Постанова

від 12.03.2025 по справі 638/10787/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 року

м. Київ

справа № 638/10787/23

провадження № 61-10243св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Станіслава Олеговича на постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Пилипчук Н. П., Мальованого Ю. М. та ухвалу цього суду від 05 липня 2024 року

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2023 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що в ході вивчення правомірності передачі в приватну власність земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, прокуратурою встановлено, що відповідно до пунктів 12.1, 12.2, 12.3 та 12.4 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 червня 2010 року № 151/10 обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Зелений квартал» (далі - ОК «ЖБК «Зелений квартал») було передано у власність земельні ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови, площею 11,9188 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0046, площею 9,3146 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0042, площею 4,8534 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0044, площею 6,3269 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0045, для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по Білгородському шосе (біля табору «Лісова казка»). На виконання вказаного рішення міської ради ОК «ЖБК «Зелений квартал» видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЛ № 148262, серії ЯЕ № 148259, серії ЯЛ № 16148260 та серії ЯЛ № 148261.

Позивач зазначив, що постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 638/13219/15-ц касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року в частині позовних вимог прокурора міста Харкова в інтересах держави до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення та витребування земельних ділянок, залишено без змін.

Цим судовим рішенням визнано незаконним та скасовано пункти 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 червня 2010 року № 151/10, а також витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 11,9188 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0046, земельну ділянку площею 9,3146 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0042, земельну ділянку площею 6,3269 га кадастровий номер 6310136300:16:013:0045, земельну ділянку площею 4,8534 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0044 за адресою: місто Харків, Білгородське шосе (біля табору «Лісова казка») на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у частині позовних вимог прокурора міста Харкова в інтересах держави Україна до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_3 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки скасувати. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року у частині позовних вимог прокурора міста Харкова в інтересах держави Україна до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_3 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки змінено, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що у зазначеній справі суди встановили, що ОК «ЖБК «Зелений квартал» не був житлово-будівельним, а був обслуговуючим кооперативом, оскільки його фактична мета та порядок створення, організація та діяльність не відповідають вимогам законодавства щодо житлово-будівельного кооперативу. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність ОК «ЖБК «Зелений квартал» була припинена 22 листопада 2013 року, що свідчить про відсутність у вказаного кооперативу та його членів наміру проводити забудову земельної ділянки площею близько 30 га. Харківська міська рада під час безоплатного надання спірних земельних ділянок ОК «ЖБК «Зелений квартал» мала можливість та, з урахуванням покладених на неї публічних функцій, була зобов`язана з`ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «Зелений квартал», переконатися у додержанні кооперативом порядку його створення відповідно до вимог чинного законодавства, а також встановити підстави передачі землі безоплатно у власність житлово-будівельному кооперативу згідно зі статтею 41 Земельного кодексу України. Однак зазначеного обов`язку Харківська міська рада не виконала. Тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про визнання незаконними та скасування пунктів 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 червня 2010 року № 151/10. Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У зв`язку із цим апеляційний суд зробив помилковий висновок про задоволення позовних вимог щодо визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, оскільки ці вимоги не є ефективним способом захисту права власника. Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зазначених позовних вимог, однак помилився щодо мотивів такої відмови. Тому у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку слід відмовити із зазначеної підстави. Звернення прокурора з вимогою про витребування земельних ділянок із володіння відповідача спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - розпорядження землями значної площі в межах великих міст з метою проведення забудови, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. З урахуванням встановлених обставин апеляційним судом вказано, що втручання держави у право мирного володіння майном мало нормативну основу у національному законодавстві і характеризувалося доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, та наслідки його застосування були передбачуваними, витребування спірної земельної ділянки переслідувало легітимну мету згідно із загальними інтересами розпорядження землями значної площі в межах великих міст з метою проведення забудови. Справедливий баланс між суспільним і приватним інтересами не порушений, оскільки відповідає легітимній меті контролю за використанням цієї ділянки згідно із загальними інтересами, кінцевий набувач розпорядився його процесуальними правами та не заявив зустрічний позов про надання належного відшкодування шкоди у зв`язку з вимогою про витребування земельної ділянки. У зв`язку з наведеним апеляційний суд зробив правильний висновок про витребування спірних земельних ділянок з володіння останнього власника.

Отже, факт протиправності вибуття земельних ділянок із комунальної власності, а також необхідність повернення земельних ділянок на користь Харківської міської територіальної громади, доказуванню не потребує. Однак, в подальшому, поки справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій, земельні ділянки з кадастровими номерами 6310136300:16:013:0042, 6310136300:16:013:0045, 6310136300:16:013:0044, що підлягають витребуванню відповідно до постанови Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 638/13219/15-ц, поділено ОСОБА_1 .

За інформацією ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 08 лютого 2023 року, наданою на адресу окружної прокуратури, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:16:013:0045 скасована шляхом поділу на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 6310136300:16:013:0440, 6310136300:16:013:0441, 6310136300:16:013:0442, 6310136300:16:013:0443, 6310136300:16:013:0444, 6310136300:16:013:0445, 6310136300:16:013:0446, 6310136300:16:013:0447, 6310136300:16:013:0448, 6310136300:16:013:0449, 6310136300:16:013:0450, 6310136300:16:013:0451, 6310136300:16:013:0452, 6310136300:16:013:0453, 6310136300:16:013:0454, 6310136300:16:013:0455, 6310136300:16:013:0456, 6310136300:16:013:0457, 6310136300:16:013:0458, 6310136300:16:013:0459, 6310136300:16:013:0460, 6310136300:16:013:0461, 6310136300:16:013:0462, 6310136300:16:013:0463, 6310136300:16:013:0464, 6310136300:16:013:0465, 6310136300:16:013:0466, 6310136300:16:013:0467, 6310136300:16:013:0468, 6310136300:16:013:0469, 6310136300:16:013:0470, 6310136300:16:013:0471, 6310136300:16:013:0472, 6310136300:16:013:0473, 6310136300:16:013:0474, 6310136300:16:013:0475.

Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:16:013:0044 скасована шляхом поділу на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 6310136300:16:013:0476, 6310136300:16:013:0477, 6310136300:16:013:0478, 6310136300:16:013:0479, 6310136300:16:013:0480, 6310136300:16:013:0481, 6310136300:16:013:0482, 6310136300:16:013:0483, 6310136300:16:013:0484, 6310136300:16:013:0485, 6310136300:16:013:0486, 6310136300:16:013:0487, 6310136300:16:013:0488, 6310136300:16:013:0489, 6310136300:16:013:0490, 6310136300:16:013:0491, 6310136300:16:013:0492, 6310136300:16:013:0493, 6310136300:16:013:0494, 6310136300:16:013:0495, 6310136300:16:013:0496, 6310136300:16:013:0497, 6310136300:16:013:0498, 6310136300:16:013:0499, 6310136300:16:013:0500, 6310136300:16:013:0501, 6310136300:16:013:0502, 6310136300:16:013:0503, 6310136300:16:013:0504, 6310136300:16:013:0505.

Таким чином, виконати постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 638/13219/15, залишену без змін постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136300:16:013:0042, 6310136300:16:013:0045 та 6310136300:16:013:0044 не можливо, оскільки утворені нові об`єкти нерухомості.

Враховуючи викладене, керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради просив витребувати у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради земельні ділянки, утворені із земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:16:013:0044 та земельної ділянки кадастровий номер 6310136300:16:013:0045, які розташовані біля табору «Лісова казка» за адресою: місто Харків, Білгородське шосе.

За клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка С. О. ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 23 листопада 2023 року залучено до участі у справі співвідповідачемОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 березня 2024 року у складі судді Подус Г. С. позовні вимоги керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, який діє в інтересах Харківської міської ради, до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок залишено без задоволення.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що спірне майно вибуло з власності Харківської міської ради поза її волею, пред`явлення прокурором позову до кінцевого набувача права на земельні ділянки про її витребування на підставі статей 387, 388, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відповідає вимогам закону. Однак в даному випадку прокурор міг дізнатися про порушення права Харківської міської територіальної громади на спірне майно при розгляді справи № 638/13219/15 та з моменту внесення відомостей про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, що виступають предметом спору, а саме з 14 лютого 2014 року. Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, повний текст якої складено 05 липня 2024 року, апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 11 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, який діє в інтересах Харківської міської ради, до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради земельні ділянки, утворені із земельної ділянки 6310136300:16:013:0044 та земельної ділянки 6310136300:16:013:0045, які розташовані біля табору «Лісова казка» за адресою: місто Харків, Білгородське шосе, а саме:

- земельну ділянку площею 0,3662 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0476;

- земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,1423 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0477;

- земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,0999 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0478;

- земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 0,0999 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0479;

- земельну ділянку № НОМЕР_4 площею 0,1001 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0480;

- земельну ділянку № НОМЕР_5 площею 0,1002 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0481;

- земельну ділянку № НОМЕР_6 площею 0,1006 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0482;

- земельну ділянку № НОМЕР_7 площею 0,1016 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0483,

- земельну ділянку № НОМЕР_8 площею 0,1 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0484;

- земельну ділянку № НОМЕР_9 площею 0,1972 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0485;

- земельну ділянку № НОМЕР_10 площею 0,1972 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0486;

- земельну ділянку № НОМЕР_11 площею 0,1972 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0487;

- земельну ділянку № НОМЕР_12 площею 0,1972 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0488;

- земельну ділянку № НОМЕР_13 площею 0,1972 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0489;

- земельну ділянку № НОМЕР_14 площею 0,133 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0490,

- земельну ділянку № НОМЕР_15 площею 0,1259 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0491;

- земельну ділянку № НОМЕР_16 площею 0,1285 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0492;

- земельну ділянку № НОМЕР_17 площею 0,1304 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0493;

- земельну ділянку № НОМЕР_18 площею 0,1904 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0494;

- земельну ділянку № НОМЕР_19 площею 0,1904 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0495;

- земельну ділянку № НОМЕР_20 площею 0,1904 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0496;

- земельну ділянку № НОМЕР_21 площею 0,1904 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0497;

- земельну ділянку № НОМЕР_22 площею 0,1904 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0498;

- земельну ділянку № НОМЕР_23 площею 0,1861 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0499;

- земельну ділянку № НОМЕР_24 площею 0,1859 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0500;

- земельну ділянку № НОМЕР_25 площею 0,1857 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0501;

- земельну ділянку № НОМЕР_26 площею 0,1855 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0502;

- земельну ділянку № НОМЕР_27 площею 0,1853 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0503;

- земельну ділянку № НОМЕР_28 площею 0,1321 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0504;

- земельну ділянку № НОМЕР_29 площею 0,1262 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0505;

- земельну ділянку № НОМЕР_30 площею 0,107 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0440;

- земельну ділянку № НОМЕР_31 площею 0,1155 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0441;

- земельну ділянку № НОМЕР_32 площею 0,129 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0442;

- земельну ділянку № НОМЕР_33 площею 0,1381 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0443;

- земельну ділянку № НОМЕР_33 площею 0,1381 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0444;

- земельну ділянку № НОМЕР_34 площею 0,1191 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0445;

- земельну ділянку № НОМЕР_35 площею 0,0949 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0446;

- земельну ділянку № НОМЕР_36 площею 0,0664 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0447;

- земельну ділянку № НОМЕР_37 площею 0,1555 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0448;

- земельну ділянку № НОМЕР_38 площею 0,2088 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0449;

- земельну ділянку № НОМЕР_39 площею 0,2088 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0450;

- земельну ділянку № НОМЕР_40 площею 0,2089 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0451;

- земельну ділянку № НОМЕР_41 площею 0,2089 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0452;

- земельну ділянку № НОМЕР_42 площею 0,2089 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0453;

- земельну ділянку № НОМЕР_43 площею 0,2017 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0454;

- земельну ділянку № НОМЕР_44 площею 0,2016 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0455;

- земельну ділянку № НОМЕР_45 площею 0,2016 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0456;

- земельну ділянку № НОМЕР_46 площею 0,1999 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0457;

- земельну ділянку № НОМЕР_47 площею 0,1395 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0458;

- земельну ділянку № НОМЕР_48 площею 0,14 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0459;

- земельну ділянку № НОМЕР_49 площею 0,2016 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0460;

- земельну ділянку № НОМЕР_50 площею 0,1988 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0461;

- земельну ділянку № НОМЕР_51 площею 0,2047 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0462;

- земельну ділянку № НОМЕР_52 площею 0,1243 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0463;

- земельну ділянку № НОМЕР_53 площею 0,1151 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0464;

- земельну ділянку № НОМЕР_54 площею 0,1427 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0465;

- земельну ділянку № НОМЕР_55 площею 0,1962 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0466;

- земельну ділянку № НОМЕР_56 площею 0,1962 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0467;

- земельну ділянку № НОМЕР_57 площею 0,1394 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0468;

- земельну ділянку № НОМЕР_58 площею 0,1329 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0469;

- земельну ділянку № НОМЕР_59 площею 0,1946 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0470;

- земельну ділянку № НОМЕР_60 площею 0,1962 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0471;

- земельну ділянку № НОМЕР_61 площею 0,1963 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0472;

- земельну ділянку № НОМЕР_62 площею 0,1967 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0473;

- земельну ділянку площею 0,0065 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0474;

- земельну ділянку площею 0,6907 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0475.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури 605 083,73 грн судового збору, сплаченого в судах першої та апеляційної інстанцій.

При цьому у резолютивній частині вступної та резолютивної частини постанови Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року було зазначено про стягнення судового збору на користь Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що незаконність пунктів 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 червня 2010 року № 151/10 та факт протиправності вибуття земельних ділянок із комунальної власності, а також необхідність витребування у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 6,3269 га кадастровий номер 6310136300:16:013:0045 та земельної ділянки площею 4,8534 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0044 за адресою: місто Харків, Білгородське шосе (біля табору «Лісова казка») на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради встановлено постановою Харківського апеляційного суду та додаткового підтвердження не потребує.

За таких обставин, оскільки відповідачем було поділено спірні ділянки з кадастровим номером 6310136300:16:013:0045 та з кадастровим номером 6310136300:16:013:0044 на інші земельні ділянки, то апеляційний суд дійшов висновку, що новоутворені земельні ділянки можуть бути витребувані як нові об`єкти, які вибули з територіальної громади міста Харкова поза її волею.

Прокурор довідався про порушене право територіальної громади міста Харкова лише після надання відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 08 лютого 2023 року, тому висновок суду першої інстанції про пропуск прокурором строку звернення до суду є помилковим.

При цьому апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що прокурор міг довідатись про поділ земельних ділянок з кадастровим номером 6310136300:16:013:0045 та з кадастровим номером 6310136300:16:013:0044 з ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у справі №757/2189/17 про арешт цих земельних ділянок, адже процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні виступав прокурор Генеральної прокуратури України і прокурору Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова не могло буди відомо про наявність даної ухвали.

Посилання ОСОБА_1 на те, що про існування поділу спірних ділянок можна було дізнатися з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно апеляційний суд також не взяв до уваги, оскільки вказана Інформація не містила дані про те, що спірні земельні ділянки утворилися в результаті поділу земельних ділянок з кадастровим номером 6310136300:16:013:0045 та з кадастровим номером 6310136300:16:013:0044.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 липня 2024 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині вступної та резолютивної частини постанови Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року. Викладено передостанній абзац в новій редакції та вказано про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури 605 083,73 грн судового збору, сплаченого в судах першої та апеляційної інстанцій.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що в передостанньому абзаці резолютивної частини вступної та резолютивної частини постанови Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року було допущено описку та помилково вказано установу, на користь якої підлягає стягненню судовий збір, а саме зазначено Шевченківську окружну прокуратуру міста Харкова, замість Харківської обласної прокуратури.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Нестеренко С. О. подав до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року та ухвалу цього суду від 05 липня 2024 року про виправлення опискиі залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 22 травня 2018 року справі № 469/1203/15-ц, від 20 червня 2020 року у справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 352/1710/18, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справіта витребувано її матеріалиіз Дзержинськогорайонного суду міста Харкова.

26 вересня 2024 року справа № 638/10787/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка С. О. мотивована тим, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки набуте ними в 2013 році під час перебування в зареєстрованому шлюбі. Однак ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі № 638/13219/15, не отримувала жодного повідомлення від прокурора про розгляд справи, тому судові рішення в інших справах не мають жодних правових наслідків для неї.

Відповідачі набули право власності на спірне нерухоме майно на підставі оплатного цивільно-правового договору, який є чинним, ніким не оскаржувався та не оскаржується. На момент набуття права власності не існувало жодного спору, жодної кримінальної справи, жодної іншої об`єктивної обставини, що могло поставити під сумнів законність дій щодо набуття права власності подружжям ОСОБА_1 . Більше того, угода укладалась нотаріально і нотаріус перевірив наявність підстав для реєстрації права власності, Харківська міська рада, в інтересах якої звертається прокурор, отримує з 2013 року по даний час матеріальну вигоду у формі сплаченого земельного податку та ніколи не заявляла жодних вимог щодо свого порушеного права.

Право власності на новостворені земельні ділянки, що є предметом даної судової справи, було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 лютого 2014 року, тому об`єкти нерухомості, що були предметом позову у справі № 638/13219/15, перестали існувати. Тобто, звертаючись до суду з позовом у справі № 638/13219/15 прокурор просив витребувати індивідуально визначене майно, якого не існувало, про що достовірно було відомо як прокурору, так і Харківській міській раді.

Таким чином прокурор та Харківська міська рада могли та повинні були дізнатися про порушення свого права з 14 лютого 2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який є відкритим та загальнодоступним. Інформація про власників земельних ділянок, що знаходяться в межах міста Харкова постійно надходить до Харківської міської ради, так як ОСОБА_1 з 2014 року сплачує податок за кожну земельну ділянку в бюджет Харківської міської ради, а міська рада стежить за своєчасністю сплати податку.

Крім того, з ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 січня 2017 року у справі №757/2189/17 вбачається, що прокурор в клопотанні про накладання арешту зазначив саме новостворені земельні ділянки, які є предметом даної судової справи, що прямо вказує на його обізнаність.

Отже, звернувшись до суду з даним позовом 24 серпня 2023 року, позивач пропустив позовну давність, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст, суть судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння).

Однак, прийнявши ухвалу про виправлення описки від 05 липня 2024 року, Харківський апеляційний суд фактично змінив зміст постанови від 04 липня 2024 року, чим грубо порушив вимоги частини першої статті 269 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2024 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 23 вересня 2010 року № 151/10 (пункти 12.1, 12.2, 12.3 та 12.4 додатку 1) надано ОК «ЖБК «Зелений квартал» у власність земельні ділянки за рахунок земель житлової та громадської забудови: площею 11,9188 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0046; площею 9,3146 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0042; площею 4,8534 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0044; площею 6,3269 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0045, для будівництва та експлуатації кварталу житлової забудови, що розташовані по Білгородському шосе (біля табору «Лісова казка») у місті Харкові.

На підставі вказаного рішення ОК «ЖБК «Зелений квартал» видано державні акти на право власності на земельні ділянки: площею 11,9188 га (кадастровий номер 6310136300:16:013:0046 ) - серії ЯЛ № 148262, площею 9,3146 га (кадастровий номер 6310136300:16:013:0042) - серії ЯЕ № 148259, площею 4,8534 га (кадастровий номер 6310136300:16:013:0044) - серії ЯЛ № 148260, площею 6,3269 га (кадастровий номер 6310136300:16:013:0045) - серії ЯЛ № 148261

В подальшому вищевказані земельні ділянки були відчужені на підставі договорів купівлі-продажу від 19 лютого 2013 року, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І., за реєстровими номерами 360, 354, 327, 333, на користь ОСОБА_3 , яка 22 березня 2013 року на підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г. І. за реєстровими номерами 1041, 1044, 1035, 1038, передала ці земельні ділянки у власність ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 грудня 2016 року.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року у справі № 638/13219/15-ц в задоволенні позову прокурора міста Харкова до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_3 , про скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності, визнання відсутності права власності на земельні ділянки та їх витребування відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у справі № 638/13219/15-ц апеляційну скаргу прокурора Харківської області задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року скасовано.

Позов прокурора міста Харкова задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункти 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 додатку 1 до рішення 45 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об`єктів містобудування» від 23 червня 2010 року № 151/10.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 11,9188га кадастровий номер 6310136300:16:013:0046 - ЯЛ № 148262 який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 121070500113.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 11,9188 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0046, на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 9,3146 га кадастровий номер 6310136300:16:013:0042 - ЯЕ № 148259, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 121070500112.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 9,3146 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0042, на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку 6,3269 га кадастровий номер 6310136300:16:013:0045 - ЯЛ № 148261, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 121070500115.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,3269 га кадастровий номер 6310136300:16:013:0045, на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку 4,8534 га кадастровий номер 6310136300:16:013:0044 - ЯЛ № 148260, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 121070500114.

Витребувано у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,8534 га, кадастровий номер 6310136300:16:013:0044, на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 638/13219/15-ц касаційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Нестеренком С. О. , задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у частині позовних вимог прокурора міста Харкова в інтересах держави Україна до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_3 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 21 березня 2017 року у частині позовних вимог прокурора міста Харкова в інтересах держави Україна до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_3 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки змінено, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у частині позовних вимог прокурора міста Харкова в інтересах держави Україна до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_3 , про визнання незаконним і скасування рішення та витребування земельних ділянок залишено без змін.

Згідно з інформацією ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 08 лютого 2023 року, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:16:013:0045 скасована шляхом поділу на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 6310136300:16:013:0440, 6310136300:16:013:0441, 6310136300:16:013:0442, 6310136300:16:013:0443, 6310136300:16:013:0444, 6310136300:16:013:0445, 6310136300:16:013:0446, 6310136300:16:013:0447, 6310136300:16:013:0448, 6310136300:16:013:0449, 6310136300:16:013:0450, 6310136300:16:013:0451, 6310136300:16:013:0452, 6310136300:16:013:0453, 6310136300:16:013:0454, 6310136300:16:013:0455, 6310136300:16:013:0456, 6310136300:16:013:0457, 6310136300:16:013:0458, 6310136300:16:013:0459, 6310136300:16:013:0460, 6310136300:16:013:0461, 6310136300:16:013:0462, 6310136300:16:013:0463, 6310136300:16:013:0464, 6310136300:16:013:0465, 6310136300:16:013:0466, 6310136300:16:013:0467, 6310136300:16:013:0468, 6310136300:16:013:0469, 6310136300:16:013:0470, 6310136300:16:013:0471, 6310136300:16:013:0472, 6310136300:16:013:0473, 6310136300:16:013:0474, 6310136300:16:013:0475.

Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:16:013:0044 скасована шляхом поділу на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 6310136300:16:013:0476, 6310136300:16:013:0477, 6310136300:16:013:0478, 6310136300:16:013:0479, 6310136300:16:013:0480, 6310136300:16:013:0481, 6310136300:16:013:0482, 6310136300:16:013:0483, 6310136300:16:013:0484, 6310136300:16:013:0485, 6310136300:16:013:0486, 6310136300:16:013:0487, 6310136300:16:013:0488, 6310136300:16:013:0489, 6310136300:16:013:0490, 6310136300:16:013:0491, 6310136300:16:013:0492, 6310136300:16:013:0493, 6310136300:16:013:0494, 6310136300:16:013:0495, 6310136300:16:013:0496, 6310136300:16:013:0497, 6310136300:16:013:0498, 6310136300:16:013:0499, 6310136300:16:013:0500, 6310136300:16:013:0501, 6310136300:16:013:0502, 6310136300:16:013:0503, 6310136300:16:013:0504, 6310136300:16:013:0505.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка С. О. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Виходячи з положень зазначених статей, право витребувати майно з чужого незаконного володіння має лише власник майна.

Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. В цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову до добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (див. постанову Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі провадження № 6-2407цс15).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) наведено правовий висновок про те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Таким чином, право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

В постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (провадження № 14-235цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном, а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням того, що судовими рішення у справі 638/13219/15-ц встановлено факт незаконного вибуття з комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:16:013:0044 та земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:16:013:0045, що розташовані біля табору « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: місто Харків, Білгородське шосе, а в подальшому за договорами купівлі-продажу від 19 лютого 2013 року ці ділянки були відчужені на користь ОСОБА_3 , яка 22 березня 2013 року за договорами про задоволення вимог іпотекодержателя - передала їх у власність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для витребування у нього на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради спірних земельних ділянок, які були створені за рахунок цих земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136300:16:013:0044 та 6310136300:16:013:0045.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 82, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що звернувшись до суду з даним позовом 24 серпня 2023 року, позивач пропустив позовну давність, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

В частині четвертій статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

На віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справах № 488/5027/14-ц, № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

У пункті 114 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Враховуючи, що постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 638/13219/15-ц було залишено без змін постанову Харківського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року у частині позовних вимог прокурора міста Харкова в інтересах держави Україна до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, ОСОБА_3 , про визнання незаконним і скасування рішення та витребування земельних ділянок, то правильними слід визнати висновки суду апеляційної інстанції про дотримання керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова позовної давності при зверненні до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради про витребування спірних земельних ділянок в цій справі у серпні 2023 року.

Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що спірне нерухоме майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки набуте ними в 2013 році під час перебування в зареєстрованому шлюбі, однак ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі № 638/13219/15, не отримувала жодного повідомлення від прокурора про розгляд справи, тому судові рішення в інших справах не мають жодних правових наслідків для неї, є неспроможними, оскільки в цій справі ОСОБА_2 не оскаржувала судових рішень судів попередніх інстанцій в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких, зокрема, належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення.

Для того щоб були наявні підстави для виправлення описки, помилка має відповідати таким критеріям: 1) вона повинна бути технічною, тобто спричиненою випадковими огріхами під час друкування тексту судового рішення (неуважністю суду, автоматичним виправленням текстовим редактором тощо); 2) таку технічну помилку має бути допущено під час складання тексту судового рішення самим судом; 3) помилка повинна бути мимовільною та випадковою, а не обумовленою цитуванням документів, у яких було допущено помилки іншими учасниками судового процесу (позивачем, відповідачем, експертом тощо).

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

В постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 362/2179/17 (провадження № 51-3635км19) вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення. Отже, оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, що і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднано з наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд, постановляючи ухвалу про внесення виправлень у судове рішення, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.

Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

За змістом частини першої статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 (порядок вирішення питань при колегіальному розгляді справи) і глави 9 «Судові рішення» розділу ІІІ «Позовне провадження» цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 (постанова суду апеляційної інстанції) цього Кодексу.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими статтею 268 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої-восьмої статті 268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення суду. Головуючий у судовому засіданні роз`яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, другою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі, яка переглядається, за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції судовий збір було сплачено Харківською обласною прокуратурою, а не Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова.

Оскільки при вирішенні питання про розподіл судових витрат, у резолютивній частині вступної та резолютивної частини постанови Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 року було помилково зазначено про стягнення судового збору на користь Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність виправлення цієї описки.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що цей суд порушив норми процесуального права при вирішенні питання про виправлення допущеної в судовому рішенні описки.

З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 22 травня 2018 року справі № 469/1203/15-ц, від 20 червня 2020 року у справі № 697/2751/14-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 27 травня 2020 року у справі № 904/10956/16, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 352/1710/18, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нестеренка Станіслава Олеговича залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 04 липня 2024 рокута ухвалу цього суду від 05 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович