Постанова від 03.03.2025 по справі 276/2420/24

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №276/2420/24 Головуючий у 1-й інст. Збаражський А.М.

Категорія 80 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вм.Житомиріцивільнусправу №276/2420/24 за позовом ОСОБА_1 до Рижанського ліцею Житомирської області про стягнення середнього заробітку

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дубок Сергій Миколайович

на рішенняВолодарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2024 року,ухвалене підголовуванням суддіЗбаражського А.М.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати наказ директора Рижанського ліцею Житомирської області №47-к від 19.07.2022 року в частині зупинення виплати ОСОБА_1 середнього заробітку. Стягнути з Рижанського ліцею Житомирської області на її користь 310316,86 грн. середнього заробітку за період з 19.07.2022 року по 30.09.2024 року включно.

На обґрунтування позовних вимог вказувала, що з 01.03.2011 року працює в Рижанському ліцеї Житомирської області на посаді вчителя хімії та біології. З 30 жовтня 2019 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 поза межами АДРЕСА_1 . Військова частина НОМЕР_1 розташована в АДРЕСА_2 .

За період з 30.10.2019 по 18.07.2022 включно відповідач щомісячно виплачував позивачу середній заробіток в розмірі 12 015,08 грн. на місяць за 31 календарний день та 11 468,94 грн. на місяць за 30 календарних днів. Однак з 19.07.2022 року виплату середнього заробітку відповідач не здійснює, оскільки відповідач зупинив виплату середнього заробітку наказом від 19.07.2022 року № 47-к.

Вказує, що вона просила поновити їй виплату середнього заробітку та доплатити належні суми за період з моменту зупинення виплати, проте отримала відмову, а виплату їй середнього заробітку відповідач не здійснив.

На її переконання, вона, будучи педагогічним працівником закладу освіти, має право на збереження середнього заробітку в силу статей57,57-1 Закону України «Про освіту». Відповідач неправомірно зупинив виплату позивачу середнього заробітку з 19.07.2022 року, чим позбавив останню державних соціальних гарантій передбачених статтями57,57-1зазначеногоЗакону.

Таким чином вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток в сумі 310 316,86 грн., який розраховано позивачем за період з 19 липня 2022 року по вересень 2024 року.

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з 01.03.2011 року працює в Рижанському ліцеї Житомирської області на посаді вчителя хімії та біології. З 30.10.2019 року проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 поза межами АДРЕСА_1 . Військова частина НОМЕР_1 розташована у АДРЕСА_2 .

Вказує, що за період з 30.10.2019 року по 18.07.2022 року включно відповідач щомісячно їй виплачував середній заробіток у розмірі 12015,08 грн. на місяць із 31 календарним днем та 11468,94 грн. на місяць із 30 календарним днем. Проте, з 19.07.2022 року виплату середнього заробітку відповідач не здійснює. При цьому, вона працює в Рижанському ліцеї Житомирської області та займає посаду педагогічного (науково-педагогічного) складу - вчителя хімії та біології. Тобто, до моменту призову на військову службу вона була допущена до викладацької діяльності та виконувала обов`язки викладача.

Вважає, оскільки вона є педагогічним працівником закладу освіти, а тому має право на соціальний захист, права та пільги, встановлені Законом України «Про освіту» для такої категорії працівників. Так частиною другою статті 57 цього Закону визначено, що у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.

Звертає увагу, що з 30.10.2019 року вона проходить службу, а тому, як педагогічний працівник закладу освіти, має право на збереження за нею середнього заробітку за час проходження такої військової служби. Водночас, статтею 57-1 Закону України «Про освіту» визначено державні гарантії в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану.

Так, частиною 1 статті 57-1 Закону України «Про освіту» визначено, що здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується, зокрема збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом.

Зазначає, що вона з 30.10.2019 року була призвана на військову службу, в зв`язку з чим змушена була залишити своє робоче місце та змінити місце проживання (перебування). Враховуючи вказане, на час дії особливого періоду (який з 30.10.2019 року та на даний час діє), позивач як працівник закладу освіти, яка була змушена змінити місце проживання (перебування) та залишити робоче місце, має право на збереження за нею робочого місця та середнього заробітку. Тобто, відповідач неправомірно зупинив виплату їй середнього заробітку з 19.07.2022 року, чим позбавив останню державних соціальних гарантій, передбачених статтями 57, 57-1 Закону України «Про освіту». Право позивача на отримання середнього заробітку гарантоване цим Законом, а тому має бути поновлене.

При цьому просила врахувати, що у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі №718/209/23 (провадження №61-11879св23) зроблено висновок, що «на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується; у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»); Законом №2352-ІХ не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб`єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників), призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток.

Крім того, в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 199 КЗпП України) нормою. Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 199 КЗпП України) не скасовує спеціальної норми. Тому, на її думку, за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2023 року у справі №718/209/23.

Враховуючи вищезазначене, вважає, що вона має право на отримання середнього заробітку.

Сторона відповідача скористалася своїм правом та подала відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На спростування доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що позивача на підставі наказу №20 від 01 березня 2011 року було прийнято на роботу в Рижанський ліцей Житомирської області на посаду вчителя хімії та біології. В листопаді 2019 року на адресу відповідача надійшов лист від ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким було надіслано копію витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 №85-РС від 30.09.2019 року про прийняття ОСОБА_2 на військову службу за контрактом. Тобто, позивач в 2019 році уклала контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

У зв`язку з цим на підставі наказу «Про увільнення та призначення виплат на період дії контракту ОСОБА_3 » від 01.11.2019 №130а-к, ОСОБА_2 увільнено від роботи на час проходження військової служби за контрактом зі збереженням посади та середнього заробітку, як це було передбачено статтею 119 КЗпП України в редакції, станом на 2019 рік. Враховуючи внесення змін до статті 119 КЗпП України з серпня 2022 року підстав для збереження середнього заробітку ОСОБА_1 не було, у зв`язку з цим було прийнято наказ від 19.07.2022 року №47-к.

Згідно з витягу наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 року №277, було продовжено строк контракту до оголошення демобілізації військовослужбовцю військової служби за контрактом солдату ОСОБА_3 . У зв`язку з цим 01.11.2022 року було прийнято наказ №84-к про увільнення позивача від роботи у зв`язку з продовженням строку контракту зі збереженням місця роботи і посади.

Вказує, що виходячи із системного аналізу норм ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», ч. 2, 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та ту обставину, що позивач проходить військову службу за контрактом, тобто в добровільному порядку, а не за призовом, тому гарантії, передбачені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», на неї не поширюються. Тобто, нарахувати та виплачувати середній заробіток з серпня 2022 року по вересень 2024 року ОСОБА_1 на підставі ст. 57 Закону України «Про освіту» не було жодних правових підстав.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2024 року залишити без змін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча про дату час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка не з`явилася в судове засідання.

Перевіривши законністьтаобґрунтованістьрішеннясудупершої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із таких підстав.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 (до зміни прізвища ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) 01.03.2011 року була прийнята на роботу в Рижанський ліцей Житомирської області на посаду вчителя хімії та біології, що підтверджується копією витягу з наказу №20 від 01.03.2011 року (а.с.11).

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 30.10.2019 року №85-РС позивача прийнято на військову службу до Збройних Силах України за контрактом на три роки, що підтверджується відповідним витягом з наказу (а.с.32).

На підставі наказу директора Рижанського ліцею «Про увільнення та призначення виплат на період дії контракту ОСОБА_3 » від 01.11.2019 № 130а-к, позивача увільнено від роботи на час проходження військової служби за контрактом зі збереженням посади та середнього заробітку (а.с.30).

Наказом директора Рижанського ліцею Житомирської області «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_3 » від 19.07.2022 № 47-к, у зв`язку зі змінами, внесеними до частини третьоїстатті 119 Кодексу законів про працю УкраїниЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року №2352-IX, позивачу припинено нараховувати та виплачувати середній заробіток з 19.07.2022 року із збереженням місця роботи (а.с.13).

Згідно довідки Рижанського ліцею Житомирської області від 01.10.2024 року №80 за період з 01.03.2022 року до 19.07.2022 року включно відповідачем було нараховано та виплачено позивачу середній заробіток в сумі: березень 2022 р. - 12 015,08 грн., квітень 2022р. - 11 468,94 грн., травень 2022р. -12 015,08 грн., червень 2022р. - 12 015,08 грн., липень 2022р. 6 553,68 грн. В довідці зазначено, що з 19.07.2024 року виплата призупинена у зв`язку зі змінами, внесеними до частини третьоїстатті 119 Кодексу законів про працю УкраїниЗаконом України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо оптимізаціїтрудових відносин»від 01.07.2022року №2352-IX (а.с.14).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 року №277 було продовжено строк контракту з 30.10.2022 року до оголошення демобілізації військовослужбовцю військової служби за контрактом солдату ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним витягом з наказу (а.с.34).

На підставі наказу директора Рижанського ліцею «Про увільнення ОСОБА_3 від роботи у зв`язку з продовженням строку контракту» від 01.11.2022 № 84-к, позивача увільнено від роботи з 30.10.2022 року на період проходження військової служби за контрактом зі збереженням місця роботи та посади (а.с.31).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 19 липня 2022 року частиною 3 статті 119 КЗпП Українине передбачено збереження за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом середнього заробітку на підприємстві, а передбачено лише збереження місця роботи, посади, тому підстави для скасування наказу директора Рижанського ліцею Житомирської області №47-к від 19.07.2022, а також нарахування і стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з 19 липня 2022 року по теперішній час, відсутні.

Колегія апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як зазначено у частині другій статті 39ЗУ «Провійськовий обов`язокі військовуслужбу» (у редакції від 14.04.2022) громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Відповідно до частини 3 статті 119Кодексу законівпро працюУкраїни (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.

24 лютого 2022 року УказомПрезидента України№ 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Законом Українивід 01липня 2022року №2352-IX«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо оптимізаціїтрудових відносин» (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині 3 статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Отже, з 19 липня 2022 року частина 3статті 119 КЗпП Українидіє в наступній редакції: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 210/4194/22 та постанові від 14 вересня 2023 року у справі № 210/4198/22, «із набранням чинності Закону № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, тобто з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади. Відтак, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні».

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 06 вересня 2023 року у справі № 204/10983/22 (провадження № 61-11200св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 332/1195/23 (провадження № 61-11828св23), від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22 (провадження № 61-6588св23), від 18 жовтня 2023 року у справі № 639/3086/22 (провадження № 61-7027св23), від 01 листопада 2023 року у справі № 642/959/23 (провадження № 61-10909св23), 22 листопада 2023 року у справі № 711/5198/22 (провадження № 61-2999 св 23), від 08 грудня 2023 року у справі № 638/5055/22 (провадження № 61-8486св23), від 08 лютого 2023 року у справі № 242/1792/22 (провадження № 61-9889св23).

Таким чином, до спірних правовідносин судом першої інстанції правомірно застосовано норми частини 3статті 119 КЗпП Українив редакції з 19 липня 2022 року, адже останні мають місце в період часу після набрання чинності вказаною нормою права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, проходить військову службу у Збройних Силах України на підставі контракту з 30 жовтня 2019 року, з подальшим його продовженням з 30 жовтня 2022 року до оголошення демобілізації.

Із набранням чинності Законом № 2352-IX відбулись зміни у регулюванні трудових відносин за участі працівників призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом, тобто з 19 липня 2022 року роботодавець звільнений від обов`язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, зі збереженням за цими працівниками лише місця роботи і посади.

Відтак, обов`язок роботодавця щодо збереження за такими категоріями працівників середнього заробітку передбачався включно до дня, що передує дню набранням чинності цим Законом (18 липня 2022 року). З 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за таким працівником відсутні.

Тому з урахуванням положень ч. 3 ст.119КЗпП України за позивачем, як працівником Рижанського ліцею Житомирської області, зберігався середній заробіток до 18.07.2022 року включно.

Відповідно до частини 1 статті 94КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплені в статті 21 КЗпП, відповідно до якої роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.

Позивач не виконує роботу, визначену трудовим договором між ним та відповідачем, унаслідок проходження військової служби у Збройних Силах України, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.

28.02.2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року по справі №235/343/23.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що положення ч. 3 ст.119КЗпП України в частині збереження за позивачем середнього заробітку на час перебування на військовій службі поширювалися на неї до 19 липня 2022 року, тобто до дня набрання чинності Законом № 2352-ІХ. А починаючи з 19 липня 2022 року відповідач не має обов`язку зберігати за позивачем середній заробіток.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовно того, що на позивача як педагогічного працівника, який проходить військову службу, поширюються гарантії щодо збереження середнього заробітку, які визначені у ч. 2ст. 57 Закону України «Про освіту», виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 57Закону України«Про освіту» (у редакції, чинній на час видання оспорюваного наказу) у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток.У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Тобто, за педагогічним чи науково-педагогічним працівником середній заробіток зберігається у двох випадках: у разі проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач 30.10.2019 року уклала контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на три роки. Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 року №277 було продовжено строк контракту до оголошення демобілізації військовослужбовцю військової служби за контрактом солдату ОСОБА_3 01 листопада 2022 року було прийнято наказ №84-к про увільнення ОСОБА_3 від роботи у зв`язку з продовженням строку контракту зі збереженням місця роботи і посади.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ проходженнявійськової служби здійснюється громадянами України-у добровільному порядку (за контрактом)або за призовом.

Частиною 6статті 2 вказаного Законувизначено такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

За таких обставин, виходячи з норм ч. 2ст. 57 Закону України «Про освіту», ч. 2, 6ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»та враховуючи, що позивач проходить військову службу за контрактом, тобто в добровільному порядку, а не за призовом, а тому гарантії, передбачені ч. 2ст. 57 Закону України «Про освіту», на позивача не поширюються.

До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд в постанові від 14 серпня 2023 року по справі № 349/1607/22 (провадження № 61-7739св23), яка є аналогічною за обставинами, залишивши без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову працівника, який проходив військову службу за контрактом, та просив стягнути середній заробіток.

Тобто, правові підстави для нарахування та виплати позивачу згідност. 57 ЗУ «Про освіту»середнього заробітку з серпня 2022 року по вересень 2024 року відсутні.

Крім того,Законом України № 3494-ІХ від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року в частину 2статті 57 Закону України «Про освіту»було внесено зміни, які скасовують виплату середнього заробітку педагогічним чи науково-педагогічним працівникам, у зв`язку з проходженням ними військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

З 24 грудня 2023 року частина другастатті 57 ЗУ «Про освіту»викладена в наступній редакції: «У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов`язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності».

Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.

Тому, не є підставою для нарахування середнього заробітку ОСОБА_1 також і нормаст. 57-1 Закону України «Про освіту», на яку посилається позивач у апеляційній скарзі.

Відповідно до частини першоїстатті 57-1 Закону України «Про освіту»здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується: організація освітнього процесу в дистанційній формі або в будь-якій іншій формі, що є найбільш безпечною для його учасників; збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом; місце проживання (пансіон, гуртожиток тощо) та забезпечення харчуванням (у разі потреби).

З аналізу положень зазначеної норми, а також її взаємозв`язку з положеннямиЗакону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»слідує, що передбачені нею гарантії стосуються працівників, які були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування), зокрема у зв`язку з умовами воєнного стану.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року по справі № 757/22437/22-ц (провадження № 61-14921св23).

Тобто,ст. 57-1 Закону України «Про освіту»стосується працівників, які були вимушені залишити своє місце проживання через його окупацію чи близькість до зони ведення бойових дій. Ця норма жодним чином не створює додаткові гарантії для працівника, який в 2019 році уклав контракт на проходження військової служби та вибув зі свого постійного місця проживання до військової частини.

Доводи апеляційної скарги про необхідність врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду 16 жовтня 2023 року у справі №718/209/23, не можна визнати обґрунтованими, оскільки сформульований висновок не є релевантним до фактичних обставин, встановлених у справі, що переглядається, та не може бути застосований до спірних правовідносин.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення, а зводяться лише до переоцінки доказів.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дубок Сергій Миколайович, залишити без задоволення, а рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.

Головуючий Судді