Постанова від 06.02.2025 по справі 910/4461/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. Справа№ 910/4461/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача-1: Брожко Н.І. на підставі ордеру

від відповідача-2: не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року

у справі №910/4461/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича

до 1. Фізичної особи-підприємця Фіцая Юрія Івановича

2. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання права попереднього користувача, визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дії щодо внесення змін до реєстру про визнання свідоцтва недійсним

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ФОП Поп Л.І. (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Фіцая Ю.І. (відповідач-1) та ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (надійшла до суду 15.05.2023) та заяви про уточнення заяви про зміну предмета позову (надійшла до суду 05.06.2023), просив суд:

- визнати за ФОП Попом Л.І. право попереднього користувача на знак для товарів і послуг (торговельну марку) зі словесним позначенням знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1", який охороняється свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 12.01.2015, до дати подання заявки ТОВ "ТД "Трейдагросервіс", а саме до 21.10.2013 року;

- визнати недійсним повністю свідоцтво НОМЕР_1 від 12.01.2015 у класі МКПТ 29, видане на підставі заявки ТОВ "ТД "Трейдагросервіс", поданої 25.10.2013, словесна частина - "ІНФОРМАЦІЯ_1", що на момент розгляду справи належить Фіцаю Ю.І., який використовує її у своїй діяльності як суб`єкт підприємницької діяльності;

- зобов`язати ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості у Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання повністю недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 12.01.2015, що належать Фіцаю Ю.І., та здійснити публікації про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23 у задоволенні позову відмовлено.

02.05.2024 року від відповідача-1 надійшла заява про стягнення судових витрат, в якій відповідач-1 просить суд судові витрати останнього, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 138 540,00 грн. стягнути з позивача на користь відповідача-1.

10.07.2024 року від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат відповідача-1 на правничу допомогу, в якій просив суд зменшити відповідні витрати до 23 090,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 у справі №910/4461/23 задоволено заяву ФОП Фіцая Ю.І. та присуджено до стягнення з ФОП Попа Л.І. на користь ФОП Фіцая Ю.І. 79 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; решту судових витрат ФОП Фіцая Ю.І. покладено на останнього; повернуто ФОП Попу Л.І. з Державного бюджету України надмірно сплачений за квитанціями №32528798800006600149 від 02.04.2023, №32528798800006726890 від 17.04.2023 судовий збір у розмірі 10736,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням місцевого господарського суду, ФОП Поп Л.І. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року у справі №910/4461/23 в частині стягнення витрат на правову допомогу та прийняти нове рішення в цій частині, яким зменшити розмір витрат на правову допомогу до 27 050,00 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення питання щодо розподілу судових витрат, а також порушення норм процесуального права.

Доводи скаржника фактично ідентичні доводам, викладеним у клопотанні про зменшення витрат відповідача-1 на правничу допомогу та зводяться до того, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими, неспівмірними обсягу наданих послуг та безпідставно завищені.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді:Коробенко Г.П., Поляков Б.М.

У зв`язку з перебуванням судді Коробенко Г.П. у відпустці та судді Полякова Б.М. у відрядженні протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.08.2024 для розгляду справи №910/4461/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: ОСОБА_1, Доманська М.Л.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 року перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року у справі №910/4461/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 26.09.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через систему "Електронний суд" відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Судове засідання, призначене на 26.09.2024 року, не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві.

Після усунення обставин, що зумовили неможливість розгляду справи ухвалою суду від 26.09.2024 року розгляд справи призначено на 14.11.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2024 року для розгляду справи №910/4461/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 13.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/4461/23 за апеляційною скаргою ФОП Попа Л.І. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року.

В судовому засіданні 14.11.2024 року оголошено перерву у справі до 05.12.2024 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.12.2024 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 06.02.2025 року на підставі ст. 216 ГПК України.

В судове засідання 06.02.2025 року з`явився представник відповідача-1.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, у наявному у справі клопотанні просив розглядати дану апеляційну скаргу без їх участі.

Представник позивача в судове засідання не заявився, подавши до його початку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано хворобою та поганим самопочуттям.

Розглядаючи заявлене представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи з наведених у ньому мотивів, судова колегія наголошує, що згідно п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку лише у випадку першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Так, судом встановлено, що це вже друга неявка представника скаржника в судове засідання, оскільки ухвалою суду від 05.12.2024 року розгляд справи №910/4461/23 було відкладено саме за його клопотанням.

Колегія суддів також враховує, що ФОП Попом Л.І. подано апеляційну скаргу, тобто було викладено власну позицію щодо суті спору.

Більш того, на підтвердження викладених у клопотанні обставин скаржником до нього додано електронне направлення від 05.02.2025 року щодо послуги МРТ хребта, однак колегія суддів апеляційної інстанції ставиться критично до посилань скаржника про хворобу та погане самопочуття, оскільки таке направлення не є лікарняним та не підтверджує непрацездатність представника скаржника, тобто наведені у клопотанні причини не є доведеними, а відтак визнаються судом неповажними.

Окрім цього, слід зауважити, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п. Господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Отже, посилання представника скаржника у клопотанні в даному випадку не є беззаперечною та поважною підставою для відкладення розгляду справи в черговий раз, оскільки ФОП Поп Л.І. не був позбавлений права уповноважити іншого представника на участь у розгляді справи та забезпечити його явку в судове засідання або особисто взяти учать у розгляді справи.

Разом з тим, заявником клопотання не доведено суду ані відсутності іншого повноважного представника ФОП Попа Л.І., ані неможливості розгляду справи без його участі.

Більш того, при розгляді клопотання судом взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.07.2020 року у справі №924/369/19 та від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Окрім наведеного, слід зазначити, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).

За викладених обставин, оскільки явка представників учасників провадження у справі обов`язковою не визнавалась, а їх неявка в свою чергу не перешкоджає вирішенню спору, враховуючи другу неявку представника скаржника в судове засідання після відкладення розгляду справи за його клопотанням та необґрунтованість клопотання представника, беручи до уваги, що матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що відкладення є правом суду, а не обов`язком, з метою недопущення безпідставного затягування розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників позивача та відповідача-2.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

06.02.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача-1, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 та ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 і 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.11.2019 року у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 року у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі №920/39/20, від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі №904/3583/19, від 05.04.2023 у справі №923/794/21, від 05.04.2023 у справі №916/2513/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Питання оцінки співрозмірності суми адвокатських послуг, заявлених до стягнення, пов`язано з оцінкою доказів у справі з урахуванням обставин конкретної справи.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, слід також зазначити, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Як вірно встановлено судом, в матеріалах справи наявний Договір про надання правничої допомоги №85/2023 від 03.05.2023, укладений між АО "Адвокатська фірма "Єфімов та партнери" (з 21.12.2023 найменування - АО "Адвокатська фірма "Єфімов, Брожко та партнери") та ФОП Фіцаєм Ю.І.

Також до відзиву відповідачем-1 додано ордер адвоката Брожко Н.І. серії АІ №1386787 від 08.05.2023, який виданий АО "Адвокатська фірма "Єфімов та партнери".

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

У поданій суду заяві про стягнення судових витрат представником відповідача-1 наведено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) на суму 138 540,00 грн., в підтвердження чого до заяви додано Акти приймання наданих послуг підписані сторонами договору, рахунки на оплату та платіжні інструкції про оплату.

Згідно детального опису виконаних робіт (наданих послуг) АО "Адвокатська фірма "Єфімов та партнери" (з 21.12.2023 найменування - АО "Адвокатська фірма "Єфімов, Брожко та партнери") виконало наступні види послуг:

- аналіз позовної заяви з додатками: час - 1; сума - 3 500,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка відзиву на позовну заяву: час - 4,2; сума - 14 700,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка клопотання про закриття провадження: час - 1,1; сума - 3850,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- виїзд до суду та ознайомлення з матеріалами справи: час - 1; сума - 3000,00 грн. (з розрахунку 3000,00/1год);

- підготовка до судового засідання, виїзд до суду та участь в судовому засіданні 23.05.2023: час - 1,7; сума - 5 950, 00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка клопотання від 30.05.2023 щодо долучення Договору про надання професійної правничої допомоги: час - 0,3; сума - 1 050,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка відзиву на уточнену позовну заяву: час - 0,9; сума - 4 500,00 грн. (з розрахунку 5000,00/1год);

- підготовка до судового засідання та участь у ньому 27.06.2023 (з урахуванням часу на дорогу до суду та очікування початку судового засідання): час - 2; сума - 10 000,00 грн. (з розрахунку 5000,00/1год);

- підготовка до судового засідання, виїзд до суду та участь в судовому засіданні 18.07.2023: час - 2; сума - 7 000,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 19.09.2023: час - 0,7; сума - 2 450,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка до судового засідання, очікування його початку та участь у ньому 19.09.2023: час - 1,8; сума - 9 000,00 грн. (з розрахунку 5000,00/1год);

- підготовка заяви про застосування строків позовної давності: час - 1; сума - 3 500,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка до судового засідання, очікування його початку та участь у ньому 17.10.2023: час - 2; сума - 7 000,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції: час - 0,7; сума - 2 450,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка до судового засідання, очікування його початку та участь у ньому 21.11.2023: час - 1,9; сума - 9 500,00 грн. (з розрахунку 5000,00/1год);

- підготовка та подання письмових пояснень щодо позовної давності: час - 1,2; сума - 4 200, 00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка до судового засідання, виїзд до суду з метою участі у судовому засіданні 07.03.2024: час - 2,1; сума - 7 350,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції на 23.04.2023: час - 0,7; сума - 2 450,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

- підготовка до судового засідання, очікування його початку та участь у ньому 23.04.2024: час - 3; сума - 10 500,00 грн. (з розрахунку 3500,00/1год);

Дослідивши матеріали справи, а також доданий до заяви опис наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 138 540,00 грн. не відповідають критерію розумності їх розміру, критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а отже є неспівмірними з обсягом фактично наданих адвокатом послуг.

Так, місцевим господарським судом вірно встановлено, що:

- у судовому засіданні 27.06.2023 суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, а відтак адвокатські витрати у розмірі 3 850,00 грн. є необґрунтованими;

- у судовому засіданні 27.06.2023 суд протокольною ухвалою, в тому числі, відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, проте, така відмова мала місце не у зв`язку з обґрунтованістю заперечень відповідача-1, а з інших самостійних підстав. Більше того, з детального опису вбачається, що на підготовку заперечень представник відповідача витратив 1 годину часу, при цьому сам текст заперечень, що наявний в матеріалах справи, викладений фактично на 1 сторінці. Відтак, з огляду на відмову судом у витребуванні доказів за клопотанням позивача із самостійних підстав, відповідач-1 не довів суду, що витрати на підготовку заперечення на клопотання позивача про витребування доказів, на складення яких адвокат витратив 1 годину часу, відповідають критерію реальності адвокатських витрат (зокрема їх необхідності);

- у судовому засіданні 23.05.2023 суд протокольною ухвалою зобов`язав представника відповідача-1 надати суду на наступне судове засідання належним чином засвідчену копію договору про надання правової допомоги, на підставі якого виписаний ордер. Отже, підготовка клопотання від 30.05.2024 про долучення договору про надання професійної правничої допомоги є виконанням вимоги протокольної ухвали суду щодо належного підтвердження обсягу повноважень представників відповідача-1, що не є судовими витратами останнього, а відтак адвокатські витрати у розмірі 1 050,00 грн. є необґрунтованими;

- матеріали справи не містять відзиву відповідача-1 на уточнену позовну заяву, а отже адвокатські витрати відповідача-1 на підготовку такого відзиву у розмірі 4 500,00 грн. є непідтвердженими;

- три позиції, зазначені в детальному описі робіт, щодо підготовки та подання заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по 2450,00 грн. кожна (7 350,00 грн. сукупно) не відноситься до адвокатських витрат відповідача-1, оскільки підготовка та подання таких заяв з фактично ідентичним змістом пов`язані з виконанням відповідачем-1 власного процесуального обов`язку, передбаченого статтею 197 ГПК України, а тому такі витрати правомірно відхилені судом;

- щодо підготовки заяви про застосування позовної давності вартістю 3500,00 грн. та підготовки письмових пояснень щодо позовної давності вартістю 4 200,00, то у задоволенні позову відмовлено із самостійних підстав, з огляду на відсутність порушеного права, обрання неналежного та неефективного способу захисту, а не у зв`язку із обґрунтованістю позовних вимог, проте пропуском строку позовної давності, а тому такі витрати правомірно відхилені судом;

- щодо підготовки до судового засідання, очікування його початку та участь у ньому 21.11.2023 вартістю 9 500,00 грн. (час-1,9). Судове засідання у справі №910/4461/23 було призначено на 21.11.2023 о 12:00 (що підтверджується протоколом судового засідання від 17.10.2023 та розпискою сторін про наступну дату судового засідання), проте фактично розпочалось о 13:47, що вбачається з протоколу судового засідання від 21.11.2023 та завершилось о 14:25, тобто судове засідання тривало 38 хв. Разом з тим, як зазначив суд, затримка розгляду справи №910/4461/23 пов`язана з розглядом тим же складом суду іншої справи, яка була призначена до розгляду раніше, після судового засідання у якій, а також після обідньої перерви, суд продовжив подальше слухання справ, призначених до розгляду, а зокрема, і справи №910/4461/23. Більше того, у вказаному судовому засіданні представник відповідача-1 брав участь у режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду), а його виступ фактично тривав 1 хв. 28 сек. в сукупності. З огляду на вище встановлене, співмірним з послугами наданими адвокатом буде вартість адвокатських витрат у розмірі 5 000,00 грн. за 1 год. часу адвоката;

- щодо підготовки до судового засідання, очікування його початку та участь у ньому 23.04.2024 вартістю 10 500, 00 грн. (час-3). Судове засідання у справі №910/4461/23 було призначено на 23.04.2024 о 16:00, що підтверджується протоколом судового засідання від 07.03.2024 та розпискою сторін про наступну дату судового засідання, проте фактично розпочалось о 16:36 та завершилось проголошенням судового рішення о 18:05, тобто тривало 1 год. 30 хв. Як зазначено судом, затримка розгляду справи №910/4461/23 пов`язана з розглядом тим же складом суду інших справ, які були призначені до розгляду раніше, після завершення судових засідань у яких, суд розпочав розгляд справи №910/4461/23. Більше того, у вказаному судовому засіданні представник відповідача-1 брав участь у режимі відеоконференції (поза межами приміщення суду), а фактичний виступ представника відповідача-1 у судових дебатах тривав 4 хв. З огляду на вище встановлене, суд вважає, що співмірним з послугами наданими адвокатом буде вартість адвокатських витрат у розмірі 7000,00 грн. за 2 год. часу адвоката.

Таким чином, оцінивши витрати ФОП Фіцая Ю.І., з урахуванням вищенаведених принципів та критеріїв реальності та розумності понесених витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що справедливим та співрозмірним в даному випадку є призначення відшкодування відповідачу-1 судових витрат у розмірі 79 500,00 грн. шляхом їх стягнення з ФОП Попа Л.І.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що додаткове рішення місцевого господарського суду про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року у справі №910/4461/23 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2024 року у справі №910/4461/23 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 17.03.2025 року після виходу судді Доманської М.Л. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

М.Л. Доманська