Постанова від 13.03.2025 по справі 260/7382/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2025 року

м. Київ

справа № 260/7382/21

адміністративне провадження № К/990/26286/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Бучик А.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя Ващилін Р.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року (головуючий суддя Сеник Р.П., судді: Онишкевич Т.В., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 260/7382/21 за позовом Заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Мокрянське лісомисливське господарство» про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У грудні 2021 року Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури (далі також прокурор, позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (далі також ДЕІ у Закарпатській області) із позовом до Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство», правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Мокрянське лісомисливське господарство» (далі також відповідач), в якому просив:

1) визнати протиправними дії Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» щодо видачі лісорубного квитка серії ЗА ЛРК №013617 від 12.07.2021 в частині призначення до рубки ділянки лісового фонду у кварталі 2 виділу 3 Комсомольського лісництва, площею 1,0 га та скасувати лісорубний квиток серії ЗА ЛРК № 013617 від 12.07.2021 в цій частині;

2) визнати протиправними дії Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» щодо видачі лісорубного квитка серії ЗА ЛРК №013615 від 08.07.2021 в частині призначення до рубки ділянки лісового фонду у кварталі 3 виділу 19.1 Русько-Мокрянського лісництва, площею 0,7 га та скасувати лісорубний квиток серії ЗА ЛРК № 013615 від 08.07.2021 в цій частині;

3) визнати протиправними дії Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» щодо видачі лісорубного квитка серії ЗА ЛРК №013619 від 12.07.2021 в частині призначення до рубки ділянки лісового фонду у кварталі 17 виділу 6.2 Усть-Чорнянського лісництва, площею 1,0 га та скасувати лісорубний квиток серії ЗА ЛРК №013619 від 12.07.2021 в цій частині;

4) визнати протиправними дії Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» щодо видачі лісорубного квитка серії ЗА ЛРК №013612 від 08.07.2021 про призначення до рубки ділянки лісового фонду у кварталі 17 виділу 6.1 Усть-Чорнянського лісництва, площею 1,0 га та скасувати лісорубний квиток серії ЗА ЛРК №013612 від 08.07.2021;

5) визнати протиправними дії Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» щодо видачі лісорубного квитка серії ЗА ЛРК №013616 від 12.07.2021 в частині призначення до рубки ділянок лісового фонду у кварталі 19 виділу 16.1 Брадульського лісництва площею 0,7 га, кварталі 19 виділу 16.2 Брадульського лісництва площею 0,7 га, кварталі 24 виділу 32 Брадульського лісництва площею 0,7 га та скасувати лісорубний квиток серії ЗА ЛРК №013616 від 12.07.2021 в цій частині.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року залишено без змін.

26 липня 2023 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

26 квітня 2024 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року задоволено клопотання відповідача про заміну сторони правонаступником, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Заявлені позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що за результатами проведеного Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області планового заходу державного нагляду в ДП «Мокрянське лісомисливське господарство» було виявлено факти призначення суцільних санітарних рубок з порушенням законодавчих норм, а саме лісів нештучного походження у високогірних лісах, що розташовані вище 1100 метрів над рівнем моря, а також тих, що знаходяться уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об`єктів. Вважає, що недотримання відповідачем встановленого законодавством порядку використання лісових ресурсів безумовно порушує інтереси держави, однак уповноваженим органом - Державною екологічною інспекцією в Закарпатській області, не вжито належних заходів щодо забезпечення їх захисту, що є підставою для звернення прокурора до суду.

У свою чергу відповідач зазначав, що за нормами Лісового кодексу України визначення належності лісових територій до пралісів, квазіпралісів, природних лісів здійснюється за спеціальною методикою, яка, в свою чергу, передбачає необхідність затвердження відповідного висновку.

Проте у затвердженому стосовно належних ДП «Мокрянське ЛМГ» лісових ділянок висновку № 2363-19 від 23.05.2017 відсутні ділянки, на які були виписані спірні лісорубні квитки.

Звернув увагу суду на те, що строк дії таких лісорубних квитків закінчився 31 грудня 2021, а строк закінчення вивезення деревини - 31 березня 2022 року, тобто такі станом на момент розгляду даної справи вже анульовані.

З огляду на зазначене вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Зауважує, що доказів відведення в рубку лісів нештучного походження в високогірних лісах Карпатського регіону матеріали справи не містять. Наполягає на тому, що вирубка здійснюється виключно висохших дерев ялини, яка не являється корінною, а є похідною породою в Карпатському регіоні.

Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на висновок № 2363-19 від 23.05.2017, оскільки такий не містить інформацію про природні ліси. Натомість актом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області № 298/06 від 02.09.2021 констатовано віднесення лісових ділянок, щодо яких видано лісорубні квитки, до лісів природного походження, а також факт знаходження таких на висоті понад 1100 м над рівнем моря та уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об`єктів. Доказів зворотного відповідачем надано не було.

Також відхиляє посилання відповідача на анулювання спірних лісорубних квитків, оскільки на момент пред`явлення позову такі були чинними. Вважає, що при здійсненні господарської діяльності відповідач повинен керуватися виключно Проектом організації та розвитку лісового господарства від 2011 року, який розроблений Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням.

Відповідач вважає, що чинне законодавство не передбачає ознак лісів штучного чи нештучного походження, однак внесені до Лісового кодексу України зміни запровадили поділ лісів, як окремих об`єктів охорони, на праліси, квазіпраліси та природні ліси. Водночас лісові ділянки, в межах яких рубки заборонено, можуть бути віднесені до таких категорій тільки у разі погодження висновку з уповноваженими суб`єктами. Стверджує, що якщо лісова ділянка не віднесена до природних лісів, то така належить до лісів штучного походження. А тому проведення у разі необхідності суцільних санітарних рубок у таких з правової точки зору не має підстав розглядатися як порушення законодавчих вимог. Окрім того, вважає, що з вчиненням передбачених лісорубним квитком дій його дія припиняється, а тому такий може бути анульований чи скасований тільки до проведення рубок, здійснених на його підставі.

В письмових поясненнях відповідач повідомив, що з метою належного з`ясування питання проведення спірної рубки з дотриманням законодавчих вимог було проведено комплексну судову інженерно-еколого-лісогосподарську експертизу у кримінальному провадженні № 22021070000000080, за результатами якої підтверджено факт штучного походження лісів, які були відведені для суцільної санітарної рубки, передбаченої спірними лісорубними квитками.

Також підтверджено, що система рубок та спосіб її проведення відповідали вимогам нормативних актів у сфері екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів, а завдання шкоди державі в даному випадку було відсутнє.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області (далі - ДЕІ у Закарпатській області) у період з 25 серпня по 02 вересня 2021 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) в Державному підприємстві «Мокрянське лісомисливське господарство» (далі - ДП «Мокрянське лісомисливське господарство») щодо дотримання законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якого складено акт № 298/06 від 02.09.2021.

Зі змісту акта перевірки встановлено, що в ході її проведення посадовими особами ДЕІ у Закарпатській області встановлено призначення суцільних рубок з порушенням вимог пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 №555, а саме:

- у кварталі 2 виділу 3 Комсомольського лісництва на площі 1,0 га, яка призначена в рубку згідно лісорубного квитка серії ЗА ЛPK №013617 від 12.07.2021, ділянка лісового фонду призначена в рубку за таксаційним показником матеріалів лісовпорядкування - ліси не штучного походження, висота над рівнем моря 1200 м;

- у кварталі 3 виділу 19.1 Русько-Мокрянського лісництва на площі 0,7 га, яка призначена в рубку згідно лісорубного квитка серії ЗА ЛPK №013615 від 08.07.2021, ділянка лісового фонду призначена в рубку за таксаційним показником матеріалів лісовпорядкування - ліси не штучного походження, висота над рівнем моря 1300 м;

- у кварталі 17 виділу 6.2 Усть-Чорнянського лісництва на площі 1,0 га, яка призначена в рубку згідно лісорубного квитка серії ЗА ЛPK №013619 від 12.07.2021, ділянка лісового фонду призначена в рубку за таксаційним показником матеріалів лісовпорядкування - ліси не штучного походження, ліси уздовж берегів річок, навколо озер, водойм та інших водних об`єктів;

- у кварталі 17 виділу 6.1 Усть-Чорнянського лісництва на площі 1,0 га, яка призначена в рубку згідно лісорубного квитка серії ЗА ЛPK №013612 від 08.07.2021, ділянка лісового фонду призначена в рубку за таксаційним показником матеріалів лісовпорядкування - ліси не штучного походження, ліси уздовж берегів річок, навколо озер, водойм та інших водних об`єктів;

- у кварталі 19 виділу 16.1 Брадульського лісництва на площі 0,7 га, яка призначена в рубку згідно лісорубного квитка серії ЗА ЛРК №013616 від 12.07.2021, ділянка лісового фонду призначена в рубку за таксаційним показником матеріалів лісовпорядкування - висота над рівнем моря 1150 м (інші порушення вимог санітарних правил в лісах України);

- у кварталі 19 виділу 16.2 Брадульського лісництва на площі 0,7 га, яка призначена в рубку згідно лісорубного квитка серії ЗА ЛРК №013616 від 12.07.2021, ділянка лісового фонду призначена в рубку за таксаційним показником матеріалів лісовпорядкування - висота над рівнем моря 1150 м (інші порушення вимог санітарних правил в лісах України;

- у кварталі 24 виділу 32 Брадульського лісництва на площі 0,7 га, яка призначена в рубку згідно лісорубного квитка серії ЗА ЛРК №013616 від 12.07.2021, ділянка лісового фонду призначена в рубку за таксаційним показником матеріалів лісовпорядкування - ліси не штучного походження, висота над рівнем моря 1300 м.

07 вересня 2021 року ДЕІ у Закарпатській області звернулася до ДП «Мокрянське лісомисливське господарство» з листом № 2692-06, в якому запропонувала анулювати видані раніше лісорубні квитки на проведення суцільних санітарних рубок за встановленими в акті порушеннями.

За результатами розгляду такого листа ДП «Мокрянське лісомисливське господарство» повідомило ДЕІ у Закарпатській області, що ділянки, на які були виписані спірні лісорубні квитки, не віднесені до пралісів та квазіпралісів, а тому підстави для їх анулювання відсутні (лист № 221 від 23.09.2021).

Листом № 3224-06 від 25.10.2021 ДЕІ у Закарпатській області звернулася до Прокуратури Закарпатської області з проханням звернутися до суду з позовом для визнання незаконними виданих ДП «Мокрянське лісомисливське господарство» лісорубних квитків серії ЗА ЛPK №013612 від 08.07.2021, серії ЗА ЛPK №013615 від 08.07.2021, серії ЗА ЛРК №013616 від 12.07.2021, серії ЗА ЛPK №013617 від 12.07.2021 та ЗА ЛPK №013619 від 12.07.2021 для проведення заходів з наступним встановленням розміру завданої шкоди.

19 листопада 2021 року Закарпатська обласна прокуратура звернулася до ДЕІ у Закарпатській області з повідомленням в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому просила проінформувати про вжиті заходи стосовно виявлених за результатами проведеного планового заходу державного нагляду на ДП «Мокрянське лісомисливське господарство» порушень.

У відповідь на вказане повідомлення ДЕІ у Закарпатській області проінформувала, що інспекція до суду з позов для забезпечення усунення виявлених порушень не зверталася.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що предметом цього позову є питання правомірності проведення відповідачем суцільної рубки лісових насаджень з врахуванням особливостей здійснення такої у високогірних районах Карпатського регіону.

Судом акцентовано увагу на можливості врахування висновків експертів у вказаній сфері за результатами проведеної комплексної експертизи за відсутності інших доказів, які б вказували на необхідність їх відхилення, оскільки суд не володіє достатніми знаннями в області лісовпорядкування.

Судами попередніх інстанцій взято до уваги, що за змістом долучених до матеріалів справи висновків експертів за результатами проведення комплексної судової інженерно-еколого-лісогосподарської експертизи № 5686 від 22.02.2023, № 5687 від 23.02.2023, № 5688 від 24.02.2023 та № 5689 від 27.02.2023 лісові насадження обстежуваних ділянок були пошкоджені вітром та хворобами, втратили свою біологічну стійкість, що є потенційною небезпекою для масового розмноження хвороб, стовбурних шкідників та втрати технічної якості деревини. Окрім того, проведеним дослідженням встановлено, що лісові насадження є штучного походження, оскільки за наслідками вивчення архівних карт, доступних в мережі Інтернет, спірні ділянки не були засадженими, а розміщення дерев (пнів) є рівномірним, що вказує на штучне створення деревостану, а природне відновлення відсутнє.

Водночас зауважено, що прокурор та Державна екологічна інспекція будь-яких доказів на підтвердження факту нештучного походження спірних лісових насаджень, окрім акта перевірки, до суду не представили. Разом з тим, в такому акті відсутні посилання на будь-які документальні чи матеріальні підтвердження зроблених посадовими особами ДЕІ у Закарпатській області висновків.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судами попередніх інстанцій не перевірені доводи обласної прокуратури щодо недопустимості висновків експертиз, долучених представником відповідача у суді першої інстанції.

Вважає, що в розумінні частини першої статті 73, частини другої статті 74 та частини шостої статті 78 КАС України експертиза проведена в межах кримінального провадження № 22021070000000080 не є належним та допустимим доказом та не може бути підставою, яка звільняє від доказування.

Акцентує увагу на тому, що згідно даних Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 22021070000000080 від 28.09.2021 досудове розслідування не завершене, а представником відповідача під час долучення висновків експертиз не підтверджено дотримання процесуальних норм їх отримання у кримінальному провадженні.

Також зазначає, що долучені до матеріалів справи висновки належним чином не завірені, а висновок експертизи № 5687 від 23.02.2023 взагалі не підписаний експертами.

Водночас покликається на висновки, сформовані Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі № 815/6697/16 та від 20.12.2021 у справі № 640/12959/19.

Скаржник зауважує, що під час проведення експертиз експертами не досліджувалися матеріали базового та безперервного лісовпорядкування ДП «Мокрянське лісове господарство», які використовувались спеціалістами ДЕІ у Закарпатській області під час проведення перевірки, а серед інших документів експертами були використані архівні карти Європи у 19 сторіччі.

Акцентує увагу на тому, що проводячи плановий захід державного контролю в ДП «Мокрянське лісомисливське господарство» та встановлюючи порушення вимог пункту 27 Санітарних правил в лісах України з боку відповідача, спеціалісти використовували матеріали лісовпорядкування, яке проведено у 2010 році та матеріали безперервного лісовпорядкування.

Стверджує, що виявлені в ході перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, а також дані про висоту лісів над рівнем моря та їх походження зазначенні спеціалістами ДЕІ у Закарпатській області в акті перевірки № 298/06 від 02.09.2021 саме на підставі матеріалів лісовпорядкування, наданих відповідачем під час перевірки.

Відповідач у відзиві зазначив, що дані висновків експертів підтверджують штучне походження лісів, які були відведені для суцільної соціальної рубки, передбаченої лісорубними квітками, а також підтверджують, що застосована система рубок та спосіб її проведення відповідала вимогам нормативних актів у сфері екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів, відсутнє завдання державі шкоди (збитків) внаслідок незаконної рубки.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка, в тому числі, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Нормами частини третьої статті 53 КАС України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі також Закон № 1697-VII) представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати захист інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища є Державна екологічна інспекції в Закарпатській області, однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, останнім не вжито належних заходів щодо забезпечення захисту інтересів держави.

У зв`язку з бездіяльністю уповноваженого органу та з метою захисту інтересів держави прокурор Закарпатської обласної прокуратури звернувся з цим позовом до суду.

В контексті вимог статті 341 КАС України представництво прокурором інтересів держави в суді в межах цієї справи не є предметом касаційного перегляду.

У справі, яка розглядається предметом оскарження є дії Державного підприємства «Мокрянське лісомисливське господарство» щодо видачі лісорубних квитків.

Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Згідно із частиною першою статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

За частиною першою статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі мають право самостійно господарювати в лісах; виключне право на заготівлю деревини; право власності на заготовлену ними продукцію та доходи від її реалізації; право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законодавством; право здійснювати відповідно до законодавства будівництво доріг, спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд, необхідних для ведення лісового господарства.

Згідно з підпунктів 2- 3 частини другої статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до статті 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Частиною 1 статті 47 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Згідно зі статтею 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Положеннями частин 1, 3 та 6 статті 69 Лісового кодексу України встановлено, що спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 70 Лісового кодексу України встановлено, що деревина заготовлюється також під час здійснення лісогосподарських заходів, не пов`язаних з використанням лісових ресурсів (поліпшення якісного складу лісів), та під час проведення інших заходів (розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв`язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо використання лісових ресурсів» затверджено Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів (далі - Порядок №761).

Пунктом 2 Порядку № 761 встановлено, що лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів.

Основні вимоги до здійснення лісогосподарських заходів, спрямованих на підвищення стійкості та продуктивності деревостанів, збереження біорізноманіття лісів, їх оздоровлення і посилення захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих та інших функцій шляхом проведення рубок формування і оздоровлення лісів визначені у Правилах поліпшення якісного складу лісів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 724 (далі - Правила №724, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 2 Правил № 724 під час проведення рубок формування і оздоровлення лісів застосовуються такі рубки: догляду, санітарні, лісовідновні, переформування, пов`язані з реконструкцією, ландшафтні.

Пунктом 4 Правил № 724 визначено, що підставою для рубок формування і оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування та обстежень, які проводяться власниками лісів і постійними лісокористувачами. У разі проведення зазначених рубок у деревостанах, не запроектованих лісовпорядкуванням власники лісів і постійні лісокористувачі повідомляють про це орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласну, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.

Отже, підставою для рубок формування та оздоровлення лісів є матеріали лісовпорядкування, а спеціальним дозволом для таких рубок є лісорубний квиток.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 17.08.2021 у справі № 817/1855/17, від 16.12.2021 у справі № 817/1854/17, від 16.01.2023 у справі № 817/2356/16.

Пунктом 20 Правил № 724 передбачено, що вимоги до проведення санітарних рубок визначені Санітарними правилами в лісах України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555 (далі також Санітарні правила).

Санітарними правилами встановлюється сукупність норм щодо здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів та санітарних вимог, які встановлюються з метою охорони та захисту лісів під час ведення лісового господарства, використання лісових ресурсів та проведення робіт, не пов`язаних з веденням лісового господарства, підприємствами, установами, організаціями та громадянам.

Положеннями пункту 4 Санітарних правил передбачено, що для поліпшення санітарного стану лісів здійснюються, в тому числі, суцільні санітарні рубки.

Відповідно до пункту 27 Санітарних правил, суцільні санітарні рубки проводяться шляхом вирубування сухостійних, відмираючих і дуже ослаблених дерев, пошкоджених пожежами, шкідниками, хворобами лісу і внаслідок аварій та стихійного лиха, лише у деревостанах, в яких проведення вибіркових санітарних рубок призведе до зменшення повноти насаджень нижче встановленого показника повноти.

Пунктом 6 Правил № 724 встановлена заборона на проведення у Карпатському регіоні суцільних рубок формування та оздоровлення лісів, крім розробки суцільних вітровалів і буреломів, а також суцільно вражених шкідниками і хворобами насаджень, в тому числі у високогірних лісах, що розташовані вище 1100 метрів над рівнем моря.

Вказане кореспондується також з нормами пункту 27 Санітарних правил, в яких передбачено, що у високогірних лісах, що розташовані вище 1100 метрів над рівнем моря, лісах в лавинонебезпечних та селенебезпечних басейнах, в лісових ділянках (смугах лісів) уздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об`єктів та в берегозахисних лісових ділянках Карпатського регіону суцільні санітарні рубки проводяться лише у лісах штучного походження і лише у разі, коли всі дерева, які відводяться в рубку, належать до V-VI категорій стану.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході здійснення заходів з формування та оздоровлення лісу ДП «Мокрянське лісомисливське господарство» було видано лісорубні квитки серії ЗА ЛPK № 013612 від 08.07.2021, серії ЗА ЛPK № 013615 від 08.07.2021, серії ЗА ЛРК № 013616 від 12.07.2021, серії ЗА ЛPK № 013617 від 12.07.2021 та ЗА ЛPK № 013619 від 12.07.2021 на проведення суцільної санітарної рубки лісу в Комсомольському, Русько-Мокрянському, Усть-Чорнянському, Брадульському лісництвах, що розташовані вище 1100 метрів над рівнем моря або уздовж берегів водних об`єктів.

Питання законності проведення рубки лісу на ділянках кварталу 24 виділу 32 Брадульського лісництва, кварталу 17 виділах 6.1 та 6.2 Усть-Чорнянського лісництва, кварталу 3 виділу 19 Русько-Мокрянського лісництва та кварталу 2 виділу 3 Комсомольського лісництва були предметом експертного дослідження в рамках кримінального провадження № 22021070000000080.

Судами попередніх інстанцій взято до уваги, що відповідно до долучених до матеріалів справи висновків експертів за результатами проведення комплексної судової інженерно-еколого-лісогосподарської експертизи № 5686 від 22.02.2023, № 5687 від 23.02.2023, № 5688 від 24.02.2023 та № 5689 від 27.02.2023 лісові насадження обстежуваних ділянок були пошкоджені вітром та хворобами, втратили свою біологічну стійкість, що є потенційною небезпекою для масового розмноження хвороб, стовбурних шкідників та втрати технічної якості деревини. Окрім того, проведеним дослідженням встановлено, що лісові насадження є штучного походження, оскільки за наслідками вивчення архівних карт, доступних в мережі Інтернет, спірні ділянки не були засадженими, а розміщення дерев (пнів) є рівномірним, що вказує на штучне створення деревостану, а природне відновлення відсутнє.

За результатами проведеної комплексної експертизи було встановлено, що система рубок та спосіб її проведення були здійснені ДП «Мокрянське лісомисливське господарство» відповідно до вимог нормативних актів у сфері екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних (лісових) ресурсів, а факту завдання екологічної шкоди не встановлено, з огляду на те, що суцільна санітарна рубка була здійснена обґрунтовано з метою наведення належного санітарного стану в лісових насадженнях.

Судом апеляційної інстанції зауважено, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту нештучного походження спірних лісових насаджень, окрім акта перевірки.

Проте колегія суддів зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а зафіксовані у акті факти можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки.

Водночас колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій не встановлювалися обставини та не надавалася оцінка доводам позивача про те, що зафіксовані у акті порушення були встановлені на підставі матеріалів лісовпорядкування, яке проведено у 2010 році та матеріалів безперервного лісовпорядкування, які були надані відповідачем під час перевірки.

Висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються виключно на висновках експертизи в кримінальній справі.

Згідно із статтею 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За приписами частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності визначених цією статтею умов.

Водночас експертиза прийнята судами першої та апеляційної інстанцій не призначалась в межах цієї справи з урахуванням вимог § 6 глави 5 КАС України, та не оцінена судом в межах кримінального провадження.

Отже, в розумінні частини 1 статті 73, частини 2 статті 74 та 6 статті 78 КАС України експертиза проведена в межах кримінального провадження № 22021070000000080 не може бути підставою, яка звільняє від доказування.

Подібний висновок щодо неналежності доказу експертизи, призначеної в кримінальній справі, та не оціненій відповідним судом, сформований Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 815/6697/16, від 20 грудня 2021 року у справі № 640/12959/19.

Також в апеляційній та касаційній скарзі скаржник наполягає на тому, що долучені до матеріалів справи висновки експертів належним чином не завірені, а висновок експертизи № 5687 від 23.02.2023 взагалі не підписаний експертами.

Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Проте з матеріалів даної справи вбачається, що суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставини справи на підставі доказів, що не є належним чином засвідченими, якими, зокрема, є копії висновків експертів.

За вимогами частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до приписів статей 73, 74 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а в разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із частиною 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини 6 статті 353 КАС України постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Із врахуванням наведеного, оцінивши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд - до суду першої інстанції.

З огляду на наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, в силу положень статті 353 КАС України, Верховний Суд не вирішує питання правильності застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу керівника Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області задовольнити.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі № 260/7382/21 скасувати.

Справу № 260/7382/21 направити на новий розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А.А. Єзеров

А.Ю. Бучик