Постанова

від 06.03.2025 по справі 908/2917/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2917/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є,

секретар судового засідання: Чірцов А.А.

представники сторін:

від позивача: Букін С.М.;

прокурор Дніпровської обласної прокуратури Карюк Д.О.

інші представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 року у справі №908/2917/24 (суддя Ярешко О.В.)

позивач: Запорізька міська рада (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69105)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРНЕЛ» (вул. Володимира Антоновича, буд. 6, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49006)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» (вул. Донецьке шосе, буд. 110, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49125)

про визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна, скасування державної реєстрації права власності,-

ВСТАНОВИВ:

05.11.2024 року до господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № 53-2692-24 від 04.11.2024 року) Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах: Запорізької міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРНЕЛ», відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» про:

- визнання недійсним Акту приймання-передачі нерухомого майна від 09.08.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 2014, 2015, на підставі якого було здійснено перехід права власності на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, будинок 6а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 641976812101, номер відомостей про речове право: 51301941) від Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРНЕЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС»;

-визнання недійсним Акту приймання-передачі нерухомого майна від 27.07.2023, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 660, 661, на підставі якого було здійснено перехід права власності від Товариства з обмеженою відповідальністю «БОРНЕЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» на об`єкт нерухомого майна:

- нежитлове приміщення магазину № 23 «Ясень», що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосе, будинок 110 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 641388312101, номер відомостей про речове право: 51171120);

- скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосе, будинок 110 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2912173112020, номер відомостей про речове право: 54458669), проведеної на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. (індексний номер рішення 72459807);

- скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, магазин № 23 «Ясень», розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосе, будинок 110 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2912167912020, номер відомостей про речове право: 54458523), проведеної на підставі рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. (індексний номер рішення 72459595).

Позов обгрунтовано фраудаторністю правочинів - оспорюваних Актів приймання-передачі нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 року у справі № 908/2917/24 заяву (вих. № 53-2692-24 від 04.11.2024 року) Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя про забезпечення позову в справі № 908/2917/24 задоволено.

З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/2917/24 законної сили:

- накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, Хортицьке шосе, буд. 6а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 641976812101), який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 45167601);

- накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 110 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2912173112020), який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 45167601);

- накладено арешт на об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, магазин № 23 «Ясень», яке розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд. 110 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2912167912020), який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві власності належить ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» (ідентифікаційний код юридичної особи 45167601).

Ухвала мотивована наявністю підстав для забезпечення позову.

Не погодившись з ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу як прийняту з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вважає, що висновок суду про те, що застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження прав ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» чи третіх осіб, не відповідає співмірності із заявленими позивачем вимогами та адекватності відповідно до вимог, на забезпечення яких він вживається.

Скаржник зазначає, що суд мав пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, прокурор мав належним чином довести наявність обставин, які б свідчили про намір відповідача ухилитися від виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог.

За твердженням апелянта «позивач звертається до суду з вимогою про блокування всієї діяльності товариства», вказана ухвала постановлена з порушенням ст. 41 Конституції України, а застосування судом заходу забезпечення у вигляді арешту об`єктів нерухомого майна повністю зупиняє господарську діяльність товариства.

При цьому скаржник посилається на висновки Верховного Суду в аналогічних справах щодо застосування інших можливих заходів забезпечення позову, які зможуть забезпечити збереження майна, проте не просить застосувати такі заходи та не зазначає реквізитів конкретних справ у подібних правовідносинах.

Вказує, що основним видом діяльності ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код за КВЕД 68.20).

Застосування судом заходу забезпечення позову у вигляді арешту об`єктів нерухомого майна ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» повністю зупиняє його господарську діяльність, що в свою чергу потягне за собою неотримання доходу від підприємницької діяльності та неможливість виплати заробітної плати та податків.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 здійснено автоматизований розподіл справи між суддями та визначено для розгляду даної справи колегію суддів у складі: доповідач суддя Верхогляд Т.А., судді Чередко А.Є., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2025 року відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 06.03.2025 року на 16:30 год.

В судове засідання представники відповідачів не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

06.03.2025 року судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши надані матеріали оскарження ухвали, заслухавши присутніх учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що прокурор обґрунтовував заяву про забезпечення позову тим, що ТОВ «БОРНЕЛ», маючи наявне зобов`язання перед Запорізькою міською радою щодо відшкодування доходів від безпідставно набутого майна, внаслідок користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:06:006:0077 без відповідної правової підстави, що встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі № 908/3060/23, яке набрало законної сили 22.05.2024, яким стягнуто з ТОВ «БОРНЕЛ» на користь Запорізької міської ради дохід, отриманий від безпідставно набутого майна у розмірі 859379,72 грн., вчинило цілеспрямовані недобросовісні дії щодо відчуження належного йому майна заснованій ним підконтрольній юридичній особі - ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС».

Майно було передано як внесок до статутного капіталу з метою створення штучної неплатоспроможності та, як наслідок, унеможливлення виконання зобов`язання, що в подальшому призвело до неможливості примусового виконання судового рішення, ухваленого за позовом прокурора.

У заяві про забезпечення детально обґрунтована неправомірність і недобросовісність дій відповідачів.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно зі статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених ст. 136 ГПК України, а саме:

-якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;

-якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, ст. 136 ГПК України підстави для забезпечення позову не обмежує лише утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду, а доповнює такими підставами як ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Предметом позову прокурора у даній справі є немайнова вимога про визнання недійсними правочинів, скасування державної реєстрації прав.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства, без додаткових (повторних) звернень да суду.

З приводу вжиття заходів забезпечення позову у спорах з немайновими вимогами Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначив, що у разі звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібні правові позиції також викладені у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 902/1264/20, від 13.08.2021 № 924/790/18, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 25.02.2020 у справі № 924/789/18.

Обґрунтовуючи позов та заяву про забезпечення позову прокурор зазначив, що відповідачем-1, з метою уникнення погашення підтвердженої судовим рішенням заборгованості перед позивачем, були вчинені дії, що призвели до вибуття з його власності нерухомого майна, за рахунок якого можливо погашення заборгованості. Судове рішення, що набрало законної сили, до теперішнього часу є невиконаним.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що можливість відповідача-2 у будь-який момент розпорядитися належним йому нерухомим майном є беззаперечною, а тому в майбутньому це може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 викладена правова позиція, що вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004).

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Судом першої інстанції встановлено, що наданими прокурором доказами підтверджується, що у відповідача-1, як боржника перед позивачем, відсутнє нерухоме чи інше майно, на яке можливо звернути стягнення. Згідно Інформації про виконавче провадження від 02.11.2024 року, на арештованих рахунках ТОВ «БОРНЕЛ» відсутні кошти.

Згідно відповідей №№ 888121, 888221, 888156 від 06.11.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих на запит суду, ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» на праві власності належить нерухоме майно з реєстраційними номерами: 641976812101, 2912167912020, 2912173112020, на які прокурор просить накласти арешт.

При цьому, відповідно інформаційної довідки від 02.11.2024 року № 402022694 щодо нерухомого майна з реєстраційним номером: 641388312101, яке було передано відповідачу-2 за оспорюваним актом приймання-передачі від 27.07.2023 року, вказане майно було поділено відповідачем-2 на два об`єкти нерухомого майна, на які прокурор просить накласти арешт.

Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що можливе розпорядження відповідачем-2 під час судового розгляду цієї справи нерухомим майном істотно ускладнить чи навіть унеможливить ефективний захист та поновлення порушених інтересів позивача в рамках цього позовного провадження та призведе до необхідності звертатися з новим позовом.

У випадку арешту належного відповідачу-2 нерухомого майна, це майно залишається у власності відповідача-2, а застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт, не призведе до невиправданого обмеження прав ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» чи третіх осіб, оскільки нерухоме майно залишається у володінні та користуванні відповідача-2, а можливість розпоряджатися обмежується лише на певний час.

Щодо доводів апелянта з приводу підстав для скасування судового рішення через відсутність доказів наміру відчуження майна, колегія звертає увагу на наступне:.

У силу ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному ст. ст. 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Як вже зазначалося, предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсними правочинів та скасування реєстрації права власності. Разом з цим, об`єкт правовідносин, з яких виник спір (предмет правочинів), становить нерухоме майно, відчужене за оспорюваним правочином.

При цьому, правовим наслідком недійсності правочину є реституція - повернення сторін у первісний стан, який існував до його укладення, зокрема, повернення переданого на виконання недійсного правочину майна.

Підставами звернення прокурора до суду з позовом про визнання недійсним правочинів (актів приймання-передачі нерухомого майна) стало те, що ТОВ «БОРНЕЛ», маючи зобов`язання щодо внесення передбачених законом платежів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:06:006:0077, на якій розташоване належне йому нерухоме майно, позбулось двох об`єктів нерухомого майна на користь заснованого ним підприємства - ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС», що призвело до неможливості виконати зобов`язання перед територіальною громадою міста Запоріжжя та у подальшому рішення суду.

Такими діями ТОВ «БОРНЕЛ» штучно введено в стан неплатоспроможності та унеможливлено виконання рішення суду.

Як наслідок, рішення господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі № 908/3060/23, яким задоволено позов прокурора та стягнуто з ТОВ «БОРНЕЛ» кошти у розмірі 859379,72 грн, залишається невиконаним.

Отже, прокурор, послідовно продовжуючи захищати державні інтереси, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах Запорізької міської ради до ТОВ «БОРНЕЛ», ТОВ «ПЛЕЙС ІНВЕСТМЕНТС» про визнання недійсними правочинів щодо відчуження нерухомого майна як таких, що мають ознаки фраудаторності, та скасування реєстрації права власності.

При цьому, метою звернення прокурора з позовом про визнання недійсними правочинів є приведення сторін на підставі ст. 216 ЦК України у попередній стан, який існував до вчинення оспорюваних правочинів, зокрема, повернення переданого за актами прийому-передачі нерухомого майна його попередньому власнику - ТОВ «БОРНЕЛ».

У такому випадку, майнові вимоги Запорізької міської ради, підтверджені рішенням господарського суду Запорізької області від 06.02.2024 у справі№ 908/3060/23, яке наразі перебуває на примусовому виконанні, можуть бути задоволені за рахунок нерухомого майна, що було предметом оскаржуваних правочинів, шляхом його примусової реалізації в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Натомість, у випадку вчинення відповідачами подальших дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна третім особам, навіть у разі задоволення судом даного позову, захист інтересів позивача не буде ефективним, а поновлення його порушених прав стане неможливим без додаткового звернення до суду.

Ймовірність вчинення таких дій підтверджується попередніми діями відповідачів при укладанні оспорюваних правочинів та подальшому поділі об`єкту нерухомого майна.

З урахуванням попередньої цілеспрямованої поведінки відповідачів, їхньої пов`язаності, існують реальні, цілком обґрунтовані припущення про можливість подальших протиправних дій, спрямованих на відчуження майна та унеможливлення виконання як рішення в даній справі(№908/2917/24), так і рішення у справі № 908/3060/23 про стягнення коштів з ТОВ «БОРНЕЛ».

Усі наведені вище обставини та мотиви, підтверджені належними та допустимими доказами, викладені прокурором в заяві про вжиття заходів забезпечення позову.

Вказаним обставинам та доказам судом першої інстанції надано належну оцінку, внаслідок чого постановлено законне обґрунтоване рішення про задоволення вимог заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність вжитих судом заходів забезпечення, порушення права власності скаржника та перешкоджання його господарській діяльності, ці доводи також колегія суддів визнає необгрунтованими.

Звернення прокурора із даним позовом по суті є продовженням реалізації представницької функції з метою виконання рішення у справі № 908/3060/23.

Отже, вирішення питання про наявність підстав про забезпечення даного позову неможливе без урахування подій, які передували його пред`явленню та безпосередньо стали підставою для звернення прокурора до суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За таких обставин, вжиття заходів до забезпечення позову - це реальна гарантія виконання судового рішення та задоволення законних вимог позивача, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі.

У даному випадку, враховуючи обставини справи, наявна реальна загроза ефективному захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову. При цьому, обрані прокурором заходи до забезпечення позову не містяться в переліку заборонених заходів забезпечення позову, визначених ч. 5 ст. 137 ГПК України.

Обраний прокурором захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, яке є об`єктом спірних правочинів, до вирішення судом спору по суті, з урахуванням попередньої поведінки відповідачів, є співмірними із предметом спору щодо визнання правочинів недійсними.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2024 року у справі № 908/1291/24 зазначив, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, від 11.12.2023 у справі № 922/3528/23, від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

Отже, вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідачів, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не позбавляють останніх їх конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатись господарською діяльністю як такою взагалі, у той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Разом із цим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 року у справі № 754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно (грошові кошти) лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала господарського суду Запорізької області постановлена з дотриманням вимог процесуального та матеріального права, висновки суду відповідають обставинам справи. Натомість доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах, суперечать фактичним обставинами справи.

За викладеного, апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.11.2024 року у справі № 908/2917/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17.03.2025 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко