Рішення

від 04.03.2025 по справі 289/1612/24

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/1612/24

Номер провадження 2/289/61/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2025 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі під головуванням судді Мельника О.В., за участі секретаря судових засідань Писаренко К.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Радомишльської міської ради Житомирського району Житомирської області (місце знаходження / місце проживання: вул. Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12201) про визнання права власності на спадковий будинок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із позовом та просить визнати за нею, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 зробила особисте розпорядження на випадок своєї смерті у вигляді заповіту, в якому заповіла позивачу все своє майно.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який належав покійному батьку позивачки (чоловіку покійної) ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 50 років в м. Радомишль, Радомишльського (Житомирського) району, Житомирської області, та спадщину після смерті якого прийняла мати позивачки, однак за життя так і не виготовила на себе правовстановлюючі документи на нерухоме майно.

Позивач звернулася до нотаріальної контори, але приватним нотаріусом в отриманні свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнають.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та вважає позов таким, що підлягає до задоволення.

За змістом ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень частин 1, 2 ст. 1220, частини 1 ст. 1222, частини 3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1, 3 ст. 1268, частиною 1 ст. 1269, частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюється або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або, в разі відсутності наведених вище обставин - поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Як вбачається з ч.1 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця Державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадкової маси можуть переходити тільки ті права і обов`язки, носієм яких був спадкодавець і на момент відкриття спадщини вони не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з ст. ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Стаття 530 ЦК Української РСР передбачає, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Стаття 549 ЦК Української РСР визнає, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

З роз`яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується виданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.01.2022 року.

Батько позивачки ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується виданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.02.2001 року.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 07 листопада 1969 року вбачається, що 07 листопада 1969 року між « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 » було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині надано прізвище ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про народження виданого Ленінським сіль ЗАГС Радомишльського району, Житомирської області серії НОМЕР_4 від 10 жовтня 1970 року батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 23 квітня 1988 року вбачається, що 23 квітня 1988 року між « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_6 » було зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу дружині надано прізвище ОСОБА_7 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №68720288 від 22.03.2022 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа за номером 48/2022.

Відповідно до документів, які містяться в спадковій справі № 48/2022 до майна померлої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після матері ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно копії заповіту від 01.03.2002 року посвідченого завідуючим Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області Михальовим Г.І., ОСОБА_2 заповіла все своє майно своїй дочці ОСОБА_1 .

Також, відповідно до повідомлення Відділу реєстрації/зняття з реєстрації фізичних осіб Радомишльської міської ради Житомирської області №209 від 14.06.2022 року, слідує, що згідно будинкової книги на будинок АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день смерті була зареєстрована в будинку АДРЕСА_2 . Померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №49 від 25.01.2022 року. Знята з реєстрації згідно свідоцтва про смерть. На день смерті ОСОБА_2 , в будинку АДРЕСА_2 ніхто крім неї не був зареєстрований. Більше ніхто, крім вищеперерахованих осіб, не були зареєстровані на день смерті спадкодавця та протягом 6 (шести) місяців з дня смерті спадкодавця в будинку, де спадкодавець був зареєстрований.

Відповідно до повідомлення Відділу реєстрації/зняття з реєстрації фізичних осіб Радомишльської міської ради Житомирської області №476 від 23.06.2023 року, слідує, що згідно будинкової книги на будинок АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на день смерті був зареєстрований в будинку АДРЕСА_2 . Помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №50 від 21.02.2001 року. Знятий з реєстрації згідно свідоцтва про смерть. На день смерті ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_2 були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 09.06.1990 року. Більше ніхто, крім вищеперерахованих осіб, не був зареєстрованим на день смерті спадкодавця та протягом 6 (шести) місяців з дня смерті спадкодавця в будинку, де спадкодавець був зареєстрованим.

Відповідно до повідомлення державного нотаріуса Радомишльської державної нотаріальної контор Житомирської області №567/01-16 від 22.11.2023 року, слідує, що спадкова справа до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , Радомишльською державною нотаріальною конторою не заведена. Перевірка проведена за даними Спадкового реєстру та по Алфавітними книгам обліку спадкових справ за 2001-2023 роки.

Як вбачається з Домової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають у будинку по АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 є домовласником та місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , в періоди з 04.11.1992 року по даний час.

Відповідно до інформації наданої КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №425 від 18.12.2023 року, повідомлено, що первинна інвентаризація об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 у вересні 1987 року була проведена на замовлення ОСОБА_3 від 29.08.1987 року. Поточна інвентаризація у липні 2001 року була проведена на замовлення ОСОБА_9 від 15.05.2001 року. Інформація щодо виділення земельної ділянки для будівництва житлового будинку за вказаною адресою в матеріалах інвентаризаційної справи відсутня.

Згідно довідки виданої КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради за № 251 від 20.06.2022 року, про наявність (відсутність) зареєстрованого майна слідує, що згідно наявних даних, що знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 3314 станом на 31.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на нерухоме майно, а саме житловий загальною площею 44,3 кв. м., житловою 15,0 кв.м. не зареєстровано.

В матеріалах справи, наявний «Договор о предоставлении в бессрочное пользование земельного участка для строительства индивидуального жилого дома на право личной собственности, с числом комнат от одной до п`яти включительно» від 12.11.1973 року, зареєстрованого в реєстрі №2266, посвідченого державним нотаріусом. В договорі зазначено, «согласно решения исполкома Радомышльского городского совета депутатов трудящихся №74 от 13 марта 1973 года ОСОБА_10 , именуемому в дальнейшем «Застройщик» на праве бессрочного пользования отведен земельный участок АДРЕСА_3 общей площадью 600 кв.м., согласно плана земельного участка». (виписаний на російській мові).

Матеріалами справи підтверджується перейменування вулиць в м.Радомишль з « АДРЕСА_5 » на « АДРЕСА_5 », та в подальшому на АДРЕСА_5.

Згідно Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами виготовлений станом на 04.07.2022 рік, інвентаризаційна справа №1087, який виданий ФОП ОСОБА_13 вбачається, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , має загальну площу 114,8 кв.м., з них: всього по першому поверху 79,2 кв.м. - приміщення тамбур площею 2,3 кв. м., приміщення котельня площею 3,6 кв. м., приміщення туалет площею 1,5 кв. м., приміщення кухня площею 17,0 кв. м., приміщення вітальня площею 16,3 кв. м., приміщення коридор площею 6,2 кв. м., 1-ша кімната площею 11,9 кв. м., 2-га кімната площею 10,0 кв. м., приміщення душова площею 3,2 кв. м., приміщення коридор площею 7,2 кв. м.; По мансарді 35,6 кв.м. - приміщення коридор площею 4,5 кв. м., 1-ша кімната площею 18,3 кв. м., 2-га кімната площею 12,8 кв. м.

Згідно проведеного технічного обстеження будинку встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Постановою приватного нотаріуса Житомирського районного нотаріального округу Житомирської області за №510/02-31 від 29.12.2023 року відмовлено спадкоємиці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на самочинно перебудований (збудований) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не подано документів, що підтверджують прийняття експлуатацію самочинно перебудованого (побудованого) ОСОБА_2 в 2014 році житлового будинку та належним чином оформлений документ, що підтверджує право власності померлої ОСОБА_2 на вищезгаданий житловий будинок.

Відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІУ161250210893 замовником реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта за амністією за адресою АДРЕСА_4 є ОСОБА_1 . Державною інспекцією архітектури та містобудування України подані заявником документи повернені без реєстрації права власності.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Розділом ІІІ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджену наказом Державного комітету України з питань житлового комунального господарства № 127 від 24 травня 2001 року визначено, що технічній інвентаризації підлягають об`єкти, визначені у розділі II цієї Інструкції, всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках або територіях за окремими адресами (місцезнаходженням (адреса)). Під час технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна оглядаються основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля, а також внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції, водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики після реконструкції, є Технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами виготовлений станом на 04.07.2022 рік, інвентаризаційна справа №1087. В ході технічного обстеження будинку встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17 та від 15 січня 2021 року у справі № 1540/3952/18.

Також, відповідно до інформації наданої КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради №425 від 18.12.2023 року, первинна інвентаризація об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 була проведена у вересні 1987 року. Поточна інвентаризація у липні 2001 року.

Згідно наявного «Договору о предоставлении в бессрочное пользование земельного участка для строительства индивидуального жилого дома на право личной собственности, с числом комнат от одной до п`яти включительно» від 12.11.1973 року, зареєстрованого в реєстрі №2266, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 побудований на земельній ділянці, спеціально відведеній для цих цілей.

Таким чином, наявні в сукупності докази у справі, підтверджують факт наявності будинку на земельній ділянці за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , щонайменше станом на 1987 рік, що в свою чергу підтверджує факт побудови будинку до 5 серпня 1992 року.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність): Відтак, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17 та від 15 січня 2021 року у справі №1540/3952/18.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року), визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, на які набуває право власності. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 ЦК України.

Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 ЦК України). Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил (ч.1 ст.376 ЦК України).

Частина 5 ст.376 ЦК України передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо не порушує права інших осіб.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом у постановах від 18 квітня 2019 року у справі № 306/2140/17, від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 26 грудня 2018 року у справі №727/720/17, від 07 лютого 2018 року у справі № 127/18746/15-ц. та у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року.

Враховуючи викладене, спадкодавець побудував будинок на належній йому на праві постійного користування земельній ділянці, яка була виділена саме для цих цілей; об`єкт нерухомості побудований до 1991 року, а в подальшому реконструйований, він не порушує нормативних містобудівних вимог, придатний до нормальної експлуатації і може використовуватись за призначенням; питання щодо реєстрації права власності було предметом розгляду компетентного державного органу, і іншого шляху оформлення права власності на спадковий будинок, ніж звернення з відповідним позовом до суду, у позивача немає.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцю ОСОБА_2 належало на праві особистої власності жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 , а позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом вказаного спадкового майна, відповідач позовні вимоги визнав, а тому суд вважає, що позовні вимоги є такими, що знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 1272 ЦК України,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 14 березня 2025 року.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК