Ухвала

від 12.03.2025 по справі 908/1162/23

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 березня 2025 року

м. Київ

Справа № 908/1162/23

Провадження № 12-11гс25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Уркевича В. Ю. ,

суддів Банаська О. О. , Булейко О. Л. , Власова Ю. Л. , Воробйової І. А. , Гриціва М. І. , Губської О. А. , Єленіної Ж. М. , Кишакевича Л. Ю. , Короля В. В. , Кравченка С. І. , Кривенди О. В. , Мазура М. В. , Мартєва С. Ю. , Пількова К. М. , Погрібного С. О. , Ткача І. В. , Ткачука О. С. , Усенко Є. А. , Шевцової Н. В.

перевірила наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду

справи № 908/1162/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК»

до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області

про стягнення 1 593 623,84 грн

за касаційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06 грудня 2023 року (головуючий суддя Іванов О. Г. , судді Парусніков Ю. Б. , Коваль Л. А. ),

УСТАНОВИЛА:

1. У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІМК» (далі - ТОВ «ВІМК», позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - відповідач), у якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість за договором від 31 грудня 2021 року № 2273/1 про постачання електричної енергії за спожитий у листопаді та грудні 2022 року обсяг електроенергії у розмірі 1 593 623,84 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань за договором від 31 грудня 2021 року № 2273/1 про постачання електричної енергії щодо оплати вартості спожитої електроенергії.

3. Позивач зазначив, що він протягом листопада та грудня 2022 року виконав свої зобов`язання в частині постачання електричної енергії до електроустановок відповідача в обсязі 337 142 кВт та пред`явив йому рахунки на оплату на загальну суму 1 593 623,84 грн, але відповідач не розрахувався за цей період, хоча протягом строку дії договору розрахунки проводив своєчасно.

4. Господарський суд Запорізької області рішенням від 26 липня 2023 року позов задовольнив повністю та стягнув з відповідача на користь позивача 1 593 623,84 грн основного боргу та 23 904,36 грн судового збору, а додатковим рішенням від 15 серпня 2023 року - 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

5. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач довів порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та несплату відповідачем вартості електричної енергії. Доказів про погашення суми боргу відповідач до суду не надав.

6. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 06 грудня 2023 року скасував рішення і додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення про відмову в позові в повному обсязі та в задоволенні заяви ТОВ «ВІМК» про ухвалення додаткового рішення.

7. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на сьогодні неможливо відслідкувати, яка саме електрична енергія поставлялася на тимчасово окуповану територію. З огляду на лист Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21 квітня 2023 року № 4316/20.5/7-23 позивач не надав достатніх доказів про поставку ним електричної енергії на тимчасово окуповану територію, де зараз свою діяльність здійснюють представники окупаційної влади за підтримки військових формувань російської федерації. Тому позивач не довів постачання електричної енергії саме відповідачу на суму 1 593 623,84 грн.

8. Не погодившись із висновком суду апеляційної інстанції, в січні 2024 року ТОВ «ВІМК» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06 грудня 2023 року та залишити в силі рішення та додаткове рішення суду першої інстанції.

9. Підставами касаційного оскарження ТОВ «ВІМК» визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

10. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, з урахуванням заяви про усунення недоліків, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: пунктів 4.3, 4.12, 4.13, 4.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила РРЕЕ); пунктів 2.1.1, 2.1.2, 9.14.1, 9.14.3 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 311 (далі - Кодекс КОЕЕ); статей 4, 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»; статей 11, 714 Цивільного кодексу України.

11. ТОВ «ВІМК» вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував вищезазначені норми, оскільки не врахував доказів ТОВ «ВІМК», які свідчать про отримання даних комерційного обліку від ПАТ «Запоріжжяобленерго» за листопад та грудень 2022 року, що доводять фактичний корисний відпуск електричної енергії за точками комерційного обліку відповідача.

12. Скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 4.3, 4.12, 4.13, 4.14 Правил РРЕЕ у правовідносинах учасників ринку електричної енергії в період запровадженого воєнного стану та знаходження споживача на тимчасово окупованій території, за умови відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих починаючи з 24 лютого 2022 року, для можливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

13. ТОВ «ВІМК» указує на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування / незастосування положень пунктів 2.1.1, 2.1.2, 9.14.1, 9.14.3 Кодексу КОЕЕ при існуванні спору між сторонами щодо споживання електричної енергії та визначення норм, якими повинен керуватися постачальник при формуванні платіжних документів.

14. Крім того, зауважує, що відсутній також і правовий висновок Верховного Суду щодо застосування / незастосування судами положень статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» та положень типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в спорах між постачальником та споживачем щодо даних комерційного обліку електричної енергії, отримання та формування яких відповідно до Правил РРЕЕ покладається на адміністратора комерційного обліку.

15. Водночас ТОВ «ВІМК» стверджує, що Верховний Суд не викладав правового висновку щодо застосування / незастосування судами положень статей 11, 714 Цивільного кодексу України, статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» в спорах між постачальником та споживачем щодо стягнення заборгованості за спожиті обсяги електричної енергії на підставі укладених договорів про постачання електричної енергії в період запровадженого воєнного стану в державі та знаходження споживача на тимчасово окупованій території, за умови вчасного надходження даних комерційного обліку від оператора системи розподілу за періоди існування заборгованості.

16. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 06 лютого 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ВІМК», ухвалив здійснити перегляд судового рішення у відкритому судовому засіданні та надав відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

17. Ухвалою від 27 березня 2024 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 908/1162/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 910/9680/23.

18. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 908/1162/23 ухвалою від 19 квітня 2024 року.

19. Ухвалою від 17 січня 2025 року об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передала справу № 908/1162/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

20. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про існування виключної правової проблеми щодо застосування норм статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли та існували на тимчасово окупованих після 24 лютого 2022 року територіях України, у питанні надання / оплати послуг, зокрема й електропостачання.

21. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказує, що у цій справі постало питання про співвідношення положень пунктів 1 та 3 частини першої статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо визначення тимчасово окупованих територій для цілей застосування особливостей здійснення економічної діяльності та переміщення товарів, передбачених статтями 13 та 13-1 цього Закону.

22. У зв`язку із цим об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що вирішення Верховним Судом питання щодо територій, на які поширюються норми статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

23. Також об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зауважила, що регулювання, яке міститься у статтях 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», поширюється як на господарські спори, так і на трудові правовідносини (виплата заробітної плати), а також на порядок переміщення товарів фізичними особами та порядок в`їзду фізичних осіб на тимчасово окуповані території та виїзду з них.

24. Окрім того, питання щодо правового регулювання, які виникли у цій справі, актуальні не лише у господарських чи цивільних справах, але й в публічному праві (адміністративному, кримінальному), тобто в невизначеній кількості справ.

25. Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд з огляду на таке.

26. Відповідно до частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

27. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

28. Пунктом 1 частини другої статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

29. Отже, з наведеної норми права, а також частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявності двох ознак: 1) справа містить виключну правову проблему; 2) вирішення такої виключної правової проблеми Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування судами єдиної правозастосовної практики.

30. Виходячи з наведених критеріїв Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, має обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним критеріями, зокрема навести інші справи, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення судами різних юрисдикцій тощо.

31. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

32. Згідно із частиною другою статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у складі Верховного Суду діють: 1) Велика Палата Верховного Суду; 2) Касаційний адміністративний суд; 3) Касаційний господарський суд; 4) Касаційний кримінальний суд; 5) Касаційний цивільний суд.

33. Отже, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суди враховують висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду та касаційних судів.

34. Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

35. При визначенні того, чи суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах, враховується: 1) чи наявні «глибокі та довгострокові розходження» у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей; 3) чи були такі механізми запроваджені та, якщо так, то чи були вони ефективні.

36. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 17 січня 2025 року про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилалася на кількісні та якісні показники, які, на її думку, свідчать про те, що така передача потрібна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

37. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що кількісний показник ілюструється тим, що у судах господарської юрисдикції нараховується 213 справ, предметом дослідження яких є факт постачання однією стороною та споживання іншою природного газу, тепло-, електроенергії на об`єктах, що розташовані на тимчасово окупованих після 24 лютого 2022 року територіях України, та нарахування оплати за такі послуги, а також 104 інших справи, дані про які наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

38. При цьому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не навела конкретних справ, у яких би мала місце зазначена правова проблема та в яких судами різних юрисдикцій чи інстанцій було б сформовано різну практику, а лише вказала кількість документів у справах, які відповідають певному пошуковому запиту в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

39. Твердження про те, що регулювання, яке міститься у статтях 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», поширюється як на господарські спори, так і на трудові правовідносини (виплата заробітної плати), а також на порядок переміщення товарів фізичними особами та порядок в`їзду фізичних осіб на тимчасово окуповані території та виїзду з них і такі питання актуальні не лише у господарських чи цивільних справах, але й у публічному праві (адміністративному, кримінальному), тобто у невизначеній кількості справ, також не містять посилань на відповідні справи.

40. Відтак об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не обґрунтувала наявності кількісного критерію виключної правової проблеми.

41. У контексті обґрунтування якісного критерію об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначала, що у цій справі існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема.

42. Тому об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала, що вирішення Верховним Судом у справі № 908/1162/23 питання щодо територій, на які поширюються норми статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

43. Велика Палата Верховного Суду вважає вказані доводи об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необґрунтованими з огляду на таке.

44. Як зазначено в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у цій справі постало питання про те, як визначати території, на які поширюється правовий режим, передбачений частиною другою статті 13 та частиною другою статті 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та питання щодо наслідків порушення встановлених заборон для сторін спірних правовідносин.

45. На переконання об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, існує виключна правова проблема щодо застосування норм статей 13 та 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» до правовідносин, які виникли та існували на тимчасово окупованих після 24 лютого 2022 року територіях України, у питанні надання / оплати послуг, зокрема й електропостачання.

46. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що окреслені правові проблеми не мають невизначеного законодавчого регулювання, оскільки регламентуються саме тими нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на які покликається об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

47. При цьому питання застосування норм матеріального права вирішується судом касаційної інстанції під час розгляду касаційної скарги відповідно до його повноважень. Відтак на розгляд Великої Палати Верховного Суду в цій справі передано питання, які може вирішити об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду як належний суд.

48. Таким чином, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не навела ні кількісних, ні якісних критеріїв наявності виключної правової проблеми у справі № 908/1162/23, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

49. Згідно із частиною шостою статті 303 Господарського процесуального кодексу України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

50. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд і повернення справи об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду в порядку частини шостої статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 908/1162/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» до Комунального некомерційного підприємства «Територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» Мелітопольської міської ради Запорізької області про стягнення заборгованості у розмірі 1 593 623,84 грн за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМК» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06 грудня 2023 року в цій справі повернути об`єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачВ. Ю. Уркевич Судді: О. О. Банасько О. В. Кривенда О. Л. Булейко М. В. Мазур Ю. Л. Власов С. Ю. Мартєв І. А. Воробйова К. М. Пільков М. І. Гриців С. О. Погрібний О. А. Губська І. В. Ткач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко В. В. Король Н. В. Шевцова С. І. Кравченко