Рішення від 04.03.2025 по справі 597/402/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 р. Справа № 597/402/24

Заліщицький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючогосудді Торської І.В.

з участю секретаря Лопушняк З.П.

учасників справи:

представника позивача адвокат Красніков Т.В.

представника відповідача адвокат Данильчук Н.Б.

представника третьої особи адвокат Покотило Ю.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заліщики цивільну справу за позовом Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуриненерго» про витребування майна із чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)(далі - позивач або Тернопільсько-Бучацька єпархія УПЦ)звернулося до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовними вимогами до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння нежитлову будівлю залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач є власником вказаного нерухомого майна на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 362 від 10.08.2001 року про передачу безоплатно у власність комплексу пам`яток архітектури місцевого значення - руїн палацу XVII-ХІХ ст. і костьолу 1716 року для влаштування монастиря, а також залишки початку будівництва гідроелектростанції у с. Нирків (колишньому с.Червоногород) Заліщицького району Тернопільської області та свідоцтва про право власності на залишки початку будівництва гідроелектростанції, які розташовані в с.Нирків (колишньому с.Червоногород), що зареєстровано Заліщицьким бюро технічної інвентаризації Тернопільської області, запис у реєстровій книзі №2 за реєстровим №265 від 23.01.2002 року. Вказане майно 05.08.2016 вибуло з володіння позивача поза його волею, що встановлено судовим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20.01.2020 року у справі №921/495/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 та ухвалою Верховного Суду від 25.02.2021 року, через визнання недійсним правочину з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту майна нежитлової будівлі залишків початку будівництва нерухомого гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , який оформлений у протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 року та в акті приймання - передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго» від 05 серпня 2016 року. Визнано частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 року, а саме пункт 2 рішення, оформлене протоколом № 2 від 05.08.2016 року, з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу товариства об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв.м. що розташована в АДРЕСА_1 .

Даним рішенням суду було відновлено право на повернення нерухомого майна у власність Церкви, яке вибуло поза волею власника. В той же час, відповідач ОСОБА_1 придбав це майно в ТОВ «Джуриненерго», яке не мало права його відчужувати, оскільки на час відчуження - 19.03.2021 уже було винесено та набрало законної сили вищевказане судове рішення про визнання недійсним рішення про внесення вказаного майна до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго», на підставі якого було зареєстровано право власності на предмет спору за останнім. Відповідач ОСОБА_1 на даний час є володільцем вказаного майна за принципом реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю, оскільки за ним зареєстровано право власності на вказане майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Таким чином, позивач вважає, що має право на витребування нерухомого майна, а саме залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , від кінцевого володільця цього майна, а саме ОСОБА_1 . Вважає, що позовні вимоги відносно договору-купівлі продажу від 19.03.2021 року не є доречними, оскільки такий спосіб захисту порушеного права суперечить установленій судовій практиці. Додатково зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущено, оскільки позов подано 15.03.2024, тобто в межах трирічного строку з дати виникнення спірних правовідносин, які виникли 19.03.2021 шляхом укладення договору купівлі-продажу між відповідачем та ТОВ «Джцриненерго» про відчуження спірного нерухомого майна.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 22.03.2024 вжито заходи забезпечення позову та накладено заборону на відчуження спірного майна.

Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 22.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.07.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуриненерго» (далі ТОВ «Джуриненерго»).

Ухвалою суду від 13.08.2024 закінчено підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів викладених в позовній заяві, додаткових письмових поясненнях та усних поясненнях наданих в судових засіданнях.

Представник відповідача відзиву на позов не подав, причин суду не повідомив. Разом з тим, щодо позовних вимог заперечив, вважає, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, просить суд відмовити в задоволенні позову. 12.12.2024 в судовому засіданні усно заявив клопотання про застосування строку позовної давності у відповідності до ст.256 ЦК України.

Представник третьої особи щодо позовних вимог заперечив з підстав та мотивів викладених у письмових поясненнях, додаткових письмових поясненнях та усних поясненнях наданих в судових засіданнях. Зокрема зазначив, що спірне майно позивачу належало з 22.07.2016 на підставі свідоцтва про право власності. В той же час, з 09.08.2016 майно вибуло із права власності позивача за рішенням і волею власника, тобто архієпископ Тернопільський і Подільський Мстислав, правлячий архієрей Тернопільської єпархії УАПЦ, керівник релігійної організації «Консисторія (єпархіальне управління) Тернопільської єпархії УАПЦ», у відповідності до дієздатності та повноважень згідно Статуту, передав за актом приймання-передачі у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу. Рішенням суду у справі №921/495/21 питання про зміну чи припинення права власності щодо вказаного об`єкту нерухомого майна не вирішувались, оскільки такі позовні вимоги не заявлялись. У зв`язку із цим право власності ТОВ «Джуриненерго» щодо спірного майна на момент укладення договору купівлі-продажу (19.03.2021) було чинним, і ніким не оспорювалось, а тому ТОВ «Джуриненерго» мало право на відчуження спірного майна. Просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позивачу було відомо про вибуття спірного майна із власності позивача 05.08.2016, а тому позовна давність до вимог щодо цього майна розпочала свій перебіг 06.08.2016 і сплила 06.08.2019. Додатково зазначив, що позовні вимоги щодо договору купівлі-продажу від 19.03.2021 року спірного майна позивачем не заявлені, що в свою чергу підтверджує обізнаність позивача про вибуття спірного майна із його володіння 05.08.2016, що свідчить про пред`явлення позовних вимоги поза межами строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення учасників справи та оцінивши в сукупності письмові докази, суд встановив, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1ст. 13 ЦПК України).

Частина 3ст. 12 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1ст. 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1ст.89 ЦПК України).

На підставі рішення Помісного Об`єднавчого Собору Православної церкви України від 15.12.2018, найменування позивача було змінено на Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української православної церкви (Православної Церкви України), затверджено її Статут, обрано предстоятеля Митрополита Київського і всієї України Епіфаній.

Перед проведенням Помісного Об`єднавчого Собору Православної Церкви України,15.12.2018було також проведено Помісний Собор Української Автокефальної Православної Церкви, яким прийнято рішенняприпинити діяльність релігійного об`єднання- Української Автокефальної Православної Церкви шляхом об`єднання та приєднання до утворюваної Православної Церкви України, припинити чинність Статуту УАПЦ, припинити діяльність всіх органів церковного управління УАПЦ.

Таким чином, вся повнота Української Автокефальної Православної Церкви увійшла до складу новоствореної помісної автокефальної церкви - Православної Церкви України.

У зв`язку з цим, релігійна організація Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви - Консисторія (Єпархіальне Управління) (попередник позивача), змінило підлеглість у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України, змінило назву юридичної особи на«Управління Тернопільсько - Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України)», єпархіальні збори Управління затвердили Статут в новій редакції, що був зареєстрований Наказом Міністерства культури України № 330 від19.04.2019.

Відповідно до розпоряджень Голови Тернопільської обласної державної адміністрації № 362 від 10.08.2001 року та № 427 від 21.10.2002 року Тернопільській єпархії УАПЦбулопередано безоплатно у власністькомплекс пам`яток архітектури місцевого значення руїн палацу ХVІІ-ХІХ ст. і костьолу 1716 року для влаштування монастиря, а такожзалишки початку будівництва гідроелектростанціїу с. Нирків Заліщицького району Тернопільської області.

22.01.2002 Виконкомом Нирківської сільської ради видано Свідоцтво про належність права власності Тернопільсько-Подільському Єпархіальному управлінню УАПЦ на залишки початку будівництва гідроелектростанції, які розташовані с.Нирків (колишній Червоногород).

Рішенням Виконавчого комітету Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області №12 від 29.06.2016 також були внесені зміни у п.1.2. власного рішення від 22.01.2002 №3 та викладено його у наступній редакції:

- оформити право власності на будівлі (руїни палацу 17-19 ст., костьолу 1716 року, залишки початку будівництва гідроелектростанції), що знаходяться на території

Нирківської сільської ради поза межами населених пунктів (колишньому с.Червоногород) за Тернопільською Єпархією Української Автокефальної Православної Церкви);

- органу державної реєстрації врахувати описку в правовстановлюючих документах: свідоцтво про право власності на руїни палацу 17-19 століть від 22.01.2002 реєстр. №263; свідоцтво про право власності на руїни костьолу 1716 року від 22.01.2002 реєстр №264; свідоцтво про право власності на залишки початку будівництва гідроелектростанції від 22.01.2002 реєстр. №265, згідно пункту 1 даного рішення;

- присвоїти поштову адресу спорудам, які належать Тернопільській Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, що розташовані на території Нирківської сільської ради поза межами населених пунктів (в колишньому с.Червоноград), а саме: - руїни палацу 17-19 ст. на території Нирківської сільської ради поза межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд №7; - костьолу 1716 року на території Нирківської сільської ради поза межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд №8; - залишки початку будівництва гідроелектростанції на території Нирківської сільської ради поза межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд №9.

05 серпня 2016 року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Джуриненерго» (протокол №2 від 05.08.2016) за участю Тернопільської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви та ТОВ «Джуриненерго», які разом вирішили передати у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошовий майновий вклад до Статутного капіталу об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю (залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв. м, що розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 65719228 від 12.08.2016, підставою виникнення права власності на об`єкт нерухомого майна - залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220 за ТОВ «Джуриненерго» зазначені протокол загальних зборів учасників №2 від 05.08.2016 ТОВ «Джуриненерго», акт прийому-передачі майна від 05.08.2016 ТОВ «Джуриненерго».

20.01.2020 рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/495/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 та ухвалою Верховного суду від 25.02.2021, позовні вимоги Тернопільсько-Бучацької єпархії УПЦ задоволено та визнано недійсним правочин з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу об`єкту майна нежитлової будівлі залишків початку будівництва нерухомого гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , який оформлений у протоколі № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 року та в акті приймання - передачі майна, що вноситься до статутного капіталу ТОВ «Джуриненерго» від 05 серпня 2016 року. Визнано частково недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 року, а саме пункт 2 рішення, оформлене протоколом № 2 від 05.08.2016 року, з передачі релігійною організацією «Тернопільська єпархія Української Автокефальної Православної Церкви» у власність ТОВ «Джуриненерго» як не грошового майнового вкладу до Статутного капіталу товариства об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі (залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220), загальною площею 350,4 кв.м. що розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу від 19.03.2021, який посвідчений приватним нотаріусом Жовнір І.Т. та зареєстрований в реєстрі за №1465, ТОВ «Джуриненерго» відчужило на користь відповідача ОСОБА_1 , залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 .

21.04.2021 адвокатом Пушкар С.В. було здійснено запит до приватного нотаріуса Жовніра І.Т., щодо отримання копії Договору від 19.03.2021 та надання інформації щодо кадастрового номеру земельної ділянки, на якій знаходиться залишки початку будівництва гідроелектростанції, якщо такий вказувався у Договорі. На який, приватним нотаріусом Жовніром І. Т. було надано відповідь 22.04.2021 №396/01-16 про відмову у наданні відповідних документів та інформації з посиланням на норму ч. 7, 8 ст. 8 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до інформації з Державного реєстру 369810065 від 14.03.2024 об`єкт нежитлової нерухомості залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що розташований в АДРЕСА_1 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2021 року №1465.

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, 07.05.2021 року було зареєстроване кримінальне провадження за заявою представника позивача ОСОБА_2 за ч.1 ст.190 КК України по факту вчинення шахрайських дій зі сторони керівництва ТОВ «Джуриненерго».

Частиною 3ст. 41 Конституції Українивстановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно дост. 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1ст. 321 ЦК Українивстановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно дост.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до закріпленого встатті 387 ЦК Українизагального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України.

При цьомустаття 400 ЦК Українивказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українипов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістомстатті 388 ЦК Українивипадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Підтвердження такої добросовісності покладається на набувача, який має довести, що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Добросовісність набуття виключається, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться записи про арешт майна, заборону його відчуження, наявна інформація в Єдиному державному реєстрі судових рішень про судовий спір щодо цього майна, за обставинами якого останнє може перебувати у володінні іншої особи, ніж власник, і може бути повернутим власникові чи витребуваним на його користь. Такі відомості повинні спонукати покупця до більшої обачливості.

Як вже зазначалось судом вище, ТОВ «Джуриненерго» набуло право власності на спірний об`єкт на підставі протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Джуриненерго» від 05.08.2016 року та акту приймання - передачі майна ТОВ «Джуриненерго» від 05 серпня 2016 року. 20.01.2020 рішенням Господарського суду Тернопільської області, яке набрало законної сили, визнано недійсним вище зазначені правочин та рішення товариства.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що між сторонами мало місце приховування укладення між собою правочину із купівлі продажу об`єкта нерухомого майна, за наслідками якого відбулось відчуження нерухомого майна позивача, як релігійної організації у власність відповідача ТОВ «Джуриненерго», і який був укладений в порушення вимог чинного законодавства та Статуту релігійної організації. Крім того, судом у відповідному рішенні встановлено, що представник позивача, архієпископ Тернопільський і ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), не вправі був відчужувати та передавати майно з метою отримання за це вигоди позивачем у вигляді плати за нього і відповідно не мав права приймати щодо цього як засновник/учасник рішення на зборах товариства.

Згідно положень ч.4 ст. 82 ЦПК України передбачено, щообставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, 19.03.2021 року ТОВ «Джуриненерго» відчужило ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу.

Разом з тим, інформація про судовий спір щодо спірного майна, що вирішений на користь Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), зокрема набрання законної сили судовим рішенням у справі №921/495/19, мала б спонукати ОСОБА_1 до виваженого рішення щодо придбання нерухомого майна.

На час продажу спірного майна 19 березня 2021 року продавцю було відомо про наявність рішення суду від 20.01.2020 у справі №914/1855/19, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 та ухвалою Верховного суду від 25.02.2021, яким визнано недійсними акти, які слугували підставою реєстрації права власності спірного майна, на підставі яких відбулась передача спірного майна товариству. За наслідками прийнятого судового рішення в Управління Єпархії були належні підстави для відновлення запису про речове право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно реєстрації права власності Церкви на об`єкт нерухомого майна у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Разом з тим, укладення такого договору, позбавило Церкву реалізувати таке право, що свідчить про відчуження майна без волевиявлення власника.

Правовий аналіз положень статей387,388 ЦК України, які судом застосовувались вище,свідчить про те, що право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц (провадження№ 14-190цс20), розглядаючи справи щодо застосування положеньстатті 388 ЦК Україниу поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягарю, покладеному на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або чи міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, пункт 52).

У постанові від 27 листопада 2024 року в справі № 204/8017/17 (провадження№14-29цс23), Велика Палата Верховного Суду констатувала, що 1) можливість втручання у право кінцевого набувача майна, яке вибуло з володіння власника без відповідної правової підстави, чи не з його волі прямо передбаченеЦК України(статті 387, 388); 2) закон безпосередньо врегулював, що добросовісний набувач не набуває право власності на відчужене йому майно, яке вибуло із володіння власника поза його волею; 3) майнове право добросовісного набувача захищено передбаченимстаттею 661 ЦК Українимеханізмом відшкодування завданих йому збитків у зв`язку з витребуванням у нього за рішенням суду майна (товару), тоді як законний володілець позбавлений можливості захистити своє майнове право у інший спосіб, ніж витребування належного йому майна.

Ураховуючи встановлені у справі обставини, а саме відчуження спірного майна без волевиявлення власника - Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), витребування такого майна на користь законного власника у ОСОБА_1 є пропорційним втручанням у право власності останнього, яке ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.

В той же час, ОСОБА_1 не позбавлений права пред`явити вимоги до ТОВ «Джуриненерго» як продавця спірного майна на підставістатті 661 ЦК України.

Що стосується строку позовної давності.

Представник третьої особи в своїх письмових поясненнях просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Відповідно до ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною 1 статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Заява про застосування строку позовної давності може бути подана лише сторонами у справі чи їх представниками, а томутреті особи не мають право на подання такої заяви. Суд не приймає таку заяву представника третьої особи і не дає оцінки, оскільки третя особа ТОВ «Джуриненерго» не наділена правом на подання такої заяви.

Представником відповідача в судовому засіданні 12.12.2024 заявлено усну заяву про застосування строку позовної давності із посиланням на ст.256 ЦК України.

Згідно зістаттею 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четвертастатті 267 ЦК України).

Як встановлено судом вище, спірні правовідносини виникли - 19.03.2021 у зв`язку з укладенням договору купівлі продажу, який зареєстрований в реєстрі за №1465 між ТОВ «Джуриненерго» та ОСОБА_1 предметом якого є відчуження залишків початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1 та відповідно зареєстроване право власності за відповідачем - ОСОБА_1 .

З даним позовом Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) звернулося до суду 15 березня 2024, а отже в межах трирічного строку.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у представлених суду доказах, а тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України встановлено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Фактично понесені витрати складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн., і вони покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 158, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлову будівлю залишки початку будівництва гідроелектростанції, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 987568261220, загальною площею 350,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на користь Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) - 3028,00 грн. судового збору.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 22.03.2024, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 13.03.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач:Управління Тернопільсько-Бучацької єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України), код ЄДРПОУ 25347638, юридична адреса: вул.Руська, 22, м.Тернопіль, 46001.

Відповідач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Джуриненерго», код ЄДРПОУ 40214379, юридична адреса: вул.Степана Бандери, 4/1, м.Заліщики, Чортківський район, Тернопільська область, 48601.

Суддя І.В.Торська