Ухвала

від 05.06.2025 по справі 820/361/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 червня 2025 року

м. Київ

справа № 820/361/18

адміністративне провадження № К/990/22926/25

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 820/361/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський автоцентр» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський автоцентр» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03 січня 2018 року:

- №0000011409, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 44 206,00 грн;

- №0000021409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 404 318,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 323 455,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 80 863,75 грн

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року, позов залишив без задоволення.

Позивач оскаржив судові рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Верховним Судом постановою від 25 січня 2024 року здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області - на його правонаступника, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене як відокремлений підрозділ ДПС України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський Автоцентр» задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник формально посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для відкриття касаційного провадження, вказуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо однакового застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:

- пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України - у випадках, коли договірна ціна самостійно виготовлених послуг є нижчою за їх виробничу собівартість, що породжує правову невизначеність у визначенні бази оподаткування ПДВ;

- пункту 189.1 статті 189 та підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України - у ситуаціях, коли необоротний актив введено в експлуатацію без належної дозвільної документації, що викликає сумніви щодо господарського характеру понесених витрат і, відповідно, права на податковий кредит.

Відповідно до зазначеного пункту підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.

Подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з постановою суду апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Крім того, касаційна скарга в цій справі відповідачем вже подавалась, проте ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року повернуто як таку, що не містила підстав касаційного оскарження.

Втім, звертаючись до суду з цією касаційною скаргою, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 820/361/18 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О. О. Шишов