Рішення

від 12.03.2025 по справі 724/4104/24

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/4104/24 Провадження № 2/724/101/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2025 року м. Хотин

Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Скрипника С.М.

за участю секретаря судового засідання: Філіпчука Д.В.

за участі сторін: представника позивача Йовдія Д.В.

представника відповідача Білої У.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хотині Чернівецької області, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Йовдій Дмитро Васильович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання членом сім`ї загиблого військовослужбовця,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Йовдій Дмитро Васильович, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання членом сім`ї загиблого військовослужбовця.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Йовдій Д.В. посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 під час захисту Батьківщини від збройної агресії російської федерації у населеному пункті с.Королівка Бучанського району Київської області загинув військовослужбовець, солдат, призваний по мобілізації, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причиною смерті ОСОБА_3 стали травми шиї, органів грудної клітки, живота, внаслідок військових дій. Відповідно до сповіщення солдат ОСОБА_3 , героїчно загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в наслідок вогнепального поранення. Це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством України. Позивачка є рідною сестрою ОСОБА_3 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження.

У зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 позивачка, яка є рідною сестрою загиблого, та членом його сім`ї в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України (як особа, яка проживала разом із загиблим, мала спільний побут, взаємні права та обов`язки, і відповідно була членом його сім`ї), звернулася до Міністерства оборони України із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів № 168 від 28.02.2022 року, та статті 16-1 Закону України № 2011 -XII, проте рішенням Міністерства оборони України № 71 від 20.05.2022 року повернуто на доопрацювання заяву з документами та визначено необхідність долучити до заяви документи, які підтверджують, що позивачка є членом сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 ..

Також зазначає, що в сім`ї загиблого ОСОБА_3 було п`ятеро дітей: окрім позивачки ОСОБА_3 мав сестер ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , брата ОСОБА_6 . Вони мали дружну сім`ю, жили в будинку по АДРЕСА_1 . В дорослому віці всі інші, окрім позивачки та загиблого, створили власні сім`ї, те переїхали проживати на інші адреси.

Згодом батьки позивачки та загиблого померли, і в батьківському будинку залишилися проживати позивачка з братом ОСОБА_3 , які проживали однією сім`єю, вели спільне господарство. ОСОБА_3 дуже любив сестру, турбувався про неї.

У квітні 2021 року брат позивачки одружився на ОСОБА_2 і його дружина переїхала жити у цей будинок, а у червні 2021 році у них народився син ОСОБА_7 . Проте це не змінило відносин між позивачкою та її братом, вони і далі продовжувала проживати однією сім`єю із братом, його дружиною, і малолітньою дитиною, вели спільне господарство, мали теплі сімейні стосунки. При цьому брат завжди опікувався позивачкою та фінансово утримував її, адже вона майже ніколи не працювала, і відповідно не мала власних доходів, та важко адаптується в соціальному житті, оскільки має проблеми із психічним та метальним здоров`ям, які з плином часу прогресували. У 2022 році позивач була взята на облік до лікаря-психіатра та поставлений діагноз легка розумова відсталість з порушенням поведінки та емоцій.

Незважаючи на вік, позивачка не створила власної сім`ї, дітей не має, все життя прожила в батьківській хаті, вона не здатна вести повноцінне соціальне життя з описаних вище причин, а тому брат вважав обов`язком опікуватися нею.

Посилаючись на норми права а також те, що позивачка не має іншої можливості підтвердити факт того, що вона та її брат, який загинув, були членами сім`ї, і при цьому встановлення нього факту породжує юридичні наслідки для неї, оскільки, з таким фактом законодавство пов`язує можливість реалізації її прав на призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, вона змушена звернутися до суду для встановлення цього юридичного факту.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 25 листопада 2024 року відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання призначено на 18 грудня 2024 року на 09:30 годину.

24 грудня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що у дорослому віці позивачка ніколи не проживала однією сім`єю із своїм братом за адресою АДРЕСА_1 , адже фактично ОСОБА_1 проживала в м. Хотині, де орендувала житло та протягом тривалого часу була працевлаштована, отримувала заробітну плату у розмірі, що дорівнював або навіть перевищував встановлений законом розмір мінімальної заробітної плати. Крім того, ОСОБА_8 зверталася до служби зайнятості і з відповіді Дністровської філії Чернівецького обласного центру зайнятості зазначено, що ОСОБА_1 є жителькою м. Хотина, що підтверджує той факт що позивачка у с. Чепоноси не проживала.

Також зазначає, що позивачка їздила за кордон працювати, однак позивачем зазначено, що її брат завжди опікувався нею та фінансово утримував її, адже вона майже ніколи не працювала і ніколи не мала власних доходів та важко адаптується в соціальному житті, оскільки має проблеми із психічним та ментальним здоров`ям, проте позивачка свідомо вводить суд в оману оскільки була офіційно працевлаштована та фактично не проживала разом із братом, і проблеми із психічним захворюванням почалися у травні 2022 року, що є періодом після загибелі брата.

Ту обставину, що загиблий брат не проживав спільно разом із позивачкою, не був пов`язаний із нею спільним побутом, не вів спільного господарства можуть підтвердити свідки в судовому засіданні. Із долучених до позовної заяви доказів позивачкою не надано жодного на підтвердження факту спільного проживання із братом та факту того, що вона була членом його сім`ї. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2024 року закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті. Задоволено клопотання представника відповідача адвоката Білої У.М. про витребування доказів і витребувано із Головного центру обробки спеціальної інформації відомості щодо перетину кордону ОСОБА_1 з 01.01.2018 року по 23.03.2022 року.

22.01.2025 року на адресу суду надійшла відповідь від Головного центру обробки спеціальної інформації відомості щодо перетину кордону ОСОБА_1 з 01.01.2018 року по 23.03.2022 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомила.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Йовдій Д.В. в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, надав пояснення аналогічні викладеним у позовні заяві, просив їх задовольнити в повному обсязі, оскільки докази надані на підтвердження заявлених вимог підтверджують факт проживання позивачки із її братом однією сім`єю та те, що вона являлася членом його сім`ї. Встановлення даного факту необхідне для отримання одноразової грошової допомоги загиблого військовослужбовця. Долучені до матеріалів справи докази, акти та довідки сільської ради підтверджують, що ОСОБА_8 та її загиблий брат ОСОБА_3 проживали за однією адресою де і були зареєстровані. На фоні загибелі брата у позивачки значно погіршилося ментальне здоров`я, хоча психічним захворюванням хворіла давно. Обставини, що позивачка працювала і себе утримувала не повинні братися судом до уваги, оскільки факт утримання не є предметом розгляду даної справи, це не пов`язано із позовним вимогами про встановлення факту проживання однією сім`єю. Жодних належних та допустимих доказів, які б спростували наявність даного факту у матеріалах справи відсутні. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомила.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Біла У.М. в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, а також зазначила, що позивачка ніколи у дорослому віці не проживала із своїм братом ОСОБА_9 однією сім`єю, починаючи з 2007 року позивачка працювала у м. Хотині де і проживала так як орендувала там житло. Зазначена у позовній заяві інформація жодним чином не підтверджує факт, який просить встановити позивачка. Загиблий був одружений мав дружину та новонародженого сина, мав свою окрему повноцінну сім`ю, факт реєстрації позивачки за однією адресою із загиблим у с. Чепоноси не підтверджує факту їхнього спільного проживання. Доданий до матеріалів справи акт від 20.11.2023 року складений Рукшинською сільською радою не є належним доказом на підтвердження заявлених вимог, оскільки вказана у ньому інформація викладена зі слів заявника, і відповідальність за достовірність даних несе заявник. Також зазначає, що ОСОБА_8 була звільнена з місця роботи у вересні 2021 року і у листопаді 2021 року, згідно відомостей прикордонної служби, перетинала державний кордон, а саме виїжджала на заробітки та жила своїм життям, де пробула там до січня 2022 року. Жодних доказів спільного проживання ведення спільного побуту позивачем не надано, не надано доказів що вони як сім`я мали спільні бюджет та спільні витрати, що ними були придбані речі для покращення умов проживання чи спільного побуту. Просить у задоволенні позовних відмовити у повному обсязі, у зв`язку із їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ІНФОРМАЦІЯ_1 - в судове засідання не з`явився, хоча належним чином були повідомлені про день час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили, правом подання відзиву не скористалися, жодних заяв та клопотань на адресу суду не направили.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні 12.03.2025 року під час судових дебатів, просила відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_10 , оскільки вона з ними разом не проживала, спільно однією сім`єю вона з братом не проживала, вони навпаки сварилися, всі родичі налаштовані вороже відносно неї, вона намагалася наладити із ними стосунки, однак вони цього не захотіти.

Свідок ОСОБА_5 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідома не правдивих показів, в судовому засіданні надала пояснення, в яких зазначила що вона є рідною сестрою позивачки, проживають по сусідству, неприязних відносин з відповідачкою не має, вони взагалі не спілкуються. Сестра ОСОБА_11 хворіє з дитинства має розумову відсталість, закінчила лише три класи так як далі продовжувати вчитися вона не могла. Інвалідність сестрі не встановлювали, щоб не цькували інші діти. Вона з братом проживала разом завжди, він постійно опікувався нею, турбувався. У 2007 році дуже важко захворіла їхня мама, вони всі її лікували, брат ОСОБА_9 тоді був студентом і ми всі оплачували йому навчання, спочатку проживали в м. Хотині, а коли померла бабуся вони переїхали жити в село Чепоноси, у них в сім`ї між ним завжди були хороші відносини, навіть коли ОСОБА_9 захотів приписати ОСОБА_12 , свою дружину з її дитиною, ОСОБА_11 надала свою згоду, а зараз залишилася без будинку. Ми ще спочатку домовилися, що ОСОБА_13 отримує виплати за брата, а хата в селі Чепоноси залишається ОСОБА_1, але вона так не зробила, і тепер хвора сестра залишалася без будинку. Після сповіщення про смерть брата , у сестри був сильний приступ і після цього сильно загострився її стан та значно погіршилося психічне здоров`я, оскільки вони виросли разом, він завжди допомагав її, для неї ця втрата дуже важка. Сестра виїжджала за кордон за її проханням, оскільки треба було вивезти її сина за кордон, так як на той час вона вже перебувала за кордоном, і її сина мав вивезти брат ОСОБА_9 , але він не зміг поїхати, так як сильно захворів його син ОСОБА_14 , і тому поїхала сестра ОСОБА_11 . За кордон сестра виїхала приблизно у листопаді 2021 року і пробула там десь два місяці, вона виїжджала за кордон щоб вивезти її сина, так як його самого за кордон не випускали, і більше не було кому його вивезти, на роботу вона там не ходила. За своє життя сестра ОСОБА_11 майже не працювала, вона була працевлаштована до інтернату на посаду прибиральниці, але через емоційний стан, та напади хвороби не могла працювати з дітьми, а так як на той час їхня мати дуже сильно захворіла і потрібні були кошти на лікування, директор інтернату увійшов у їхнє положення та дозволив працювати сестрі ОСОБА_15 замість ОСОБА_11 , щоб отримувати гроші, тобто офіційно оформлена на роботі була ОСОБА_11 , а фактично працювала сестра ОСОБА_15 .

Також зазначила, що сповіщення про загибель брата прийшло на ім`я його дружини ОСОБА_16 , вона також зверталася із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, але її заяву було повернуто на дооформлення. Брат ОСОБА_9 коли приймав участь в АТО, залишав господарство на ОСОБА_11 , вона доглядала за худобою, курми, обробляла город, вони все по господарству робили разом, брат приносив продукти сестра, варила їсти, прала одяг, прибирала у будинку, вони жили мирно і дружно, у них був спільний бюджет. Вони проживали у одному будинку, але коли брат привів ОСОБА_12 він добудував будинок зробив там ремонт, вони проживали разом вже на одному подвір`ї. У них була сім`я коли ОСОБА_13 з`явилася, і навіть коли ОСОБА_13 з ними вже жила, ОСОБА_11 і далі продовжувала все робити по дому, так як ОСОБА_13 була вагітна а потім сиділа з маленькою дитиною.

Свідок ОСОБА_17 будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідома не правдивих показів, та за відмову від дачі показів, в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству із ОСОБА_18 , яку знає дуже добре, так як вони виросли разом, товаришували. Може підтвердити, що ОСОБА_11 із братом жили добре, дружньо, він її забезпечував, так як сама вона не могла ніде працювати через свою хворобу, вона має психічні розлади, часто буває агресивна, не контрольована, тому ОСОБА_19 повинен був постійно за нею наглядати. Знає, що ОСОБА_11 жила з чоловіком, не розписані були так просто жили, але не довго, десь один місяць чи два, бо він її вигнав через її поведінку, вона є психічно хвора, це було ще десь у 1992-1995 роках, точно не пам`ятає, і як повернулася від того чоловіка, то вже постійно проживала біля свого брата та своєї сім`ї, їх в сім`ї є шестеро дітей, і вони всі сходяться спілкуються. Коли прийшла ОСОБА_13 , дружина ОСОБА_9 , то звичайно, що він більше уваги приділяв вже своїй сім`ї, через що ОСОБА_11 дуже нервувала та сердилася, так як звикла, що брат постійно був із нею, але вони ладили, жили разом на одному подвір`ї. Коли почалася війна, вона із сім`єю приїхали постійно проживати у село Чепоноси із м. Снятина, де постійно проживали до березня 2022 року, однак завжди на вихідні вона приїздила в Чепоноси працювала на огороді, та може підтвердити, що ОСОБА_11 та її брат ОСОБА_19 проживали разом як одна сім`я, вони разом їли, поралися по господарству. На момент смерті ОСОБА_20 проживала разом із ним, коли дізналася, що ОСОБА_19 загинув, то дуже важко сприйняла цю новину, для неї було сильне потрясіння втрата брата, вона дуже плакала, кричала і ми як сусіди намагалися її заспокоїти, після смерті брата її психічне здоров`я значно погіршилося, вона навіть перестала спілкуватися із нами. Брат і сестрою ОСОБА_11 жили на одному подвір`ї, господарство обходили разом. Знає, що сестра ОСОБА_11 - ОСОБА_15 жила в ОСОБА_21 і працювала прибиральницею, щоб ОСОБА_11 працювала то це їй не відомо, хіба могла ходити допомагати, знає що ОСОБА_11 приїжджала до ОСОБА_21 до сестри ОСОБА_15 , могла там бути тиждень, знаю що допомагала ОСОБА_15 сидіти з її дитиною, але постійно ОСОБА_11 проживала у Чепоносах.

Фактичні обставини встановлені судом

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, свідків, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 01.06.1996 року (а.с.12).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 27.07.1974 року вбачається, що батьками ОСОБА_1 записані ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (рос.мовою) (а.с.13).

Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 СК України за №00035357173 від 07.04.2022 року підтверджено, що батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 записані ОСОБА_22 та ОСОБА_23 (а.с.14-15).

Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 30.03.2022 року підтверджено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у с. Королівка Бучанського району Київської області (а.с.16).

Копією лікарського свідоцтва про смерть №537 від 26.03.2022 року підтверджено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті травми шиї, органів грудної клітки та живота (а.с.17-18).

З копії повідомлення про смерть, адресоване ОСОБА_2 , вбачається, що солдат ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок вогнепального поранення отриманого в бою з російським окупантами, його смерть пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.19).

Як вбачається з витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.02.2022 року за №71 повернуто на доопрацювання заяву з документами ОСОБА_1 стосовно призначення одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_3 , оскільки відсутні документи на підтвердження факту, що ОСОБА_1 є членом сім`ї загиблого військовослужбовця (а.с.20).

Актом Рукшинської сільської ради Дністровського району від 20 листопада 2023 року підтверджено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно до моменту смерті був зареєстрований та проживав за адресою АДРЕСА_1 разом із своєю дружиною ОСОБА_2 , сином ОСОБА_7 , сестрою ОСОБА_1 , вели спільне господарство (а.с.21).

З довідки виданої виконкомом Рукшинської сільської ради за вих. №116 від 05.04.2024 року вбачається, що покійний ОСОБА_3 по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживав та був прописаний в АДРЕСА_1 і на день його смерті у даному господарстві були прописані та проживали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (а.с.22).

З довідки КНП «Хотинська багатопрофільна лікарня» від 05.04.2024 року за вих..№5 вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 перебуває на обліку у лікаря-психіатра з 2022 року з діагнозом: F70.1(а.с.25).

З виписки з медичної карти хворого ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікування з 31.05.2022 року по 17.06.2022 року (а.с.26).

З довідки виданої першим заступником міського голови Д.М. Білецьким, вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала в КЗ «Хотинський ЗЗСО №2» на посаді технічного працівника та звільнена з посади 28.09.2021року, та зазначено середній заробіток за 2021 рік (а.с.54).

У відповіді на адвокатський запит начальником Хотинського управління Дністровської філії Чернівецького обласного центру зайнятості А.Бринь надано інформацію, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Хотинському РЦЗ з 04.03.2004 року по 18.03.2005 року в статусі безробітної та отримувала допомогу по безробіттю (а.с.54 зв.).

Довідкою виданою Чепоніською гімназією Дністровського району за №103 від 17.12.2024 року підтверджується, що син ОСОБА_2 - ОСОБА_24 дійсно навчався у даному закладі у 1-2 класі з 01.09.2020 по 03.08.2022 року, ОСОБА_3 цікавився життям ОСОБА_25 , відвідував батьківські збори (а.с.55).

З відомостей наданих Центром обробки інформації ДПС України за вих. №19/5879-25 від 21.01.2025 року встановлено що ОСОБА_1 перетинала державний кордон 09.11.2021 року та 08.01.2022 року (а.с.81).

У архівних довідках наданих КУ «Хотинський трудовий архів» на адвокатський запит наявна інформація про період роботи ОСОБА_1 в КЗ «Хотинський заклад загальної середньої освіти №2», а саме з 16.05.2007 року по день звільнення 28.09.2021 року, а також надані відомості про розмір отримуваної заробітної плати за період роботи (а.с.94,95).

Наведені вище докази в сукупності підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків заявниці ОСОБА_1 та її брата ОСОБА_3 ..

Застосовані норми права. Мотиви та висновки суду

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Тобто, вищевказаний Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 1 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Частиною 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання частини 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII Постанову Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якою визначаються умови виплати одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану.

Як вбачається з правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року № 750/10356/16-а «…дата смерті військовослужбовця є визначальною обставиною для визначення дати виникнення у відповідних осіб права на отримання одноразової грошової допомоги та, відповідно, розміру для її нарахування».

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що діяла на період виникнення правовідносин, тобто станом на дату смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ) визначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Так, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

Важливе правове значення в контексті визначення поняття «сім`я», «член сім`ї» становить Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 пунктом 6 мотивувальної частини якої встановлено, що до кола членів сімї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки.

Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Конституційний суд також зазначив, що членами сім`ї, є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.03.2020 у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно врахувати ознаки, визначенні у понятті домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України «Про Всеукраїнський перепис населення» від 19 жовтня 2000 року із змінами та доповненнями, згідно якої домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Такі особи можуть перебувати у родинних стосунках або стосунках свояцтва, не перебувати у жодних із таких стосунків або перебувати у декількох водночас. Домогосподарство може складатися з однієї особи.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне проживання осіб за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення особами спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

Як було досліджено в судовому засідання позивачка ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали за однією адресою, мали спільний побут та приймали спільну участь в утриманні майна.

Суд зокрема критично відноситься до показів наданих свідком ОСОБА_5 , оскільки вона є рідною сестрою позивачки, однак надані нею покази цілком збігаються із наданими в судовому засідання показами свідка ОСОБА_17 , яка є сусідкою позивачки, які є послідовними та такими, що не викликають сумнівів у їх достовірності, яка в свою чергу підтвердила, що ОСОБА_8 та покійний ОСОБА_3 проживали в одному домогосподарстві, спільно обробляли огород, вели спільний побут. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

На спростування позовних вимог представником відповідача надані докази, на підтвердження того, що позивачка працювала та могла себе забезпечити, однак ці докази жодним чином не спростовують доводів позивача про її проживання із покійним братом однією сім`єю, окрім того заявлені позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю, а не перебування позивача на утриманні.

Представником відповідача не надано доказів на підтвердження проживання позивачки у місті Хотині, а не за місцем реєстрації в с. Чепоноси, тому вказані посилання без підтвердження належними доказами не можуть слугувати підставою для відмови у задоволення заявлених вимог.

Крім того, як встановлено судом позивачка проживає у батьківському будинку де також проживав і покійний ОСОБА_9 , який в силу наявного у сестри психічного захворювання мав обов`язок опікуватися нею, так як саме він залишився проживати у домогосподарстві їхніх батьків, а інші сестри та брати мали власні домівки та власні сім`ї.

Разом з тим, суд наголошує, що стороною відповідача крім письмових доказів про працевлаштування позивачки та виїзд її за кордон, не залучено свідків, які могли бути допитані в судовому засідання для підтвердження або спростування викладених позовних вимог, натомість зі сторони позивача були допитані свідки, які підтвердили вказані факти викладені позивачкою у позовні й заяві.

Доказів на спростування вказаних відомостей не надано.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вирішує питання у сукупності, керуючись принципом верховенства права, вважає, що наданих доказів по справі достатньо для задоволення заявленої заяви. Окрім цього, вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до українського законодавства, має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Надані заявницею та її представником докази суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують юридичний факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявність взаємних прав та обов`язків між нею та її загиблим братом ОСОБА_3 , встановлення якого є необхідним для отримання заявниці одноразової грошової допомоги у разі смерті військовослужбовця.

З огляду на наведені вище приписи законодавства, враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, які підтверджують спільне проживання заявниці та її загиблого брата ОСОБА_3 , наявність між ними спільного побуту, взаємних прав та обов`язків суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю та про визнання заявниці членом сім`ї брата ОСОБА_3 станом на день його смерті.

Розподіл судових витрат.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час розгляду даної справи понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, які у зв`язку із задоволенням позовних вимог підлягають стягненню з відповідачки.

Керуючись статтею 3 Сімейного кодексу України, статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (в редакції, яка діяла станом на 23.03.2022 року), пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, Постановою Кабінету Міністрів № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», статтями 13, 77-81, 259, 263-265, 268, 273, 293-295 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Йовдій Дмитро Васильович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання членом сім`ї загиблого військовослужбовця - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зі своїм братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , членом сім`ї її брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця знаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 .

Повне рішення складено 14 березня 2025 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК