Постанова

від 12.03.2025 по справі 908/3261/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2025 року м. Дніпро Справа № 908/3261/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Скородумова Л.В.

представники сторін:

від позивача: Петрова Л.І.

від відповідача: Машьянов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в режимі відеоконференції апеляційну скаргу

Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви

на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 р.

( суддя Зінченко Н.Г, м. Запоріжжя, повний текст рішення складено15.03.2024 р.)

у справі

за позовом

Комунального підприємства

"Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7"

до

Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви

про розірвання договору та зобов`язання звільнити об`єкт

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви про розірвання договору позички б/н від 18.07.2008 р. та зобов`язання звільнити об`єкт незавершеного будівництва «Історики-культурний комплекс « 700-літній Запорізький Дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

Заявлені Позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на приписи ст. ст. 525, 526, 629, 651, 653 ЦК України, ст. 193 ГК України, положення Закону України Про оренду державного та комунального майна. Мотивуючи заявлені вимоги Позивач зазначає, що 18.07.2008 р. між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради та Запорізькою Єпархією Української Православної Церкви укладено договір позички об`єкта, за умовами якого на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.07.2008 р. № 292 Позичкодавець передав Відповідачу в позичку об`єкт незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14. Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що Користувач зобов`язується провести будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14 в установленому чинним законодавством порядку згідно з узгодженою проектною документацією ( ШИФР : 6398.01-00). Договір укладався на строк 10 років, до 17.07.2018 р.. Відповідними додатковими угодами до договору вносились зміни. Зокрема, додатковою угодою від 26.11.2019 р. змінено предмет договору та визначено, що на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 292 від 17.07.2008 р. об`єкт незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя передано в безоплатне користування за договором позички від 18.07.2008 р. б/н Запорізькій Єпархії Української православної церкви для завершення будівельнихробіт та прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт в установленному чинним законодавством порядку з метою подальшого використання, як культової будівлі для ведення богослужінь. Цією ж додатковою угодою строк дії договору продовжено на 10 років, до 17.07.2028 р., а також внесені зміни до розділу 2 договору Права і обов`язки сторін. Додатковою угодою від 03.08.2020 р. змінено Позичкодавця на Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про оренду державного та комунальногомайна України від 03.10.2019 р. № 157-ІХ, введеного в дію з 01.02.2020 р., забороняється передача державного або комунального майна в безоплатне користування або позичку. Як зазначає Позивач, в порушення умов договору Відповідач будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб Реконструкція (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя не провів, копій документів про введення об`єкту в експлуатацію Позивачу не надав, що свідчить про порушення Відповідачем істотних умов договору. Листом від 10.10.2023 р. № 2902 Позивач звертався до Відповідача з пропозицією про розірвання договору позички від 18.07.2008 р. б/н у зв`язку із порушенням істотних умов договору. До вказаного листа Позивачем додавалися проект додаткової угоди про розірвання договору та Акт приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя. Відповідачем вказаний лист проігнорований, залишений без відповіді і задоволення.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 р. позов задоволено повністю. Розірвано договір позички б/н від 18.07.2008 р., укладений між Управлінням Запорізької Єпархії Української Православної Церкви та Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7», на передачу в позичку об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14, у місті Запоріжжя. Звільнено об`єкт незавершеного будівництва «Історико-культурний комплекс « 700-літній Запорізький дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14, у місті Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7». Стягнуто з Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» 5 368 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 р. у справі № 908/3261/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення є необгрунтованим, оскільки прийняте через неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

Скаржник наголошує на тому, що на момент судового розгляду справи Договір позички б/н від 18.07.2008 р. зберігав свою дію, і володіння та користування об`єктом незавершеного будівництва «Історики-культурний комплекс « 700-літній Запорізький Дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя з боку релігійної організації було правомірним. Оскільки дата закінчення дії договору позички ще не настала, а відносини позички подібні до відносин оренди, - є можливість застовувати до даних правовідносин за аналогією норму п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", тобто подовжити строк користування будівлею храму на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Відтак, на думку Скаржника, при прозгляді справи судом було допущене неправильне застосування норм матеріального права, а саме не було враховано норму п. 5 Постанови КМУ від 27.05.2022 р. № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2024р. витребувано з Господарського суду Запорізької області справу № 908/3261/23.

Матеріали справи № 908/3261/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 р. апеляційну скаргу залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір у встановленому порядку, розмірі 8052, 00 грн. та на належні реквізити, надати до суду докази його сплати; зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, надати відповідні докази.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 р. у справі № 908/3261/23. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.11.2024 р..

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 934/24 від 08.10.2024 р. та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 р. у справі № 908/3261/23 до свого провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.03.2025 р..

Від представника Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" до суду надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Визначити суд відповідальний за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання - Господарський суд Запорізької області.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2025 р., судове засідання у справі № 908/3261/23 ухвалено провести в режимі відеоконференції 12.03.2025 р., зал засідань № 511.. Забезпечити проведення відеоконференції за участю представника Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 з Центральним апеляційним господарським судом доручено Господарському суду Запорізької області.

Від представника Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви надійшла заява про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.03.2025 р., судове засідання у справі № 908/3261/23, призначене на 12.03.2025р. о 15:20 год., вирішено провести з представником Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви, в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду (зал судового засідання №511) в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в підсистемі відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

У судовому засіданні 12.03.2025 р., проведеному в режимі відеоконференції, була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

18.07.2008 р. між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради (Позичкодавець ) та Запорізькою Єпархією Української православної церкви ( Користувач) укладено Договір позички № б/н, відповідно до п. 1.1 якого згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 17.07.2008 р. № 292 Позичкодавець передає Користувачу в позичку об`єкт незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14 ( предмет позички ), вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 924 676,00 грн., на строк, що обумовлений Договором. Предмет позички за цим Договором передається Користувачу для завершення будівельних, оздоблювальних робіт та здійснення заходів щодо прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту в установленому чинним законодавством порядку з метою подальшого використання як культової будівлі для ведення богослужінь ( п. 1.2 Договору ).

Розділ 2 договору передбачає зобов`язання Користувача.

Так, згідно з п. 2.1.2 Користувач зобов`язується провести будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14 в установленому чинним законодавством порядку згідно з узгодженою проектною документацією ( ШИФР:6398.01-00 ).

П. 2.1.6. договору передбачає обов`язок Користувача після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкту в установленому чинним законодавством порядку своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонти каплиці та утримувати її в належному технічному стані. Капітальний ремонт виконується по узгодженню з Позикодавцем.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що Позичкодавець зобов`язується надати в позичку каплицю протягом двох календарних днів з моменту підписання цього Договору. Предмет позички вважається переданим Позичкодавцем Користувачу з моменту підписання акту приймання-передачі предмету позички уповноваженими представниками сторін і скріплення цього акту їх печатками.

Відповідно до п. 2.4.1. договору Позикодавець має право вимагати розірвання договору і повернення позички у разі, якщо: у зв`язку із непередбаченими обставинами коли річ стала потрібною самому; користування предметом позички не відповідає її призначенню та умовам договору; предмет позички передано у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю, вона може бути знищена або пошкоджена.

За змістом пунктів 5.1, 5.2 Договору Користувач зобов`язується протягом двох календарних днів з моменту закінчення або розірвання Договору повернути Позичкодавцю предмет позички в такому самому стані, в якому вона перебувала на момент її передачі Користувачу. Позичка вважається поверненою Позичкодавцю Користувачем з моменту підписання акту приймання-передачі позички уповноваженими представниками сторін та скріплення цього акту їх печатками.

В п. 4.1 Договору сторонами визначено, що цей Договір укладено з 17.07.2008 р. по 17.07.2018 р. строком на 10 років. Моментом обчислення строку Договору є день передачі каплиці за актом приймання передачі.

Матеріали справи містять Акт прийому-передачі від 18.07.2008 р., відповідно до якого Управління комунальної власності Запорізької міської ради передало, а Запорізька Єпархія Української православної церкви прийняла за Договором позички об`єкт незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14 в м. Запоріжжя, вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою ( залишковою вартістю ) 924 676,00 грн.

Додатковою угодою від 31.12.2011 р. до Договору позички б/н від 18.07.2008 р. сторони дійшли згоди замінити сторону в Договорі, а саме - замінити Позичкодавця з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

26.11.2019 р. Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Запорізька Єпархія Української православної церкви уклали Додаткову угоду до Договору позички б/н від 18.07.2008 р. про таке:

П. 1 Додаткової угоди - на виконання рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 292 від 17.07.2008 р. об`єкт незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя передано в безоплатне користування за Договором позички від 18.07.2008 р. б/н Запорізькій Єпархії Української православної церкви для завершення будівельних робіт та прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт в установленому чинним законодавством порядку з метою подальшого використання, як культової будівлі для ведення богослужінь. Цією ж Додатковою угодою строк дії Договору продовжено на 10 років, до 17.07.2028 р., а також внесені зміни до розділу 2 Договору Права і обов`язки сторін.

П. 3 Додаткової угоди відповідно до пунктів 2.1.3., 2.1.6., та 2.1.10. Користувач зобов`язується прийняти в експлуатацію завершеного будівництвом об`єкт, здійснювати капітальний і поточні ремонти по узгодженню з Позикодавцем, утримувати об`єкт в належному технічному стані та нести витрати з підтримання його в належному стані.

Як зазначено в п. 5 Додаткової угоди від 26.11.2019 р. до Договору позички б/н від 18.07.2008 р. дія цієї додаткової угоди відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України розповсюджується на правовідносини, які виникли до її укладення, а саме: з 17.07.2018 р..

Додатковою угодою від 03.08.2020 р. до Договору позички б/н від 18.07.2008 р. сторони змінили Позичкодавця майна за Договором, а саме - на Комунальне підприємство Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 ( Позивача у справі ).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2023 р. Позивачем на адресу Відповідача був направлений лист вих. № 2902 від 10.10.2023 р., яким Позивач зазначив, що відповідно до Конституції України, Законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про свободу совісті та релігійні організації з метою унеможливлення діяльності в місті Запоріжжі релігійних організацій, керівний центр ( управління ) яких знаходиться за межами України, зменшення інформаційно-психологічного впливу країни-агресора на українське суспільство, забезпечення духовної незалежності, Запорізькою міською радою прийнято рішення від 12.07.2023 р. № Про припинення взаємовідносин Запорізької міської територіальної громади із релігійними організаціями Української православної церкви московського патріархату. У зв`язку із цим Позивач звернувся до Відповідача з пропозицією про розірвання Договору позички від 18.07.2008 р. б/н.

До вказаного листа вих. № 2902 від 10.10.2023 р. Позивачем додавалися проект додаткової угоди про розірвання Договору та Акт приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб Реконструкція (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя.

Посилаючись на істотне порушення умов договору позички б/н від 18.07.2008 р. не проведення Відповідачем в порушення умов договору будівельних, оздоблювальних робіт об`єкту незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя та не надання копій документів про введення об`єкту в експлуатацію, Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви про розірвання договору позички б/н від 18.07.2008 р. та зобов`язання звільнити об`єкт незавершеного будівництва «Історики-культурний комплекс « 700-літній Запорізький Дуб Реконструкція» (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7».

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

Рішення суду про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що порушення Відповідачем умов Договору позички б/н від 18.07.2008 р. є доведеним ( Відповідач будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва не провів, копій документів про введення об`єкту в експлуатацію Позивачу не надав). Безпідставне невиконання Відповідачем наведених умов Договору очевидно є істотним порушенням та підставою для розірвання такого Договору в судовому порядку. За таких обставин, вимога про звільнення об`єкту незавершеного будівництва також підлягає задоволенню.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7 до Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви про розірвання Договору позички б/н від 18.07.2008 р. та зобов`язання Відповідача звільнити об`єкт незавершеного будівництва Історики-культурний комплекс 700-літній Запорізький Дуб Реконструкція (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя шляхом виселення Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви на користь Комунального підприємства Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що в порушення умов Договору позички б/н від 18.07.2008 р. Відповідач будівельні, оздоблювальні роботи об`єкту незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб Реконструкція (каплиця) по вул. Тараса Бульби, 14 у м. Запоріжжя не провів, копій документів про введення об`єкту в експлуатацію Позивачу не надав, що свідчить про порушення Відповідачем істотних умов Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві ) річ для користування протягом встановленого строку.

Ч 3 ст. 827 ЦК України передбачено, що до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Водночас, глава 58 ЦК України регулює правовідносини, пов`язані з наймом ( орендою).

Відтак, до Договору позички б/н від 18.07.2008 підлягають застосуванню положення глави 58 ЦК України, а також інших законодавчих актів, якими регулюються питання оренди комунального майна - Господарського кодексу України, Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Договір позички б/н від 18.07.2008 р. укладено щодо нерухомого майна, що знаходиться в комунальній власності. Отже, відносини щодо оренди цього майна регулюються, крім того, нормами Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частин 1, 2 ст. 598 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до частини 2 ст. 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

У справі, що розглядається, між сторонами виникли орендні відносини. Особливості припинення договору оренди визначені у ст. 291 ГК України, у частині першій якої зазначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно з частиною 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, розірвання договору в односторонньому порядку ( розірвання договору на вимогу однієї із сторін ) - це можливість однієї зі сторін припинити дію договору в разі порушення іншою стороною договору та в інших випадках, встановлених договором або законом. Заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді.

При цьому за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку ( у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору ).

Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту ст. 652 ЦК України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Аналіз наведеної норми вказує на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Ухвалюючи в цій справі рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що Позивачем було доведено порушення Відповідачем умов Договору позички в частині не проведення будівельних, оздоблювальних робіт об`єкту незавершеного будівництва та не надання копій документів про введення об`єкту в експлуатацію, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.

Проте, суд попередньої інстанції, зосередившись виключно на доводах Позивача припустилися помилкового тлумачення змісту цих умов, не звернув уваги на відсутність наявності одночасно чотирьох умов, передбачених у частині 2 ст. 652 ЦК України, як обов`язкових для розірвання договору, у зв`язку з чим неправильно застосував приписи цієї норми матеріального права.

При цьому, відповідно до закріпленого у статтях 2, 13, 74 ГПК України принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( частина 1 ст. 73 ГПК України ).

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, у ст. 79 ГПК України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.

Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 908/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17 ( на які посилається Відповідач у касаційній скарзі ), мають загальний характер і підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

Водночас, Верховний Суд неодноразово наголошував ( зокрема, в постанові від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, та постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц), що концепція негативного доказу сама по собі порушує принцип змагальності, оскільки допускає можливість вважати доведеним твердження Позивача через відсутність спростування цього твердження відповідачем.

Звертаючись до господарського суду з позовом у цій справі, Позивач, зокрема, заявив вимогу про розірвання Договору з підстав неналежного виконання Відповідачем своїх зобов`язань з проведення будівельних, оздоблювальних робіт об`єкту незавершеного будівництва та не надання останнім Позикодавцеві копій документів про введення об`єкту в експлуатацію.

При цьому, відповідно до п. 2.4.1. договору Позикодавець має право вимагати розірвання договору і повернення позички у разі, якщо: у зв`язку із непередбаченими обставинами коли річ стала потрібною самому; користування предметом позички не відповідає її призначенню та умовам договору; предмет позички передано у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю, вона може бути знищена або пошкоджена.

Тобто, зазначені Позивачем в позові підстави для розірвання договору не є такими за умовами самого договору.

Крім того, умовами договору не встановлені строки виконання Користувачем зобов`язань з проведення будівельних, оздоблювальних робіт об`єкту незавершеного будівництва та надання Позикодавцеві копій документів про введення об`єкту в експлуатацію.

При цьому, враховуючи, що предметом позички є незавершене будівництво, Позивачем не доведене, а матеріали справи не містять доказів передачі Користувачеві узгодженою проектною документацією ( ШИФР:6398.01-00 ) щодо об`єкту незавершеного будівництва Історико-культурний комплекс 700-літній Запорізький дуб. Реконструкція ( каплиця ) по вул. Тараса Бульби, 14.

Зазначена документація є необхідною для завершене будівництва та складовою переліку документів необхідних для введення об`єкту в експлуатацію.

Отже, позовні вимоги є недоведеними в розумінні положень статей 76-79 ГПК України.

З огляду на таке суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок господарського суду попередньої інстанції про наявність підстав для розірвання договору та повернення орендованого майна, адже він не ґрунтується на належному встановленні обставин порушення умов договору зі сторони Відповідача.

Разом з тим апеляційний суд вважає передчасними доводи Позивача щодо наявності підстав для розірвання Договору також через те, що вони не ґрунтуються на належному підтвердженні обставин істотного порушення Відповідачем умов Договору з урахуванням положень, зокрема, ст. 762 ЦК України.

Так, за змістом оскаржуваного судового рішення, відповідні висновки господарського суду засновані на тому, що Позивач при зверненні з позовом послався на не виконання Відповідачем наведених умов Договору. При цьому в рішенні суду не зазначено, якими доказами Позивач підтвердив наявність вказаних обставин. Тобто, обмежившись зазначенням про неспростування Відповідачем таких обставин, господарський суд по суті помилково застосував концепцію негативного доказу.

Суд попередньої інстанції зазначеного не врахував, відповідно, неправильно застосував положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини, до встановлених ним же обставин справи, а отже висновок господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову є помилковим і суперечить наведеному, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.

На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про відмову у задоволені позову.

Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в позові відмовлено.

10. Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2024 р. у справі № 908/3261/23 - скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 7" на користь Управління Запорізької Єпархії Української Православної Церкви 8 052,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.

Видачу відповного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.03.2025 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін