Рішення від 17.03.2025 по справі 910/15982/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2025Справа № 910/15982/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (пл. Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентер Сервіс Груп» (пл. Спортивна, 1А, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 42029949)

про стягнення 71 706, 68 грн

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі за текстом - КП «Київтеплоенерго», Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентер Сервіс Груп» (далі за текстом - ТОВ «Ентер Сервіс Груп», Відповідач) про стягнення 41 576, 78 грн авансу сплаченого на виконання умов договору про надання послуг № 3418/КТМ-23-24 від 26.02.2024, нарахованої пені - 25 361, 84 грн, штрафу - 692, 95 грн, 3 % річних - 644, 10 грн, інфляційних втрат - 3 431, 01 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач вказує, що ним на виконання умов Договору сплачено аванс в розмірі 41 576, 78 грн, однак послуги за Договором Відповідачем у строк до 13.12.2024 не надано, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій та 3 % річних, інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України .

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 позовну заяву КП «Київтеплоенерго» залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

06.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд вказує, що ухвала суду від 13.01.2025 надсилалася Відповідачу поштовим повідомленням № 0610223278178, однак конверт повернувся на адресу суду неврученим із зазначенням причин: «За закінченням терміну зберігання».

Приписами статті 10 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» закріплено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) закріплено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За приписами частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 910/15982/24 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

26.02.2024 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) укладено договір надання послуг № 3418/КТМ-23-24, відповідно до пункту 1.1 умов якого Виконавець зобов`язується надати на свій ризик та своїми силами послуги згідно ДК 021:2015:45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (Поточний ремонт покрівлі та фасаду будівлі ЦТП за адресою: бул. Вернадського, 85 в РТМ «Нивки» СП «Київські теплові мережі» КП «Київтеплоенерго», а Замовник - прийняти і оплатити якісно надані послуги відповідно до умов цього Договору.

Строк надання послуг: протягом 30 календарних днів з дати, зазначеної Заявником в Заявці, направленій Виконавцю але не пізніше 29.11.2024. Заявка надається шляхом надсилання листа з електронної пошти Замовника на електронну пошту Виконавця, вказану у розділі XIV Договору. Виконавець надсилає на електронну пошту Замовника вказану в Заявці, скановану копію листа про отримання заявки та підтвердження початку надання послуг з зазначеної в ній даті (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору Замовник впродовж 10 календарних днів від дати надсилання Виконавцю заявки на надання послуг виплачує Виконавцю попередню оплату у розмірі 30 % від ціни Договору, що складає 41 576, 78 грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 7.2 Договору, за прострочення зобов`язання Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1% від загальної ціни Договору за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,5% від загальної ціни Договору, а у разі здійснення попередньої оплати та / або виникнення переплати Виконавець крім сплати штрафу та пені повертає на вимогу Замовника всі кошти отримані від Замовника за ненадані або неналежно надані послуги з урахуванням індексу інфляції.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2024 Позивачем на користь Відповідача сплачено 41576, 78 грн у якості попередньої оплати за Договором.

07.05.2024 Позивач направив Відповідачу заявку на надання послуг на електронну пошту director.enter.price.groups@gmail.com, згідно з якою Відповідач мав надати послуги з 13.05.2024 до 11.06.2024.

Позивачем у позовній заяві кінцева дата надання послуг визначена - 12.06.2024.

Згідно доводів Позивача, у встановлені Договором строки Відповідач послуги не надав, використання авансу не підтвердив і аванс не повернув, чим порушив умови вищевказаних пунктів Договору і положень чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензією від 09.08.2024 № 7/22.6/3465 про необхідність повернення попередньої оплати та сплатити нараховані штрафні санкції, яку Відповідачем проігноровано.

Оскільки станом на дату звернення до суду з позовом Відповідачем не повернуто суму авансу та не виконано умови Договору Позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій за порушення строків надання послуг, неповернення суми авансу, а також нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд вказує, що матеріали справи не містять заперечень Відповідача по суті заявлених вимог, а також відсутність докази виконання Договору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Суд зазначає, що правова природа договору визначається з огляду на його зміст (а не назву договору). З`ясовуючи зміст правовідносин сторін договору, суди мають виходити з умов договору, його буквального та логічного змісту, з намірів сторін саме того договору, з приводу якого виник спір, а також із того, що сторони правовідносин мають діяти добросовісно.

Для кваліфікації послуги головним є предметний критерій: предметом договору про надання послуг є процес надання послуги, що не передбачає досягнення матеріалізованого результату, але не виключає можливість його наявності. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об`єктом цивільних прав, через що відповідний результат не є обігоздатним сам собою.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.07.2022 у справі № 910/1801/21.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду, оскільки результати його виконання є матеріалізований - виконані будівельні роботи.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено судом вище, умовами Договору передбачено здійснення попередньої оплати у розмірі 30 % від ціни Договору - 41 576,78 грн, яка сплачена Позивачем 03.05.2024.

Суд вважає необхідним зазначити, що критично сприймає здійснення Позивачем часткової оплати до моменту направлення Відповідачу заявки та без отримання відповіді від Виконавця про готовність виконання робіт.

Зазначене свідчить про недотримання Позивачем визначеної Договором черговості згідно пункту 4.1. та виконання умов Договору на власний розсуд.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Станом на дату вирішення даного спору докази виконання робіт за Договором в матеріалах справи відсутні, а попередня оплата Відповідачем не повернута.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Суд, проаналізувавши вказані вище норми зазначає, що частиною 2 статті 849 ЦК України не передбачено права замовника на повернення сплачених коштів у якості попередньої оплати за договором підряду у випадку не виконання робіт, а передбачено саме право замовника відмовитися від договору та вимагати від виконавця відшкодування збитків.

Крім того, станом на дату звернення до суду з даним позовом Договір відповідно до пункту 12.1 був чинним.

Пунктом 6.2.1 Договору закріплено право Замовника достроково розірвати договорів у разі невиконання зобов`язань Виконавцем у письмові формі повідомивши про це його.

При цьому суд звертає увагу, що згідно пункту 4.5 Договору сторонами погоджено, що Виконавець зобов`язується без додаткового повідомлення повернути Замовнику грошові кошти отримані на підставі пункту 4.1 Договору у разі дострокового розірвання Договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, суд вказує, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо у договорі та можуть бути узалежнені від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Підстави для реалізації Замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 Цивільного кодексу України.

Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої: - замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті); - якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті); - якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті); - замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Устатті 849 Цивільного кодексу України передбачено три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду, а саме: - підрядник несвоєчасно розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина 2); - очевидність для замовника невиконання роботи належним чином та невиконання підрядником у визначений замовником строк вимоги про усунення недоліків (частина 3); - відмова замовника від договору до закінчення робіт з виплатою підрядникові плати за виконану частину робіт та відшкодуванням збитків, завданих розірванням договору (частина 4).

Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16.

Договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі є бути: чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, які правові підстави існують для неповернення підрядником замовнику частини авансу, що перевищує вартість виконаних ним за договором робіт.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Водночас, як встановлено судом вище, в матеріалах справи відсутні докази відмови чи то розірвання з ініціативи Позивача від Договору, яка не є безумовною, що в свою чергу виключає можливість стягнення сплачених за цим Договором коштів з Відповідача як це передбачається частиною 2 статті 849 ЦК України, що фактично виключає можливість задоволення позову в частині суми 41 576, 78 грн авансу.

З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для встановлення прострочення виконання грошового зобов`язання Відповідачем на вказану суму, що свідчить про безпідставність здійснених Позивачем нарахувань 3 % річних та інфляційних втрат.

Що стосується правового характеру заявленої Позивачем до стягнення суми 210 525, 28 грн, суд зазначає, що враховуючи положення частини 2 статті 849 ЦК України, кошти сплачені Позивачем (у тому числі у якості авансу) на виконання договору підряду можуть стягуватися з Підрядника на користь Замовника у якості збитків або ж на підставі статті 1212 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Дана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

Водночас, враховуючи відсутність доказів виконання Відповідачем робіт у строк до 12.06.2024 нарахування Позивачем пені та штрафу на підставі пункту 7.2 Договору є правомірним оскільки Відповідачем допущено порушення господарського зобов`язання.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до чсатини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу та пені, суд зазначає, що в цій частині розрахунок є вірним, а вимоги на суму 26 054, 78 грн є обґрунтованими.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлені судом обставини на підставі наданих Позивачем доказів, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення з Відповідача суми сплаченого авансу, оскільки останні сплачено в межах виконання умов Договору підряду, відмову від виконання якого Позивачем до матеріалів справи не надано, що відповідно виключає можливість повернення вказаної суми, натомість Позивачем доведено порушення виконання Відповідачем зобов`язань за Договором, що свідчить про обґрунтованість нарахування Позивачем штрафних санкцій в цій частині у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентер Сервіс Груп» (пл. Спортивна, 1А, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 42029949) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (пл. Івана Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) пеню - 25 361 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят одна) грн 84 коп, штраф - 692 (шістсот дев`яносто дві) грн 95 коп та судовий збір - 1 100 (одна тисяча сто) грн 23 коп.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 17.03.2025

Суддя Антон ПУКАС