УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
13 березня 2025 року
м. Київ
справа №320/46530/23
адміністративне провадження №К/990/7501/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська Амбасада»
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (колегія у складі суддів Оксененка О.М., Василенка Я.М., Кобаля М.І.)
у справі № 320/46530/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська амбасада»
до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві
про визнання протиправними та скасування постанов,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська амбасада» (далі також - ТОВ «Львівська амбасада», позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі також -відповідач), в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнення, передбачених ст. 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», від 06.11.2023 № 34/4833;
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення стягнення, передбачених ст. 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», від 06.11.2023 № 35/4833.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025, відмовлено у задоволенні позову.
24.02.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «Львівська амбасада», в якій останнє з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник визначає п. 1 і 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, мотивуючи це застосуванням судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 31.01.2023 у справі № 540/1245/20, від 12.12.2023 у справі № 540/2147/18, від 04.10.2022 у справі № 420/1842/21, від 29.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 20.01.2025 у справі№ 140/1046/24; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги закріплено у ст. 330 КАС України.
За змістом ч. 2 цієї статті Кодексу у касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються судові рішення, що оскаржуються.
Перевіркою поданої касаційної скарги встановлено, що прохальна частина такої скарги сформульована скаржником без урахування положень ч. 1 ст. 328 КАС України та дійсних обставин справи, оскільки заявлено про скасування касаційним судом лише постанови суду апеляційної інстанції, яка була ухвалена за результатом перегляду в апеляційному порядку рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2024. При цьому зазначене рішення суду першої інстанції постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 було залишено без змін.
Таким чином, у прохальній частині цієї касаційної скарги позивач мав просити про скасування обох зазначених судових рішень.
Суд звертає увагу скаржника на те, що згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі також зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами норм пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Водночас ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У силу приписів ч. 3 ст. 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. Водночас мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.
Зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
У той же час обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Обов`язковими ж умовами при оскарженні судових рішень на підставі п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Проаналізувавши зміст касаційної скарги, Суд встановив, що скаржник не визначив чітко норми права, які суди першої та апеляційної інстанцій застосували без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах. Також, цитуючи у скарзі певні положення чинного законодавства з наведенням окремих витягів із постанов Верховного Суду, позивач у той же час не обгрунтовує подібність правовідносин. Саме ж посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу учасників справи, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних у матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Крім того, покликаючись на п. 3 ч. 4 ст. 328 КАС України як одну з підстав касаційного оскарження, скаржник не вказує на норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (як то для усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми тощо), а також не пояснив, у чому, на його думку, полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та як така відповідна норма права повинна була застосовуватись.
Таким чином, касаційна скарга не містить аргументованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні п. 1 і 3 ч. 4 ст. 328 КАС України.
У той же час скаржник не вказує на наявність у даному випадку обставин, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за яких судові рішення, прийнятті у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, можуть бути переглянуті в порядку касаційного оскарження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із належним чином сформульованою прохальною частиною й наведеним у такій скарзі обгрунтуванням підстав касаційного провадження, передбачених ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська Амбасада» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі № 320/46530/23 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівська Амбасада» строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.
4. Роз`яснити, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали в частині інших недоліків у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя О.П. Стародуб
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 13.03.2025 |
Оприлюднено | 14.03.2025 |
Номер документу | 125825469 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо організації господарської діяльності, з них |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Кравчук В.М.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Оксененко Олег Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні