Рішення від 13.03.2025 по справі 908/2803/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2025Справа № 908/2803/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Курочки Леоніда Михайловича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрейт Груп"

про стягнення 101 869,37 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області звернулась Фізична особа-підприємець Курочка Леонід Михайлович (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрейт Груп" (далі - відповідач) про стягнення 101 869,37 грн (80 590,39 грн заборгованості, 15 949,88 грн втрат від інфляції та 5 329,10 грн 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов`язань за договором № СГ 004 від 01.05.2020 в частині оплати наданих послуг у встановлений договором строк.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.10.2024 позовну заяву та додані до неї документи передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду доставлена представнику позивача та відповідачу до їх електронних кабінетів 13.12.2024 о 00:10 год. та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу останні вважаються повідомленими про розгляд справи з 13.12.2024.

Позивачу ухвала суду від 12.12.2024 направлена поштовим відправленням № 0610215728695 та згідно з даними трекінгу відстеження пересилання поштової кореспонденції отримана останнім 23.12.2024.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику) представників сторін, а також наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимог, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

01.05.2024 між відповідачем (замовник) та позивачем (перевізник) укладено договір № СГ 004 перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1 вказаного договору сторонами погоджено, що перевізник приймає на себе зобов`язання надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю сторін) (далі - вантаж), а замовник зобов`язався оплатити перевізнику вартість наданих послуг.

Згідно з п. 2.3 договору факт прийняття перевізником вантажу в рамках даного договору підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Факт належного надання послуг в рамках даного договору підтверджується відповідними актами прийому-передачі послуг, що оформлюється по кожній з виконаних транспортних заявок (п. 2.4 договору).

Як погоджено п. 3.2.2 договору замовник зобов`язаний в порядку та на умовах, обумовлених сторонами в договорі, сплачувати надані перевізником послуги.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата послуг здійснюється замовником в строк, що не перевищує десять робочих днів з дати отримання замовником від перевізника підписаних сканованих копій відповідного акту прийому-передачі наданих послуг, відповідного рахунку-фактури, транспортної заявки та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на вимогу замовника, що підтверджують факт надання послуг за цим договором у розмірі 80% від суми винагороди, 20% від суми винагороди протягом 3-х банківських днів з дати реєстрації перевізником відповідної накладної в ЄРПН та після отримання оригіналів документів, вказаних у п. 4.2 договору.

Згідно з п.п. 9.1, 9.1.1 договору останній набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 календарного року з дати його підписання сторонами. У випадку, якщо жодна із сторін, не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про закінчення терміну дії договору, термін дії даного договору вважається пролонгованим на той самий строк і не тих же умовах.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем за період з 07.02.2022 по 20.02.2022 надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями заявок на перевезення, товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 25.04.2022, в якому відображено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 204 518,99 грн.

Як вказує позивач у позові та що підтверджується платіжною інструкцією від 04.05.2022 відповідачем у рахунок погашення заборгованості сплачено позивачу грошові кошти в розмірі 123 928,60 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 80 590,39 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15 949,88 грн втрат від інфляції та 5 329,10 грн 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає про наступне.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 80 590,39 грн, у зв`язку з чим суд вважає вимогу позивача про стягнення основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 15 949,88 грн втрат від інфляції та 5 329,10 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що останній виконані арифметично вірно та відповідно до норм чинного законодавства, а відтак, такі вимоги підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Судові витрати на оплату позову судовим збором з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Крім того, в попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат позивачем вказувалось про понесення витрат на правничу допомогу 10 000,00 грн, проте доказів понесення таких витрат позивачем не надано, у зв`язку з чим станом на момент винесення рішення у даній справі у суду відсутні підстави ля розподілення таких витрат між сторонами.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 231, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стрейт Груп" (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 154Д, офіс 1, код 43248311) на користь Фізичної особи-підприємця Курочки Леоніда Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 80 590,39 грн (вісімдесят тисяч п`ятсот дев`яносто грн 39 коп.), 3% річних у розмірі 5 329,10 грн (п`ять тисяч триста двадцять дев`ять грн 10 коп.), втрати від інфляції в розмірі 15 949,88 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот сорок дев`ять грн 88 коп.) грн, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.03.2025.

Суддя О.Г. Удалова