Постанова

від 04.03.2025 по справі 914/3764/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2025 р. Справа №914/3764/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.,

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Шатан Т.О.

представники сторін:

прокурор: Збарих С.М.,

позивача: Бондаренко О.В.,

відповідача: Сеньків А.І.,

третьої особи: не з`явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» бн від 15.10.2024 (вх. суду № 01-05/2920/24 від 16.10.2024)

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2024 (повний текст складено 11.10.2024, суддя І.Б. Козак)

у справі №914/3764/23

за позовом: Керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави

в особі Головного управління Національної гвардії України, м. Київ,

до відповідача: Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант», м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України, м. Київ,

про: визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині сплати ПДВ та стягнення коштів в розмірі сплаченого ПДВ у сумі 87 833,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішень судів попередніх інстанцій:

Керівник Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (далі- ПОГ (РОП) «ВЦ «Маркитант») про визнання недійсним пункту 3.1 договору про закупівлю товару за бюджетні кошти № 783 від 21.11.2022 (далі Договір) в частині сплати ПДВ та стягнення коштів в розмірі сплаченого ПДВ у сумі 87 833,34 грн.

В обґрунтування позову, прокурор зазначив, що при укладанні Договору, продавець (ПОГ (РОП) «ВЦ «Маркитант») не повідомив покупця (Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) про те, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та не є платником ПДВ на момент укладання Договору, за що несе відповідальність згідно з пунктом 3.4. Договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.10.2024 у справі № 914/3764/23 позовні вимоги задоволено повністю:

-визнано недійсним пункт 3.1. договору від 21.11.2022 №783 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 87833,34 грн, що укладений між Центральною базою виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України та Підприємством об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант»;

- стягнуто з Підприємства об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (79053, Львівська обл., місто Львів, вул. Володимира Великого, будинок 18, офіс 1008; ідентифікаційний код 44622857) на користь Головного управління Національної гвардії України (03151, місто Київ, вулиця Святослава Хороброго, будинок 9-А, ідентифікаційний код 08803498) грошові кошти в розмірі загальної вартості ПДВ у сумі 87833,34 грн за договором від 21.11.2022 №783.4.

Здійснено розподіл судових витрат.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач на дату укладення договору був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 %, що виключає право для нарахування та включення ПДВ до вартості товару, тому суд попередньої інстанції констатував, що наявні підстави для визнання недійсною умови п. 3.1 договору в частині включення до ціни товару ПДВ, оскільки це суперечить положенням податкового законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, а також інтересам держави і суспільства, так як закупівля товару здійснювалась за бюджетні кошти.

Також суд першої інстанції ствердив, що відповідач отримав від Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України суму ПДВ за відсутності правових підстав для її нарахування та включення до вартості товару, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 87 833,34 грн.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

Не погодившись з рішенням, ПОГ (РОП) «ВЦ «Маркитант» звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2024 року у справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт вказує, що 14 жовтня 2022 року він подав заяву про застосування спрощеної системи оподаткування платника податку 3 групи, ставка у відсотках до доходу 2.00, однак лише 13 грудня 2022 року відповідачу вдалося сформувати витяг №83151 з реєстру платників єдиного податку, з якого вбачається, що ВЦ «Маркитант» з 24.10.2022 року перебуває на 3 групі, ставка у відсотках до доходу 2 без реєстрації ПДВ.

Таким чином, скаржник стверджує, що на момент укладення договору, він діяв добросовісно, оцінював свій статус, як платник ПДВ, який має обов`язок визначати податкове зобов`язання з ПДВ по операціях, які є об`єктом оподаткування ПДВ, а саме: операціях з постачання товарів (робіт, послуг).

Також апелянт повідомив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/2813/24 визнано протиправними дії Головного управління ДПС у Львівській області щодо відображення в Реєстрі платників єдиного податку відомостей про перехід Підприємством об`єднання громадян (Релігійні організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» на спрощену систему оподаткування та застосування ним ставки єдиного податку у розмірі 2 відсотки від доходу групи платників єдиного податку "3" з 24.10.2022.

Вказане рішення переглядається Восьмим апеляційним адміністративним судом.

Крім цього, апелянт зауважує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що позивач Головне управління Національної гвардії України не є учасником спірних цивільних правовідносин, тому за захистом «свого порушеного цивільного права» у спосіб вказаний у позові звертатись не могло. Водночас Указ Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014, яким визначено правовий статус Головного управління Національної гвардії України, не надає права цьому державному органу звертатись до суду у спірних правовідносинах, в яких воно не є учасником.

Дарницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ПОГ (РОП) «ВЦ «Маркитант» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2024 у справі № 914/3764/23 залишити без змін.

Прокурор зазначає, що згідно реєстрації даних ПОГ (РОП) «ВЦ «Маркитант» зареєстрований платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки доходу з 24.10.2022. Крім цього, Головне управління ДПС у Львівській області не надавало відповідачу письмової вмотивованої відмови у реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки доходу з 24.10.2022.

Щодо представництва прокурора у цій справі, то прокурор посилається, зокрема, на те, що неналежне виконання зобов`язань за договорами, укладеними з Національної гвардією України в особі військових частин, інших структурних підрозділів впливає на рівень їх матеріально-технічного забезпечення, внаслідок чого порушуються інтереси держави щодо забезпечення конституційних основ України.

Таким чином, на думку прокурора, саме Головне управління Національної гвардії України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення цільового використання бюджетних коштів у органах Національної гвардії України, є позивачем у спірних правовідносинах.

Інші учасники справи письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подали.

Рух справи в суді апеляційної інстанції:

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 справу № 914/3764/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» бн від 15.10.2024 (вх. суду № 01-05/2920/24 від 16.10.2024) на рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2024 у справі № 914/3764/23.

Процесуальний хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Зокрема, ухвалою від 11.02.2025 призначено розгляд справи №914/3764/23 у судовому засіданні на 04.03.2025.

У судовому засіданні 04.03.2025 судом поставлено на розгляд клопотання скаржника про залучення у справу третьою особи, яка не заявляє самостійних вимог, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головного управління ДПС у Львівській області, поданого апеляційному суду 17.12.2024.

Так, відповідно до ч. ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

В той же час, скаржник після вчинення апеляційним судом підготовчих дій в порядку ст. 267 ГПК України, відкриття першого судового засідання 10.12.2024, доповіді судді-доповідача, подав суду апеляційної інстанції клопотання про залучення третьої особи.

Слід зазначити, що дане клопотання не було подано суду першої інстанції та заяв про поновлення строку із зазначенням обґрунтованих причин неподання такого клопотання у визначені процесуальним законом строки, скаржник не заявляв.

Вказане слугувало підставою для постановлення апеляційним судом ухвали в судовому засіданні 04.03.2025, без оформлення окремого документа, про залишення без розгляду клопотання ПОГ (РОП) «ВЦ «Маркитант» про залучення третьої особи на підставі ч. 2 ст.118 ГПК України.

У судовому засіданні 04.03.2025 скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, прокурор заперечив такі доводи з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, позивач підтримав правову позицію прокурора. Третя особа, належним чином повідомлена про час і місце судового засідання, явки уповноваженого представника не забезпечила.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з встановленими судом апеляційної інстанції обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що:

Між Центральною базою ВГК та ПОГ (РОП) «ВЦ «МАРКИТАНТ» укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти від 21.11.2022 № 783 на суму 527 000,00 грн. (у тому числі ГІДВ (20%) 87 833,34 грн.), предмет закупівлі: дровокол гідравлічний Compact 8t Scheppach у кількості 10 шт.

Загальна вартість ПДВ за вказаним Договором складає 87 833,34. Договір виконаний у повному обсязі (у тому числі зобов`язання Покупця оплатити поставлений товар).

У преамбулі Договору зазначено, що він укладається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.1 1.2022 № 1275 «Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану».

Відповідно до пункту 3.4. Договору відповідальність за правильність розрахунку ціни товару несе Продавець.

Продавець має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, платник ІІДВ (п.11.8 договору).

Відповідачем поставлено покупцю (Центральна база виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України) обумовлений договором товар, що підтверджується видатковою накладною №13 від 25.11.2022 на суму 263500,00 грн та видатковою накладною №12 від 25.11.2022 на суму 263500,00 грн.

Сторонами не заперечується факт виконання ними зобов`язань згідно з укладеним договором.

Представниками Північного офісу Державної аудиторської служби 25.08.2023 складено Акт № 31-30/367 20 дек ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Центральної бази виробничо-технологічної комплектації Національної гвардії України за період з 01.01.2020 по 31.03.2023.

Під час ревізії встановлено, що Підприємство об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «МАРКИТАНТ» у період із 15.03.2022 по 31.03.2023 призупинило реєстрацію податку на додану вартість для платників єдиного податку 3 групи 2 % на період воєнного, надзвичайного стану.

Північним офісом Держаудитслужби направлено лист від 10.07.2023 № 262631-14/4999-2023 до Головного управління ДПС у Київській області. За результатом опрацювання вищевказаного листа його скеровано до Головного управління ДПС у Львівській області.

Листом від 20.07.2023 № 8127/6/13-01-04-07 Головне управління ДПС у Львівській області повідомило Північний офіс Держаудитслужби, що ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» з 24.10.2022 перебуває на спрощеній системі оподаткування по теперішній час (на дату видачі листа - 20.07.2023) та останньому призупинено реєстрацію ПДВ для платників єдиного податку З групи 2 % на період воєнного, надзвичайного стану.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, 14.10.2022 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» звернулось до Державної податкової служби України із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування.

18.10.2022 ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» отримало електронну квитанцію №2 про прийняття заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, у якій зазначено документ доставлено до ГУ ДПС у Львівській обл. (Франківський р-н м. Львова), документ прийнято 18.10.2022.

До матеріалів справи також долучено витяг з реєстру платників єдиного податку щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» від 27.10.2022, у якому у графах «група», «ставка» та «ставка у відсотках до доходу» проставлено прочерки, графи «із реєстрацією ПДВ», «без реєстрації ПДВ» пусті, немає відомостей про дату обрання переходу на спрощену систему оподаткування та дату застосування ставки та групи.

Водночас у матеріалах справи наявний реєстр податкових накладних, з яких вбачається, що у період жовтень-листопад і до 13 грудня 2022 року ПОГ «ВЦ «Маркитант» здійснював реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до витягу №83515 з реєстру платників єдиного податку (сформованого 13.12.2024) щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант», у якому у графі «група» зазначено « 3», у графі «ставка» - прочерк, у графі «ставка у відсотках до доходу» зазначено « 2», у графі «без реєстрації ПДВ» проставлено відмітку, а також наведено перелік видів господарської діяльності згідно з кодами КВЕД, зазначено дату обрання переходу на спрощену систему оподаткування - 24.10.2022, дату застосування ставки та групи 24.10.2022.

Підставою звернення до суду прокурор зазначив те, що ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ» у порушення підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX « Перехідні положення» Податкового кодексу України під час перебування на спрощеній системі оподаткування 3 група 2 % при укладанні Договору від 21.11.2022 № 783 про закупівлю товару враховувало суму ПДВ, внаслідок чого завищило його вартість на суму еквівалентну ПДВ у розмірі 87 833,34 грн., чим завдано (матеріальної шкоди) збитків Державному бюджету України на сплачену суму ПДВ.

Щодо доводів скаржника про відсутність підстав звернення до суду прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).

Згідно з ст. 1 Закону України «Про національну гвардію» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій. Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про національну гвардію» до складу Національної гвардії України входять:1) головний орган військового управління Національної гвардії України; 2) оперативно-територіальні об`єднання Національної гвардії України; 3) з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, заклади охорони здоров`я та установи, що не входять до складу оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України.

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну гвардію» матеріально-технічне забезпечення органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України, з`єднань, військових частин і підрозділів, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я, установ Національної гвардії України здійснюється головним органом військового управління Національної гвардії України та іншими органами виконавчої влади через відповідні військові частини Національної гвардії України в межах коштів, передбачених на зазначені цілі.

Таким чином, саме Головне управління Національної гвардії України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення цільового використання бюджетних коштів у органах національної гвардії України, є органом, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

З матеріалів справи вбачається, що Дарницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону, у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», 12.10.2023 до Головного управління Національної гвардії України скеровано повідомлення про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів до захисту інтересів держави шляхом повернення зайво сплачених коштів військовим формуванням відповідачу.

Головне управління Національної гвардії України у відповіді від 30.10.2023 повідомило прокурора, що у зв?язку із відсутністю звернень Головного управління ДПС у Львівській області щодо стягнення заборгованості в сумі 87833,34 грн із ПОГ (РОП) ВЦ «МАРКИТАНТ», Головним управлінням Національної гвардії України не вживались заходи претензійно-представницького характеру, а також немає заперечень щодо представництва інтересів держави в суді.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: «…Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим».

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставного звернення прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України у цій справі.

При перегляді рішень місцевого господарського суду по суті судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги прокурора та визнано недійсним пункт договору в частині включення до ціни договору суми ПДВ, стягнуто грошові кошти в розмірі загальної вартості ПДВ у сумі 87833,34 грн.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

ГК України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ -непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20.

Так, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору). Згідно правового висновку Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 договір може бути визнаний недійсним в частині включення суми ПДВ до вартості товару.

Прокурор, звертаючись до суду у цій справі, фактичною підставою позову вказував те, що оскільки на момент укладення договору реєстрація відповідача як платника ПДВ була призупинена, такий не був платником ПДВ, то включення ПДВ до ціни товару в пункті 3.1 договору є протиправним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див., зокрема, підпункт 5.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Як було встановлено судами, 14.10.2022 відповідач звернувся до податкового органу із заявою про застосування до нього спрощеної системи оподаткування.

У пункті 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в редакції, чинній станом на 14.10.2022, встановлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Податкового кодексу України застосовуються з урахуванням особливостей, передбачених цим пунктом.

Відповідно до п.п.9.2. цього пункту, платниками єдиного податку третьої групи можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми. До таких осіб не застосовується обмеження щодо обсягу доходу та кількості осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах.

Згідно з п.п.9.5. цього пункту платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.п.9.8 п.9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Суб`єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом:

з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року;

з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку встановлено у статті 299 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.299.1. ст.299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п.299.2. ст.299 ПК України).

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку (п.299.3. ст.299 ПК України).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку (п.299.5. ст.299 ПК України).

З наведених норм слідує, що у разі, коли суб`єкт господарювання подав заяву про перехід на спрощену систему оподаткування, він вважається таким з наступного робочого дня після подання заяви за відсутності підстав для відмови щодо такого переходу.

Суд звертає увагу, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (абзац перший п. 299.1 ПКУ).

Особливості оподаткування юридичних осіб, які вирішили застосувати спрощену систему оподаткування на період воєнного стану встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та передбачають перехід на третю групу платника єдиного податку зі ставкою оподаткування у розмірі 2 відсотків доходу.

Суб`єкти господарювання, які обирають третю групу єдиного податку зі ставкою 2 відсотків доходу та на час переходу на спрощену систему оподаткування перебувають у статусі платника ПДВ, у відповідності до положень підпунктів 9.5 та 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу реєстрація платника ПДВ не анулюється.

Відповідно до пункту 299.7 Податкового кодексу України, до реєстру платників єдиного податку вносяться такі відомості про платника єдиного податку, зокрема, ставка єдиного податку; дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; дата реєстрації.

Відтак, для того, щоб особа діяла як платник єдиного податку відповідної групи із чітко визначеною ставкою податку, а саме: « 5% без ПДВ», « 2% без ПДВ на час воєнного стану», « 3% + ПДВ», -- конкретна ставка податку повинна бути вказана щодо такого платника в реєстрі платників єдиного податку, а також має бути вказано дата, з якої він вважається таким.

Як було зазначено вище, у даному випадку, відповідач 14.10.2022 звернувся до податкового органу із заявою про застосування до нього спрощеної системи оподаткування та отримав квитанцію про те, що документ прийнято 18.10.2022.

Однак, в реєстрі платників єдиного податку відомості про реєстрацію відповідача не відобразились, що підтверджується витягом №74725 від 18.10.2022.

До матеріалів справи також долучено витяг з реєстру платників єдиного податку щодо ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» від 27.10.2022 у якому у графах «група», «ставка» та «ставка у відсотках до доходу» проставлено прочерки, графи «із реєстрацією ПДВ», «без реєстрації ПДВ» пусті, немає відомостей про дату обрання переходу на спрощену систему оподаткування та дату застосування ставки та групи.

Крім того, до матеріалів справи відповідачем долучено реєстр податкових накладних, з яких вбачається, що у період жовтень-листопад і до 13 грудня 2022 року ПОГ «ВЦ «Маркитант» здійснював реєстрацію податкових накладних, тобто вже після звернення відповідача до податкового органу з заявою про перехід на спрощену систему та після укладення договору, визнання частини якого є предметом позову у цій справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи те, що у реєстрі платників єдиного податку, після звернення відповідача про перехід на спрощену систему оподаткування, були відсутні відомості про дату обрання переходу на спрощену систему оподаткування та дату застосування ставки та групи; зважаючи на наявність можливості у відповідача реєструвати податкові накладні, ПОГ (РОП) ВЦ «Маркитант» покладаючись на чинне та не анульоване свідоцтво платника ПДВ, обґрунтовано вказав свій статус платника податку на прибуток на загальних підставах у п. 11.8 договору.

Водночас, у матеріалах справи відсутні пояснення третьої особи стосовно того факту чи було проведено нею як покупцем, яка погодила з продавцем умови договору, перевірку контрагента щодо наявності/відсутності у нього статусу платника ПДВ.

На підставі вищевикладеного колегія апеляційного господарського суду констатує, що доводи скаржника є підставними та суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим помилково задоволив позовну вимогу про визнано недійсним пункт 3.1. договору від 21.11.2022 №783 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 87833,34 грн.

З огляду на те, що колегія суддів дійшла висновку про те, що сторони у договорі правомірно включили до ціни договору суму ПДВ, то не підлягає задоволенню і похідна вимога про стягнення цієї суми коштів на користь Головного управління Національної гвардії України.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез?ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2024 у справі № 914/3764/23 скасуванню.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений судовий збір Підприємством об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню скаржнику за рахунок Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» бн від 15.10.2024 (вх. суду № 01-05/2920/24 від 16.10.2024) задоволити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.10.2024 у справі № 914/3764/23 скасувати. Прийняти нове судове рішення.

У задоволенні позову керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах держави в особі Головного управління Національної гвардії України до Підприємства об`єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» про визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині сплати ПДВ та стягнення коштів в розмірі сплаченого ПДВ у сумі 87 833,34 грн відмовити.

3. Здійснити розподіл судових витрат.

Стягнути з Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (02093, м. Київ, вул. Поліська, 28, код ЄДРПОУ: 38347014) на користь Підприємства об?єднання громадян (релігійної організації, профспілки) виробничий центр «Маркитант» (79053, Львівська обл., місто Львів, вул. Володимира Великого, будинок 18, офіс 1008; код ЄДРПОУ: 44622857) 6 441,6 гривні судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Повну постанову складено 17.03.2025.

Головуючий суддяТ.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддяГ.Г. Якімець