостями, здобутими під час проведення податкової перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що вищезазначені документи не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності та уважає, що в порушення п.29 П(С)БУ 7, п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України ТОВ «Харківський автоцентр» внаслідок невірного нарахування амортизації занижено об`єкт оподаткування податком на прибуток всього на суму розмірі 39828 грн., в т.ч. за 4 квартал 2016 року 15931 грн., І квартал 2017 року 23897 грн.

За рахунок вказаних порушень, про які зазначено в п.2 п.2.2 розділі 3.1.1 акта податкової перевірки від 16.08.2017 за №10041/20-40-14-01-08/34016118, контролюючим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкової різниці на 4378,00 грн., в т.ч. 2016 рік на суму 1751,00 грн., 1 квартал 2017 року на суму 2627,00 грн., зменшення податкової різниці на загальну суму амортизації 39828,00 грн (сума бухгалтерської амортизації), в т.ч. за 2016 ріку на суму 15931,00 грн, за 1 квартал 2017 на суму 23896,53 грн., збільшення податкової різниці на загальну суму амортизації 44206 грн (сума податкової амортизації) , в т.ч. за 2016 ріку на суму 17682,00 грн, за 1 квартал 2017 на суму 26524,00 грн., за рахунок чого фінансовий результат збільшується на суму податкових різниць 4378,00 грн., що є порушенням п. 138.1, п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України.

Висновки контролюючого органу ґрунтуються на порушенні позивачем містобудівних норм, зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 за № 3038-VI, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 за №461, оскільки позивачем не подано до податкової перевірки документів, які б свідчили про правомірність здійснення будівельних робіт, за відсутності яких надані позивачем копії договорів підряду на виконання деяких видів робіт та похідні від них бухгалтерські документи не свідчать про підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про помилковість таких висновків контролюючого органу, з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Основними нормативними актами, що регламентують облік основних засобів та нематеріальних активів, а також їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 (далі - П(С)БО №7) та Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО №16) «Основні засоби» від 01 січня 2014 року (далі - П(С)БО №16).

Пунктом 7 П(С)БО №7 передбачено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об`єкт основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених пунктом 8 Положення (стандарту) 7 (пункт 10 П(С)БО №7).

Об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій) (пункт 22 П(С)БО №7).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації (пункт 23 П(С)БО №7).

Нарахування амортизації проводиться щомісячно (пункт 29 П(С)БО №7).

Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів (п.30 П(С)БО №7).

Виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вказав на те, що нарахування амортизаційних витрат на експлуатацію (використання) основних засобів, в спірних правовідносинах "Площадка для автомобілів №3 (асфальтована)", пов`язане з їх використанням, а саме із зарахуванням на баланс підприємства на підставі документів, які свідчать про введення таких основних засобів в експлуатацію, а не з фактом дотримання державних норм і стандартів при виконанні будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна "Площадка для автомобілів №3 (асфальтована)" введена в експлуатацію, віднесена до складу особових засобів, що не заперечується відповідачем.

Так, на підставі Наказу директора ТОВ «Харківський автоцентр» «Про введення в експлуатацію основних засобів від 24.10.2026 введено в експлуатацію для використання у виробничій діяльності з 24.10.2016 площадку для автомобілів №3 (асфальтовану) вартістю 1 593 101,38 грн, приймання-передача (внутрішнє переміщення) площадки оформлене актом (форма № ОЗ-1), затвердженим директором ТОВ «Харківський автоцентр», яким площадці присвоєно інвентарний номер 00.00.600А. У бухгалтерському обліку площадку віднесено до рахунку № 103 «Будинки і споруди», в податковому до групи 3 «Споруди».

Використання площадки для автомобілів №3 у господарській діяльності позивача узгоджується з видами діяльності ТОВ «Харківський автоцентр» за КВЕД (45.11. Торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами; 45.20. Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); 45.31. Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32. Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 52.10. Складське господарство).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, розмір амортизаційних відрахувань при визначенні фінансового результату до оподаткування визначається згідно з правилами бухгалтерського обліку у разі їх підтвердження належним чином оформленими первинними документами, а порушення позивачем процедури виконання будівельних робіт може свідчити про недотримання умов договору користування земельною ділянкою, на якій збудовано площадку для автомобілів №3, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 за № 3038-VI, Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 за № 461.

Водночас, перевірка та аналіз дотримання норм чинного законодавства при здійсненні підготовчих та будівельних робіт не належить до компетенції податкових органів, які згідно з підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку при здійсненні амортизаційних відрахувань, тоді як посилання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства, зокрема того, що регулює виконання будівельних робіт, не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про наявність податкового правопорушення.

Разом з цим, за висновками контролюючого органу, наведеними в акті перевірки (т.1 а.с. 56), за рахунок порушень, встановлених в п.2 п.п.2.2. розділу 3.1.1. акта перевірки, ТОВ «Харківський автоцентр» занижено базу оподаткування, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 318 620,28 грн.

Тобто, за висновками контролюючого органу ТОВ "Харківський автоцентр" у порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість за операціями з облаштування основного засобу - "Площадка для автомобілів №3 (асфальтована)" на суму 318 620,28 грн.

Фактичною підставою для такого висновку контролюючого органу стало ненадання позивачем до перевірки витребуваних фінансово-господарських документів стосовно формування первісної вартості площадки для зберігання автомобілів № 3.

Так, з метою підтвердження правомірності, достовірності понесених витрат (амортизації) у сумі 39827,55 грн контролюючим органом позивачу було направлено запит від 04.08.2017 щодо надання письмових пояснень та їх документальних підтверджень стосовно формування первісної вартості 03 - «Площадка для автомобілів № 3 (асфальтована)», автостоянки в сумі 1593101,38 грн. та надання до перевірки дозвільних чи будь-які інших наявних документів (проектної документації, проектів землевідведення, ліцензій, погоджень, кошторисної документації), які безпосередньо пов`язані зі зведенням та введенням в експлуатацію площадки для зберігання автомобілів (автостоянки № 3).

Крім того, запитами від 04.08.2017, 08.08.2017 та від 09.08.2017 у позивача витребувано копії відомостей результатів (акт або інший документ) проведення річних інвентаризації незавершеного будівництва по рахунку 15.

Станом на 16.08.2017 позивачем було надано наказ про облікову політику, наказ, відомості щорічної інвентаризації за 2015 рік, наказ, відомості щорічної інвентаризації за 2016 рік, наказ, відомості позачергової інвентаризації станом на 01.08.2017, рішення Харківської міської ради, висновок землевідведення, проект землеустрою, предпроектна пропозиція ПП «Інститут будівництва».

Аналізуючи надані документи в сукупності з іншими відомостями, здобутими під час проведення податкової перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що зазначені документи не можуть, за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Надаючи оцінку таким висновкам контролюючого органу, колегія суддів зазначає про наступне.

Судовим розглядом встановлено, що роботи з будівництва (благоустрою) площадки для автомобілів №3 виконувалися підрядниками ТОВ «Харківський автоцентр» протягом 2008-2009 років.

За інформацією з бухгалтерської картки рахунку 151, наданої позивачем, вартість робіт склала 1 593 101,38 грн.

Позивачем надано копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2012 року у справі № 2а-16517/11/2070, з мотивувальної частини якої вбачається, що податковим органом проводилася планова виїзна перевірка ТОВ "Харківський Автоцентр" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складено акт № 4070/235/34016118 від 18.11.2011, на підставі якого податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, підставою винесення яких слугували висновки податкового органу про те, що дохід від реалізації ТОВ "Харківський автоцентр" товарів (робіт, послуг) є нижчим за витрати на отримання цих доходів.

За наслідками судового оскарження ТОВ "Харківський Автоцентр" податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта № 4070/235/34016118 від 18.11.2011, скасовані постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2012.

Тобто, дотримання вимог податкового законодавства позивачем у період 2008-2009 років було предметом податкової перевірки, висновками якої не встановлено заниження ТОВ "Харківський Автоцентр" податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 318 620,28 грн за операціями стосовно формування первісної вартості 03 - «Площадка для автомобілів № 3 (асфальтована)», в сумі 1593101,38 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність складу податкового правопорушення в частині заниження ТОВ "Харківський Автоцентр" податкових зобов`язань з податку на додану вартість за будівельними роботами та з податку на прибуток за амортизаційними відрахуваннями на площадку для автомобілів №3 (асфальтовану) доводить протиправність спірних рішень податкового органу в цій частині.

Підставою винесення податкового повідомлення-рішення від 03.01.2018 за №0000021409 також слугували висновки податкового органу про те, що в періоді, який перевірявся, діяльність з надання послуг з ремонту автомобілів, продажу запасних частин до автомобілів була збиткова, чим занижена база оподаткування, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 4 834,72 грн (січень 2015 року).

Так, за змістом акта перевірки дохід від надання послуг СТО позивачем був нижчим від собівартості послуг СТО, що і слугувало підставою для висновку контролюючого органу про реалізацію послуг СТО нижче собівартості у січні 2015 року.

Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України (п. 188.1 статті 188 Кодексу) у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 визначав, що база оподаткування податком на додану вартість з реалізації самостійно виготовлених товарів залежала від собівартості таких товарів та не могла бути меншою їх собівартості. У період з 01.01.2015 по 31.12.2015 платник податків був зобов`язаний визначати базу оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг виходячи з розміру, який не може бути нижче їх собівартості.

Так, в редакції, чинній протягом 2015 року, абзаци перший та другий пункту 188.1 статті 188 ПК України були викладені таким чином: "База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення".

Пунктом 10 Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044) визначено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за № 27/4248), пунктом 11 якого визначено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. У цьому ж пункті наведений склад собівартості, а саме те, що до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством, про що зазначено абзацом восьмим цього пункту.

Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.04.2018 в справі № 808/2519/16, від 16.12.2019 в справі № 200/12345/18-а.

Згідно з поясненнями позивача, наданими під час розгляду справи, надання послуг з ремонту автомобілів (СТО) здійснювалося з використанням запасних частин, проте позивач не є їх виробником.

Відповідачем не спростовані наведені доводи позивача.

Крім того, позивачем зазначено, що вартість запасних частин та інших комплектуючих є складовою частиною надання послуг, пов`язаних з ремонтом та обслуговуванням автомобілів на СТО, які фіксуються в документах, що підтверджують виконання робіт (послуг), і не є окремою реалізацією запасів.

В свою чергу, недоведення контролюючим органом обставин реалізації продукції власного виробництва позивачем за ціною нижчою собівартості свідчить про безпідставне нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 4 834,72 грн.

За приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що такі є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр".

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 року по справі№ 820/361/18 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 по справі № 820/361/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді О.А. Спаскін О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 13.03.2025 року