Постанова

від 24.02.2025 по справі 910/628/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/628/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,

учасники справи:

боржник - Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз",

представник боржника - Шпічка М.І., директор,

розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Ковальчук М.М.,

представник арбітражного керуючого - Ніколаєнко Д.В., адвокат,

кредитори - Сільськогосподарське приватне підприємство "Дружба",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Нива",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Зоря",

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне",

Приватне акціонерне товариство "Дакор Вест",

Приватне агропідприємство "Галичина",

Дочірнє підприємство "Озерна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вир",

Спільне Українсько-Англійське підприємство "Дубноцукорінвест" Товариство з обмеженою відповідальністю,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імені Богдана Хмельницького",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Прогрес-2",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ареал Птахопродукт",

представник кредиторів - Андросюк І.С., адвокат (в залі суду),

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монополіум Фінанс",

представник кредитора - Шабельник К.П., адвокат (в залі суду),

кредитори - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Тіньки",

Приватне акціонерне товариство "Україна-Райз",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромни-Інвест",

Агрофірма "Вересень",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Землянки",

представник кредиторів - Діренко М.С., адвокат (в залі суду)

кредитори - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністр Агро ЛТД",

приватна агрофірма "Долинська",

Приватне акціонерне товариство "Шкіряне підприємство "Світанок",

представник кредиторів - Гарагуц І.Ф., адвокат,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Монополіум Фінанс",

представник кредитора - Шабельник К.П., адвокат,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант",

представник кредитора - Сочавський А.З., адвокат,

кредитори - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрм`ясо-Інвест",

Приватне акціонерне товариство "Райз-Максимко",

представник кредитора - Бутко Д.В., адвокат,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія",

представник кредитора - Ридай Н.В., адвокат,

кредитор - Експортно-Імпортний банк Сполучених Штатів,

представник кредитора - Марченко О.І., адвокат

кредитор - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

представник кредитора - Орендівський В.І., адвокат,

кредитор - Національний банк України

представник кредитора - Пасацька В.В. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Агрофірми "Вересень"

на ухвалу Господарського суду м. Києва (в частині відхилення грошових вимог Агрофірми "Вересень")

від 17.04.2024

у складі судді: Омельченко Л.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 14.01.2025

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючий), Остапенка О.М., Сітайло Л.Г.

у справі за заявою

Акціонерного товариства "Альфа-Банк", як правонаступника АТ "Укрсоцбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Акціонерне товариство "Альфа-Банк" як правонаступник АТ "Укрсоцбанк" (в подальшому змінено назву на АТ "Сенс Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - ПрАТ "Компанія "Райз", боржник) у зв`язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі № 910/628/20, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз";

визнані грошові вимоги АТ "Альфа-Банк" до ПрАТ "Компанія "Райз" в розмірі 202 070 056,90 грн.;

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Компанія "Райз";

призначено розпорядником майна ПрАТ "Компанія "Райз" арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 54 від 08.02.2013), інше.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі № 910/628/20 в частині призначення розпорядником майна ПрАТ "Компанія Райз" арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича - скасовано.

Призначено розпорядником майна ПрАТ "Компанія Райз" арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 62 від 01.02.2013).

4. Агрофірма "Вересень" (далі - АФ "Вересень", кредитор) звернулася до господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до боржника в сумі 12 117 831,63 грн.

4.1. На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до місцевого суду копії:

Договору поставки № 013012 від 12.01.2015р., Специфікації № 1 (Додаток № 1) від 20.03.2015р. і Специфікації № 2 (Додаток № 2) від 23.12.2015 до Договору поставки № 013012 від 12.01.2015р., платіжного доручення № 2848 від 23.12.2015р., Угоди від 28.12.2015р. про розірвання Договору поставки № 013012 від 12.01.2015р., накладної на повернення постачальнику № 4 від 17.02.2017р.; - Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №ПММ 084012 від 15.01.2015р., Специфікації № 1 (Додаток № 1) від 23.12.2015р. до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012 від 15.01.2015р., платіжного доручення №2849 від 23.12.2015р., Угоди від 23.12.2016р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012 від 15.01.2015р.; - Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р., Додатку № 1 від 29.01.2015р. на умовах 100% передоплати до договору № НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р., платіжного доручення № 54 від 29.01.2015р., Угоди від 24.12.2015р. про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати № НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р.; - Договору складського зберігання № 74 від 26.08.2015р., платіжних доручень № 2846 від 22.12.2015р. і № 2847 від 23.12.2015р., Угоди від 29.12.2017р. про розірвання Договору складського зберігання № 74 від 26.08.2015р.; - Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05-16 від 30.05.2016р., Специфікації № 1 (Додаток № 1) від 30.05.2016р. до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05-16 від 30.05.2016р., платіжного доручення № 2116 від 31.05.2016р., Угоди від 29.12.2017р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05-16 від 30.05.2016р.; - Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16 від 24.06.2016р., Специфікації №1 (Додаток № 1) від 24.06.2016р. до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16 від 24.06.2016р., платіжного доручення №2118 від 30.06.2016р., Угод від 29.12.2017р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16 від 24.06.2016р.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2024р. у справі № 910/628/20, зокрема, відмовлено у визнанні кредитором боржника АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн.

6. Під час розгляду заяви АФ "Вересень" господарським судом першої інстанції, враховуючи заперечення інших кредиторів, з застосуванням підвищеного стандарту доказування, встановлені такі обставини:

6.1. 12.01.2015р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Договір поставки №013012, відповідно до п.п.1.1, 1.2, 2.1, 5.1 якого, постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його ціну. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, строк поставки покупцю, порядок та термін оплати вартості товару, місце поставки товару, інші умови визначені в Додатках, які складають невід`ємну частину Договору. Вартість товару вказується в відповідній Специфікації (-ціях), що є Додатком (-ами) та становлять невід`ємну частину Договору. Договір діє до 31.12.2015р.

6.2. У відповідності до Специфікації № 1 (Додаток № 1) від 20.03.2015р. і Специфікації № 2 (Додаток № 2) від 23.12.2015р. до Договору поставки №013012 від 12.01.2015р., постачальник на умовах 100% передоплати зобов`язався поставити (в строк до 31.12.2015р.), а покупець прийняти і оплатити товар (бак паливний) на суму 32 309,93 грн. та (мастило трансмісійне) на суму 279 508,36 грн. відповідно.

6.3. На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором поставки №013012 від 12.01.2015р., до заяви про грошові вимоги АФ "ВЕРЕСЕНЬ" було надано місцевому суду платіжне доручення №2848 від 23.12.2015р. на суму 279 508,36 грн.

6.4. Доказів оплати товару по Специфікації №1 (Додаток №1) від 20.03.2015р. за Договором поставки №013012 від 12.01.2015р. на суму 32 309,93 грн. заявником надано місцевому суду не було. Такий доказ в матеріалах справи відсутній. Крім того, до заяви про грошові вимоги АФ "Вересень" було додано місцевому суду накладну на повернення постачальнику №4 від 17.02.2017р. на суму 32 309,93 грн., яка не містить обов`язкових реквізитів та не оформлена належним чином.

6.5. 28.12.2015р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки №013012 від 12.01.2015р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки №013012 від 12.01.2015р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї Угоди, постачальник зобов`язався повернути на поточний рахунок покупця кошти у розмірі 311 818,28 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 3-х років з моменту набрання чинності цієї Угоди.

6.6. Угода від 28.12.2015р. про розірвання Договору поставки №013012 від 12.01.2015р. боржником виконана не була, кошти у розмірі 311 818,28 грн. покупцю не повернуто.

6.7. 15.01.2015р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів №ПММ 084012, відповідно до п.п.1.1, 2.1, 4.2, 9.10 якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості, асортименті, за ціною, на умовах та в строки, що передбачені в Специфікаціях до даного Договору, в подальшому товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Товар постачається покупцю на умовах FCA (Інкотермс 2010) та може постачатись на умовах СРТ (Інкотермс 2010). Розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% вартості відповідної партії товару, якщо інше не передбачено в Специфікаціях. Договір діє до 31.12.2016р.

6.8. У відповідності до Специфікації №1 (Додаток №1) від 23.12.2015р. до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012 від 15.01.2015р., постачальник протягом 60-ти календарних днів на умовах 100% передоплати зобов`язався поставити а покупець прийняти і оплатити товар (бензин А-92) на суму 524 331,79 грн.

6.9. Заявник стверджує, що АФ "Вересень" свої зобов`язання за Договором поставки № ПММ 084012 від 15.01.2015р. виконав, сплативши 524 331,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2849 від 23.12.2015р.

6.10. 23.12.2016р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № ПММ 084012 від 15.01.2015р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № ПММ 084012 від 15.01.2015р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї Угоди, постачальник зобов`язався повернути на поточний рахунок покупця кошти у розмірі 524 331,79 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1-го року з моменту набрання чинності цієї Угоди.

6.11. Угода від 23.12.2016р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №ПММ 084012 від 15.01.2015р. боржником виконана не була, кошти у розмірі 524 331,79 грн. покупцю не повернуто.

6.12. 29.01.2015р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Договір поставки насіння на умовах 100% передоплати №НАС/ЦО-10, відповідно до п.п.1.1, 1.3, 3.1, 4.1, 10.1 якого, постачальник зобов`язався поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити українське насіння кукурудзи (товар) на умовах EXW (Інкотермс 2010). Найменування товару, його кількість, якісні показники, номенклатура, асортимент, ціна товару, строк поставки товару, а також інші умови, визначені крім тексту цього Договору також і в додатку, який є невід`ємною частиною Договору. Товар постачається покупцю на умовах 100% передоплати його вартості, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника протягом 10 днів з моменту підписання даного договору. Постачальник передає товар покупцю у власність протягом 30 банківських днів з моменту оплати товару. Договір діє до 31.12.2015р.

6.13. У відповідності до Додатку №1 від 29.01.2015р. на умовах 100% передоплати до договору №НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р., постачальник на умовах 100% передоплати зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (кукурудза) до 29.01.2015р. на суму 9 500 000,00 грн.

6.14. Заявник стверджує, що АФ "Вересень" свої зобов`язання за Договором поставки №НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р. виконав, сплативши 9 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 54 від 29.01.2015р.

6.15. 24.12.2015р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки №НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї Угоди, постачальник зобов`язався повернути на поточний рахунок покупця кошти у розмірі 9 500 000,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 3-х років з моменту набрання чинності цієї Угоди.

6.16. Угода від 24.12.2015р. про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р. боржником виконана не була, кошти у розмірі 9 500 000,00 грн. покупцю не повернуто.

6.17. 26.08.2015р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (Зерновий склад) та АФ "Вересень" (Поклажодавець) було укладено Договір складського зберігання №74, відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.8, 5.2, 8.2 якого, Поклажодавець зобов`язався передати, а Зерновий склад зобов`язався прийняти на зберігання насіння соняшника в кількості зазначеній у складських документах. Назва зерна, що передається на зберігання, його фізична, залікова вага та якісні показники визначаються у складських документах, що видаються Зерновим складом Поклажодавцю. Надання послуг Зерновим складом починається з дня, коли Поклажодавець доставив зерно на Зерновий склад за адресою м. Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область. Порядок оплати наданих Зерновим складом послуг визначено розділом 5 Договору та передбачає, як один з можливих способів розрахунку, передоплату за послуги. Договір діє до 31.12.2017р.

6.18. На підтвердження виконання своїх зобов`язань за Договором складського зберігання №74 від 26.08.2015р., до заяви про грошові вимоги АФ "Вересень" були додані місцевому суду платіжні доручення № 2846 від 22.12.2015р. і №2847 від 23.12.2015р., з яких вбачається, що поклажодавець сплатив ПрАТ "Компанія "Райз" (Зерновий склад) 641 681,56 грн.

6.19. Проте, АФ "Вересень" належних доказів передачі зерна на зберігання ПрАТ "Компанія "Райз" місцевому суду не надавав, такі докази в матеріалах справи відсутні.

6.20. 29.12.2017р. між ПрАТ "Компанія "Райз" та АФ "Вересень" було укладено Угоду про розірвання Договору складського зберігання № 74 від 26.08.2015р., відповідно до якої Зерновий склад і Поклажодавець дійшли згоди про розірвання Договору складського зберігання № 74 від 26.08.2015р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї Угоди, Зерновий склад зобов`язався повернути на поточний рахунок Поклажодавця кошти у розмірі 641 681,56 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 10-ти робочих днів з моменту набрання чинності цієї Угоди.

6.21. Угода від 29.12.2017р. про розірвання Договору складського зберігання №74 від 26.08.2015р. боржником виконана не була, кошти у розмірі 641 681,56 грн. Поклажодавцю не повернуто.

6.22. 30.05.2016р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів №34/05-16, відповідно до п.п.1.1, 2.1, 4.2, 9.10 якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості, асортименті, за ціною, на умовах та в строки, що передбачені в Специфікаціях до даного Договору, в подальшому товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Товар постачається покупцю на умовах FCA (Інкотермс 2010) та може постачатись на умовах СРТ (Інкотермс 2010). Розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% вартості відповідної партії товару, якщо інше не передбачено в Специфікаціях. Договір діє до 31.12.2017р.

6.23. У відповідності до Специфікації №1 (Додаток №1) від 30.05.2016р. до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №34/05-16 від 30.05.2016р., постачальник протягом 60-ти календарних днів на умовах 100% передоплати зобов`язався поставити а покупець прийняти і оплатити товар (дизельне паливо) на суму 900 000,00 грн.

6.24. Заявник стверджує, що АФ "Вересень" свої зобов`язання за Договором поставки №34/05-16 від 30.05.2016р. виконав, сплативши 900 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2116 від 31.05.2016р.

6.25. 29.12.2017р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 34/05-16 від 30.05.2016р., відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 34/05-16 від 30.05.2016р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї Угоди, постачальник зобов`язався повернути на поточний рахунок покупця кошти у розмірі 900 000,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1-го року з моменту набрання чинності цієї Угоди.

6.26. Угода від 29.12.2017р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №34/05-16 від 30.05.2016р. боржником виконана не була, кошти у розмірі 900 000,00 грн. покупцю не повернуто.

6.27. 24.06.2016р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "Вересень" (покупець) було укладено Договір поставки паливно-мастильних матеріалів №26/06/16, відповідно до п.п.1.1, 2.1, 4.2, 9.10 якого, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості, асортименті, за ціною, на умовах та в строки, що передбачені в Специфікаціях до даного Договору, в подальшому товар, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Товар постачається покупцю на умовах FCA (Інкотермс 2010) та може постачатись на умовах СРТ (Інкотермс 2010). Розрахунки за товар здійснюються покупцем на умовах попередньої оплати у розмірі 100% вартості відповідної партії товару, якщо інше не передбачено в Специфікаціях. Договір діє до 31.12.2017р.

6.28. У відповідності до Специфікації №1 (Додаток №1) від 24.06.2016р. до Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №26/06/16 від 24.06.2016р., постачальник протягом 60-ти календарних днів на умовах 100% передоплати зобов`язався поставити а покупець прийняти і оплатити товар (дизельне паливо) на суму 240 000,00 грн.

6.29. Заявник стверджує, що АФ "Вересень" свої зобов`язання за Договором поставки № 26/06/16 від 24.06.2016р. виконав, сплативши 240 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2118 від 30.06.2016р.

6.30. 29.12.2017р. між ПрАТ "Компанія "Райз" (постачальник) та АФ "ВЕРЕСЕНЬ" (покупець) було укладено Угоду про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16 від 24.06.2016р. та відтермінування строку повернення попередньої оплати ПММ, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання Договору поставки № 26/06/16 від 24.06.2016р. з усіма додатками до нього. Відповідно до п.2 цієї Угоди, постачальник зобов`язався повернути на поточний рахунок покупця кошти у розмірі 240 000,00 грн., які було отримано в рахунок попередньої оплати, протягом 1-го року з моменту набрання чинності цієї Угоди.

6.31. Угода від 29.12.2017р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 26/06/16 від 24.06.2016р. боржником виконана не була, кошти у розмірі 240 000,00 грн. покупцю не повернуто.

7. Судом першої інстанції також встановлено:

7.1. на момент виникнення вимог, заявлених до боржника у справі № 910/628/20, АФ "Вересень" було юридичною особою, з якою боржник перебував під контролем третьої особи - кінцевого бенефіціарного власника ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також річною інформацією емітента цінних паперів ПрАТ "Компанія "Райз" за 2014-2017 роки.

7.2. господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (код МФО 380054 код 33299878). Власником 100% акцій ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" є ТОВ "Інвест-Сервіс".

7.3. відповідно до даних, розміщених в загальнодоступному Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 100% статутного капіталу в ТОВ "Інвест-Сервіс" належить Компанії Quickcom Limited (Квікком Лімітед), кінцевим бенефіціаром якої, відповідно до даних того ж Єдиного реєстру, є ОСОБА_1 .

7.4. іноземна юридична особа "Ukrlandfarming PLC", ПрАТ "Райз-Максимко" "Український дистрибуційний центр" є юридичними особами, що здійснюють контроль над боржником, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Річною інформацією емітента цінних паперів ПАТ "Компанія "Райз" за 2014-2017 роки.

8. Суд першої інстанції вказав на те, що формування ініціатором платіжного доручення із зазначенням усіх реквізитів, однак, без підпису уповноважених осіб, є недостатнім для висновку, що грошовий переказ було ініційовано. Електронний документ підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу лише при наявності всіх необхідних реквізитів. Платіжні доручення, що не містять електронних цифрових підписів уповноважених осіб унеможливлювали їх виконання банком.

Суд дійшов висновку, що надані місцевому суду заінтересованим кредитором АФ "Вересень" документи, а саме: платіжні доручення №2848 від 23.12.2015р., №2849 від 23.12.2015р., №54 від 29.01.2015р., №2846 від 22.12.2015р., №2847 від 23.12.2015р., №2116 від 31.05.2016р., №2118 від 30.06.2016р., не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.

Виписку з особового рахунку, яка вміщує записи про операцію, здійснену протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могла б підтвердити здійснення господарської операції та існування боргу, надано не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 апеляційну скаргу АФ "Вересень" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024р. по справі №910/628/20 в частині відмови у визнанні кредитором боржника АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн. - без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10. АФ "Вересень" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 (в частині відхилення грошових вимог АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/628/20, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, прийняти в цій частині нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/628/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.01.2025.

12. Ухвалою Верховного Суду від 29.01.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 910/628/20 за касаційною скаргою АФ "Вересень" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025.

Засідання суду призначено на 24.02.2025, про що повідомлено всіх учасників справи.

13. 30.01.2025 та 06.02.2025 до Верховного Суду від Національного банку України та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли відзиви на касаційні скарги з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою оскаржені судові рішення залишити без змін.

14. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/628/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025.

15. У зв`язку з відрядженням судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/628/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025.

16. В судовому засіданні 24.02.2025 представник АФ "Вересень" повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній, просив Верховний Суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 (в частині відмови АФ "Вересень" у визнанні кредиторських вимог) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №910/628/20 скасувати, прийняти нове рішення яким визнати кредиторські вимоги АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн.

17. Представники Національного Банку України та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" проти вимог скаржника заперечили з підстав викладених у відзивах, просили оскаржені судові рішення залишити без змін.

18. Представники кредиторів ПрАТ "Компанія "Райз", що були присутні в судовому засіданні 24.02.2025 (за переліком згідно вступної частини цієї Постанови), надали пояснення щодо доводів та вимог касаційної скарги (підтримали вимоги касаційної скарги АФ "Вересень"), а також щодо оскаржуваних судових рішень.

19. Представник розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М.М. адвокат Ніколаєнко Д.В. поклався на розсуд суду.

20. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.

21. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/628/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(АФ "Вересень")

22. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилався на положення п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначав про застосування судами попередніх інстанцій положень ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" без врахування ряду правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, у постанові від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, у постанові від 01.08.2024 у справі №903/1199/23, постанові від 18.04.2024 у справі № 921/644/21;

зазначав про застосування положення статей 22, 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" п. 11.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 29.03.2004 № 377/8976 без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2019 у справі № 908/1932/18 та постанові від 28.07.2022 у справі № 380/5389/20;

вказував на те, що судами попередніх інстанцій невірно встановлено обставини щодо руху коштів по рахункам боржника на підставі недопустимого доказу;

а також на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено зібрані у справі докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

24. Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі перегляду справі судом касаційної інстанції, виходячи зі змісту доводів та вимог касаційної скарги АФ "Вересень", предметом касаційного перегляду є оскаржені судові рішення у цій справі в частинах щодо результатів розгляду грошових АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

25. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов`язань належать зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

26. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

27. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

28. Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);

29. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

30. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.

31. Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ (введеного в дію з 21.10.2019), що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

32. Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов`язків суду на цій стадії колегія суддів враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому:

33. У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494));

34. Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17).

35. Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами.

36. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).

37. Предметом касаційного перегляду в цьому випадку, є правомірність відхилення грошових вимог судами першої та апеляційної інстанції АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн.

38. В цій частині судами попередніх інстанцій встановлено, що грошові вимоги АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн. ґрунтуються на: Договорі поставки №013012 від 12.01.2015р., Угоді від 28.12.2015р. про розірвання Договору поставки №013012 від 12.01.2015р., Договорі поставки паливно-мастильних матеріалів №ПММ 084012 від 15.01.2015р., Угоді від 23.12.2016р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №ПММ 084012 від 15.01.2015р.; - Договорі поставки насіння на умовах 100% передоплати №НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р., Угоді від 24.12.2015р. про розірвання Договору поставки насіння на умовах 100% передоплати №НАС/ЦО-10 від 29.01.2015р.; - Договорі складського зберігання №74 від 26.08.2015р., Угоді від 29.12.2017р. про розірвання Договору складського зберігання №74 від 26.08.2015р.; - Договорі поставки паливно-мастильних матеріалів №34/05-16 від 30.05.2016р., Угоді від 29.12.2017р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №34/05-16 від 30.05.2016р.; - Договорі поставки паливно-мастильних матеріалів №26/06/16 від 24.06.2016р., Угоді від 29.12.2017р. про розірвання Договору поставки паливно-мастильних матеріалів №26/06/16 від 24.06.2016р.

39. На підтвердження виконання своїх зобов`язань за основним договором заявником до заяви надано копії платіжних доручень №2848 від 23.12.2015р., №2849 від 23.12.2015р., №54 від 29.01.2015р., №2846 від 22.12.2015р., №2847 від 23.12.2015р., №2116 від 31.05.2016р., №2118 від 30.06.2016р.

40. Під час розгляду грошових вимог судами було досліджено подані заявником документи в обґрунтування заявлених вимог, а також документи подані в обґрунтування заперечень кредиторів (АТ "Державний експортно-імпортний банк України", Національний банк України, АТ "Ощадбанк" та Експортно-імпортний Банк Сполучених Штатів) щодо заявлених грошових вимог.

41. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

42. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

43. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

44. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

45. Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

46. Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

47. За результатами дослідження поданих сторонами у підтвердження та заперечення наявності грошових вимог (залучені до матеріалів справи), судами попередніх інстанцій встановлено:

47.1. Господарські операції між кредитором і боржником, включаючи перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (ідентифікаційний код 33299878 код МФО 380054).

47.2. АФ "Вересень" та ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", які підконтрольні ОСОБА_1 , є заінтересованими особами стосовно боржника, що може бути фактором потенційної необ`єктивності та наявності спільних інтересів з боржником та може вплинути на ефективність перебігу процедури банкрутства для інших кредиторів.

47.3. Надані місцевому суду заінтересованим кредитором АФ "ВЕРЕСЕНЬ" документи, а саме: платіжні доручення № 2848 від 23.12.2015р., № 2849 від 23.12.2015р., № 54 від 29.01.2015р., № 2846 від 22.12.2015р., № 2847 від 23.12.2015р., № 2116 від 31.05.2016р., № 2118 від 30.06.2016р., не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов`язкових реквізитів.

48. Водночас, суди першої та апеляційної інстанції не спростовують того факту, що господарська операція може бути підтверджена платіжними дорученнями, як первинними документами.

49. У пункті 21.1 статті 21 пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

50. Відповідно до п.1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" від 05.04.2001 № 2346-III, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 2346-III), платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

51. На час виникнення спірних правовідносин форма, обов`язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22).

52. Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

53. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них, у тому числі за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

54. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

55. Під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

56. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити» (пункт 10.5 Інструкції № 22).

57. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон №851-IV) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

58. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

59. В цій частині колегія суддів звертається до висновку Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі №922/51/20 за якою, паперова копія електронного доказу є однією із форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України).

60. За приписами частини 3 статті 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

61. Відтак, суд під час розгляду справи оцінює паперову копію електронного доказу не лише на відповідність вимогам частини третьої статті 7 Закону про електронні документи та електронний документообіг, а й, на рівні з іншими доказами, на предмет їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

62. Оцінивши надані сторонами докази та пояснення, суди попередніх інстанцій встановили, що подані заявником на підтвердження заявлених грошових вимог до боржника цим кредитором були подані лише копії платіжних доручень, які не містять обов`язкових реквізитів.

63. Враховуючи подані кредиторами заперечення щодо реальності господарських операцій за якими виникли АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн., встановлені обставини того, що АФ "Вересень" та ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива", які підконтрольні ОСОБА_1 , є заінтересованими особами стосовно боржника, у запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів, до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, судами попередніх інстанцій правильно, з урахуванням в цій частині позицій Верховного Суду, було застосовано до розгляду грошових вимог АФ "Вересень" підвищений стандарт доказування.

64. При цьому, судами попередніх інстанцій правильно зауважено, що КУзПБ не пов`язує установлення факту заінтересованості особи з фактом виникнення у такої особи прав і обов`язків учасника справи про банкрутство, як кредитора (певними обмеженнями у процедурах голосування). Відтак, лише сам факт, що АФ "Вересень" є заінтересованою особою, не може бути підставою для відмови у визнанні кредитором, але за встановлених обставин, до розгляду грошових вимог такого кредитора пред`являються підвищені вимоги.

65. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені під час розгляду справи, а саме, що АФ "Вересень" та ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" (перекази грошових коштів, відбувались з використанням рахунків, відкритих кредитором і боржником у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива"), які підконтрольні ОСОБА_1 , є заінтересованими особами стосовно боржника. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами ГПК України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

66. За п.62 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту».

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

67. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з виснвоками судів попередніх інстанцій, що в цьому випадку за встановлених обставин, найбільш вірогідним (у порівнянні з іншими наданими) і допустимим доказом списання грошових коштів з рахунків кредиторів у ПАТ "Комерційний банк "Фінансова Ініціатива" є виписка з їх особових рахунків, яка містить обов`язкові реквізити, передбачені п.5.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Національного банку України від 18.06.2003 №254, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 за №559/7880.

68. Втім, виписку з особового рахунку, яка вміщує записи про операцію, здійснену протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і беззаперечно могла б підтвердити здійснення господарської операції та існування боргу, надано місцевому суду не було. Згідно архівних даних операційних систем ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива", у клієнта ПрАТ "Компанія "Райз" по рахунку № НОМЕР_1 (980) за період з дати відкриття 08.02.2011 по дату закриття 29.07.2019 рух коштів відсутній.

69. Таким чином, виходячи з принципу "вірогідності доказів" у сукупності з застосуванням підвищеного стандарту доказування, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що долучені до заяви про визнання кредиторських вимог АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн., докази (пункт 4.1. цієї Постанови) з більшою вірогідністю не підтверджують реальність перерахування грошових коштів, а також розмір заявлених грошових вимог, і доводи касаційної скарги кредитора зазначеного висновку судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо доводів касаційної скарги

70. Як вже зазначалось, в касаційній скарзі кредитор, крім іншого, посилався, як на підставу касаційного оскарження, на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

71. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

72. Для касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення з наведеної підстави наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

73. Суд звертає увагу, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні правовідносини.

74. Верховний Суд неодноразово наголошував, що підставою для касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є неврахування висновку саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

75. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

76. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на постанови в яких посилається скаржник, шляхом співставлення їх суб`єктів, об`єктів та юридичного змісту, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справах не є подібними, тому підстави для врахування позицій Верховного Суду, викладених у постановах відсутні.

77. Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції. За своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

78. Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття апеляційним господарським судом по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

80. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

81. З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог АФ "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі №910/628/20 залишити без змін як таких, що прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

82. У зв`язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення (в оскаржених частинах), суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Агрофірми "Вересень" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Агрофірми "Вересень" на суму 12 117 831,63 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 у справі № 910/628/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.Г. Пєсков