Постанова від 06.03.2025 по справі 908/206/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025 м. Дніпро Справа № 908/206/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Чередка А.Є., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок-Інвест» на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 у справі № 908/206/24 (суддя Мірошниченко М.В.) повний текст рішення складено 03.05.2024

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Свіштовська, буд. 3, ідентифікаційний код 00152307)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок-Інвест» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 72-А, кімната 9, ідентифікаційний код 40385546)

про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

В січні 2024 року до Господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок-Інвест» про визнання недійсною з моменту укладання додаткової угоди від 30.06.2021 до договору поставки нафтопродуктів № 2171/2/2118 від 29.11.2018, укладеного сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з його боку оспорювану додаткову угоду підписано представником за довіреністю № 14/03-106 від 06.01.2021 ОСОБА_1 поза межами наявних у нього повноважень. Вказує, що обсяг повноважень за такою довіреністю у грошовому еквіваленті обмежений статутом позивача сумою в 10 млн. грн, у той час як сума оспорюваної додаткової угоди перевищує дану суму більше ніж у двічі.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 16, 203, 215, 261 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 позов задоволено. Визнано недійсною з моменту укладання додаткову угоду від 30.06.2021 до договору поставки нафтопродуктів № 2171/2/2118 від 29.11.2018, укладену ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» та ТОВ «Барвінок-Інвест». Стягнуто з ТОВ «Барвінок-Інвест» на користь ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Барвінок-Інвест» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати оскаржуване рішення; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» відмовити; стягнути на користь ТОВ «Барвінок-Інвест» понесені судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям судом першої інстанції необґрунтованого рішення по справі без доведення обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також неправильного застосування норм матеріального права щодо оцінки доказів та правочинів.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Барвінок-Інвест» діяло розумно та добросовісно, оскільки не могло знати про всі внутрішні обмеження повноважень представника ПАТ «Укртатнафта». Виходячи зі змісту наданої довіреності та попередньої практики укладання договорів ТОВ «Барвінок-Інвест» не мало підстав для сумніву щодо повноважень представника ПАТ «Укртатнафта»;

- відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції не врахував необхідність доведення позивачем недобросовісності та нерозумності дій ТОВ «Барвінок-Інвест» відповідно до вимог ст. 74 і ст. 79 ГПК України.

Апелянт підкреслює, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Барвінок-Інвест»» діяло недобросовісно або нерозумно;

- суд першої інстанції не провів належної оцінки доказів, зокрема не врахував, що вартість правочину, укладеного ТОВ «Барвінок-Інвест», не перевищувала межі, які б потребували схвалення органом ПАТ «Укртатнафта» відповідно до внутрішніх документів Товариства.

ТОВ «Барвінок-Інвест» не було обґрунтовано обізнане з внутрішніми актами ПАТ «Укртатнафта», тому не могло знати про обмеження повноважень представника;

- судом не було встановлено жодних ознак того, що ТОВ «Барвінок-Інвест» діяло з метою вчинення недійсного правочину або не мало реального наміру його виконати.

Апелянт наголошує на тому, що правочин укладався в межах раніше укладеного договору та з урахуванням досвіду співпраці, а у справі є достатні докази, які підтверджують, що ТОВ «Барвінок-Інвест» не мало підстав для сумніву у наявності повноважень представника ПАТ «Укртатнафта» для укладення правочину.

Скаржник вважає, що в матеріалах справи недостатньо доказів в підтвердження позиції позивача про недобросовісність чи нерозумність дій відповідача для скасування правочину.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає їх необґрунтованими, просить суд відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Запорізької області без змін.

Позивач повідомляє, що відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 21.05.2024 змінено тип позивача (з публічного на приватне) та його назву на: Акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (повна назва) або АТ «Укртатнафта» (скорочена назва). Просять суд врахувати цю зміну при прийнятті рішення.

У справі є підтвердження, що між сторонами існували договірні відносини, зокрема, щодо договору поставки нафтопродуктів, в межах якого утворилася заборгованість. У межах цього спору була укладена додаткова угода від 30.06.2021, яка передбачала відтермінування платежу до 31.12.2029.

Відповідно до угоди, її підписав представник ПАТ «Укртатнафта» за довіреністю, однак виявилося, що він не мав достатніх повноважень для укладення угоди на суму, що перевищує 10 млн грн.

Суд першої інстанції вірно застосував ч. 2 ст. 203 ЦК України, зазначивши, що підписант угоди не мав належного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не був уповноважений на підписання угоди, яка передбачала суму понад 10 млн грн. Доказів надання таких повноважень або схвалення угоди не надано, що є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивач вважає, що ТОВ «Барвінок-Інвест» мало б діяти з обачністю, перевірити наявність у представника ПАТ «Укртатнафта» відповідних повноважень та знати про відсутність необхідних повноважень для укладення угоди на значну суму. Натомість, ТОВ «Барвінок-Інвест» не проявило достатньої відповідальності та не перевірило правомірність підписання додаткової угоди. Разом з тим, представництво з перевищенням повноважень не має юридичної сили, тому угода, укладена за перевищенням повноважень представника, є недійсною.

Також, АТ «Укртатнафта» заперечує проти долучення до матеріалів справи нових доказів (нових документів), оскільки ці документи не були надані на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, вони не мають відношення до укладання оскаржуваної додаткової угоди.

На думку позивача, суд першої інстанції правильно оцінив всі обставини справи, застосував відповідні норми права та підтвердив недійсність правочину через відсутність необхідних повноважень у представника.

Враховуючи всі вищезазначені доводи, позивач просить апеляційний господарський суд залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 у справі № 908/206/24 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Барвінок-Інвест» - без задоволення.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

29.11.2018 Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барвінок-Інвест» (покупець, відповідач) укладено договір поставки нафтопродуктів № 2171/2/2118 (далі договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю нафтопродукти (далі товар), а покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за цінами узгодженими сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Згідно з п. 3.3. договору строк поставки: листопад 2018 року грудень 2019 року. Строк дії договору встановлено в п. 7.1. з моменту підписання договору сторонами по 31.12.2019, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

20.12.2019 сторони підписали додаткову угоду до договору, якою встановили строк поставки у п. 3.3. договору з моменту підписання сторонами договору по 31.12.2020, строк дії договору встановили у п. 7.1. до 31.12.2020, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Додатковою угодою від 18.12.2020 до договору встановлено строк поставки у п. 3.3. договору з моменту підписання сторонами договору по 31.12.2021, строк дії договору встановлено у п. 7.1. до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Додатковою угодою від 30.06.2021 до договору встановлено строк поставки у п. 3.3. договору з моменту підписання сторонами договору по 31.12.2029, строк дії договору встановлено у п. 7.1. до 31.12.2029, а в частині розрахунків до повного їх здійснення.

Також сторони дійшли згоди внести зміни в розділ 4 «Ціна та порядок розрахунків» договору, доповнивши його пунктом 4.4. в наступній редакції:

« 4.4. Оплату вартості товару, який поставлено по даному договору станом на 30.06.2021 (включно) на суму 24630313,83 грн (Двадцять чотири мільйони шістсот тридцять тисяч триста тринадцять грн 83 коп.), у тому числі ПДВ, покупець здійснює не пізніше 31.12.2029».

Позивач вказує, що в межах договору ним було поставлено, а відповідачем прийнято нафтопродукти, виставлено рахунки на їх оплату. Однак оплата за отриманий товар не була здійснена повністю.

Доказів виконання договору сторонами суду не надано.

Позивач вказує, що наприкінці 2022 року у ПАТ «Укртатнафта» змінилася структура власності, підприємство націоналізоване і з листопада 2022 року працює на потреби держави (у складі Міністерства оборони України). В процесі зміни власників та адміністрації підприємства було виявлено значну заборгованість відповідача за договором, з метою стягнення якої подано позов до відповідача у справі № 908/3089/23. До відзиву у справі № 908/3089/23 відповідачем було долучено копію додаткової угоди від 30.06.2021 до договору поставки нафтопродуктів № 2171/2/2118 від 29.11.2018, за змістом якої відтермінована сплата 24630313,83 грн за нафтопродукти до 31.12.2029. Оригінал цієї додаткової угоди вилучений у відповідача Бюро економічної безпеки України в межах кримінального провадження відносно колишніх посадових осіб ПАТ «Укртатнафта» та ТОВ «Барвінок-Інвест». У позивача вказаний документ також відсутній.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.12.2023 в межах справи № 908/3089/23 витребувано у Бюро економічної безпеки оригінал додаткової угоди від 30.06.2021 до Договору поставки нафтопродуктів № 2171/2/2118 від 29.11.2018. Супровідним листом вих. № 11/6/4.4.1/187-24 від 04.1.2024 Бюро економічної безпеки надало Господарському суду Запорізької області засвідчену копію вказаної додаткової угоди до матеріалів справи № 908/3089/23, зазначивши, що в матеріалах кримінального провадження № 72023140000000012 наявний її оригінал. Представник позивача 11.01.2024 ознайомився з матеріалами справи № 908/3089/23 та зробив копію з наявної у справі додаткової угоди від 30.06.2021 до договору поставки нафтопродуктів № 2171/2/2118 від 29.11.2018.

Вивчивши вказаний документ на відповідність вимогам законодавства та внутрішніх документів ПАТ «Укртатнафта», позивач дійшов висновку, що додаткова угода від 30.06.2021 до Договору поставки нафтопродуктів № 2171/2/2118 від 29.11.2018 є сумнівним правочином, який за своїм змістом шкодить майновим правам та інтересам підприємства, що входить до складу Міністерства оборони України, ставить під сумнів ділову репутацію підприємства.

Позивач вказує, що з боку позивача оспорювану додаткову угоду підписано за довіреністю № 14/03-106 від 06.01.2021 Пінчуком Андрієм Івановичем поза межами наявних у нього повноважень. Вказує, що обсяг повноважень за такою довіреністю у грошовому еквіваленті обмежений статутом позивача сумою в 10 млн. грн, у той час як сума оспорюваної додаткової угоди перевищує дану суму більш ніж у двічі.

Отже, причиною виникнення спору по даній справі є те, що між позивачем та відповідачем виникла заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів, укладеним 29.11.2018 № 2171/2/2118, у зв`язку з нездійсненням відповідачем повної оплати за отриманий товар.

Спір виник після підписання додаткової угоди від 30.06.2021, якою було відтерміновано сплату заборгованості до 31.12.2029.

Позивач вважає, що ця додаткова угода є сумнівним правочином, оскільки підписана особою, яка діяла поза межами своїх повноважень, що підтверджується обмеженнями за довіреністю, виданою керівництвом ПАТ «Укртатнафта».

Позивач стверджує, що підписант угоди не мав повноважень на укладення правочину на таку велику суму (24630313,83 грн), що є порушенням законодавства, зокрема, Цивільного кодексу України. Тому позивач просить визнати додаткову угоду від 30.06.2021 до Договору поставки нафтопродуктів № 2171/2/2118 від 29.11.2018 недійсною, згідно зі ст. ст. 16, 203, 215, 261 ЦК України, через відсутність належних повноважень у підписанта.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

У даній справі позивач просить визнати додаткову угоду недійсною, що є одним із способів захисту прав.

Суд правильно застосував ст. 215 ЦК України, яка передбачає підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, якщо правочин не відповідає вимогам законодавства або укладений з порушенням обмежень на представництво.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Додаткова угода від 30.06.2021 до договору підписана з боку постачальника Пінчуком Андрієм Івановичем на підставі довіреності № 14/03-106 від 06.01.2021.

Вказана довіреність видана головою правління Овчаренком Павлом Володимировичем, який діяв на підстав статуту ПАТ «Укртатнафта».

Згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п.п. 11.5.1.4 п. 11.5 Статуту ПАТ «Укртатнафта» у редакції, яка затверджена протоколом загальних зборів акціонерів ПАТ «Укртатнафта» від 14.07.2020 (державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 16.07.2010, номер запису 158510500260005754), голова правління товариства має право видавати довіреності на право вчинення дій і представництво від імені товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Згідно з п.п. 11.5.1.15 п. 11.5 Статуту ПАТ «Укртатнафта» голова правління товариства має право вчиняти (укладати) від імені товариства правочини (у т. ч. контракти, договори, угоди, попередні договори та інші правочини) на суму (вартість) меншу, ніж 10000000,00 грн (Десять мільйонів гривень).

Відтак, обсяг повноважень, наданих головою правління ПАТ «Укртатнафта» іншим особам, не може перевищувати наявних у такого голови правління повноважень, а тому представник також обмежений на вчинення правочинів на суму (вартість), що перевищує 10000000,00 грн (Десять мільйонів гривень).

Як вбачається зі змісту оспорюваної додаткової угоди, вона укладена щодо суми 24630313,83 грн (Двадцять чотири мільйони шістсот тридцять тисяч триста тринадцять грн 83 коп.), тобто перевищує допустиму суму (вартість).

Місцевий господарський суд правильно звернув увагу на обсяг цивільної дієздатності особи, яка підписала додаткову угоду від 30.06.2021 до договору, і відповідно до вимог ст. 203 ЦК України перевірив, чи мала особа необхідні повноваження для укладення угоди на значну суму. Суд врахував, що згідно зі статутом ПАТ «Укртатнафта», представник може укладати правочини лише в межах обсягу повноважень, наданих йому головою правління, і ці повноваження обмежені сумою 10 млн грн. Оскільки сума додаткової угоди перевищує цей ліміт, угода укладена всупереч положень ч. 2 ст. 203 ЦК України не може бути визнана дійсною.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.02.222 у справі № 924/658/20 зазначено, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (постанови Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16).

Відповідно до пп. 9.2.1 п. 9.1 Статуту ПАТ «Укртатнафта» загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Матеріали даної справи не містять доказів наступного схвалення оспорюваної додаткової угоди з боку уповноваженого органу товариства.

Оскільки додаткова угода укладена на суму 24 630 313,83 грн, що перевищує встановлений ліміт у 10 млн грн, вона є недійсною, оскільки підписана особою, яка не мала відповідних повноважень згідно з внутрішніми документами компанії та чинним законодавством.

Таким чином, суд правильно застосував норми цивільного законодавства, визнавши додаткову угоду від 30.06.2021 недійсною, оскільки відповідач не довів, що не знав або не міг знати про обмеження повноважень представника позивача. В результаті суд вірно ухвалив рішення про визнання додаткової угоди недійсною, задовольнивши позов.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Барвінок-Інвест» щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції та порушення норм процесуального права колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції належно застосував норми процесуального права, врахував всі необхідні обставини та ретельно оцінив подані докази. Суд правильно встановив, що відповідач не довів відсутність його обізнаності про внутрішні обмеження повноважень представника ПАТ «Укртатнафта», зокрема, на основі наданої довіреності та статутних документів Товариства.

Також, колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про те, що він діяв розумно та добросовісно, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений лише на вчинення таких правочинів, на які має право особа, яку він представляє. Враховуючи, що ТОВ «Барвінок-Інвест» не перевірило обсяг повноважень представника ПАТ «Укртатнафта» на укладення додаткової угоди, воно не проявило належної обачності. Відповідач не міг не знати про обмеження повноважень представника, адже ці обмеження були явно визначені у статуті ПАТ «Укртатнафта».

Апелянт неправомірно стверджує, що позивач не надав належних доказів щодо недобросовісності та нерозумності дій ТОВ «Барвінок-Інвест», адже насправді, обов`язок доказування покладається на позивача лише щодо обставин, що випливають із вимог позову. Оскільки обмеження повноважень представника ПАТ «Укртатнафта» були підтверджені документами Товариства, позивач не зобов`язаний надавати додаткові докази щодо недобросовісності або нерозумності дій відповідача, адже останній мав розуміти, що підписант не мав необхідних повноважень для укладення угоди.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, ТОВ «Барвінок-Інвест», мав би довести, що у нього не було підстав сумніватися в обсязі повноважень представника позивача на момент укладення додаткової угоди. У даному ж конкретному випадку, відповідач не довів свою правоту стосовно його не обізнаності про обмеження повноважень представника, враховуючи надану довіреність і статутні документи позивача.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив докази у справі, зокрема надані довіреність та статутні документи, що підтверджують обмеження повноважень представника. ТОВ «Барвінок-Інвест» було обізнане про внутрішні обмеження повноважень представника ПАТ «Укртатнафта». Суд не зобов`язаний був встановлювати жодних додаткових ознак недобросовісності чи відсутності наміру виконати правочин, оскільки головною підставою для визнання угоди недійсною є порушення вимог щодо повноважень підписанта.

Відповідач не навів достатніх доказів, які б спростовували позицію позивача. Обсяг доказів, поданих позивачем, свідчить про те, що правочин був укладений з порушенням встановлених обмежень, без наступного схвалення угоди відповідним органом. Враховуючи, що це є основним аспектом справи, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права для визнання угоди недійсною.

Таким чином, всі доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки суд першої інстанції правильно застосував як матеріальне, так і процесуальне право, а також належно оцінив усі обставини справи. Тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.

Клопотання ТОВ «Барвінок-Інвест» про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи № 904/2465/21 колегія суддів протокольно відхилила, оскільки обставини даної справи дозволяють суду вирішити спір по суті, а інших обставин, які б могли суттєво вплинути на вирішення даної справи, судом не виявлено.

Клопотання відповідача від 05.03.2025 про витребування додаткових доказів подане з порушенням визначеного судом строку на його подання, а тому протокольно відхилено судом.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок-Інвест» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2024 у справі № 908/206/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінок-Інвест».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.03.2025.

Головуючий суддяЮ.Б. Парусніков

Судді:А.Є. Чередко

О.Г. Іванов