Ухвала

від 13.03.2025 по справі 460/6129/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

13 березня 2025 року м. РівнеСправа №460/6129/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження окреме процесуальне питання у адміністративній справі за позовом:

ОСОБА_1 доВійськової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу різниці між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, за період з 01.03.2018 до 05.05.2021;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача різницю між сумою індексації грошового забезпечення, що склалась у місяці підвищення доходу, та розміром підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року в сумі 3 913,37 грн щомісячно, починаючи з 01.03.2018 до 05.05.2021, в загальному розмірі 149 339,25 грн, з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 117.07.2003 №1078, та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.06.2024 від відповідача надійшло клопотання (вх.№31955/24) про залишення позовної заяви без розгляду. В обґрунтування клопотання покликається до ст. 233 КЗпП України (в редакції після 19.07.2022), а також до ухвали Верховного Суду від 29.11.2023 у справі №990/233/23. Вказує, що позивач 05.05.2021 був звільнений та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , при цьому адвокатський запит представником позивача щодо порушення прав позивача відповідачу було направлено лише 21.05.2024. Вважає, що понад три роки у позивача не виникало бажання дізнатися про правомірність та повноту здійснених йому виплат, чим останній своєю пасивною поведінкою допустив необґрунтоване зволікання, хоча повинен був дізнатись про порушення своїх прав відразу після звільнення. Зауважує, що позивач мав об`єктивну можливість дізнатись про здійснення військовою частиною НОМЕР_1 недоплати грошового забезпечення за час проходження військової служби як в момент виключення зі списків, так і до 30.06.2023 (останній день карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2).

20.06.2024 представник позивача подав заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду. Покликаючись до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23, зазначив, що оскільки відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виключення позивача із списків Військової частини НОМЕР_1 - 05.05.2021) право позивача на звернення до суду із цим позовом не було обмежене будь-яким строком, то строк звернення до суду ним не пропущено.

Ухвалою від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 05.07.2024 продовжено розгляд справи та витребувано у відповідача докази докази письмового повідомлення ОСОБА_1 про нараховані та виплачені йому суми (у тому числі індексації грошового забезпечення) при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.

Підставою для витребування додаткових доказів слугувало те, що в матеріалах судової справи наявні відомості про повідомлення відповідачем представника позивача адвоката Ліпенка Юрія Костянтиновича про нараховані та виплачені позивачу суми при звільненні, проте відомості щодо такого повідомлення безпосередньо позивача відповідно до положень статей 47, 116 КЗпП України в матеріалах справи відсутні. Відсутність таких відомостей унеможливлює правильну оцінку судом аргументів, наведених учасниками справи в заявах по суті справи.

15.07.2024 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, у якому просив долучити до матеріалів справи грошовий атестат від 05.05.2021 №590.

При вирішенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).

Водночас, строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів визначені статтею 233 КЗпП України.

До 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Проте, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, стаття 233 КЗпП України, яка визначає строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зазнала значних змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відтак, після 19.07.2022 строк звернення до суду за вирішенням спору про стягнення належної працівнику заробітної плати обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з тим, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 сформулювала правовий висновок щодо застосування норм права, згідно з яким у взаєминах із державою в особі відповідних суб`єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб`єкта приватного права (п. 82).

Верховний Суд в рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 (адміністративне провадження № Пз/990/4/22) дійшов висновку про поширення дії статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

У цій судовій справі позовні вимоги стосуються періоду з 01.03.2018 по 05.05.2021, а тому слід застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, якою визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналогічний правовий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23, а також Верховним Судом в постанові від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.

Враховуючи викладене, суд відхиляє покликання відповідача про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом у цій судовій справі, а тому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду за вх№31955/24 від 18.06.2024 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 122, 166-167, 240-241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду за вх.№31955/24 від 18.06.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується.

Повний текст ухвали складений дата 13 березня 2025 року

Суддя Н.О. Дорошенко