Постанова

від 13.03.2025 по справі 910/6117/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2025 р. Справа№ 910/6117/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Тищенко А.І.

Кравчука Г.А.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.10.2024

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 26.11.2024

у справі № 910/6117/24 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Магазин "Киянка"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг"

про стягнення 98 457,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Магазин "Киянка" (далі - ПрАТ "Магазин "Киянка", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" (далі - ТОВ "МБГ Інжиніринг", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 98 457, 61 грн за договором підряду № 1705/21 від 17.05.2021.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав обумовлених робіт на здійснену суму оплати, чим порушив умови договору підряду, а після розірвання цього договору одержані кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач просить cтягнути з відповідача авансовий платіж в сумі 64 372,74 грн, пеню в сумі 5 403,77 грн, 3% річних у сумі 5 571,33 грн та інфляційні втрати у сумі 23 109,77 грн, що разом складає 98 457,61 грн.

Короткий зміст оскаржених рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" на користь Приватного акціонерного товариства "Магазин "Киянка" заборгованість у сумі 64 372 грн 74 коп., пеню в сумі 5 317 грн 36 коп., 3% річних в сумі 5 569 грн 52 коп., інфляційні втрати у сумі 23 109 грн 77 коп. та судовий збір в сумі 3 025 28 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд враховуючи, що укладений сторонами договір підряду № 1705/21 від 17.05.2021 було розірвано, а відповідачем не надано доказів виконання обумовлених робіт у встановлений договором строк, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення авансового платежу в сумі 64 372,74 грн підлягають задоволенню.

Також суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення з відповідача пені, яка за розрахунком суду складає 5 317,36 грн, часткове задоволення вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, яка за розрахунком суду складає 5 569,52 грн та про задоволення вимоги про стягнення з відпоаідача інфляціних втрат у розмірі 23 109,77 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Киянка" про розподіл судових витрат задоволено частково.

Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" на користь Приватного акціонерного товариства "Магазин "Киянка" витрати на правничу допомогу у сумі 9 991 грн 04 коп.

У решті вимог - відмовлено.

Приймаючи додаткове рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу з 39 800,00 грн до 10 000,00 грн.

З урахуванням положень ст. 129 ГПК України суд дійшов висновку про те, що судові витрати ПрАТ "Магазин "Киянка" в сумі 10 000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача з урахуванням часткового задоволення позову, у зв`язку з чим вони складають 9 991,04 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 22.10.2024 у справі №910/6117/24 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що:

- висновок суду про здійснення 14 червня 2021 року позивачем оплати в розмірі 64 372,74 грн на придбання витратних матеріалів не узгоджується з дійсними обставинами справи та є хибним. Таку оплату було здійснено позивачем саме в якості часткової оплати вартості якісно виконаних робіт за договором підряду № 1705/21;

- оцінюючи доводи відповідача щодо факту виконання ним всіх робіт за договором підряду № 1705/21 суду необхідно було здійснити оцінку всіх доказів, наявних у матеріалах справи, зокрема: копій актів приймання виконаних будівельних робіт, копії акту приймання-передачі пусконалагоджувальних робіт, копії листа- заявки, на підставі якого позивачем було здійснено часткову оплату вартості якісно виконаних робіт за договором підряду № 1705/21, копій договору підряду № 1705/21 та додатку № 1 до такого договору, заяви свідка ОСОБА_1 від 28 червня 2024 року;

- перелік усіх робіт, які відповідач зобов`язався виконати за договором підряду № 1705/21, було визначено в додатку № 1 до цього договору. Водночас роботи цього переліку не є такими, що підпадають під ознаки прихованих робіт, адже ані договором підряду № 1705/21, ані додатком № 1 до цього договору не було передбачено їх закриття подальшими роботами;

- відповідачем з травня 2021 року до листопада 2021 року включно було виконано також додаткові роботи загальною вартістю 47 102,42 грн. Проте станом на дату складання цієї апеляційної скарги ані актів, якими згідно з умовами договору підряду № 1705/21 мають бути оформлені виконані роботи, ані додаткової угоди до договору підряду № 1705/21 щодо виконання додаткових робіт позивачем та відповідачем підписано не було. Отже, загальна вартість виконаних відповідачем та неприйнятих належним чином позивачем робіт (без належного оформлення відповідних первинних документів) склала: 128 745,48 грн + 47 102,42 грн = 175 847,90 грн;

- у позивача були відсутні правові підстави для розірвання договору підряду № 1705/21 згідно з пунктом 12.3 договору та частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України;

- зв`язку з відсутністю правових підстав для задоволення основної вимоги, відсутні також підстави для задоволення похідних позовних вимог, зокрема щодо нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Скаржник також зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи складає 38 000,00 грн.

Крім того, до апеляційної скарги відповідачем долучено клопотання про витребування доказів, яке відхиляється апеляційним судом оскільки заявником не доведено обставин, які можуть підтвердити витребувані докази або аргументи, які вони можуть спростувати, враховуючи предмет та підстави позову, а також обставини, які входять до предмета доказування у даній справі.

Також відповідачем долучено до апеляційної скарги клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені йому питання у формі заяви свідка, яке не підлягає задоволенню у зв`язку з його безпідставністю.

Також відповідачем долучено до апеляційної скарги клопотання про виклик свідка - ОСОБА_1 який, на думку відповідача, може повідомити додаткову інформацію щодо наведених ним у заяві свідка обставин справи, які не було враховано судом під час ухвалення оскаржуваного рішення.

У відповідності до ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Статтею 88 ГПК України визначено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Письмова заява свідка ОСОБА_1 , яка долучена скаржником до матеріалів даної справи через відсутність нотаріального посвідчення підпису та не відповідність приписам ст. 88 ГПК України, робить неможливим застосування ст. 89 ГПК України, а тому клопотання відповідача про виклик свідка, - задоволенню не підлягає.

Стосовно додаткового рішення апелянт указує на те, що останнє є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При його прийнятті не було враховано у повній мірі доводів відповідача, викладених у його клопотанні про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від 31 жовтня 2024 року. При цьому апелянт посилався на те, що визначений у додатковому рішенні до стягнення з відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу, який склав 9 991,04 грн не відповідає критеріям реальності та розумності розміру. За твердженням відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, що може підлягати розподілу між сторонами, не має перевищувати 5 000 грн.

Узагальнені доводи та заперечення позивача

18.1.22024 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній заперечив доводи викладені в них, просив апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення місцевого суду - без змін.

Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до того, що:

- твердження відповідача про викоання ним всіх робіт за договором підряду №1705/21 від 17.05.2021 року суперечать як положенням договору підряду, так і фактичним обставинам справи;

- відповідачне направляв позивачу жодного повідомлення про попередні приймання прихованих робіт, не надав позивачу виконавчу документацію, журнали робіт, акти прихованих робіт за договором підряду, ні на суму 64 372,74 грн (сума, що є предметом позовної заяви по даній судовій справі), ні на суму 128 745,48 грн (сума акту виконаних робіт, який наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву), ні на передбачені договором додаткові роботи на суму 47 102,42 грн. Що стосується акту виконаних робіт на суму 128 745,48 грн, який наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву, то позивач такий акт не отримував і не підписував;

- твердження відповідача про завищення розміру витрат на правоу допомогу жодним чином не обґрунтовані.

Також позивач зазначив, що попередній орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з апеляційним розглядом справи складає 15 000,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 апеляційну скаргу у справі №910/6117/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

05.12.2024 матеріали справи №910/6117/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/6117/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Також суд, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" про здійснення розгляду апеляційної скарги з повідомленням (викликом) сторін, дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання з огляду на те, що частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.12.2024 апеляційну скаргу у справі №910/6117/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тарасенко К.В., Тищенко А.І.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відрядженні, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6117/24.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 18.12.2024, справу №910/6117/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Тищенко А.І., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 910/6117/24. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі №910/6117/24 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 у справі № 910/6117/24.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

17.05.2021 між ПрАТ "Магазин "Киянка" (замовник) та ТОВ "МБГ Інжиніринг" (підрядник) був укладений договір підряду № 1705/2 (далі - договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконати роботи згідно проектної документації, що передається підряднику за актом згідно з існуючими будівельними нормами та за технологічною картою роботи із влаштування системи водопостачання та каналізації, провести всі необхідні випробування та роботи із пусконалагодження (далі - роботи) на 2 поверсі замовника за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31/33, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору після виконання монтажних робіт, передбачених п. 1.1 цього договору, підрядник зобов`язується здійснити пусконалагоджувальні роботи всіх змонтованих підрядником систем, за наслідками таких випробувань сторонами складається акт приймання-передачі пусконалагоджувальних робіт.

Підрядник виконує роботи на поверхах, переданих замовником підряднику, згідно актів приймання-передачі фронту робіт (п. 1.3 договору).

Пунктом 2.1 договору визначено, що строк виконання підрядником повного обсягу робіт за цим договором становить 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту передачі фронту робіт. Підрядник зобов`язаний виконати роботи, усунути можливі недоліки та передати виконані роботи замовнику. Строк виконання робіт при одночасній роботі на декількох поверхах не додається.

Відповідно до п. 2.3 договору належним підтвердженням передачі замовником фронту робіт є підписання акту приймання-передачі фронту робіт.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що загальна договірна ціна на влаштування системи водопостачання, каналізації згідно додатку № 2 до цього договору становить 128 745,48 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 21 457, 58 грн. До ціни договору включено вартість робіт, механізмів, матеріалів, що не входять до переліку поставки замовника, витратні матеріали, інструменти, доставки їх на об`єкт та до місць виконання робіт, їх розвантажування, складування, в т.ч. матеріалів поставки замовника, переміщення по об`єкту, підйом на поверхи, проведення випробувань (пневматичних та гідравлічних) та пусконалагодження, прибирання сміття, що виникло в результаті виконання робіт, та всі інші витрати підрядника на виконання ним свої зобов`язань за даним договором (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору ціна договору є динамічною та може бути змінена тільки у випадку збільшення або зменшення замовником об`єму робіт, або від підвищення курсу валют, або підвищення інфляції. Ціна договору може бути змінена за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди до договору (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 4.2 договору розрахунки за виконані роботи здійснюється замовником у наступному порядку: авансування робіт може здійснюватися замовником на підставі погоджених замовником від підрядника письмових листів-замовлень на оплату витратних матеріалів та/або якісно виконаних робіт протягом 7 банківських днів після отримання таких листів-замовлень (п. 4.2.1. договору).

Остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 7 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт з вирахуванням попередньо сплачених авансів, але не раніше підписання сторонами акту приймання-передач пусконалагоджувальних робіт (п. 4.2.2 договору).

Оплата матеріалів здійснюється замовником на рахунок підрядника в розмірі 100% + 4% (логістичні послуги) та після погодження цін на матеріали та обладнання із замовником (п. 4.2.3 договору).

Згідно з п. 6.1 договору передача підрядником виконаних робіт і приймання їх замовником здійснюється після закінчення робіт в повному обсязі по акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт. Приховані роботи приймаються з оформленням актів огляду прихованих робіт.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що складання (оформлення) документації щодо виконання робіт (акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт, акт огляду прихованих робіт, підсумкові відомості ресурсів або звіт про використання матеріалів та ін. виконавчу документацію) та передача її замовнику покладається на підрядника. Після завершення виконання робіт в повному обсязі підрядник надає замовнику (його уповноваженому представник) в двох примірниках підписаний ним акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт, підсумкову відомість ресурсів та іншу виконавчу документацію (п. 6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що замовник протягом 7 банківських днів з моменту отримання розглядає акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт і підписує його, або надає підряднику зауваження про недоліки в роботі (включаючи, але не обмежуючись: невідповідність робіт кошторисній та іншій документації, виконання робіт в меншому обсязі, порушення строків виконання робіт, використання матеріалів неналежної якості або не надання документів, що підтверджують їх якість, тощо).

Відповідно до п. 6.5 договору у разі ненадання підрядником замовнику повного комплекту виконавчої документації, в т.ч. ПВР замовник набуває право не приймати роботи та не підписувати акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт.

Замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи протягом 7 календарних днів з дати підписання акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт, але не раніше підписання сторонами акту приймання-передачі пусконалагоджувальних робіт (п. 6.5.1 договору).

Пунктом 11.1 договору сторони визначили, що договір набуває чинності в день його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але у будь-якому випадку в разі до повного виконання зобов`язань за цим договором.

на виконання умов договору підряду 17.05.2021 сторони підписали акт прийому-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток № 2 до договору). Відтак підрядник повинен був виконати роботи, передбачені п. 1.1 договору, у строк до 16.06.2021 включно.

14.06.2021, на виконання п. 4.2.1 договору, на підставі листа-заявки ТОВ "МБГ Інжиніринг" про сплату авансу за договором підряду № 1705/21 від 17.05.2021 ТОВ "Магазин "Киянка" перерахувало відповідачу грошові кошті в сумі 64 372,74 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 535 від 14.06.2021.

Проте відповідач, отримавши суму авансу, у передбачений договором строк та у погодженому порядку обумовлених робіт не виконав, чим порушив умови договору підряду, а після розірвання цього договору одержані кошти не повернув, у зв`язку з чим позивач зверувся з даним позовом до суду з вимогою про cтягнення з відповідача авансового платежу в сумі 64 372,74 грн, пені в сумі 5 403,77 грн, 3% річних у сумі 5 571,33 грн та інфляційних втрати у сумі 23 109,77 грн, що разом складає 98 457,61 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що умови договору підрядник виконав належним чином, проте, позивач не підписав актів щодо передачі виконаних робіт, на підтвердження чого надав заяву свідка ОСОБА_1 та виконавчу документацію. При цьому відповідач зазначив, що договором не передбачено можливості здійснення попередньої оплати робіт до моменту їх фактичного виконання, а тому сплата 64 372,74 грн була здійснена позивачем в якості часткової оплати виконання всіх робіт. Крім того відповідач вказав, що ним були виконані додаткові роботи, які позивач не оплатив, а в подальшому безпідставно розірвав договір підряду. Також відповідач заперечив проти розірвання договору в односторонньому порядку та нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, просив відмовити у задоволенні позову.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 843 та ст. 844 Цивільного кодексу України у договорі підряду встановлюється ціна роботи або спосіб її визначення, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Відповідно до ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Суд встановив, що на виконання умов договору підряду 17.05.2021 сторони підписали акт прийому-передачі фронту робіт та проектної документації (додаток № 2 до договору). Відтак підрядник повинен був виконати роботи, передбачені п. 1.1 договору, у строк до 16.06.2021 включно.

14.06.2021, на виконання п. 4.2.1 договору, на підставі листа-заявки ТОВ "МБГ Інжиніринг" про сплату авансу за договором підряду № 1705/21 від 17.05.2021 ТОВ "Магазин "Киянка" перерахувало відповідачу грошові кошті в сумі 64 372,74 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 535 від 14.06.2021.

Проте відповідач, отримавши суму авансу, у передбачений договором строк та у погодженому порядку обумовлених робіт не виконав. Матеріали справи не містять підписаних сторонами актів виконаних робіт та доказів направлення таких актів замовнику.

При цьому, як вже зазначалось, за умовами договору (п. 6.1) передача підрядником виконаних робіт і приймання їх замовником здійснюється після закінчення робіт в повному обсязі по акту приймання-передачі виконаних підрядних робіт. Складання (оформлення) документації щодо виконання робіт (акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт, акт огляду прихованих робіт, підсумкові відомості ресурсів або звіт про використання матеріалів та ін. виконавчу документацію) та передача її замовнику покладається на підрядника (п. 6.2 договору).

Враховуючи відстуність в матеріалах справи актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які в розумінні умов п. 6.1 договору є підтвердженням закінчення робіт в повному обсязі, твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що роботи обумовлені договором виконані ним у повному обсязі - є безпідставними, такими що не підтверджені належнеими та допустими доказами, а відтак не приймаються до уваги апеляційним судом.

При цьому, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що надані відповідачем акти приймання-передачі виконаних будівельних (пусконалагоджувальних) робіт за підписом директора ТОВ "МБГ Інжиніринг" ОСОБА_1, слід відхилити, оскільки у них не міститься дат і підписів замовника (позивача) та згідно з описом вкладення вони були направлені замовнику лише 03.07.2024, тобто після відкриття провадження у даній справі, а їх отримання позивач заперечує.

Отже доводи відповідача про належне та реальне виконання підрядником всіх робіт за договором не підтверджені матеріалами справи.

Стосовно тверджень апелянта про виконання додаткових робіт за договором, колегія суддів зазначає таке.

Пунктами 6.1, 6.18.1 договору, зокрема, погоджено, що приховані роботи приймаються з оформленням актів огляду прихованих робіт. По завершенню виконання відповідного виду прихованих робіт підрядник зобов`язаний до закриття таких прихованих робіт направити офіційне письмове повідомлення замовнику (під підпис уповноваженого представника або рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення), з заявкою на попереднє приймання прихованих робіт. Підрядник зобов`язується направити таке офіційне повідомлення замовнику та іншим особам, якщо це вимагається нормами діючого законодавства чи цим договором, завчасно, не пізніше ніж за 24 години до початку проведення попереднього приймання прихованих робіт.

Разом з тим матеріали справи не містять повідомлення відповідача про виконання робіт та доказів направлення такого повідомлення позивачу, при цьому додаткова угода про збільшення ціни договору у зв`язку виконанням додаткових робіт, як це передбачено п. 3.4 договору підряду, сторонами не укладалася.

За наведених обставин, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи відповідача про виконання додаткових робіт за договором.

Доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що відповідну оплату було здійснено позивачем саме в якості часткової оплати вартості якісно виконаних робіт за договором підряду № 1705/21, а не в якості авансу - є безпідставними, з огляду на таке.

Так, умовами п.п. 4.2.1 договору визначено, що авансуваня робіт може здійснюватися замовником на підставі погоджених від підрядника письмових заявок-звітів на оплату якісно виконаних робіт протягом 7 банківських днів після отримання таких заявок-звітів.

Підпунктом 4.2.2 договору визначено, що остаточний розрахунок замовник здійснює протягом 7 банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт з вирахуванням попередньо сплачених авансів, але не раніше підписання сторонами акту приймання-передачі пусконалагоджувальних робіт.

Тобто, аналізуючи вказані умови договору колегія суддів встановила, що відповідач приступає до фактичного виконання робіт на об`єкті позивача, після якісного виконання частини робіт, надалі відповідач звертається із заявкою-звітом про таке часткове виконання робіт до позивача з проханнями здійснити авансування робіт. У свою чергу позивач, перевіривши якість частково виконаних робіт відповідачем, здійснює авансування таких робіт. При цьому, авансування не є фактом, що підтверджує повне виконання робіт, яке може бути підтверджено лише актом приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином, твердження скаржника про те, що договором не передбачено можливості оплати робіт до моменту їх фактичного виконання, є помилковими , оскільки п.п. 4.2.2 договору встановлений остаточний розрахунок за виконані роботи після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з п. 5.1.5 договору замовник вправі ініціювати внесення змін у договір, розірвати договір та вимагати відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником умов договору.

За змістом п. 12.3 договору цей договір може бути достроково розірваний за письмовим узгодженням сторін, або замовником в односторонньому порядку, якщо підрядник не приступив до виконання робіт у визначений термін або порушив строк виконання робіт більше ніж на 7 днів, або неякісного виконання робіт (у разі відмови підрядника від усунення недоліків). В цьому випадку підрядник зобов`язаний протягом 5 днів з дня отримання письмового повідомлення про розірвання договору повернути замовнику сплачені останнім грошові кошти.

Пунктом 12.4 договору передбачено, що договір вважається розірваним на 3 календарний день з дня направлення замовником відповідного письмового повідомлення підряднику.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.05.2024 позивач направив на адресу відповідача повідомлення № КИЯ-2165/Ю про дострокове розірвання договору підряду в порядку п. 12.3 договору та ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України та просив повернути сплачені замовником кошти (аванс) в сумі 64 372, 74 грн, що підтверджується наданими ПрАТ "Магазин "Киянка" доказами.

За таких обставин, враховуючи направлення відповідачу повідомлення від 01.05.2024 про розірвання договору, місцевий суд дійшо вправильного висновку, що вказаний договір, зважаючи на положення п. 12.4, є розірваним з 04.05.2024 у зв`язку з невиконанням підрядником своїх зобов`язань по договору.

Протилежні доводи апелянта не спростовують висновків суду наведених вище, та свідчать лише про невірне тлумачення скаржником умов укладеного з позивачем договору підряду № 1705/2 та положень законодавства.

Враховуючи що укладений сторонами договір підряду № 1705/21 від 17.05.2021 було розірвано, а відповідачем не надано доказів виконання обумовлених робіт у встановлений договором строк, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення авансового платежу в сумі 64 372,74 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем його договірних зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" 5 403,77 грн пені, нарахованої за період з 17.06.2021 по 17.12.2021, 3% річних у сумі 5 571,33 грн та інфляційні втрати в сумі 23 109,77 грн, нарахованих за період з 17.06.2021 по 04.05.2024.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2 договору якщо підрядник прострочить строк виконання робіт, або усунення недоліків, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від договірної ціни, встановленої в п. 3.1 цього договору, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що він є неправильним, оскільки позивачем не враховано, що облікова ставка НБУ за період 23.07.2021 - 09.09.2021 становила 8,00, а не 8,50, як зазначає позивач.

Таким чином, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у розмірі 5 317,36 грн, нарахована за період з 17.06.2021 по 17.12.2021.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, що за перерахунком суду становить 5 569,52 грн та про задоволення вимоги про стягнення з відповідача 23 109,77 грн інфляційних втрат.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони зводяться виключно до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, та не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг".

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, згідно із положеннями частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 39 800 ,00 грн ПрАТ "Магазин "Киянка" до суду надано копії таких документів: свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю Гнидкою М.В. серії КВ № 005768 від 14.07.2016; договору № А-0324 від 18.04.2024 про надання правових послуг, укладеного між ПрАТ "Магазин "Киянка" та адвокатом Гнидкою М.В.; ордеру серії АА № 1305391 від 15.05.2024, виданого адвокатом Гнидкою М.В. на представництво інтересів ТОВ "Магазин "Киянка" в Господарському суді м. Києва; додаткової угоди № 1 від 25.10.2024 до договору № А-0324 про надання правових послуг від 18.04.2024; акта приймання-передачі наданих послуг № 1 із зазначенням їх переліку наданих послуг на суму 30 000 грн та гонорару адвоката на суму 9 800 грн (всього 39 800,00 грн); звіту про надану професійну правничу допомогу та розмір гонорару адвоката від 25.10.2024 на загальну суму 39 800,00 грн.

Разом з тим, у вирішенні питання щодо витрат Прат "Магазин "Киянка", колегія суддів враховує, що розгляд даної справи за позовом ПрАТ"Магазин "Киянка" до ТОВ "МБГ Інжиніринг" про стягнення заборгованості в сумі 98 457, 61 грн за договором підряду № 1705/21 від 17.05.202 не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, на переконання апеляційного суду, заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу не повною мірою відповідає обсягу фактично наданих адвокатом послуг і є надмірним.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що стягнення повної вартості послуг, заявлених позивачем на загальну суму 39 800,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція).

Тому, за наведених обставин, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката не становить 39 800 000,00 грн, є завищеним, таким, що не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, та підлягає зменшенню до 10 000,00 грн.

Поряд з цим, враховуючи часткове задоволення позову Прат "Магазин "Киянка", суд першої інстанції правильно застосував приписи п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судові витрати ПрАТ "Магазин "Киянка" в сумі 10 000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката складають 9 991,04 грн.

Твердження апелянта, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати позивача на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності та розумності розміру, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди апелянта із розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу, які й так було зменшено судом першої інстанції до 10 000,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених вище.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 22.10.2024 та додаткового рішення від 26.11.2024 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 та додаткове рішення від 26.11.2024 у справі №910/6117/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "МБГ Інжиніринг".

Матеріали справи №910/6117/24 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді А.І. Тищенко

Г.А. Кравчук