Рішення

від 06.02.2025 по справі 527/3034/23

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/3034/23

провадження 2/527/16/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Павлійчук А.В.,

за участі секретарів судового засідання Козинко Ю.С., Лисенко Л.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Глобинськогорайонного судуПолтавської областіцивільну справу№ 527/3034/23за позовом ОСОБА_1 доГрадизької селищноїради Кременчуцькогорайону Полтавськоїобласті,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:Головне управлінняДержгеокадастру уПолтавській області,про визнанняправа власностіна земельнучастку (пай), В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Глобинського районного суду Полтавської області зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що він був членом колгоспу ім. Суворова с. Святилівка Глобинського району Полтавської області, що підтверджується архівною довідкою, доданою до позову, крім того членом цього ж колгоспу був його батько ОСОБА_2 з 01.01.1970 року по грудень 1991 року, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач є спадкоємцем першої черги спадкування. Святилівською сільською радою Глобинського району Полтавської області було передано КСП «Дніпро» у колективну власність земельну ділянку площею 8030 га для ведення сільськогосподарського виробництва державний акт серія ПЛ-25 на право колективної власності на землю з планом зовнішніх меж земель, з метою подальшого їх паювання між членами колективного сільськогосподарського підприємства ( копія додана до позовної заяви). Прізвище позивача, як і прізвище його батька відсутнє у списку працівників колгоспників, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю. На їх ім`я сертифікат на право на земельну ділянку не виготовлявся і не видавався. Таким чином позивач під час розпаювання працював та був членом колгоспу ім. Суворова с. Святилівка Глобинського району Полтавської області, мав право на земельну частку (пай), але у список членів КСГП, що мають право на земельну частку (пай) помилково включений не був, як і не був включений його батько. Оскільки є юридично не обізнаною особою, про своє порушене право дізнався лише у вересні 2021 році, оскільки вважав, що він та його батько включені до списку та мають право на отримання земельних часток (паїв).

Враховуючи вищевикладене, позивач просить задовольнити позовну заяву та визнати за ним, як за колишнім членом КСП «Дніпро» право на земельну ділянку (пай) орієнтовним розміром 2,5 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу в межах Святилівського Старостинського округу Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області; крім того визнати за ним, як за спадкоємцем ОСОБА_2 колишнього пенсіонера колгоспу ім. Суворова с. Святилівка Глобинського району Полтавської області, право на земельну ділянку (пай) орієнтовним розміром 2,5 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу в межах Святилівського Старостинського округу Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

Відповідач Градизька Селищна рада Кременчуцького району Полтавської області направила відзив на позовну заяву від 01.02.2024 року відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку їх необґрунтованістю і крім того застосувати строки позовної давності.

09.02.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представник позивача - відповідно до якої позовні вимоги просили задовольнити в повному обсязі. Крім того було долучено клопотання про поновлення терміну позовної давності для звернення до суду ОСОБА_1 та рахувати початок перебігу позовної давності з часу коли фактично після юридичної консультації дізнався про свої порушені права, а саме з вересня 2021 року.

В судовому засіданні 25.11.2024 року позивач надав наступні пояснення про те що він в колгосп прийшов працювати у 1988 році та написав заяву про вступ у колгосп ім. Суворова, ознайомився з протоколом зборів про прийняття членом колгоспу в серпні 1988 року, потім пішов в армію з колгоспу де працював трактористом, в цей час ковгоспи реформувалися, розпадалися, було «Дніпро», Агрофірма «Липове», Агрофірма «Росток» - приглядав за курником, замість заробітної плати розраховувались натурою поросятами, орали город. Трудова книжка невідомо де, накази відсутні, в 1995 році «Росток» перевів в АФ «Дніпро», почали робити списки, прийшли інші люди, які тум ніколи не працювали голова з Черкаської області, бухгалтер з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 казала підходьте уточнюйте списки КСП «Дніпро», весь час поки був «Росток» приглядав за курником. Батько родився в 1933 році, з 1947 року проживав в Монголії, там закінчив 7 класів в 18 років, з 70-х років постійно працював в колгоспі, там було багато колгоспів, коли затопили Кременчуцьке море, то всіх переселили і став один колгосп. Батько з «Ростка» у 1993 році пішов на пенсію. Про порушене право дізнався не відразу, оскільки ОСОБА_4 працівник агрофірми в той час казала, що вони включають в списки того кого знають, якщо не включили звертайтесь, звертався коли давали сертифікати в протоколі наплели підходьте потім, підходив казав але вона не включила, в 1995 році, після смерті батька мати паралізувало, батько помер від астми тоді дали труну, зробили похорон, свідоцтво про смерть подав у раду, секретар сільської ради записала в домову книгу, що власник помер і вписав паралізовану матір позивача. Мати померла у 2006 році тоді він й почав оформлювати спадщину. АФ «Дніпро» з документами та штампами з с. Липового з контори зникло після 2000 року десь 2002-2003 рік. Увесь цей час оформлював документи.

В останнє судове засідання позивач не з`явився, подав до суду заяву, в який просив справу розглядати за його відсутності та вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача в судових засідання підтримувала позицію позивача, просила не застосовувати строки позовної давності, оскільки позивач юридично не обізнаний, і звернувся за юридичною допомогою лише у вересні 2021 року, позов просила задовольнити, в останнє судове засідання не з`явилась.

Представник відповідача в судових засіданнях позов не визнавав з причин вказаних у відзиві на позов, в останнє судове засідання не з`явився - надав заяву про проведення судового засідання без його участі.

Третя сторона в судове засідання не з`явилась причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, які надавались раніше, дослідивши письмові докази, прийшов до такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками були ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ( а.с. 3 т.1).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Святилівською сільською радою Глобинського району Полтавської області 03.06.1995 року, актовий запис №34. ( а.с. 4 т.1)

Згідно архівної довідки від 23.03.2018 року № 01-11/207 ОСОБА_2 працював у колгоспі Суворова с. Світилівка з 01.01.1970 року по грудень 1991 року. ( а.с.5-6 т.1).

Відповідно до копії архівної довідки від 08.07.2004 року № 01-17/143 засіданням правління колгоспу ім. Суворова (с. Святилівка Глобинського району) ухвалили рекомендувати загальним зборам уповноважених колгоспників про прийом в члени колгоспу ОСОБА_1 (протокол № 18 від 17 серпня 1987 року). В протоколах загальних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Суворова (с. Святилівка, Глобинського району) та Протоколах засідань правління колгоспу за 1990-1991 роки питання звільнення з членів колгоспу ОСОБА_1 не розглядалось. ( а.с 7 т.1)

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач по справі з 07.09.1995 року працював слюсарем з ремонту с\х та перегрузочних машин в радгоспі ім. Крупської, який в подальшому 27.02.1998 року став Колективним сільськогосподарським підприємством ім. Крупської, звідки 28.07.1998 року був звільнений, що підтверджується записами в Трудовій книжці серії НОМЕР_3 . ( а. с. 10-13)

За повідомленням відділу у Глобинському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 14.02.2018 р. № 60/104-18, ОСОБА_6 отримав сертифікат на земельну частку (пай) ПЛ № 0340915 зареєстрованого за № 1025 від 28.12.1999 року згідно розпорядження голови Глобинської РДА від 22.12.1999 року № 752 на території Пронохзівської сільської ради Глобинського району на площу 3,20 га ( в умовних кадастрових).

Згідно з ч.1ст. 125 ЗК Україниправо власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачемдокумента, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч.1 і ч.2ст. 126 ЗК).

Пунктом 1Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»(далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числіпенсіонери, якіраніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10ст. 5Земельного кодексу України ( надалі ЗК України) 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомоюстатті 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7ст. 6 ЗК України 1990 рокупередбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частина другастатті 23 ЗК України 1990 рокувизначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з пунктом 17Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 рокусертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта направо колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статейКоституції України тастатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,відповідно дояких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положенняКонституції Українита Конвенції мають вищу юридичну силу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Згідностатті 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Устатті 16 ЦК Українивстановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював в колективному сільськогосподарському підприємстві ім. Суворова, та був його членом, отже набув право на земельний пай.

Розглядаючи доводи представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що відповідач правомірність включення позивача до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) не оспорює, а тому приходить до висновку що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника, тому до позовних вимог ОСОБА_1 позовну давність застосовувати не слід.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду (ВС/КГС, справа № 904/10673/16).

Слід зазначити, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення ЄСПЛ у справах "Лелас проти Хорватії","Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення ЄСПЛ у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії"). Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі "Лелас проти Хорватії"). Потреба виправити колишню «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення ЄСПЛ у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому позивач позбавлений можливості отримати дублікат сертифікату на земельну частку ( пай).

Згідно п.2 УказуПрезидента Українивід 08.08.1995«Про порядокпаювання земель,переданих уколективну власністьсільськогосподарським підприємствамі організаціям» правона земельнучастку (пай)мають члениколективного сільськогосподарськогопідприємства,сільськогосподарського кооперативу,сільськогосподарського акціонерноготовариства, в

тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються

членами зазначеного підприємства відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу є рівними.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Згідно п.17Розділу XПрикінцевих положеньЗемельного кодексуУкраїни 17.Сертифікати направо наземельну частку(пай),отримані громадянами,вважаються правовстановлюючимидокументами приреалізації нимиправа вимогина відведенняземельної частки(паю)в натурі(намісцевості)відповідно дозаконодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз`яснено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта на право власності на землю.

Правовідносини по спадкуванню майна після ОСОБА_2 виникли на час діїЦивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ч.1, 2ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи, що позивач не надав підтверджуючих доказів, що здійснював ці дії по фактичному отриманню спадщини після свого померлого батька, крім того відповідно до його пояснень фактично у спадщину вступала його мати в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.

Керуючись ст.ст.1-18,76-81,141,524, 529, 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, ст.ст.13,76, 81, 82,258, 259,263,265,268,273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп: НОМЕР_4 , як за колишнім членом КСП «Дніпро», право на земельну частку (пай), орієнтовним розміром 2,5 умовних кадастрових гектарів, за рахунок земель запасу в межах Святилівського Старостинського округу Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 14.02.2025.

Суддя А. В. Павлійчук