Постанова

від 05.03.2025 по справі 910/11409/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/11409/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Буравльов С. І., Шапран В. В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент"

про вжиття заходів забезпечення позову до його подання

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент"

відповідачі: 1. Акціонерне товариство "Закритий Недиверсіфікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Інвестохіллс Хеліантус", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хіммаш", 3. Державне підприємство "Сетам", 4. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Солонько Микола Миколайович,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. У вересні 2024 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" (далі - ТОВ "Ювеста Девелопмент") про забезпечення позову до його подання, в якій заявник просив (з урахуванням уточнень):

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Хіммаш" (далі - ТОВ "Хіммаш") та будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження (розпорядження) нежитловим приміщенням - група приміщень № 11, загальною площею 199, 2 м2, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 96, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 84927680000 (далі - спірне майно/спірні приміщення), а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на перешкоджання у доступі та користуванню цими нежитловими приміщеннями ТОВ "Ювеста Девелопмент" та фактичним користувачам (орендарям);

- заборонити будь-яким особам, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наділені повноваженнями державних реєстраторів, зокрема, але не виключно, будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам, державним реєстраторам Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, а також будь-яким іншим особам, що наділені повноваженнями відповідно до законодавства України вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи, змінювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які записи, скасовувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірного майна.

1.2. Заяву обґрунтовано тим, що заявник не погоджується з результатами аукціону (торгів) від 16.09.2024, проведених щодо спірного майна, які товариство планує оскаржити до суду, та вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову, оскільки саме такими заходами позивач зможе попередити та запобігти переоформленню спірного майна та передачі його в розпорядження переможця торгів - ТОВ "Хіммаш".

1.3. Акціонерне товариство "Закритий Недиверсіфікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (далі - АТ "Закритий Недиверсіфікований Венчурний Корпоративний Інвестиційний Фонд "Інвестохіллс Хеліантус"), заперечуючи проти задоволення заяви про забезпечення позову, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22, вказував на невідповідність вимог заявника положенням законодавства, зокрема частині 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які мають наслідком припинення, відкладення, зупинення чи іншого втручання у проведення торгів.

1.4. ТОВ "Хіммаш" у запереченнях на заяву про забезпечення позову просило відмовити в її задоволенні з підстав необґрунтованості та безпідставності вимог заявника та намаганні обмежити ТОВ "Хіммаш" в законних правах без будь-яких підтверджень.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 заяву ТОВ "Ювеста Девелопмент" задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Хіммаш" здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження (розпорядження) спірними нежитловими приміщеннями; заборонено будь-яким особам, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наділені повноваженнями державних реєстраторів, зокрема, але не виключно, будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам, державним реєстраторам Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, а також будь-яким іншим особам, що наділені повноваженнями відповідно до законодавства України вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи, змінювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які записи, скасовувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірних нежитлових приміщень. У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на те, що за припущенням заявника подання позовної заяви, прийняття її судом до розгляду, призначення дати судового засідання, розгляд та винесення судового рішення займе певний час, в період якого ТОВ "Хіммаш" може здійснити реалізацію спірного майна, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо майна, яке було предметом електронних торгів за лотом № 558186, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Так, суд зазначив, що якщо до закінчення розгляду спору у справі за позовом ТОВ "Ювеста Девелопмент", ТОВ "Хіммаш" здійснить реалізацію (перепродаж) спірного нерухомого майна, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Ювеста Девелопмент".

Таким чином, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо майна, яке було предметом електронних торгів за лотом № 558186, є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 скасовано, у задоволенні заяви ТОВ "Ювеста Девелопмент" про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовлено повністю.

2.4. Суд апеляційної інстанції з посиланням, зокрема на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.09.2024 у справі № 927/367/24, вказав на те, що вжиті судом заходи забезпечення є фактично зупиненням продажу майна, оскільки перешкоджають його завершальній стадії - переходу права власності до переможця та видачі правовстановлюючого документу на придбане майно. Як наслідок, при вжитті відповідних заходів забезпечення позову, слід враховувати саме положення пункту 6 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що позов забезпечується зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, тобто з обов`язковим дотриманням критерію обмеженості предмета відповідного позову, з перевіркою всіх обставин справи та дослідженням відповідних доказів.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що у межах розгляду заяви ТОВ "Ювеста Девелопмент" про забезпечення позову до подання позовної заяви поза увагою місцевого господарського суду залишено співвіднесення виду заходу забезпечення позову із позовними вимогами, з якими мав намір звернутись заявник до цього суду в майбутньому, що не узгоджується з положеннями пункту 6 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено можливість застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу майна, виключно в разі подання позову про визнання права власності на майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, але не в порядку вжиття забезпечення позову з іншим предметом позову. Отже, суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин не підпадає під наведені критерії, визначені нормою закону, а заява ТОВ "Ювеста Девелопмент" про забезпечення позову не відповідає вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень

3.1. Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, ТОВ "Ювеста Девелопмент" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 залишити в силі, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що регулюють процедуру (інститут) забезпечення позову та застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі.

Скаржник вказує на те, що під час розгляду справи в апеляційному суді ТОВ "Ювеста Девелопмент" було подано письмові пояснення, в яких наведено практику Верховного Суду щодо вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви за аналогічним характером правовідносин, де предметом майбутнього позову є оскарження результатів електронного аукціону (торгів), організованого Державним підприємством "СЕТАМ" та проведеного в рамках здійснення виконавчого провадження (дій), а саме постанови Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 916/1955/24, від 08.04.2024 у справі № 903/135/23, від 12.08.2024 у справі № 910/1766/24.

Також у поясненнях ТОВ "Ювеста Девелопмент" було зроблено посилання на постанови Верховного Суду, з яких заявником взяті правові висновки лише із конкретних (певних) юридичних питань (моментів) та конкретні фрази, що не тягне за собою застосування всіх зроблених правових висновків в цих справах до наших правовідносин, а саме взяті лише такі правові висновки: (а) відповідно до правил проведення аукціону, завершальним етапом проведення електронного аукціону є безпосередньо оформлення права власності на вигране майно за переможцем торгів, шляхом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за переможцем. (постанова КГС від 06 вересня 2024 року справа № 927/367/24); (б) у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Проте суд апеляційної інстанції вказане залишив поза увагою.

На думку скаржника, не є можливим застосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22, а отже такі висновки застосовані судом неправильно, оскільки такі правові висновки зроблені відносно та стосуються виключно правовідносин щодо зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, а у цій справі торги відбулися та завершилися визначенням переможця - ТОВ "Хіммаш", який в подальшому оформив право власності на нерухоме майно, тобто реалізація майна відбулася, про що свідчить оскаржуваний протокол проведення електронного аукціону, акт про реалізацію майна, свідоцтво про придбання майна.

Суд першої інстанції у цій справі не застосовував такий захід забезпечення позову, як зупинення продажу (реалізації) арештованого майна і частково задовольняючи уточнену заяву про забезпечення позову від 20.09.2024, застосував пункт 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

З цього вбачається, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22, на які звертав увагу апеляційний суд, не релевантні до спірних правовідносин, а тому не підлягають застосуванню у даній справі.

Заявник касаційної скарги зазначає, що вжиті судом заходи забезпечення позову жодним чином не порушують права ТОВ "Хіммаш", а лише служать тимчасовим запобіжником (гарантією), що з предметом спору (нежитловим приміщенням) не будуть вчинятися недобросовісні дії поки іде судовий процес оскарження торгів.

Скаржник вказує на те, що на момент подання уточненої заяви про забезпечення позову, торги вже були завершені, а тому вжиті заходи забезпечення позову жодним чином не стосуються зупинення реалізації майна, оскільки реалізація відбулась та завершилася.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржене у справі судове рішення, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Предметом касаційного оскарження є судові рішення про забезпечення позову за заявою ТОВ "Ювеста Девелопмент" до подання позову шляхом заборони ТОВ "Хіммаш" здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження (розпорядження) спірними нежитловими приміщеннями та заборони будь-яким особам, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наділені повноваженнями державних реєстраторів, зокрема, але не виключно, будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам, державним реєстраторам Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, а також будь-яким іншим особам, що наділені повноваженнями відповідно до законодавства України вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи, змінювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які записи, скасовувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірних нежитлових приміщень.

4.3. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.

Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

У разі звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

4.4. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на заявника (позивача) та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Отже, положеннями, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, передбачено, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

4.5. Звертаючись із заявою про забезпечення позову ТОВ "Ювеста Девелопмент" вказувало на те, що не погоджується з результатами проведеного 16.09.2024 аукціону (торгів) та має намір звернутися до Господарського суду міста Києва до відповідачів про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) від 16.09.2024 з реалізації лоту № 558186 стосовно спірних приміщень та визнання недійсним протоколу № 620259 проведення електронного аукціону (торгів( від 16.09.2024.

4.6. Суд апеляційної інстанції установив, що електронні торги з реалізації спірних нежитлових приміщень проводилися на підставі статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", статті 41 Закону України "Про іпотеку" та на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі № 761/39550/17.

Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі № 761/39550/17 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023, задоволено позов та в рахунок погашення заборгованості Приватного підприємства "Л-Джастіс" за кредитним договором від 25.06.2013 № 710-250613 звернуто стягнення на предмет іпотеки -група приміщень № 11, загальною площею 199, 2 м2, розташоване за адресою: вул. Саксаганського, 96, м. Київ, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 84927680000, що належать на праві власності ТОВ "Ювеста Девелопмент".

За рахунок предмета іпотеки задоволено вимоги Акціонерного товариства "ЗНВКІФ "Аргумент Фонд" зі стягнення заборгованості за кредитним договором від 25.06.2013 № 701-250613 у розмірі 41 000 347, 93 грн, у тому числі: кредит - 16 894 332, 27 грн; проценти - 14 657 710, 49 грн; пеня по кредиту - 6 301 320, 94 грн; пеня по процентам - 3 146 984, 23 грн.

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" за ціною, яка буде визначена під час проведення виконавчих дій.

В подальшому, 16.01.2024 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Солонько М. М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73857626, постанову про стягнення основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника.

Постановою від 17.01.2024 призначено спеціаліста для участі у виконавчому провадженні № 73857626 Антонова В. О. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане 19.11.16 № МФ 201, виданий Фондом державного майна України).

Згідно з постановою від 18.01.2024 призначено суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юрформат" (далі - ТОВ "Юрформат").

ТОВ "Юрформат" 23.01.2024 склало звіт про оцінку майна, за яким зазначено ринкову вартість майна у сумі 13 702 176, 00 без ПДВ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у справі № 761/39550/17, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024, скаргу ТОВ "Ювеста Девелопмент" на дії приватного виконавця задоволено, визнано недійсною оцінку нерухомого майна - групи приміщень № 11, загальною площею 199, 2 м2, що розташоване за адресою: м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 96, проведену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Юрформат" станом на 23.01.2024 в межах процедури виконавчого провадження № 73857626.

06.08.2024 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ЕКСПЕРТНА ПАЛАТА УКРАЇНИ" (сертифікат, виданий 03.07.2024 за № 315/2024 ФДМ України), яким проведено оцінювання нерухомого майна та виготовлено звіт про оцінку майна за вих. № 06/08-02-2024, в якому визначено ринкову вартість майна у сумі 13 659 286, 00 грн без ПДВ, яка є нижчою за попередню оцінку та була визнана недійсною відповідно до судових рішень у справі № 761/39550/17.

Надалі приватним виконавцем 15.08.2024 нерухоме майно виставлене на реалізацію 16.09.2024 через публічні торги на електронному аукціонні СЕТАМ (https://setam.net.ua/auction/554357) в межах виконавчого провадження № 73857626 за лотом № 558186.

16.09.2024 в межах виконавчого провадження № 73857626 були проведені торги на сайті Державного підприємства "СЕТАМ" за лотом № 558186 - нежитлове приміщення, "група приміщень № 11", загальною площею 199, 2 м2, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, будинок 96, дата торгів - 16.09.2024 (https://setam.net.ua/auction/554357).

Після завершення аукціону (торгів) було складено протокол № 620259 проведення електронного аукціону (торгів) від 16.09.2024, згідно з яким переможцем аукціону (торгів) визначено ТОВ "Хіммаш" (учасник № 10) за ціновою пропозицією: 13 659 286,00 грн, час цінової пропозиції: 2024-09-16 17:37:05.

4.7. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що електронні торги проводилися на підставі Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5 (далі - Порядок), за змістом пункту 1 розділу VIII та пункту 1 розділу Х після закінчення електронного аукціону (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронного аукціону. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на вебсайті протокол електронного аукціону за лотом. Після закінчення електронного аукціону (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на вебсайті відображаються відомості про завершення електронного аукціону. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на вебсайті протокол електронного аукціону за лотом.

Не пізніше наступного робочого дня Система розміщує аналогічний протокол електронного аукціону за лотом з повною інформацією про переможця електронного аукціону в особистому кабінеті переможця.

На підставі копії протоколу переможець електронного аукціону протягом десяти банківських днів з дня визначення його переможцем здійснює розрахунки за придбане на електронному аукціоні майно.

За змістом пунктів 4, 8 розділу X Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги.

4.8. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17, правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає з продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. Слід констатувати, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

4.9. Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

4.10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спорах про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) з реалізації майна в межах виконавчого провадження такий захід забезпечення позову як заборона здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження (розпорядження) нежитловим приміщенням, заборона державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи, змінювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які записи, скасовувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно нежитлових приміщень, фактично направлений на зупинення продажу (реалізації) арештованого майна, що відповідає положенням пункту 6, а не пункту 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення є фактично зупиненням продажу майна, оскільки перешкоджають його завершальній стадії - переходу права власності до переможця та видачі правовстановлюючого документу на придбане майно.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 910/5361/22 за заявою щодо забезпечення позову про визнання недійсними електронного аукціону (торгів) з реалізації арештованого майна до подання позовної заяви, у якій заявник просив вжити заходи забезпечення шляхом: 1) зупинення реалізації арештованого майна; 2) заборони відповідачу-1 проводити розрахунки та здійснювати оплату за нежитлову будівлю на електронному аукціоні (торгах); 3) заборони відповідачам та іншим особам вчиняти дії, спрямовані на оформлення результатів торгів, складання, підписання, надсилання протоколів та актів про торги; 4) заборони будь-яким особам (державним реєстраторам на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів) і органам (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), державним виконавцям, приватним виконавцям, ДП "Сетам" і відповідачу вчиняти будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо продажу, відчуження будь-яким іншим способом, у тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо, будь-якого іншого обтяження, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів стосовно нежитлової будівлі, наголошено, що норма пункту 6 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу майна, проте із застереженням - якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.

Як вже зазначалося, ТОВ "Ювеста Девелопмент" у заяві про забезпечення позову вказував на наявність наміру звернутися до суду з позовом про визнання недійсним електронного аукціону (торгів) від 16.09.2024 з реалізації лоту № 558186, а саме спірного майна, та визнання недійсним протоколу № 620259 проведення електронного аукціону (торгів) від 16.09.2024.

Водночас заявник не зазначав про наявність наміру звертатись до суду з позовними вимогами про визнання права власності на арештоване майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги ТОВ "Ювеста Девелопмент" не узгоджується з положеннями пункту 6 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено можливість застосування такого заходу забезпечення позову, як зупинення продажу майна, виключно в разі подання позову про визнання права власності на майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту, але не в порядку вжиття забезпечення позову з іншим предметом позову.

Суд апеляційної інстанції установив, що заява ТОВ "Ювеста Девелопмент" про забезпечення позову не відповідає вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того відповідно до частини 12 статті Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

4.11. Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що у пунктах 37-41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/856/17 зазначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (частина перша статті 658 Цивільного кодексу України).

Згідно із пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.

В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про правовстановлювальні документи, що підтверджують право власності боржника на майно (пункт 5 Розділу X Порядку реалізації арештованого майна).

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду доходить висновків, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Виходячи з наведеного сторонами договору купівлі-продажу, оформленого за результатами проведених електронних торгів, є продавці - державна виконавча служба та організатор електронних торгів, та покупець - переможець електронних торгів.

Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів (пункт 61 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/856/17).

Також у пункті 40 постанови Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 918/792/21 зазначено таке:

"40. Колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (див. пункт 104 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20)".

Однак суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову зазначеного не врахував, у той час як суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність заяви ТОВ "Ювеста Девелопмент" про забезпечення позову вимогам статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі скаржник таких висновків суду апеляційної інстанції не спростував, а зміст касаційної скарги свідчить про незгоду скаржника із судовим рішення в частині відмови йому у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.12. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Хіммаш" здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження (розпорядження) спірними нежитловими приміщеннями та заборони будь-яким особам, які відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наділені повноваженнями державних реєстраторів, вчиняти реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи, змінювати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-які записи, скасовувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірних нежитлових приміщень.

За результатами перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку Верховний Суд не встановив порушення ним норм процесуального права чи неврахування сформованої практики Верховного Суду у цій категорії справ, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами,

які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної у справі постанові не знайшли підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

6. Судові витрати

6.1. Судовий збір за подання касаційних скарг в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювеста Девелопмент" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/11409/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак