Постанова від 06.02.2025 по справі 910/4461/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2025 р. Справа№ 910/4461/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача-1: Брожко Н.І. на підставі ордеру

від відповідача-2: Фінагіна В.Б. згідно витягу з ЄДР

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року

у справі №910/4461/23 (суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича

до 1. Фізичної особи-підприємця Фіцая Юрія Івановича

2. Державної організації "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій"

про визнання права попереднього користувача, визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 та зобов`язання вчинити дії щодо внесення змін до реєстру про визнання свідоцтва недійсним

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ФОП Поп Л.І. (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ФОП Фіцая Ю.І. (відповідач-1) та ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (надійшла до суду 15.05.2023) та заяви про уточнення заяви про зміну предмета позову (надійшла до суду 05.06.2023), просив суд:

- визнати за ФОП Попом Л.І. право попереднього користувача на знак для товарів і послуг (торговельну марку) зі словесним позначенням знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1", який охороняється свідоцтвом на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 12.01.2015, до дати подання заявки ТОВ "ТД "Трейдагросервіс", а саме до 21.10.2013 року;

- визнати недійсним повністю свідоцтво НОМЕР_1 від 12.01.2015 у класі МКПТ 29, видане на підставі заявки ТОВ "ТД "Трейдагросервіс", поданої 25.10.2013, словесна частина - "ІНФОРМАЦІЯ_1", що на момент розгляду справи належить Фіцаю Ю.І., який використовує її у своїй діяльності як суб`єкт підприємницької діяльності;

- зобов`язати ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" внести відомості у Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання повністю недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 12.01.2015, що належать Фіцаю Ю.І., та здійснити публікації про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ФОП Поп Л.І. звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; стягнути з відповідача-1 судовий збір за подання апеляційної скарги.

Згідно витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.07.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Коробенко Г.П., Станік С.Р.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 для розгляду справи №910/4461/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М.,судді: Коробенко Г.П., Поляков Б.М.

Ухвалою суду від 15.07.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Попа Л.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4461/23.

25.07.2024 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/4461/23/4122/24 від 24.07.2024 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. з 22.07.2024 року по 16.08.2024 року перебував у відпустці, а тому справу фактично передано головуючому судді 19.08.2024 року.

Після виходу головуючого судді Остапенко О.М. з відпустки та у зв`язку з перебуванням судді Коробенка Г.П. у відпустці та судді Полякова Б.М. у відрядженні витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2024 для розгляду справи №910/4461/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: ОСОБА_2, Доманська М.Л.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 року перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Попа Л.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі №910/4461/23, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 26.09.2024 за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданих через систему "Електронний суд" відзивах на апеляційну скаргу відповідачі просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судове засідання, призначене на 26.09.2024 року, не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві.

Після усунення обставин, що зумовили неможливість розгляду справи ухвалою суду від 26.09.2024 року розгляд справи призначено на 14.11.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До дати судового засідання через систему "Електронний суд" від скаржника надійшла відповідь на відзиви УКРНОІВІ та Фіцая Ю.І .

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2024 року для розгляду справи №910/4461/23 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 13.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/4461/23 за апеляційною скаргою ФОП Попа Л.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року.

В судовому засіданні 14.11.2024 року оголошено перерву у справі до 05.12.2024 року на підставі положень ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.12.2024 року за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 06.02.2025 року на підставі ст. 216 ГПК України.

В судове засідання 06.02.2025 року з`явились представники відповідачів.

Представник позивача в судове засідання не заявився, подавши до його початку клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивовано хворобою та поганим самопочуттям.

Розглянувши клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату з наведених у ньому мотивів та заслухавши позиції присутніх учасників провадження у справі з цього приводу, колегією суддів відмовлено у його задоволенні, про що постановлено відповідну ухвалу від 06.02.2025 року.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

06.02.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Поп Л.І. є власником:

- свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 від 12.02.2018 щодо комбінованого позначення у класі МКТП 31 "Сільськогосподарські, садівничі та лісові продукти; сире та необроблене зерно і насіння; свіжі фрукти та овочі; живі рослини і квіти; живі тварини; корми; солод". Словесне позначення "Херсонські Елітні, Херсонські, Елітні";

- свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3 від 25.05.2021 щодо комбінованого позначення у класах МКТП 29 "Насіння соняшнику оброблене" та 31 "Насіння рослин". Словесне позначення "Original, Херсонський Елітний Соняшник , Херсонський , Соняшник, Андрея , Насіння Соняшника Смажене , Насіння, Соняшника, Смажене, Андрея, Елітний ";

- патенту № НОМЕР_4 від 10.11.2016 на промисловий зразок "Етикетка-Упакування "Насіння Соняшника Смажене" " Херсонське Елітне ";

- патенту № НОМЕР_5 від 10.04.2017 на промисловий зразок "Етикетка-Упакування " Херсонське Elita ";

- патенту НОМЕР_7 від 10.04.2017 на промисловий зразок "Етикетка-Упакування "Херсонське Елітне Насіння Соняшника Смажене";

- патенту НОМЕР_8 від 10.12.2018 на промисловий зразок "Етикетка".

У 2020 році Фіцай Ю.І. звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом в межах справи №757/30779/20-ц до Поп Л.І. та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання частково недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 , патентів на промислові зразки № НОМЕР_4 від 10.11.2016, № НОМЕР_5 від 10.04.2017, № НОМЕР_6 від 10.04.2017, НОМЕР_8 від 10.12.2018 та зобов`язання вчинити дії.

18.09.2020 Печерський районний суд міста Києва відкрив провадження у справі №757/30779/20-ц.

Позивач у справі, що переглядається, стверджує, що під час розгляду справи №757/30779/20-ц ним було встановлено, що Фіцай Ю. І. є власником свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 від 12.01.2015 у класі МКТП 29 "Насіння соняшникове смажене", яке було видане на підставі заявки ТОВ "ТД "Трейдагросервіс", поданої 25.01.2013, словесна частина - "ІНФОРМАЦІЯ_1" із зображенням, яке, за твердженням позивача у даній справі, було розроблено саме Попом Л.І. ще у 2011 році.

Як зазначає позивач, саме Поп Л.І. першим почав використовувати у назві своєї продукції словесне позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" з 2011 року та здійснив значну і серйозну підготовку до використання торговельної марки, що була зареєстрована за свідоцтвом НОМЕР_9 від 12.02.2018, а ТОВ "ТД "Трейдагросервіс" зареєструвало торговельну марку за свідоцтвом НОМЕР_1 від 12.01.2015 у порушення прав позивача, що і стало підставою для звернення позивача у статусі ФОП з відповідним позовом до відповідачів, в тому числі до відповідача-1 як до ФОП.

За наслідками розгляду заявлених вимог рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23 у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності позивачем наявності у нього порушеного права на спірну торгівельну марку, а також з огляду на обрання неналежного та неефективного способу захисту.

Позивач з даним рішенням суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Доводи скаржника фактично ідентичні доводам, викладеним у позовній заяві з урахуванням змін та уточнень до неї.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з огляду на наступне.

Спір у справі стосується наявності (відсутності) підстав для визнання за ФОП Попом Л.І. права попереднього користувача на торговельну марку за свідоцтвом України НОМЕР_1 від 12.01.2015, і, як наслідок, послідуючого визнання недійсним спірного свідоцтва відповідача-1.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Вказані норми матеріального права визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законом чи договором (ч. 1 ст. 431 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Приписами процесуального права також визначено (ст. 4 ГПК України), що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на вказані положення статті 4 ГПК України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення.

Задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачами з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 року у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 року у справі № 922/1500/18, від 24.12.2019 року у справі № 902/377/19).

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати за ним право попереднього користувача на торговельну марку зі словесним позначенням "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке охороняється свідоцтвом України НОМЕР_1 від 12.01.2015 (торгівельна марка за даним свідоцтвом належить Фіцай Ю.І.), до дати подання заявки ТОВ "ТД "Трейдагросервіс", а саме до 21.10.2013.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів (ч. 1 ст. 492 ЦК України).

Відповідно до спеціального закону, який регулює відносини щодо охорони прав на торгівельні марки, а саме згідно з ч. 3 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" (№ 3689-XII), набуття права на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до НОІВ і продовжується НОІВ за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону.

Відповідно до статті 1 вказаного закону, торговельна марка - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб;зареєстрована торговельна марка - торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України. Охороні прідлягає саме права на зареєстрвоану торгівельну марку.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.10.2013 до закладу експертизи була подана заявка ТОВ "ТД "Трейдагросервіс" №m201319287 на реєстрацію комбінованого позначення в якості торговельної марки для товарів 29 класу МКТП "Насіння соняшникове смажене".

Згідно Виписки з Державного реєстру свідоцтв України станом на 23.11.2023 (том 2, а.с. 156-157) 25.11.2019 відбулась передача права власності за свідоцтвом України НОМЕР_1 згідно чого власником спірного свідоцтва став Фіцай Юрій Іванович .

Згідно частини першої статті 500 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Відповідно до частини другої статті 500 ЦК України право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Отже, для встановлення права попереднього користування торгівельною маркою (знаком для товарів і послуг), заінтересована особа повинна довести, що до дати подання заявки на таку марку вона: 1) або добросовісно використала торговельну марку в Україні; 2) або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, і в подальшому звернулася за її реєстрацією за собою з пріоритетом щодо інших осіб.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі №161/12984/20.

В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року у справі №264/949/19 зроблено висновок про те, що під необхідними умовами для виникнення права попереднього користувача є: - використання торговельної марки в Україні або здійснення значної серйозної підготовки для такого використання до подання заявки на торговельну марку (до дати пріоритету заявки); - використання торговельної марки особою в інтересах своєї діяльності; - добросовісне використання торговельної марки особою.

Суд зазначає, що право попереднього користувача виникає з факту використання ним знака для товарів і послуг до дати подання заявки власником свідоцтва на знак. Якщо стороною у справі не доведено обставин, що свідчать про добросовісне використання нею знака для товарів і послуг в Україні або здійснення значної і серйозної підготовки до такого використання до дати подання іншою стороною заявки на цей знак, у господарського суду відсутні підстави для висновку про наявність права попереднього користувача на відповідний знак.

На дату подання заявки №m201319287 від 21.10.2013 року (тобто на дату виникнення спірних правовідносин) була чинна редакція Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 05.12.2012 року (надалі - Закон №3689-ХІІ).

Згідно п. 4 статті 16 Закону №3689-XII використанням знака визнається:

- нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов`язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює цілому відмітності знака.

Так, звертаючись до суду з даним позовом, ФОП Поп Л.І. зазначає, що для використання торговельної марки "Херсонські елітні" за свідоцтвом НОМЕР_9 від 12.02.2018 позивач провів значну та серйозну підготовку з 2011 року, а саме:

- 04.07.2011 Поп Л.І. уклав договір №9 з ФОП Мосийчуком Т.П. на використання технічних умов ТУ У 15.3-2677011639-001:2008 "Ядра горіхів та насіння смажені "Оригінальні".

На підставі технічних умов Попом Л.І. розроблено назву упаковки насіння смаженого з використанням словесних позначень "Новинка Херсонські елітні насіння соняшника смажене Смакуй найкраще" та замовлено дизайн проекту і виготовлення гнучкої плівки для упаковки насіння у 2011 році у ТОВ "Делтана" м. Харків;

- позивач провів випробування харчової продукції, а саме насіння соняшника, з використанням торговельної марки зі словесним позначенням "Херсонські елітні", що підтверджується протоколом випробувань харчової продукції №174/1/472 від 27.10.2011, протоколом державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.11.2011 №336/6-2, звітом за результатами гігієнічної оцінки харчових продуктів та продовольчої сировини від 21.11.2011 №336/6-2, висновком санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.11.2011 №05.03.02-04/111955, гнучкою плівкою для упаковки;

- з 2011 року Поп Л.І. разом з батьком Попом І.І. із застосуванням словесного позначення "Херсонські, Херсонський, Херсонське" здійснювали діяльність у с. Казанка, Миколаївської області та закуповували насіння, що вирощувалось у Херсонській області;

- у подальшому, між Попом Л.І. та ФОП Мосийчуком Т. П. укладено договір №10, за яким останній передав позивачу право на використання технічних умов на невизначений термін для їх використання під власною торговельною маркою, що зрештою була зареєстрована Попом Л.І. за свідоцтвом НОМЕР_9 від 12.02.2018;

- отже, позивач з 2011 року відкрито та безперервно використовує торгівельну марку та патенти на промислові зразки зі словесним позначенням "Херсонські елітні", " Херсонське , Херсонський", що підтверджується товарними накладними на поставку товару.

Як стверджує позивач, з 2011 по 2013 рік ФОП Поп Л.І. співпрацював з ТОВ "ТД "Трейдагросервіс" (що є заявником за свідоцтвом НОМЕР_1 від 12.01.2015), а саме постачав йому смажене насіння та упаковку для нього, виготовлену ТОВ "Делтана" на його замовлення. ТОВ "ТД "Трейдагросервіс", в свою чергу, не використовував торговельну марку за свідоцтвом №19572 від 12.01.2015 у своїй господарській діяльності більше 3 років до моменту продажу торговельної марки Фіцаю Ю. І .

Вищезазначене, на думку позивача, свідчить, що саме Поп Л.І. першим (з 2011 року) почав використовувати у назві своєї продукції словесне позначення "ІНФОРМАЦІЯ_1" на підставі технічних умов та дозволу на їх використання для власної торговельної марки.

Факт того, що торговельна марка за свідоцтвом НОМЕР_9 , що належить Попу Л.І., є схожа настільки, що її можна сплутати із належною Фіцаю Ю.І. торговельною маркою за свідоцтвом НОМЕР_1, підтверджується висновком експерта за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності №9466 від 10.02.2020 року, долученим Фіцаєм Ю.І. в межах справи №757/30779/20-ц, під час розгляду якої позивач дізнався, що власником свідоцтва України НОМЕР_1 від 12.01.2015 у класі МКТП 29 "Насіння соняшникове смажене" є відповідач-1.

Отже, на переконання скаржника, позивач має право на звернення до суду з вимогою про визнання за ним права попереднього користувача та похідною від неї вимогою про визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 від 12.01.2015 року на торговельну марку, що видане на підставі заявки ТОВ "ТД "Трейдагросервіс" та належить Фіцаю Ю.І., оскільки таке свідоцтво видане з порушенням його прав попереднього користувача.

Однак, дослідивши надані позивачем та наявні в справі матеріали, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами здійснення значної та серйозної підготовки для використання саме знака відповідача-1.

Так, копія Договору №9 від 04.07.2011, Договору №10 від 30.11.2015 та ТУ У 15.3-2677011639-001:2008 не підтверджують наявність у позивача права попереднього користувача, оскільки містять лише відомості про отримання позивачем положень ТУ У 15.3-2677011639-001:2008 як технологічної інструкції щодо, зокрема, смаженого насіння. При цьому, в даному випадку зв`язок з використанням позивачем знака відповідача відсутній.

Відповідь на адвокатський запит адвоката позивача, підготовлена ТОВ "Делтана", та файли Олексія Бідного, колишнього дизайнера ТОВ "Делтана", із розробленим дизайном макетів для упаковки насіння не є належними та допустимими доказами замовлення позивачем дизайну макетів та гнучкої плівки із словесними частинами "Новинка, Херсонські елітні, насіння соняшника смажене, смакуй найкраще", оскільки жодних договорів, платіжних доручень та інших документів суду не надано.

Матеріали справи також не містять відповідних доказів перебування згаданих осіб у трудових відносинах, ні дати створення макетів, ні наявності замовлення у ФОП Попа Л.І. на надання відповідних послуг.

Додані до справи Протокол випробувань харчової продукції №174/1/472 від 27.10.2011 та Протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.11.2011 №336/6-2 за своєю правовою природою є доказами випробувань (об`єкт - соняшникове насіння), а не доказами підготовки для використання конкретної торговельної марки, отже вони визнаються судом неналежними доказами.

Відповідно до Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 21.11.2011 року №05.03.02-04/111955 об`єктом експертизи було "Насіння соняшника смажене "Херсонські елітні". Втім, знак відповідача, як і знак позивача, є комбінованим, тобто складається зі словесної та графічної частин. А тому відсутні докази щодо здійснення підготовки саме таких позначень.

Рішенням виконкому Веселобалківської сільської ради від 17.01.2012 №05 підтверджується присвоєння адреси об`єкту будівництва Попу І.І., а не позивачу. Як і відповідний робочий проект стосується ФОП Попа І.І., а не позивача. Наведене також не свідчить про підготовку позивачем до використання торговельної марки саме відповідача. При цьому, будь-які докази спільної господарської діяльності позивача та Попа І.І. у справі відсутні.

Додані до матеріали справи рахунок-фактура №ИТ-3449 від 14.11.2018, а також видаткові накладні щодо постачання позивачем продукції у 2018-2020 роках не є доказами порушення відповідачем-1 прав позивача та не доводять обставин попереднього користування позивачем знаком відповідача, оскільки створені вже після реєстрації за ТОВ "ТД "Трейдагросервіс" (правонаступником якого є відповідач-1) спірного свідоцтва НОМЕР_1 від 12.01.2015 року.

Огляд в судовому засіданні суду апеляційної інстанції наданої позивачем плівки для упаковки насіння також не може підтверджувати позовні вимоги, оскільки скаржником не доведено суду ані її походження, ані дату її виготовлення тощо.

Щодо висновку експерта за результатами проведення експертизи об`єктів інтелектуальної власності №9466 від 10.02.2020, долученого відповідачем-1 у межах розгляду справи №757/30779/20-ц (том 1, а.с. 54-64), яким позивач обґрунтовує право попереднього користувача на спірну торговельну марку (знак) відповідача-1 використанням власної торговельної марки (знака) "Херсонські елітні" за свідоцтвом України НОМЕР_9 від 12.02.2018 (том 1, а.с. 13) (заявка №m201600976 від 25.01.2016) з 2011 року, що є схожою з торговельною маркою (знаком) відповідача-1 за свідоцтвом України НОМЕР_1 від 12.01.2015 настільки, що їх можна сплутати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

При цьому, згідно зі ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин першої та другої статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За ч. 1 ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Разом з тим, суд враховує, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 зі справи №910/21067/17.

Відтак, суд першої інстанції повністю виконав вимоги статті 104 ГПК України щодо вмотивованого відхилення судом висновку експерта та правомірно не прийняв його у якості належного доказу по справі з метою мотивування рішення суду, оскільки обставини, що встановлені при проведенні вказаного експертного дослідження, не входять до предмету доказування під час вирішення даної господарської справи судом щодо встановлення наявності чи відсутності права попереднього користувача на спірну торговельну марку у порядку статті 500 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону №3689-ХІІ знак - це позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки (частина перша статті 16 Закону № 3689-ХІІ).

Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом (частина друга статті 16 Закону № 3689-ХІІ).

До майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку відноситься, зокрема, виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання (п. 3 ч. 1 ст. 495 ЦК України).

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 495 ЦК України).

Водночас, ч. 6 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" містить вичерпний перелік випадків, на які виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється.

До таких випадків віднесено, зокрема, здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки (абзац 2 частини 6 статті 16 Закону).

Правом, яке виникло до дати подання заявки, є, зокрема, право попереднього користувача, передбачене у статті 500 ЦК України.

Відтак, право попереднього користувача надає лише право безоплатно використовувати торговельну марку та обмежене право розпорядження нею. Зокрема, право попереднього користувача не дає таких важливих правомочностей, як право надавати дозвіл на використання торговельної марки іншим особам та право забороняти іншим особам використання цієї торговельної марки, тобто не наділяє виключними правами зокрема тими, що передбачені статтею 495 ЦК України.

Схожий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №922/166/20.

Отже, заявлення позивачем такої вимоги як визнання права попереднього користувача на зареєстровану у встановленому законодавством порядку торговельну марку, яка не належить та ніколи не належала позивачеві, не відповідає змісту порушеного права, оскільки, володілець торговельної марки згідно свідоцтва України або за міжнародною реєстрацією не може вчиняти жодних дій щодо порушення будь-яких прав попереднього користувача.

Суд констатує, що певним чином таким способом захисту як визнання права попереднього користувача може скористатись саме відповідач у справі, до якого власником свідоцтва України на відповідну торговельну марку (знак) пред`явлено позов щодо неправомірного використання такої торговельної марки (знаку). Зокрема, у межах розгляду такого позову власника свідоцтва України на торговельну марку, відповідач має право доводити набуття ним права попереднього користувача на таку торговельну марку (знак) у порядку статті 500 ЦК України, зокрема і те, що він здійснював значну і серйозну підготовку для використання торговельної марки, а не товару, втім, з певних причин не встиг подати заявку на реєстрацію торговельної марки, що зробив позивач, як теперішній володілець торговельної марки (або інша особа, до прикладу заявник, який в подальшому передав виключні майнові права на торговельну марку позивачу). Зареєстрована торговельна марка - торговельна марка, на яку видано свідоцтво або яка має міжнародну реєстрацію, що діє на території України.

Крім того, право попереднього користувача може бути визнано за особою, яка в подальшому скористалася заявницьким принципом реєстрації прав на торгівельну марку, зареєструвала її у встановленому порядку та набула прав на таку торгівельну марку.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Отже відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Враховуючи вище встановлене та з огляду на відсутність порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов заснованого на законі висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 від 12.01.2015 року та зобов`язання відповідача-2 внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України судова колегія зазначає наступне.

Так, посилаючись на наявність у позивача права попереднього користувача на словесне позначення торговельної марки за свідоцтвом України НОМЕР_1 від 12.01.2015 року, позивачем було заявлено вимогу про визнання недійсним свідоцтва України НОМЕР_1 від 12.01.2015 року у 29 класі МКТП.

Проте, беручи до уваги наведені вище висновки суду, вбачається, що передбачене ст.500 ЦК України право попереднього користувача пов`язане з діючими майновими правами власника свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Разом з тим, заявлені позивачем вимоги в даному випадку є взаємовиключними, оскільки за відсутності чинних прав за свідоцтвом на торговельну марку не може існувати й право попереднього користувача.

Вказане також підтверджується тим, що у статті 19 Закону №3689-ХІІ наведено вичерпний перелік підстав для скасування свідоцтва, з поміж якого відсутня така підстава, як виникнення права попереднього користувача у іншої особи, а тому наявність права попереднього користувача не є підставою для скасування спірного свідоцтва.

Отже, позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва України №196272 та зобов`язання УКРНОІВІ внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України про визнання недійсним такого свідоцтва є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Більш того, як зазначає позивач, вимога про визнання недійсним свідоцтва є саме похідною вимогою від вимоги про визнання права попереднього користувача за позивачем. Тобто вказана вимога в даному конкретному випадку не є самостійною (іншою, окремою).

Водночас, оскільки позивачем не доведено наявність у нього порушеного права на спірну торгівельну марку, а судом відмовлено у задоволенні первісної вимоги про визнання за позивачем права попереднього користувача, судом першої інстанції також правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог і в частині визнання недійсним свідоцтва України №196272 та зобов`язання відповідача-2 внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Якщо ж суд встановить, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору (сторона спірних правовідносин за конкретною позовною вимогою), суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за неповажності причин її пропущення, наведених позивачем. (Аналогічна правова позиція щодо вирішення питання позовної давності, яка є сталою, міститься у численних постановах Великої Палати Верховного суду, зокрема, від 18.01.2023 року у справі №488/2807/17, від 06.09.2023 року у справі №910/18489/20.

За вказаних обставин, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви через не доведеність порушення прав позивача та неефективність обраного ним способу захисту прав, які позивач вважав порушеними, то в даному випадку відсутні підстави для розгляду заяви ФОП Фіцая Ю.І. про сплив строків позовної давності та можливого застосування відповідних наслідків.

Твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині тривалого складання повного тексту оскаржуваного рішення, що, на його думку, призвело до порушення його прав на доступ до правосуддя та на своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції за захистом своїх прав, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

В силу приписів ч. 6 наведеної статті ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Так, в судовому засіданні 23.04.2024 Господарським судом міста Києва було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Таким чином, враховуючи наведені положення ГПК України, повний текст такого рішення мав бути складений не пізніше 03.05.2024 року.

Разом з тим, повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23 складено 20.06.2024 року, тобто з порушенням норм ГПК України.

Водночас, згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу ФОП Попа Л.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23 подано та зареєстровано Північним апеляційним господарським судом 09.07.2024 року, що свідчить про реалізацію останнім свого процесуального права на апеляційне оскарження прийнятого судом рішення у межах визначених ГПК України строків, а відтак складання судом повного тексту відповідного рішення з порушенням строку в даному випадку не призвело по порушення позивачем строків на подання апеляційної скарги. При цьому, судом не встановлено порушення права позивача на доступ до правосуддя, оскільки його апеляційну скаргу було прийнято до розгляду ухвалою суду від 27.08.2024 року та розглянуто її по суті заявлених у ній вимог.

Окрім того, вищенаведене порушення судом норм процесуального права не є обов`язковою та беззаперечною підставою для скасування судового рішення згідно ч.3 ст.277 ГПК України, оскільки з рештою не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ФОП Попа Л.І. та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Крім того, відповідачем-1 в судовому засіданні 06.02.2025 у відповідності до ч. 8 ст.129 ГПК України, тобто до закінчення судових дебатів, зроблено заяву про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, докази понесення яких та їх розміру останній зобов`язався подати протягом п`яти днів після ухвалення відповідного судового рішення по суті спору.

Отже, питання розподілу судових витрат сторін, пов`язаних з наданням правової допомоги, буде вирішено судом у додатковому рішенні після надання відповідних доказів.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Попа Лучіана Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 року у справі №910/4461/23 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 17.03.2025 року після виходу судді Доманської М.Л. з відпустки.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

М.Л. Доманська