Ухвала

від 27.02.2025 по справі 548/2774/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/2774/24 Номер провадження 11-сс/814/136/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ

Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника третьої особи,

щодо майна якої вирішується

питання про арешт адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «Хорольський елеватор» - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року,

в с т а н о в и л а:

Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 грудня 2024 року за №42024172040000104, задоволено клопотання прокурора Хорольського відділу Лубенської окружної прокуратуриПолтавської області ОСОБА_6 й накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 5324810100:50:007:0458, площею 16, 0834 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом позбавлення її власника та користувачів права на відчуження і розпорядження нею шляхом заборони розривати договори оренди щодо цієї земельної ділянки, укладати додаткові угоди до договорів оренди, укладати договори оренди, договори щодо інших майнових прав на земельну ділянку, проводити будь-які реєстраційні дії щодо названої земельної ділянки.

Постановлене рішенняслідчий суддямотивував тим,що зазначенавищеземельна ділянкавідповідає критеріям, визначеним уст.98 КПК України, накладення на неї арешту є необхідним тимчасовим заходом із метою виконання вимог процесуального забезпечення ідентифікації, виявлення, фіксування слідів діяння, що містять ознаки кримінального правопорушення, заборони відчуження майна, натомість незастосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження може перешкодити кримінальному провадженню. Разом з цим, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування найменш обтяжливого способу накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Хорольський елеватор» - адвокат ОСОБА_8 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт зазначеного вище майна. Свої вимоги мотивує тим, що слідчий суддя не врахував те, що: одночасно з правом власності на нерухоме майно до нового власника ТОВ «Хорольський елеватор», у силу вимог законодаства перейшло право оренди на землю, на якій розташовано об`єкти нерухомості (комплекс, елеватор), про що внесено відповідні зміни до реєстру речових прав щодо орендаря; прокурором не було враховано норми чинного законодавства, якими регулюються питання оренди землі, перехід прав та реєстрації речових прав на землю, що вказують на відсутність ознак кримінального правопорушення, у зв`язку з чим досудове розслідування розпочато та захід забезпечення кримінального провадження застосовано безпідставно; копії всіх документів, що посвідчують речове право, містяться в електронній реєстраційній справі. Водночас посилається на те, що слідчий суддя: в ухвалі не зазначив який саме офіційний документ містить підробку та яка інформація є недостовірною, тобто є відсутнім предмет кримінального правопорушення, натомість усі документи, на які наявне посилання в оскаржуваному судовому рішенні, достовірні, посвідчують права на землю та складені юридичними особами, а не державним реєстратором, при цьому, дані, внесені реєстратором, також є достовірними та актуальними; в ухвалі фактично змінив кваліфікацію кримінального правопорушення, яке розслідується, та застосував арешт майна для забезпечення розслідування за ч.1 ст.239 КК України.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухаласуддю-доповідача, думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень.

Заходами ж процесуального примусу, пов`язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2ст.131 КПК України).

За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК Українизавданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Уст.98 КПК Українивизначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 3 ст.170КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

На підставіч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддяповинен враховувати: правовупідставу дляарешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні ;розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що СД ВП №2 Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 грудня 2024 року за №42024172040000104, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, а саме за фактом складання та видачі державним реєстратором завідомо підробленого офіційного документа, який посвідчує факт, що має юридичне значення та надає право, а саме право користування земельною ділянкою комунальної власності, яка перебуває в користуванні ТОВ «Хорольський елеватор» (а.п.8).

У ході досудового розслідування встановлено, що 06 квітня 2016 року між Хорольською міською радою та ТОВ «Кононівський елеватор» було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду ТОВ «Кононівський елеватор» передано земельну ділянку, розташовану по вул. Вокзальній, 1 у м. Хорол Лубенського р-ну Полтавської обл., загальною площею 16, 0834 га, з кадастровим номером: 5324810100:50:007:0458, під експлуатацію та обслуговування основних, допоміжних будівель і споруд промислового значення (землі іншої промисловості) (а.п.32-35).

Водночас у реєстраційній справі міститься рішення державного реєстратора №293000062 від 18 квітня 2016 року щодо проведення державної реєстрації права власності з одночасною реєстрацією права оренди на зазначену вище земельну ділянку (а.п.30).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди на цю земельну ділянку було зареєстровано 15 квітня 2016 року за ТОВ «Кононівський елеватор» (а.п.16-20).

У подальшому 05 серпня 2022 року зареєстровано юридичну особу

ТОВ «Хорольський елеватор», яку створено шляхом виділу з ТОВ «Кононівський елеватор». Згідно з даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб ТОВ «Хорольський елеватор» є правонаступником ТОВ «Кононівський елеватор». При цьому, обидві юридичні особи є зареєстрованими та не припиненими (а.п.37-61).

04 серпня 2022 року загальними зборами учасників ТОВ «Кононівський елеватор» затверджено Розподільчий баланс виділення, за яким із власності ТОВ «Кононівський елеватор» до ТОВ «Хорольський елеватор» виділено рухоме та нерухоме (будівлі та споруди) майно, розташоване по вул. Вокзальній, 1 у м. Хорол.

За змістом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12 серпня 2022 року державним реєстратором зареєстровано право власності на комплекс-елеватор, розташований по вул. Вокзальній, 1 у м. Хорол, за ТОВ «Хорольський елеватор» на підставі Розподільчого балансу. (як установлено слідством, у реєстраційній справі міститься друкована заява представника ТОВ «Хорольський елеватор» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на комплекс, елеватор) (а.п.11-20).

Частинами 1,8-9ст.18Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» унормовано,що державнареєстрація правпроводиться втакому порядкуз урахуваннямособливостей,визначених цимЗаконом: 1)прийняття/отриманнядокументів длядержавної реєстраціїправ,формування тареєстрація заявив базіданих заяв; 2)виготовлення електроннихкопій документів,поданих длядержавної реєстраціїправ,шляхом сканування(уразі поданнядокументів упаперовій формі)та їхрозміщення уДержавному реєстріправ; 3)встановлення черговостірозгляду заяв,зареєстрованих убазі данихзаяв; 4)перевірка документівта/абовідомостей Державногореєстру прав,відомостей реєстрів(кадастрів),автоматизованих інформаційнихсистем нанаявність підставдля залишеннязаяви безруху,зупинення державноїреєстрації прав,відмови упроведенні державноїреєстрації правта прийняттявідповідних рішень; 5)прийняття рішенняпро державнуреєстрацію прав(уразі відсутностіпідстав длязалишення заявибез руху,зупинення державноїреєстрації прав,відмови упроведенні державноїреєстрації прав); 6)відкриття розділув Державномуреєстрі правта/абовнесення довідкритого розділуабо спеціальногорозділу Державногореєстру праввідповідних відомостейпро речовіправа нанерухоме майно,об`єкт незавершеногобудівництва,майбутній об`єктнерухомості таїх обтяження,про об`єктита суб`єктівцих прав; 7)формування витягуз Державногореєстру правпро проведенудержавну реєстраціюправ дляподальшого використаннязаявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав, зокрема, якщо: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документине відповідаютьвимогам,встановленим цимЗаконом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Разом з тим, під час досудового розслідування встановлено, що в порушення наведених вище вимог закону в реєстраційній справі відсутні письмова заява представника ТОВ «Хорольський елеватор» про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 5324810100:50:007:0458, та рішення державного реєстратора про здійснення реєстрації права оренди на цю земельну ділянку за ТОВ «Хорольський елеватор».

При цьому, за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером: 5324810100:50:007:0458, вже зареєстровано за ТОВ «Хорольський елеватор». Датою ж державної реєстрації вказано 15 квітня 2016 року, а документи, подані для державної реєстрації - договір оренди від 06 квітня 2016 року та Розподільчий баланс від 01 серпня 2022 року. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №29300062 від 18 квітня 2016 року. Тобто державним реєстратором без прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Хорольський елеватор» здійснено таку реєстраційну дію на підставі рішення про реєстрацію №293000062 від 18 квітня 2016 року, на підставі якого вже було зареєстровано право оренди за ТОВ «Кононівський елеватор».

Також п.38 договору оренди названої вище земельної ділянки від 06 квітня 2016 року, укладеного між Хорольською міською радою та ТОВ «Кононівський елеватор», передбачено, що перехід права користування на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря, є підставою для зміни умов або розірвання договору (а.п.32-35). Цей договір оренди не розірвано та зміни до нього не вносилися.

Тому з урахуванням початкової стадії кримінального провадження небезпідставними є твердження прокурора, які зводяться до необхідності перевірки виконання вказаних вище умов договору.

З огляду на викладене вище, в кримінальному провадженні встановлюються і перевіряються обставини протиправної реєстрації права оренди за особою за відсутності передбачених законодавстом документів.

16 грудня 2024 року дізнавачем визнано речовим доказом земельну ділянку з кадастровимномером:5324810100:50:007:0458,площею 16,0834га,розташовану заадресою:вул.Вокзальна,1м.Хорол, ізогляду наїї відповідністькритеріям,визначеним уст.98КПК України,про щоприйнято постанову (а.п.64-66).

За змістом оскаржуваної ухвали слідчий суддя задовольнив клопотання органу досудового розслідування про арешт майна. Вивчивши клопотання прокурора та дослідивши додані до нього матеріали, встановив, що воно містить відповідне обґрунтування підстав і мети накладення арешту на зазначену вище земельну ділянку, виходив з того, що застосування цього засобу забезпечення кримінального провадження необхідне з метою збереження речового доказу.

Аналізуючи наведені вище обставини, колегія суддів уважає, що слідчий суддя правильно встановив наявність достатніх підстав уважати, що земельна ділянка комунальної власності з кадастровимномером:5324810100:50:007:0458,площею 16,0834га,розташована заадресою:вул.Вокзальна,1м.Хорол Лубенськогор-нуПолтавської обл., відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПКУкраїни, та обґрунтовано на цій стадії кримінального провадження визнана речовим доказом з огляду на існування пов`язаних із нею відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, за критерієм набуття права на неї внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також збереження на собі слідів кримінального правопорушення.

З огляду на викладене вище, доводи представника товариства з посиланням на долучені дані щодо документів товариства на цій стадії провадження не спростовують існування достатніх підстав для висновку про відповідність вказаного вище матеріального об`єкта критеріям, установленим для речових доказів. Застосований захід забезпечення кримінального провадження власне й надасть можливість, на виконання вимогст.91 КПК України, додатково перевірити порядок і спосіб здійснених реєстраційних дій із урахуванням здобутих у подальшому доказів, установити та співставити релевантність отриманих даних і тим самим забезпечити необхідне й оперативне виконання завдань кримінального провадження.

Колегія суддів наголошує, що в ході вирішення питання про арешт майна слід ураховувати стадію кримінального провадження. На стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування- це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів кримінально-протиправного діяння.

Системний аналіз нормКПК Українита практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, щоКПК Україниоперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання):стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. Вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст.ст.157, 163, ч.5 ст.234, 260 КПК України та інші), так і слідчими, прокурорами (ст.ст.134,271,276 КПКУкраїни та інші).

Таким чином, арешт майна на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК(тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПКУкраїни.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення як знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про кримінальне правопорушення), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу в кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

Наведеного вище стандарту стороною обвинувачення дотримано й колегія суддів погоджується з висновком органу досудового розслідування про існування саме на цій стадії провадження обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, що утворює належну й достатню підставу для застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження.

Окрім того, до завдань слідчого судді/суду на цьому етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного вище кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані слідчому судді/суду матеріали є достатніми для застосування в рамках кримінального провадження заходів його забезпечення, та не має права вирішувати ті питання, які вирішує суд під час розгляду по суті, а саме питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Тим не менше, доводи апелянта про відсутність у кримінальному провадженні предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 КК України, позбавлені підстав. Витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є офіційним документом, що засвідчує набуття особою речового права на нерухоме майно. А внесення до відкритого розділу в Державному реєстрі прав відомостей, що не відповідають і суперечать об`єктивним обставинам, призводить до спотворення інформації, яка міститься як у самому Державному реєстрі прав, так і в подальших витягах із Реєстру.

Арешт майна ж із підстави, передбаченої п.1 ч.2ст.170 КПК України, являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту поряд із забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна, й на відміну від останніх підстав не вимагає обов`язкового оголошення підозри в кримінальному провадженні, не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Зважаючи на викладене вище, вид речового доказу, у зв`язку із обставинами розслідуваного провадження та наявністю таких ризиків: розпорядження земельною ділянкою на користь інших осіб; її перетворення (в аспекті цільового призначення), відчуження добросовісному набувачеві, що в подальшому перешкодить накладенню на неї арешту; приховування вчинених із нею дій. Ненакладення арешту на земельну ділянку у визначений слідчим суддею спосіб - позбавлення її власника та користувачів права на відчуження і розпорядження нею шляхом заборони розривати договори оренди щодо цієї земельної ділянки, укладати додаткові угоди до договорів оренди, укладати договори оренди, договори щодо інших майнових прав на земельну ділянку, проводити будь-які реєстраційні дії щодо названої земельної ділянки, може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню в частині необхідності проведення ряду слідчих і процесуальних дій для виконання органом досудового розслідування завдань, передбаченихст.2 КПК України, з урахуванням обставин, які підлягають доказуванню в розслідуваній справі. Тому доводи апелянта про необхідність відмови в накладенні арешту на майно є передчасними.

Колегія суддів ураховує наслідки арешту майна для його власника, володільця і те, що слідчим суддею накладено арешт на земельну ділянку в найменш обтяжливий спосіб із урахуванням обставин цього провадження, що жодним чином не перешкоджає здійсненню товариством своєї діяльності з використанням земельної ділянки. До того ж, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або повним позбавленням таких прав. Із огляду на те, що такий захід є тимчасовим, наведені вище обмеження є розумними і співмірними, зважаючи на завдання кримінального провадження. А, отже, в цьому конкретному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи з метою виконання завдань кримінального провадження, а ініційований стороною обвинувачення захід забезпечення кримінального провадження є виправданим і необхідним.

Що стосується помилкового посилання слідчим суддею в одному з абзаців ухвали на ч.1 ст.239 КК України, то вказане не вказує на зміну слідчим суддею правової кваліфікації розслідуваного кримінального правопорушення, що, до того ж, на цій стадії провадження віднесено до виключної компетенції сторони обвинувачення, є опискою та не свідчить про наявність належних і достатніх підстав для скасування оскаржуваної ухвали. За змістом ч.1 ст.379 КПК України названа вище описка може бути виправлена слідчим суддею за власною ініціативою або за заявою учасника провадження чи іншої заінтересованої особи.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких ставиться питання про скасування ухвали слідчого судді та відмови в задоволенні клопотання прокурора, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Водночас слід зазначити, що судове рішення слідчого судді про арешт майна не перешкоджає представнику власника, володільця майна звернутись до слідчого судді чи суду з клопотанням за правилами ст.174 КПК України, згідно з якими арешт майна може бути скасовано повністю чи частково за клопотанням власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Хорольський елеватор» - адвоката ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хорольського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2024 року про арешт майна без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4