Постанова від 12.03.2025 по справі 320/1753/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1753/23 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю., за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

30 грудня 2022 року ТОВ "ДС Пром Груп" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 грудня 2021 року № 0314110707 та № 0314190707 (форми "ПС" та "С").

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані ТОВ "ДС Пром Груп". Позовну заяву повернуто позивачу, згідно частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, а справу № 320/1753/23 направлено для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року позов ТОВ "ДС Пром Груп" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.12.2021 № 0314110707 та від 17.12.2021 № 0314190707 - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що звернення до суду з позовом припало на вторгнення загарбників на територію України та період дії воєнного стану. Апелянт вказав, що Товариство перебуває у місті Бровари, а представник в місті Переяславі, внаслідок відключення електроживлення у різні періоди часу виникли проблеми з обміном інформацією та документами. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду наведені в рамках даної справи та не надав належної оцінки доводам позивача.

Відповідач подав письмові пояснення, а представник позивача клопотання про розгляд справи без його участі.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Справу розглянуто без фіксації судового процесу у порядку ст.229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скаргидокази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.12.2021 відповідачем прийнято оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення № 0314110707 та № 0314190707, які отримані позивачем 22.12.2021.

04.01.2022 позивач подав до ДПС України скаргу на вказані ППР.

20.07.2022 за результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення про відмову в її задоволенні та залишення вказаних ППР без змін. Копію цього рішення позивач отримав 26.07.2022.

30.12.2022 засобами поштового зв`язку позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду, зазначив, що позивач мав право оскаржити ППР від 17.12.2021 № 0314110707 та від 17.12.2021 № 0314190707 протягом місяця з дня вручення рішення за результатами розгляду скарги. Водночас, позивач звернувся до суду із цим позовом засобами поштового зв`язку 30.12.2022, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, так і місячного, а із повідомлених у заяві про поновлення строку звернення до суду обставин, судом не встановлено поважних причин пропуску вказаного строку, що є підставою для залишення позову без розгляду. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьою статті 122 КАС України установлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною четвертою цієї статті встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, за частиною першою якої визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Водночас, спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 56.19 статті 56 ПК, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була застосована процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області № 0314110707 та № 0314190707, а саме 04.01.2022 подано до ДПС України скаргу на вказані ППР.

20.07.2022 за результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення про відмову в її задоволенні та залишення вказаних ППР без змін. Копію цього рішення позивач отримав 26.07.2022.

До суду позивач звернувся 30.12.2022, тобто з пропуском місячного строку звернення.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

В даній справі позивач, як на причину пропуску строку звернення до суду, зазначив наступне:

-звернення до суду з позовом припало на вторгнення загарбників на територію України та період дії воєнного стану;

- Товариство перебуває у місті Бровари, а представник в місті Переяславі, внаслідок відключення електроживлення у різні періоди часу виникли проблеми з обміном інформацією та документами;

- наказом № 29/07-05 від 29.07.2022 на підприємстві позивача було оголошено простій не з вини працівників на період з 01.08.2022 по 31.12.2022.

Відповідно до усталених підходів Верховного Суду, зокрема у постанові (справа №500/1912/22), на яку покликається позивач в апеляційній скарзі:

- при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини;

- при застосуванні процесуальних норм (зокрема щодо дотримання строку звернення до суду) слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В аспекті наведених в апеляційній скарзі аргументів доцільно зазначити, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 4 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.

У вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Отже, за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Колегія суддів зазначає, що дійсно введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування юридичних осіб. Між тим, лише ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Щодо доводів позивача про те, що наказом № 29/07-05 від 29.07.2022 на підприємстві позивача було оголошено простій не з вини працівників на період з 01.08.2022 по 31.12.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Згідно правової позиції Верховного Суду, сформованої у постановах від 26.09.2022 у справі № 560/403/22 та від 16.02.2023 у справі № 640/7964/21, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу юридичної особи.

Неналежна організація процесу із оскарження рішення контролюючого органу, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви до суду є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Як свідчать матеріали справи, позов складено 29.12.2022, подано засобами поштового зв`язку 30.12.2022, платіжне доручення щодо сплати судового збору датовано 13.12.2022, тобто у період дії воєнного стану та у період, коли Товариство все ще продовжувало перебувати у простої, встановленому наказом № 29/07-05 від 29.07.2022.

Крім того, колегія суддів враховує доводи відповідача про те, що перебування в простої і повітряні тривоги не завадили позивачу 25.08.2022 подати апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2022; 06.09.2022 подати позов до господарського суду Черкаської області; подати відзив на апеляційну скаргу у справі №320/9749/20 і взяти участь у судовому засідання 10.11.2022; подати позовну заяву 24.11.2022 до господарського суду Черкаської області.

Також відповідач зазначив, що в період з липня по грудень 2022 року підприємство постійно подавало повідомлення про прийняття працівників на роботу.

Вказані обставини у сукупності свідчать про необґрунтованість та нелогічність доводів апелянта щодо неможливості звернення з цим позовом у період простою підприємства.

Доводи апелянта про те, що Товариство перебуває у місті Бровари, а представник в місті Переяславі, внаслідок відключення електроживлення у різні періоди часу виникли проблеми з обміном інформацією та документами, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки у період із липня по грудень 2022 року в Київській області, зокрема, у м. Бровари, в якому зареєстровано місцезнаходження позивача, не велися активні бойові дії і відповідна територія України не була на той час окупованою.

Крім того колегія суддів повторно зазначає, що питання внутрішньої організації роботи підприємства, пов`язані із загрозою ракетних ударів, періодичними відключеннями електроенергії, є суб`єктивними чинниками, які не вказують на наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному поданню позовної заяви, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір з дотриманням норм процесуального права, у рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп"-залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: А.Ю. Коротких

Н.М. Єгорова