Рішення від 26.02.2025 по справі 910/16845/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2025Справа № 910/16845/23 (910/14438/24)За позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний номер 23697280)

до 1) Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, ідентифікаційний номер 01554255);

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 709, ідентифікаційний номер 40911449)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЛ-Інвест" (87516, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Волгодонська,1, ідентифікаційний номер 34662385)

про визнання недійсним договору

в межах справи №910/16845/23

За заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний номер 23697280)

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, ідентифікаційний номер 01554255)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники учасників:

від позивача - Хромеєв Д.С.,

від відповідача-1 - не з`явилися,

від відповідача-2 - Овсій Д.Ю.,

від третьої особи - не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/638/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Бонус" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко".

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/16845/23 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг".

22.11.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до 1) Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" ; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" про визнання недійсним Договору поруки №17.08.23/П від 17.08.2023, укладеного між ТОВ "ФКМ "Фактор Груп" та ПрАТ "Київ-Одяг".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.01.2025.

Протокольною ухвалою від 15.01.2025 підготовче засідання відкладено на 29.01.2025.

20.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2 на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.01.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/16845/23 (910/14438/24) та призначено справу до розгляду по суті на 26.02.2025.

До судового засідання 26.02.2025 з`явився представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував із підстав, наведених у відзиві на позов.

Представники відповідача-1 та третьої особи до судового засідання не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2014 між ПАТ "ТЕРРА БАНК" та ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" укладено Кредитний договір №КЛ/14/10-34.

Згідно з п. 1.3.3 кредитного договору у випадку невиконання позичальником умов, передбачених п. 4.2.21 цього договору, датою погашення кредиту є 01.03.2014.

Відповідно до виписок по особовим рахункам за період з 28.01.2014 до 24.06.2015 ПАТ "ТЕРРА БАНК" за Кредитним договором №КЛ/14/10-34, ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" надано транш на суму 130 743647,30 грн., 30.05.2014 надано транш на суму 1 104 657,54 грн., 05.06.2014 надано транш на суму 8 636 764,00 грн., 04.07.2014 надано транш на суму 6 500 000,00 грн.

29.12.2018 між ПАТ "ТЕРРА БАНК" та ТОВ "ФК "АРАГОН", як новим кредитором, укладено Договір №8 про відступлення прав вимоги, відповідно до реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами (додаток 1 до договору), до ТОВ "ФК "АРАГОН" перейшло право вимоги за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 на суму 359 710 854,15 грн.

На виконання умов договору про відступлення прав вимоги №8 ТОВ "ФК "АРАГОН" сплачено 28.12.2018 згідно з випискою по рахунку за період з 20.12.2018 до 10.01.2019 суму в розмірі 498 480,33 грн.

Надалі, 08.08.2019 між ТОВ "ФК "АРАГОН" та ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд" (Новий Кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №08/08-19, відповідно до якого до ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд" перейшло право вимоги за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 на суму 359 710 854,15 грн.

Із матеріалів справи № 910/16845/23 вбачається, що 19.05.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд" сплатило ТОВ "ФК "АРАГОН" за відступлення права вимоги 3 573 602,86 грн. згідно з випискою з АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК"; 14.09.2021 сплатило 7 800 грн. за платіжною інструкцією №2339; 21.09.2021 сплатило 2 270 грн. за платіжною інструкцією №2361; 21.09.2021 сплатило 695 грн. за платіжною інструкцією №2362; 28.09.2021 сплатило 2 270 грн. за платіжною інструкцією №2404; 05.10.2021 сплатило 10 470,68 грн. за платіжною інструкцією №2450. Відповідні дані також відображені в картці рахунку 68522 за період 01.01.2001 - 28.09.2024 від ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд" по контрагенту ТОВ "ФК "АРАГОН".

03.12.2020 між ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд" та ТОВ "ЗУБР КАПІТАЛ" укладено Договір відступлення права вимоги №03/12, на підставі якого до ТОВ «ЗУБР КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 на суму 105 000 000,00 грн.

Згідно з платіжними інструкціями №351 від 09.09.2021, №350 від 08.09.2021, №335 від 18.03.2021, №334 від 17.03.2021, №304 від 12.01.2021 та випискою з рахунку ТОВ "ЗУБР КАПІТАЛ" в АТ "МР БАНК" з 01.01.2021 по 31.12.2021, ТОВ "ЗУБР КАПІТАЛ" сплачено на користь ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд" грошові кошти у розмірі 105 000 000,00 грн. Також, дані відомості відображені ТОВ "ЗУБР КАПІТАЛ" у картці рахунку 6851 за 09.09.2020 - 20.09.2024 по контрагенту ТОВ "Фінансова компанія "Сіті Голд".

01.09.2021 між ТОВ "ЗУБР КАПІТАЛ" (клієнт) та ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" (фактор) укладено Договір про надання фінансових послуг факторингу №01/09, у пункті 1.1 якого зазначено, що Клієнт передає Фактору, а Фактор приймає і зобов`язується оплатити Клієнтові права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЛ-ІНВЕСТ" ("боржник") згідно Кредитного договору №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014 ("Основний договір"), що укладений між Публічним акціонерним товариство "ТЕРРА БАНК" (код ЄДРПОУ 24425738) та Боржником.

У пункті 1.3 договору вказано, що права, передані Фактору Клієнтом за цим Договором, становлять загальну суму боргу 64 712 384,33 грн.

До вказаного договору про надання фінансових послуг факторингу №01/09 від 01.09.2021 сторонами було складено акт прийому-передачі права вимоги від 01.09.2021 щодо передачі права вимоги за кредитним договором №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014 на суму 64 712 384,33 грн.

Згідно з випискою з рахунку ТОВ "ЗУБР КАПІТАЛ" в АТ "МР БАНК" з 01.01.2021 по 31.12.2021 та карткою рахунку 3772 за 09.09.2020 - 20.09.2024 від ТОВ "ЗУБР КАПІТАЛ" по контрагенту ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" проведено оплату ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" на користь ТОВ "ЗУБР КАПІТАЛ" у розмірі 64 065 260, 48 грн.

У подальшому, 17.08.2023 між ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" (кредитор) та ПрАТ "Київ-Одяг" (поручитель) укладено Договір поруки №17.08.23/П, відповідно до пункту 1.1. якого Поручитель зобов`язується перед Кредитором у випадку невиконання ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" ("Боржник") своїх зобов`язань за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014 ("Основний договір"), укладеним між ТОВ "ТЕРРА БАНК" (код ЄДРПОУ: 24425738), зі сплати суми в розмірі 64 712 384,33 грн., виконати зобов`язання Боржника, що виникли з Основного договору.

Відповідно до п.п.1.2, 3.1, 3.3 Договору поруки №17.08.23/П, у випадку невиконання Боржником зобов`язань, передбачених Основним договором, Поручитель несе відповідальність перед Кредитором, як солідарний боржник в однаковому обсязі з Боржником всім своїм майном, грошовими коштами, майновими правами. У випадку невиконання Боржником в установлений Основним договором строк зобов`язань, передбачених Основним договором, Кредитор зобов`язаний направити Поручителю письмове повідомлення, яким довести до відома Поручителя факт недотримання Боржником вимог Основного договору. Поручитель протягом 10-ти банківських днів, наступних за днем отримання від Кредитора передбаченого п. 3.1 даного Договору повідомлення, зобов`язується перерахувати на поточний рахунок Кредитора суму, визначену останнім у розрахунку заборгованості Боржника, в повному обсязі згідно Основного договору.

13.10.2023 у зв`язку з невиконанням ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" зобов`язань, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" направило ПрАТ "Київ-Одяг" повідомлення-вимогу №13-1.10/23 з вимогою погасити заборгованість, як поручителем, за ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 на суму 64 712 384,33 грн. Дане повідомлення 16.10.2023 вручене нарочно директору ПрАТ "Київ-Одяг", про що свідчить його підпис на такому повідомленні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23, частково зміненою постановою Верховного Суду від 10.07.2024, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Київ-Одяг"; визнано грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ПрАТ "Київ-Одяг" в розмірі 1 195 817 096,85 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.10.2024 визнано кредитором у справі № 910/16845/23 по відношенню до боржника, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Груп» з грошовими вимогами на суму 64 718 440,33 грн., з яких 6 056,00 грн. - вимоги першої черги, 64 712 384,33 грн. - вимоги четвертої черги.

Заперечуючи проти задоволення позову, ТОВ "Фінансова компанія "Фактор Груп" у відзиві на позов зауважило, що на час укладення спірного договору поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П у відповідача-2 були відсутні відомості щодо неплатоспроможності ПрАТ "Київ-Одяг". При цьому, відповідач-2 не є пов`язаною особою з ПрАТ "Київ-Одяг", та укладення між ними оспорюваного договору відповідало ринковим умовам та правовій природі договору поруки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити подану позовну заяву з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Згідно з частиною 1 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірних правочинів) правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

Відтак, положення статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2024 у справі №910/16845/23, частково зміненою постановою Верховного Суду від 10.07.2024, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Київ-Одяг"; визнано грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ПрАТ "Київ-Одяг" в розмірі 1 195 817 096,85 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Приймаючи до уваги, що оспорюваний Договір поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П укладений у межах трирічного строку до відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Київ-Одяг", до даних правовідносин підлягає застосуванню стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані.

Тому усі боржники мають добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019).

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (стаття 558 ЦК України).

Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що договір поруки може бути як оплатним, так і безоплатним.

Як встановлено судом, предметом спірного договору поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П є надання ПрАТ "Київ-Одяг" (Поручитель) поруки перед ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП» (Кредитор) у випадку невиконання ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" ("Боржник") своїх зобов`язань за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014, укладеним між ТОВ "ТЕРРА БАНК", зі сплати суми в розмірі 64 712 384,33 грн.

Відповідно до п.1.2 Договору поруки №17.08.23/П, у випадку невиконання Боржником зобов`язань, передбачених Основним договором, ПрАТ "Київ-Одяг" (Поручитель) несе відповідальність перед Кредитором (ТОВ «ФК «ФАКТОР ГРУП»), як солідарний боржник в однаковому обсязі з Боржником всім своїм майном, грошовими коштами, майновими правами.

Отже, за умовами договору поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П ПрАТ "Київ-Одяг" виступає в якості солідарного боржника із ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" щодо виконання останнім обов`язку зі сплати суми в розмірі 64 712 384,33 грн. за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014.

Поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє. Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17.

Водночас, як слідує з п. 1.3.3 Кредитного договору №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014, датою погашення кредиту є 01.03.2014.

Таким чином, строк погашення кредиту за Кредитним договором №КЛ/14/10-34 від 26.02.2014 станом на момент укладення ПрАТ "Київ-Одяг" спірного договору поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П вже настав, та зобов`язання за вказаним договором залишалися невиконаними ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ", як позичальником, майже 9 років.

При цьому, ПрАТ "Київ-Одяг", укладаючи договір поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П, вже не могло виконувати взяті на себе фінансові зобов`язання, зокрема, перед ПАТ АБ "Укргазбанк", перед яким обліковувалася заборгованість за кредитним договором № 3 від 25.02.2009, розмір кредиту - 150 000 000,00 грн., строк кредитування за яким закінчився 24.02.2010.

Відтак, унаслідок укладення спірного договору поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П, перебуваючи в стані фінансової неможливості виконання власних зобов`язань, ПрАТ "Київ-Одяг" додатково прийняло на себе обов`язки в якості солідарного боржника ТОВ "СТЛ-ІНВЕСТ" зі сплати 64 712 384,33 грн., строк виплати яких настав, чим фактично збільшило свої боргові зобов`язання за відсутності фінансової спроможності їх погашення.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що укладення спірного договору поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П спрямовано на необґрунтоване, сумнівне та непропорційне збільшення розміру боргових зобов`язань ПрАТ "Київ-Одяг" всупереч власним фінансовим інтересам.

Стаття 3 ЦК України закріплює такі загальні засади цивільного законодавства, як принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Частиною третьою статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента, та виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності, тобто кожна сторона повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що цивільне законодавство саме обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні угоди, кредитор, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір поруки, повинен діяти добросовісно та розумно, зокрема, задля досягнення мети поруки достеменно переконатись про наявність фінансової спроможності потенційного поручителя на виконання ним зобов`язання за боржника, або проявити принаймні розумну обачність, знати про це.

Усі учасники господарських відносин повинні ухилятися від здійснення дій, що очевидно спрямовані на іншу мету, зокрема, виведення активів вже неплатоспроможного учасника господарського обороту. Таке виведення активів може здійснюватися шляхом безпосереднього очевидно нееквівалентного продажу/обміну майна особи, при якому здійснюється несправедливе зменшення майна особи як основи господарювання, так і шляхом набуття обов`язків шляхом укладення договору поруки за боргами третіх осіб, які є формально самостійними учасниками господарського обороту.

Вступаючи у договірні відносини щодо поруки по боргах третіх осіб, сторони такого договору поруки, з урахуванням категорії "підприємницького ризику" та фраудаторності, у розрізі регулювання відносин неплатоспроможності повинні розкрити суду ті реальні мотиви, з яких вони виходили при укладенні спірного правочину, які б підтверджували реальні ринкові наміри сторін цього правочину щодо отримання прибутку при здійсненні звичайної ринкової діяльності (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2023 № 910/15232/20 (910/18130/21) та від 23.03.2023 № 910/15232/20 (910/18169/21)).

Договір, який укладений з метою уникнути виконання наявного зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Боржник, який відчужує майно, вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності, після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання договору поруки від 17.08.2023 №17.08.23/П недійсним.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1 та відповідача 2 порівну, а саме в розмірі 1 514,00 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір поруки № 17.08.23/П від 17.08.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" (ідентифікаційний номер 40911449) та Приватним акціонерним товариством "Київ-Одяг" (ідентифікаційний номер 01554255).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київ-Одяг" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2Б, ідентифікаційний номер 01554255) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний номер 23697280) 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фактор Груп" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 709, ідентифікаційний номер 40911449) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний номер 23697280) 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.03.2025

Суддя Д.В. Мандичев