Постанова

від 03.03.2025 по справі 917/1994/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року м. Харків Справа № 917/1994/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Соляник Н.В.

за участю представників сторін:

прокурор (апелянт): Горгуль Н.В.,службове посвідчення від 01.03.2023;

від позивача: не з`явилися;

від відповідача-1: Ковінько Н.М., ордер серія ВІ №1249934 від 22.10.2024;

від відповідача-2: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава (вх. №2234 П/2),

на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 (повний текст складено 04.09.2024) у справі №917/1994/23 (суддя Погрібна С.В.),

за позовом заступника керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, м. Миргород Полтавської області, в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради, м. Лохвиця Миргородського району Полтавської області,

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Конкорд 2018", м. Лохвиця Миргородського району Полтавської області,

2) Миргородської районної військової (державної) адміністрації, м. Миргород Полтавської області,

про визнання недійсними договорів, скасування державної реєстрації права оренди, повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року заступник керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Конкорд 2018" та Миргородської районної військової (державної) адміністрації, в якому просив:

1) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, укладений 17.12.2018 Лохвицькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Агро Конкорд 2018";

2) скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018" на земельну ділянку кадастровий номер 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, яка проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.12.2018, номер запису про інше речове право 29768841;

3) визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, укладений 27.12.2018 Лохвицькою районною державною адміністрацією з ТОВ "Агро Конкорд 2018";

4) скасувати державну реєстрацію права оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018" на земельну ділянку кадастровий номер 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, яка проведена в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.01.2019, номер запису про інше речове право 29784465;

5) зобов`язати ТОВ "Агро Конкорд 2018" повернути Лохвицькій міській раді земельну ділянку кадастровий номер 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території Лохвицької територіальної громади;

6) зобов`язати ТОВ "Агро Конкорд 2018" повернути Лохвицькій міській раді земельну ділянку кадастровий номер 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, розташовану за межами населених пунктів на території Лохвицької територіальної громади.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Лохвицька районна державна адміністрація (правонаступником якої є Миргородська районна державна адміністрація) перевищила свої повноваження, надані у галузі земельних відносин, та в порушення ст.ст. 17, 122 Земельного кодексу України і ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розпорядилася вищевказаними земельними ділянками, надавши їх в користування ТОВ "Агро Конкорд 2018" за оспорюваними договорами оренди без належних на те повноважень, оскільки вказані земельні ділянки не є невитребуваними (нерозподіленими) земельними частками (паями) і належать до державної форми власності, а тому право оренди таких земельних ділянок підлягало продажу на конкурентних засадах (земельних тогах), чого дотримано не було.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що безпідставне віднесення Лохвицькою районною державною адміністрацією спірних земельних ділянок до нерозподілених паїв стало наслідком їх передачі в оренду ТОВ "Агро Конкорд 2018" без проведення земельних торгів (аукціону) та без проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної власності, що суперечить вимогам ст. 134 Земельного кодексу України та фактично призвело до порушення економічних інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 у справі №917/1994/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що спірні земельні ділянки належить до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв, а тому суд дійшов висновку про те, що Лохвицька районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, передбачених Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". У зв`язку з наведеним, враховуючи правомірність дій Лохвицької районної державної адміністрації щодо передачі земельних ділянок в оренду, суд першої інстанції констатував відсутність правових підстав для визнання недійсним спірних договорів оренди, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 у справі №917/1994/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наведеним прокурором доводам та наданим доказам, що призвело до передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

За твердженням прокурора, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540, площею 30 га, та 5322680400:00:003:0541, площею 9 га, не входять в межі Державного акту на право колективної власності серії ПЛ №013, виданого Колективному сільськогосподарському підприємству "Перше Травня", не є невитребуваними/нерозподіленими земельними частками (паями), а відносилися до земель державної власності, а тому Лохвицька районна державна адміністрація вийшла за межі наданих повноважень в галузі земельних відносин при передачі вказаних земельних ділянок у користування ТОВ "Агро Конкорд 2018".

Зокрема, прокурор звертає увагу на те, що проведеною Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області перевіркою було встановлено, що зазначені земельні ділянки не входять до складу Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП "Перше Травня", не паювалися, і до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) не належить, що підтверджується наданим Актом перевірки №83-ДК/0070/АП/09/01-20 від 10.02.2020; при цьому належність спірних земельних ділянок до земель державної власності також підтверджується листом Головного управління Держгеокадстру у Полтавській області від 21.12.2022, яким (доказам) суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

За наведених обставин, прокурор наголошує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що розпоряджаючись спірними земельними ділянками як такими що безпідставно внесені до категорії нерозподілених (невитребуваних) паїв, Лохвицька районна державна адміністрація діяла поза межами передбачених ст.ст. 17, 122 Земельного кодексу України і ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) " повноважень, що призвело до незаконного укладення з ТОВ "Агро Конкорд 2018" оспорюваних договорів оренди, у зв`язку з чим такі договори підлягають визнанню недійсними із одночасним скасуванням державної реєстрації права оренди, а земельні ділянки підлягають поверненню їх теперішньому власнику Лохвицькій міській раді.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 у справі №917/1994/23; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги на 06.11.2024 о 15:00 год.

22.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Агро Конкорд 2018" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 заперечує проти доводів та вимог прокурора, просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Свою позицію відповідач обґрунтовує наступним:

- посилаючись на відсутність у Лохвицької районної державної адміністарції повноваження щодо передачі вказаних ділянок у користування відповідачу-1, прокурор не оскаржує самі розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації №416 від 18.10.2018 та №509 від 17.12.2018, на підставі яких були укладені відповідні договори оренди землі;

- прокурор належним чином не обґрунтував та не довів порушення прав позивача оскаржуваними договорами оренди від 17.12.2018 та від 27.12.2018, а також не підтвердив їх невідповідність вимогам чинного законодавства на момент укладення, оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин у Лохвицької міської ради були відсутні будь-які законні права і інтереси на вказані земельні ділянки (право комунальної власності зареєстровано лише 07.07.2023);

- законодавче регулювання, що діяло станом на момент прийняття розпоряджень Лохвицької районної державної адміністрації та укладення оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок не мало чіткого регулювання та визначення понять нерозподілених земельних ділянок (паїв), порушення передачі в оренду яких прокурор визначив підставою для визнання правочинів недійсними;

- з урахуванням наведеного, відповідач вважає правильними висновки місцевого суду про те, що на час виникнення спірних правовідносин повноваження щодо передачі спірних земельних ділянок в оренду належали Лохвицькій районній державній адміністрації, а тому відсутні підстави для визнання оскаржуваних договорів недійсними.

01.11.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Агро Конкорд 2018" надійшли додаткові пояснення, за змістом яких відповідач акцентує увагу на тому, що сторонами оскаржуваних договорів оренди були саме ТОВ "Агро Конкорд 2018" та Лохвицька районна державна адміністрація, правонаступником якої наразі є Миргородська районна державна адміністрація, тоді як визначений прокурором позивач - Лохвицька міська рада на момент вчинення правочинів не мав жодних прав та обов`язків по відношенню до спірних земельних ділянок, а тому його права не могли бути порушені.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.11.2024 оголошено перерву у розгляді справи до 04.12.2024 о 16:15 год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 у справі №917/1994/23 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/1137/20 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту відповідної постанови.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 у справі №917/1994/23 та призначено розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні на 03.03.2025 о 16:00 год.

28.02.2025 до Східного апеляційного господарського суду від Миргородської районної державної адміністрації надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача-2. Крім того, у вказаній заяві відповідач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

До початку розгляду апеляційної скарги позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.03.2025 приймала участь прокурор (апелянт), яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнить повністю.

Присутня у судовому засіданні 03.03.2025 представниця відповідача-1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Уповноважені представники позивача та відповідача-2 у судове засідання 03.03.2025 не з`явилися; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників вказаних сторін, у зв`язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора (апелянта) та представниці відповідача-1, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації № 416 від 18.10.2018 "Про надання дозволу на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ «Агро Конкорд 2018" за межами населеного пункту на території Безсалівської сільської ради» надано дозвіл на розробку технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018" 18 (вісімнадцять) земельних ділянок орієнтовними площами: 0,75 га, 0,76 га, 1,73 га, 0,71 га, 2,95 га, 1,09 га, 0,28 га, 2,26 га, 1,78 га, 1,95 га, 2,36 га, 1,64 га, 0,81 га, 30 га, 3,21 га, 11,03 га, 8,77 га, 8,05 га, ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель категорії нерозподілених земельних ділянок, які знаходяться в адміністративно-територіальному підпорядкуванні Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (п. 1 розпорядження).

На період виготовлення технічних документацій, зазначених в пункті цього розпорядження та для забезпечення найбільш повного, раціонального ефективного використання сільськогосподарських угідь, розробки комплексу підприємств по їх покращенню, укласти попередній договір оренди землі та тимчасово передати земельні ділянки загальною площею 80,13 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель категорії нерозподілених земельних ділянок в користування ТОВ "Агро Конкорд 2018" з встановленою орендною платою в розмірі 5 % в рік за 1 га від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі та перелогів по Полтавській області (п. 2 розпорядженням).

Розпорядженням голови Лохвицької районної державної адміністрації № 509 від 17.12.2018 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель категорії нерозподілених земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва для користування на умовах оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018" на території Безсалівської сільської ради та передача в оренду» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 5322680400:00:003:0540 площею 30 га, для користування на умовах оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018", яку в подальшому було передано в оренду ТОВ "Агро Конкорд 2018" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва яка знаходиться в адміністративно-територіальному підпорядкуванні Безсалівської сільської ради, строком оренди на 21 рік.

Встановлено орендну плату в розмірі 5% відсотків в рік за 1 га від нормативної грошової оцінки природних пасовищ по Полтавській області, з урахуванням величини коефіцієнта індексації в рік (п. 3 розпорядження).

Зобов`язано здійснити заходи щодо проведення нормативної-грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в п. 2 цього розпорядження (п. 4 розпорядження).

17.12.2018 на підставі вищевказаного розпорядження між Лохвицькою районною державною адміністрацією (орендодавець) з ТОВ "Агро Конкорд 2018" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322680400:00:003:0540 площею 30 га (а.с. 75-76 т. 1).

За умовами п. 1 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить орендодавцю на праві розпоряджатися даною земельною ділянкою відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та відповідно до п. 12 "Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельні часток (паїв)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 122 від 04.02.2004, з кадастровим номером 5322680400:00:003:0540, яка розташована на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавські області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 30,0000 га, у тому числі пасовища із земель категорії нерозподілених земельних ділянок (п. 2 договору). Договір укладено на 21 рік до 16.12.2039 (п. 8 договору).

Право оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018" на земельну ділянку з кадастровим номером 5322680400:00:003:0540 зареєстровано 29.12.2018 в реєстрі речових прав, номер запису про інше речове право 29768841 (а.с. 73-74 т. 1).

У подальшому, розпорядженням Лохвицької районної державної адміністрації № 486 від 11.12.2018 "Про надання дозволу на розробку технічні документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для користування на умовах оренди ТОВ "Агро Конкор 2018" за межами населеного пункту на території Безсалівської сільської рад та передачу в оренду» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) сільськогосподарського призначення з кадастровим номером: 5322680400:00:003:0541 площею 9,0000 із земель категорії нерозподілених земельних ділянок, для користування на умовах оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018", яку в подальшому було передано в оренду ТОВ "Агро Конкорд 2018" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та знаходиться на території адміністративного підпорядкування Безсалівської сільської ради, строком оренди на 14 років.

Встановлено орендну плату в розмірі 5% відсотків в рік за 1 га від нормативної грошової оцінки природних пасовищ по Полтавській області, з урахуванням величини коефіцієнта індексації (п. 3 розпорядження).

Зобов`язано здійснити заходи щодо проведення нормативної-грошової оцінки земельної ділянки зазначеної в п. 2 цього розпорядження (п. 4 розпорядження).

27.12.2018 на підставі розпорядження № 486 від 11.12.2018 між Лохвицькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Агро Конкорд 2018" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322680400:00:003:0541, площею 9 га (а.с. 97-98 т. 1).

За умовами п. 1 вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить орендодавцю на праві розпоряджатися даною земельною ділянкою відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та відповідно до п. 12 "Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) ", затвердженого постановою КМУ №122 від 04.02.2004, з кадастровим номером 5322680400:00:003:0541, яка розташована Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 9 га, у тому числі пасовища із земель категорії нерозподілених земельних ділянок (п. 2 договору). договір укладено на 14 років до 26.12.2032 (п. 8 договору).

Право оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018" земельної ділянки кадастровий номер 5322680400:00:003:0541 зареєстровано 03.01.2019 в реєстрі речових прав, номер запису про інше речове право 29784465 (а.с. 95-96 т. 1).

Звертаючись до господарського суду першої інстанції з позовом у даній справі, прокурор вказує, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541 не входять в межі Державного акту на право колективної власності, виданого КСП "Перше травня", не є невитребуваними/нерозподіленими земельними частками (паями) та відносилися до земель державної власності, а тому Лохвицька районна державна адміністрація вийшла за межі наданих повноважень, визначених ст.ст. 17, 122 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ", в галузі земельних відносин при передачі вказаних земельних ділянок у користування ТОВ "Агро Конкорд 2018".

На підтвердження вказаних обставин прокурор посилається на те, що проведеною Головним управлінням Держгеокадастру Полтавській області перевіркою встановлені порушення вимог земельного законодавства під час передачі Лохвицькою районною державною адміністрацією у користування ТОВ "Агро Конкорд 2018" земельних ділянок з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541, які розташовані на території Лохвицької ОТГ (с. Безсалівка), про що 10.02.2020 складено відповідний Акт перевірки № 83-ДК/0070/АП/09/01-20.

Зокрема, проведеною перевіркою встановлено, що згідно відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерам 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541 сформовані як землі сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державної форми власності.

На підставі технічного звіту по виготовленню Державного акту на право колективної власності КСП "Перше Травня" Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та картографічних матеріалів було встановлено, що 4 (чотири) земельні ділянки з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, 5322680400:00:006:0402, площею 13,5000 га, 5322680400:00:005:0029, площею 10,7785 га, не входять до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №013, площею 3667,7 га, виданого КСП "Перше Травня", який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 та засвідчений підписом сільського голови Безсалівської сільської Ради народних депутатів Білоус В.В. та гербовою печаткою сільської ради.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру та даних Поземельних книг земельні ділянки кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541 були зареєстровані 16.04.2014 як землі державної власності з цільовим призначенням для ведення товарного сільського господарського виробництва.

Враховуючи те, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541 не входять в межі Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №013, виданого КСП "Перше Травня", тобто не передавалися у колективну власність, прокурор вважає, що вони не могли підлягати поділу на земельні частки (паї) або виключенню із площі земель, що підлягали поділу, а отже не відносяться до невитребуваних, нерозподілених земельних часток (паїв) та є землями державної власності.

З урахуванням наведеного, прокурор наголошує, що Лохвицька районна державна адміністрація вийшла за межі наданих повноважень в галузі земельних відносин, та в порушення вимог земельного законодавства без належних на те повноважень прийняла вищевказані розпорядження на підставі яких ТОВ "Агро Конкорд 2018" передано в користування земельні ділянки державної власності, розпорядження якими не належить до її компетенції з розпорядження такими землями, як нерозподіленими земельними ділянками.

Заперечуючи проти позовних вимог, ТОВ "Агро Конкорд 2018" посилається на те, що законодавче регулювання, що діяло на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень Лохвицької районної державної адміністрації та укладення оскаржуваних договір оренди земельних ділянок (до 01.01.2019) не мало чіткого регулювання та визначення понять нерозподілених земельних ділянок (паїв), порушення передачі в користування яких прокурор визначив підставою для визнання правочинів недійсними;

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Полтавської області 13.08.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №917/1994/23, яким у задоволенні позову відмовлено.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками та мотивами суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, враховуючи наступне.

Досліджуючи питання щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи наявність підстав для звернення з даним позовом в інтересах держави в особі позивача прокурор вказує, що така необхідність зумовлена невжиттям Лохвицькою міською радою заходів щодо усунення порушень, допущених відповідачами при передачі земельної ділянки.

При цьому, прокурор наголошує на тому, що його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання додержання законності під час передачі в оренду земельних ділянок, яка здійснена з порушенням вимог чинного законодавства. Прокурор зазначає про наявність порушень інтересів держави, яке полягає у протиправному набутті ТОВ "Агро Конкорд 2018" права оренди спірних земельних ділянок, всупереч вимогам земельного законодавства, що свідчить про наявність державного та суспільного інтересу, у зв`язку з чим наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 , аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку із змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

При цьому, прокурор вправі звертатися до суду з позовними вимогами щодо захисту прав територіальної громади, оскільки її інтереси є складовою частиною інтересів держави (аналогічні висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 10.02.2023 у справі № 206/1198/29).

Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

Звертаючись до суду з позовом, прокурор також має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави та об`єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України право на звернення із позовом про захист права власності належить власнику цієї земельної ділянки.

За приписами ст. ст. 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", окрема до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства.

Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та фізичними особами (ст. 74 цього Закону).

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Разом з тим, з 27.05.2021 набули чинності зміни до Земельного кодексу України, в тому числі й до п. 24 розділу Х Перехідних положень, відповідно до якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

До повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Селищні ради на їхній території передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як вже встановлено судом, Лохвицька міська рада з 27.05.2021 набула статусу розпорядника спірними земельними ділянками в силу закону та 07.07.2023 зареєструвала право комунальної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами:

- 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, номер відомостей про речове право 50984708;

- 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, номер відомостей про речове право 53986682.

З огляду на викладене, Лохвицька міська рада на даний час є власником земельних ділянок, що передані в оренду відповідачу за спірними договорами оренди, а тому є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території Лохвицької територіальної громади, тобто саме позивач уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель та зобов`язаний здійснювати захист комунальних майнових прав.

В свою чергу, порушення порядку набуття речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення обмежує державу, територіальні громади в особі уповноважених органів у її використанні та залученні якнайбільшої суми грошових коштів до бюджету шляхом продажу прав на неї на земельних торгах (аукціоні), позбавляє можливості інших фізичних та юридичних осіб реалізувати свої законні права на отримання земельної ділянки у користування, отримавши перемогу у відповідних торгах.

Таким чином, у даному випадку прокурор вбачає порушення інтересів держави в особі Лохвицької міської ради, що полягають у протиправному набутті ТОВ "Агро Конкорд 2018" прав на земельні ділянки, які на даний час є землями комунальної власності.

При цьому звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності, можливості територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування Лохвицької міської ради вільно володіти, користуватись та розпоряджатись земельними ділянками в інтересах територіальної громади на підставі та у спосіб визначений чинним законодавством.

З огляду на вищевикладене Миргородською окружною прокуратурою листом від 16.06.2023 запропоновано Лохвицькій міській раді самостійно вжити заходи щодо усунення порушень.

Листом від 03.08.2023 Лохвицька міська рада повідомила окружну прокуратуру про те, що заходи з метою припинення ТОВ "Агро Конкорд 2018" незаконного користування земельними ділянками не вживались у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору. Крім того, Лохвицька міська рада не заперечувала проти звернення прокурора з позовом про визнання незаконними скасування розпоряджень Лохвицької районної державної адміністрації №416 від 18.10.2018, №509 від 17.12.2018, № 486 від 11.12.2018, № 527 27.12.2018; визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельних ділянок.

Прокурор вважає, що така усвідомлена пасивна поведінка Лохвицької міської ради свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а тому наявні достатні підстави для звернення до суду прокурора в інтересах держави.

Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, відповідно до якого сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави, а також значної кількості громадян, членів територіальної громади с. Остап`є, та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського Суду з прав людини.

Тому, за висновком колегії суддів, звернення прокурора з даним позовом до суду зумовлене об`єктивною причиною, а саме невжиттям органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, дій (дієвих заходів) на усунення виявлених порушень. А підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб`єкта, тобто нездійснення захисту інтересів держави.

Судова колегія вважає, що дотримання законності у питаннях щодо передачі в користування та подальшого використання землі належить до інтересів держави, якій така бездіяльність позивача завдає істотної шкоди.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", належним чином обґрунтував і підтвердив наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи в інтересах держави в особі позивача як органу, уповноваженого на виконання відповідних функцій.

При розгляді позовних вимог прокурора по суті спору, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

В силу ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпечення виконання загальнодержавних регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та. охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (ст. 17 Земельного кодексу України).

Статтею 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. 5 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл. селиш, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній на час винесення розпоряджень Лохвицької райдержадміністрації №416 від 18.10.2018 та №509 від 17.12.2018) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, до повноважень районних держадміністрацій входить розпорядження земельними ділянками у випадках чітко визначених ст. 17, 122 Земельного кодексу України та ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Агро Конкорд 2018" звернулося до Лохвицької районної державної адміністрації з метою отримання спірних земельних ділянок в оренду, а в подальшому сторони уклали відповідні договори від 17.12.2018 та від 27.12.2018, правомірність укладення яких є предметом спору у даній справі.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом оспорюваних договорів оренди землі від 17.12.2018 та 27.12.2018 є невитребувані земельні ділянки (паї), які розташовані на території Лохвицької ОТГ (с. Безсалівка) з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541.

З урахуванням встановленого, місцевий господарський суд дійшов висновку, що передавши в оренду спірні земельні ділянки Лохвицька районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та мала права передавати земельні ділянки в користування ТОВ "Агро Конкорд 2018".

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що для правильного вирішення спору у цій справі суд мав достеменно визначити чи відносяться спірні земельні ділянки до нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв).

Проте, аналізуючи питання щодо наявності у Лохвицька районної державної адміністрації відповідних повноважень та роблячи висновок, що остання мала право розпоряджатися нерозподіленими земельними ділянками (паями), місцевий господарський суд не досліджував належним чином питання правового статусу спірних земель та не надав оцінки наявному у справі акту перевірки Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, який долучений прокурором в обґрунтування заявлених позовних.

Дослідивши наявні у справі докази, апеляційним господарським судом встановлено, що за результатами проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області перевірки складено Акт №83-ДК/007/АП/09/01/-20 від 10.02.2020, в якому встановлено, що згідно з Державним земельним кадастром земельні ділянки з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, та 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, сформовані як землі сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державної форми власності та не входять до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №013, загальною площею 3667,7 га, виданого КСП "Перше Травня", і не підлягали розподілу та паюванню.

На підставі технічного звіту по виготовленню Державного акту на колективну власність КСП "Перше Травня" Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області та картографічних матеріалів встановлено, що 4 (чотири) земельні ділянки з кадастровими номерами: 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, 5322680400:00:006:0402, площею 13,5000 га; 5322680400:00:005:0029, площею 10,7785 га, не входять до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №013, загально. площею 3667,7 га, виданого КСП "Перше Травня", який зареєстровано у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 та засвідчений підписом сільського голови Безсалівської сільської Ради народних депутатів Білоус В.В. та гербовою печаткою сільської ради.

З огляду на наведене, апеляційним судом встановлено, що зазначені чотири земельні ділянки, загальною площею 63,2785 га, у тому числі дві спірні, не входять до складу Державного акту на право колективної власності на землю колишнього КСП "Перше Травня", не паювалися, і до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) не належить.

Колегія суддів зазначає, що наданий прокурором до матеріалів справи Акт перевірки №83-ДК/007/АП/09/01/-20 від 10.02.2020 підтверджує приналежність спірних земельних ділянок саме до земель державної форми власності, які не входять Акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №013, виданого КСП "Перше Травня", оскільки він складений уповноваженим органом - Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, на якого покладено відповідну функцію державного нагляду (контролю) за використанням та розпорядженням земель, та яким, зокрема, встановлено, що спірні земельні ділянки мають державну форму власності, а не колективної.

Даний акт не оспорений відповідачами у встановленому законом порядку та є чинним, а отже, є належним та допустимим у розумінні приписів ст.ст. 76 77 ГПК України доказом для підтвердження обставин, які мають значення для вирішення справи.

Разом з цим, як вбачається із загальнодоступних даних з Публічної кадастрової карти, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, належать до державної форми власності.

З наданого прокурором Акту перевірки №83-ДК/007/АП/09/01/-20 від 10.02.2020 вбачається, що за результатами проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області перевірки було встановлено порушення вимог ст.ст. 17, 122, 124, 134 Земельного кодексу України під час передачі Лохвицькою районною державною адміністрацією в оренду ТОВ "Агро Конкорд 2018" спірних земельних ділянок.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 03.03.2025 представниця ТОВ "Агро Конкорд 2018" надала пояснення відносно того, що приналежність спірних земельних ділянок до колективної форми власності було визначено уповноваженим державою органом - Лохвицькою РДА (орендодацем) та підтверджується змістом оспорюваних договорів оренди від 17.12.2018 та від 27.12.2018, якими визначено, що земельні ділянки були передані із категорії нерозподілених земельних ділянок (паїв) на виконання ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та відповідно до п. 12 "Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельні часток (паїв)".

Відхиляючи наведені доводи відповідача-1, колегія суддів зазначає, що самі по собі визначені умови укладених між Лохвицькою РДА та ТОВ "Агро Конкорд 2018" договорів оренди не є беззаперечними доказами того, що спірні земельні ділянки належать до колективної форми власності та були розпайовані, адже жодних належних та допустимих доказів проведення процесу паювання між членами КСП "Перше Травня" та передачі спірних земельних ділянок у приватну власність фізичним особам (сертифікату), матеріали справи не містять.

У постанові від 10.01.2023 у справі № 607/19806/18 Верховний Суд зазначив, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому.

Тобто, саме відповідачі мали надати суду докази, які б надавали можливість ідентифікувати спірні земельні ділянки та їх приналежність до земель державної чи колективної власності, у тому числі до нерозподілених земельних ділянок (паїв).

Однак, ані ТОВ "Агро Конкорд 2018", ані Миргородською РДА (як правонаступником Лохвицької РДА) не було надано суду жодних доказів на підтвердження передачі спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, та 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, саме із нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) колишнього КСП "Перше Травня" та в матеріалах справи такі докази відсутні.

З досліджених судом матеріалів справи, зокрема, з листа Лохвицької міської ради №03-01/1642 від 25.10.2023 та доданого до нього Плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність КСП "Перше Травня", апеляційним господарським судом встановлено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541 не входять в межі контурів земель колективної власності державного акту на право колективної власності на право колективної власності на землю колишнього КСП "Перше Травня" Безсалівської сільської ради.

Із змісту дослідженого судом Плану зовнішніх меж земель, переданих у колективну власність до Державного акту на право колективної власності на землю серії ПЛ №013 та картографічних матеріалів Проекту передачі земельних часток (паїв) громадянам, які мають право на земельну частку (пай) в межах КСП "Перше Травня" Лохвицького району Полтавської області, колегією суддів з`ясовано, що земельна ділянка з кадастровим номером 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, розташована за межами контурів земель колективної власності Державного акту та відноситься до земель запасу; земельна ділянка з кадастровим номером 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, також розташована за межами контурів земель колективної власності державного акту та відноситься до земель природоохоронного призначення.

В свою чергу, відповідачами в ході розгляду справи жодним чином не було спростовано доводи прокурора та не доведено того, яким чином вони співвідносяться та чим підтверджується те, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541 є нерозподілені (невитребувані), і що вони входять до складу земель колективної форми власності колишнього КСП "Перше Травня".

З огляду на викладене, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами: 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541 входили складу земель, переданих у колективну власність КСП "Перше Травня" за Державним актом на право колективної власності на землю ПЛ 013 від 17.01.1996.

Водночас, як встановлено апеляційним судом, згідно з даними з Публічної кадастрової карти та наявних справі картографічних матеріалів, спірні земельні ділянки належать до державної форми власності.

Таким чином, відповідачами не було спростовано той факт, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, належать до державної форми власності та не є невитребуваними (нерозподіленими) земельними частками (паями), що входили складу земель, переданих у колективну власність КСП "Перше Травня".

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що сукупність доказів на підтвердження доводів прокурора щодо передачі в оренду земельних ділянок саме державної форми власності, які не входили до складу земель колективної форми власності колишнього КСП "Перше Травня", є більш вірогідними, ніж протилежні доводи відповідачів на їх спростування, оскільки зазначені вище факти належним чином доведені прокурором, документально підтверджені, а відтак визнаються судом апеляційної інстанції обґрунтованими.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, а також враховуючи стандарт доказування "вірогідності доказів", колегія суддів погоджується доводами прокурора про те, що Лохвицька районна державна адміністрація перевищила свої повноваження, надані у галузі земельних відносин, та в порушення вимог ст.ст. 17, 122 Земельного кодексу України і ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розпорядилася землями без належних на те повноважень, оскільки вказані земельні ділянки не є невитребуваними (нерозподіленими) земельними ділянками (паями), і належать до державної форми власності.

Крім того, колегія суддів враховує, що п. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України визначено, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про землеустрій" землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності у разі організації нових і впорядкування існуючих об`єктів землеустрою. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (ст. 50 цього Закону).

Статтею 62 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам. Порядок здійснення державної експертизи документації із землеустрою визначається законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації визначено, що обов`язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Колегія суддів враховує, що розпорядженнями Лохвицької районної державної адміністрації №416 від 18.10.2018 та №509 від 17.12.2018 було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок з одночасним наданням в оренду земельної ділянки, що відповідно до вимог земельного законодавства є окремими складовими етапами процедури надання земельної ділянки у користування.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів виготовлення проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок ТОВ "Агро Конкорд 2018" перед укладенням договорів оренди у встановленому законом порядку. Крім того, відповідне рішення про передачу земельних ділянок після затвердження проектів відведення уповноваженим органом Лохвицькою РДА не приймалось.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок державної власності встановлений ст. 124 Земельного кодексу України та нормами Закону України "Про оренду землі".

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" - це платіж, який орендар уносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про оплату за землю", та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки.

Частиною 1 п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель").

Таким чином, обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися, змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Із змісту оскаржуваних договорів оренди від 18.10.2018 та від 17.12.2018 вбачається, що сторони погодили нормативну грошову оцінка земельних ділянок, яка на дату укладення договорів становить:

- по земельній ділянці з кадастровим номером 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га 163165,20грн (розмір річної орендної плати за 2018 рік згідно розрахунку до договору склав 8158,26грн).;

- по земельній ділянці з кадастровим номером 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га 48949,56грн (розмір річної орендної плати за 2018 рік згідно розрахунку склав 2447,48грн).

Разом з цим, апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів проведення нормативної грошової оцінки землі станом на момент укладення спірних договорів оренди землі, що є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, набуттю права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Однак, в порушення вищезазначених вимог земельного законодавства аукціон щодо передачі в оренду спірних земельних ділянок державної форми власності не проводився, тобто відбулося порушення порядку надання права користування земельними ділянками.

З урахуванням наведеного, оскільки спірні земельні ділянки мають державну форму власності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що такі земельні ділянки повинні були передаватися уповноваженим державою органом в оренду виключно за результатами проведення земельних торгів (аукціону),

Що стосується доводів відповідача-1 про те, що прокурор не оскаржує законність розпоряджень Лохвицької районної державної адміністрації №416 від 18.10.2018 та №509 від 17.12.2018, на підставі яких були укладені договори оренди, колегія суддів зазначає, що самі по собі розпорядження РДА не призвели до виникнення у ТОВ "Агро Конкорд 2018" права користування спірними земельними ділянками та по суті були лише передумовою для виникнення між відповідачами правовідносин - укладення оскаржуваних договорів оренди землі від 17.12.2018 та від 27.12.2018. Тобто такі розпорядження вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому підстави для заявлення прокурором додаткових позовних вимог про визнання їх незаконними у даному випадку відсутні.

Що стосується позовних вимог прокурора при визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 17.12.2018 та від 27.12.2018, укладених між Лохвицькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Агро Конкорд 2018", та скасування державної реєстрації права оренди, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно x. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Земельний кодекс України та інші законодавчі акти в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваних договорів оренди не передбачали можливості передачі спірних земельних ділянок в користування (оренду), з урахуванням встановленого судом статусу землі державної власності, поза процедурою земельних торгів (аукціону).

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктами "б", "ґ" ст. 5 Земельного кодексу України унормовано, що земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю.

Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства.

Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

У постанові від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неконкурентне надання землі у користування не відповідає зазначеним принципам.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №688/2908/16 щодо застосування норм права, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

Водночас, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що як у справі №688/2908/16-ц, яка переглядалась Великою Палатою Верховного Суду, так і цій справі №917/1994/23 земельні торги проведені не були.

Отже, договори оренди земельних ділянок від 18.10.2018 та від 17.12.2018, укладені між Лохвицькою районною державною адміністрацією та ТОВ "Агро Конкорд 2018" без дотримання конкурентних засад, спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою, а тому відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 228 ЦК України такі правочини є нікчемним.

Перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо юридичних наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, оцінює правочин на предмет його нікчемності (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Враховуючи викладене, у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання недійсними оспорюваних договорів оренди земельних ділянок від 17.12.2018 та від 27.12.2018 слід відмовити з тих підстав, що такі договори є нікчемним в силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, що не потребує визнання судом недійсним таких правочинів.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №911/2732/23, правовідносини в якій є подібними цій справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відмову в позові в цій частині, але помилково виходив з інших підстав (правомірності укладення договорів оренди), у зв`язку з чим рішення місцевого суду підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Доводи ТОВ "Агро Конкорд 2018" про те, що станом на момент укладення оспорюваних договорів оренди права позивача не були порушені, так як право комунальної власності на земельні ділянки за ним зареєстровано лише 07.07.2023, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Судова колегія враховує, що з дня набрання чинності пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, а саме з 27.05.2021, спірні земельні ділянки належать до земель комунальної власності та їх розпорядником на даний час є Лохвицька міська рада, яка набула прав орендодавця (сторони договору) у відповідності до ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України, ч. 6 ст. 32 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, спірні земельні ділянки, які є об`єктом оренди за договорами від 17.12.2018 та від 27.12.2018, були переведені з державної в комунальну власність, а позивач, як орган, уповноважений представляти власника (місцеву територіальну громаду) в орендних правовідносинах, став їх орендодавцем та стороною договору в силу законодавчих приписів.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що порушення інтересів держави в особі Лохвицької міської ради у даному випадку полягає в тому, що незаконний перехід права користування на спірні земельні ділянки (на тривалий строк до 2032 та 2039 років) до ТОВ "Агро Конкорд 2018", яке не мало законного права на отримання земельних ділянок поза конкурентних засад, безпосередньо спричиняє порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування щодо можливості отримання належної йому суми грошових коштів від передачі в оренду спірних земельних ділянок у визначений законом спосіб, оскільки, як вже вказувалося раніше, земельні ділянки були передані в користування відповідачу-1 без проведення аукціону та без проведення нормативної грошової оцінки земель, а попереднім орендодавцем (Лохвицькою РДА) було погоджено річний розмір орендної плати в сумі 8158,26грн та 2447,48грн по кожній земельній ділянці відповідно. Саме для відновлення відповідних прав органу місцевого самоврядування та захисту економічних держави прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради, яка на даний час є розпорядником спірних земельних ділянок та є органом, уповноваженим на здійснення самоврядного контролю за раціональним (ефективним) використанням та охороною земель, що зобов`язаний здійснювати захист комунальних майнових прав. Крім того, як вже зазначалося, спірні договори оренди є нікчемними в силу закону, а тому окреме визнання їх недійсними в судовому порядку не вимагається.

Що стосується позовних вимог прокурора про скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, колегія суддів виходить з наступного.

За змістом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.09.2024 у справі №910/14564/23 наведено висновок відносно того, що задоволення апеляційним судом окремої позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права оренди відповідача-3 одночасно з прийняттям судового рішення про визнання недійсним договору оренди не забезпечить позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможне надати особі ефективний захист її прав (п. 54). За усталеними висновками Великої Палати Верховного Суду обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (п.55).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у ч. 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (п. 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.

За приписами ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

Виходячи із наведених положень ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вимога скасувати рішення про державну реєстрацію, задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі №915/127/18, від 20.11.2019 у справі №802/1340/18-а, згідно з якими рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 (п. 8.1), а також у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі № 906/1052/22 (п. 4.34).

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди суду першої інстанції належало відмовити саме у зв`язку із обранням прокурором неналежного способу захисту, у зв`язку з цим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до наведених висновків.

При розгляді позовних вимог прокурора про зобов`язання ТОВ "Агро Конкорд 2018" повернути Лохвицькій міській раді земельні ділянки з кадастровими номерами 5322680400:00:003:0540 та 5322680400:00:003:0541, судова колегія виходить з наступного.

Як встановлено судом, Лохвицька міська рада є володільцем спірних земельних ділянок з кадастровими номерами: 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, оскільки до неї з 27.05.2021 перейшло прав власника в силу закону та 07.07.2023 в Державному реєстрі зареєстроване право комунальної власності на ці ділянки. В свою чергу, відповідач ТОВ "Агро Конкорд 2018" незаконно, без відповідної правової підстави (на підставі нікчемних договорів оренди) заволодів спірними земельними ділянками та зареєстрував речове право оренди у державному реєстрі зі строком дії такого права до 2032 та 2039 років.

Водночас, за встановлених у цій справі обставин вбачається спрямованість заявлених прокурором позовних вимог саме на фактичне (в натурі) повернення спірних земельних ділянок територіальній громаді в особі Лохвицької міської ради.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, п.п. 61, 62, 70, 147)) якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Належним відповідачем за позовом про витребування від особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. При цьому суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна (книжкове володіння відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (п.п. 115, 116), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п. 68)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (ст. 387, 388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (ст.ст. 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Водночас Велика Палата Верховного Суду сформулювала правові позиції і щодо володіння орендарем нерухомим майном (постанова від 18.04.2023 у справі №357/8277/19 (провадження № 14-65цс22): тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів враховує, що специфіка книжкового володіння полягає, серед іншого, в тому, що нерухомістю можуть володіти одночасно кілька осіб, але щодо різних речових прав. Зокрема, якщо зареєстровані право власності і право оренди нерухомого майна, то і особа, зареєстрована як власник, і особа, зареєстрована як орендар, визнаються фактичними володільцями нерухомої речі щодо права власності і права оренди відповідно. Задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння особи, за якою зареєстроване право власності, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Натомість задоволення позовної вимоги власника нерухомого майна про його витребування з чужого володіння особи, за якою зареєстроване інше, крім права власності, речове право (зокрема право оренди), є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про припинення такого речового права, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем. Отже, належному способу захисту прав у такій справі відповідає позовна вимога про витребування спірних земельних ділянок з володіння особи, за якою зареєстроване інше, крім права власності, речове право (зокрема право оренди) (такі висновки сформульовані у постанові Верховного Суду від 20.09.2023 року у справі № 910/3453/22).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що належному способу захисту прав територіальної громади в особі Лохвицької міської радим у цій справі відповідає позовна вимога саме про витребування спірних земельних ділянок з володіння ТОВ "Агро Конкорд 2018", за яким зареєстровано відповідне право оренди, що повністю узгоджується з вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Натомість у цій справі прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як зобов`язання ТОВ "Агро Конкорд 2018" повернути Лохвицькій міській раді спірні земельні ділянки.

Водночас, колегія суддів вважає, що таке формулювання прокурором позовних вимог не може бути підставою для відмови в позові.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від від 01.02.2022 у справі №750/3192/14 (п.п. 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (п.п. 4, 36), від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (п.п. 31), від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц (п.п. 58)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (п. 63), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (п. 5.6) від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (п. 29)).

Судова колегія зазначає, що у даній справі спрямованість вимог прокурора в частині повернення Лохвицькій міській раді спірних земельних ділянок (враховуючи сукупність заявлених ним вимог) не викликає сумніву, а позовна вимога прокурора про зобов`язання ТОВ "Агро Конкорд 2018" повернути Лохвицькій міській раді спірні земельні ділянки може бути витлумачена у відповідності до належного способу захисту прав.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Тому, керуючись принципом jura novit curia ("суд знає закони") та надавши власну кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора у цій справі про зобов`язання ТОВ "Агро Конкорд 2018" повернути Лохвицькій міській раді спірні земельні ділянки слід задовольнити частково, а саме шляхом витребування від ТОВ "Агро Конкорд 2018" на користь Лохвицької міської ради спірних земельних ділянок.

Таке судове рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права оренди ТОВ "Агро Конкорд 2018", забезпечуючи ефективність відновлення прав позивача.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22.

Відповідно до положень ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 277 ГПК України).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, аргументи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим: апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню; оскаржуване рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та витребування у відповідача-1 на користь позивача спірних земельних ділянок; в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійними договорів оренди та скасування державної реєстрації права оренди рішення суду підлягає зміні з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати прокурора по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 у справі №917/1994/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 у справі №917/1994/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Конкорд 2018" повернути Лохвицькій міській раді земельні ділянки: кадастровий номер 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, та кадастровий номер 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицької територіальної громади.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Конкорд 2018" на користь Лохвицької міської ради земельні ділянки з кадастровими номерами: 5322680400:00:003:0540, площею 30,0000 га, та 5322680400:00:003:0541, площею 9,000 га, розташовані за межами населених пунктів на території Лохвицької територіальної громади.

В решті (в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійними договорів оренди та скасування державної реєстрації права оренди) рішення Господарського суду Полтавської області від 13.08.2024 у справі №917/1994/23 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Конкорд 2018" (вул. Перемоги, 13, кв. 57, м. Лохвиця Миргородського району Полтавської області, 37200; код ЄДРПОУ 42495563) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000; на р/р №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) витраті по сплаті судового збору у розмірі 2684,00грн за подання позову та 4026,00грн за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Миргородської районної військової (державної) адміністрації (вул. Гоголя, 120, м. Миргород Полтавської області, 37600; код ЄДРПОУ 04057451) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000; на р/р №UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060) витраті по сплаті судового збору у розмірі 2684,00грн за подання позову та 4026,00грн за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення; порядок і строки оскарження постанови передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 13.03.2025.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза