Ухвала

від 17.03.2025 по справі 640/6959/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 березня 2025 рокуСправа №640/6959/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі матеріали справи №640/6959/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю MUSIC TRADE (01103, М. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-А, код ЄДРПОУ: 22950877) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №640/6959/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю MUSIC TRADE до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

14 лютого 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

07 березня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про поновлення процесуального строку, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що на момент адміністративного оскарження та наступного звернення до суду строк звернення до суду був зупинений згідно п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України в зв`язку з запровадженням в Україні карантину.

Вирішуючи подані заяви та питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Передусім суд зауважує, що позивач так і не надав жодних змістовних заперечень проти стверджуваного відповідачем факту отримання рішення ДПС України за результатами адміністративного оскарження позивачем ППР, що є предметом оскарження. Отже, суд виходить з того, що 24.07.2020 року позивач подав до ДПС України скаргу на ППР, яке є предметом оскарження, в адміністративному порядку, в свою чергу 10.09.2020 року ДПС України прийняла рішення за результатом розгляду скарги позивача, яке позивачем отримано 14.09.2020 року. З позовом позивач звернувся 15.03.2021 року.

Як вже зазначав суд, строк звернення до суду з позовом щодо оскарження ППР, якщо перед цим було використано процедуру адміністративного оскарження, складає 1 місяць.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 28.09.2023 року у справі №640/19482/22.

Вищевикладений виклад обставин позивачем не спростовано, в свою чергу матеріалами справи підтверджується саме такий виклад обставин.

Єдиним аргументом позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду є посилання на п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням п. 52-8 Підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Вказані нормативні положення наводяться в редакції, чинній на дату звернення позивача до суду.

Згідно п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Відповідно до п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

Суд констатує необґрунтованість згаданого посилання позивача з огляду на наступне.

Положення п. 52-8 Підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України містить пряму та однозначну для розуміння вказівку щодо сфери впливу цієї норми права на строки, встановлені ст. 56 Податкового кодексу України йдеться виключно про ті строки, встановлені цією статті, що стосуються процедури адміністративного оскарження.

Такими строками є строк звернення з адміністративною скаргою і строк її розгляду. В свою чергу припис п. 56.19 Податкового кодексу України явно не є строком, що є «в частині процедури адміністративного оскарження», оскільки стосується процедури звернення до суду.

Аналіз положення статті 56 Податкового кодексу України визначає подання скарги окремою процедурою адміністративного оскарження відповідного рішення, яке реалізується шляхом направлення звернення до контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку контролюючого органу вищого рівня у письмовій або електронній формі засобами електронного зв`язку. Така процедура адміністративного оскарження, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, вважається досудовим порядком вирішення спору.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.06.2023 року у справі №300/4156/22.

Відповідно, останнє речення п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України також є нерелевантним, оскільки стосується «такого зупинення», а як вже вказав суд, «таким зупиненням» є зупинення лише «в частині процедури адміністративного оскарження». Більш того, це речення стосується тих наслідків, які передбачені п. 56.9. ст. 56 Податкового кодексу України, оскільки змістовно саме ця норма визначає наслідки, які залежать від строків «в частині процедури адміністративного оскарження».

Таким чином, законодавець фактично унеможливив автоматичне задоволення адміністративних скарг з огляду на строки їх розгляду. Строк звернення до суду після процедури адміністративного оскарження не зупинявся та не зазнав відповідного впливу, що цілком логічно випливає з оцінки можливості особи звернутися з адміністративною скаргою як обставини, яка свідчить і про можливість такої особи звернутися з позовом до суду.

Суд зауважує, що обставини, зумовлені дією в Україні карантину, могли б мати самостійне значення як поважна причина строку звернення до суду, однак жодні відповідні посилання відсутні, а докази позивачем не надані (оголошення простою, захворювання представників і тд).

Суд повторює, що п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України було зупинено перебіг строків, встановлених статтею 56 цього Кодексу в частині процедури адміністративного оскарження щодо скарг платників податків, які надійшли по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Тотожне правозастосування здійснене Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 13.02.2024 року у справі №640/267/22.

Саме вищевикладені висновки щодо застосування спірних нормативних положень є вірними, їх втілення наявне у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 року у справі №580/6253/21, де ППР були датовані 25.01.2021 року, рішення за результатами адміністративної скарги 27.04.2021 року, а звернення до суду 20.08.2021 року (пізніше ніж місяць після завершення адміністративного оскарження, тобто саме як і в даній справі), що стало підставою для залишення позову без розгляду самим судом апеляційної інстанції.

На противагу цьому правозастосування дійсного змісту приписів п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України наявне у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 року у справі №580/6253/21.

Суд повторює, що в даній справі 14.09.2020 року позивач дізнався про результат адміністративного оскарження, в той час як з позовом звернувся лише 15.03.2021 року. Затримка склала понад пів року, жодних доводів щодо виправдання такої затримки позивачем не наведено.

Слід повторно зауважити, що наполягаючи на тому, що не отримував від відповідача відповідь на результати адміністративного оскарження, фактично підмінив спірне питання, адже така відповідь не повинна була надходити від відповідача, оскільки суб`єктом прийняття та направлення рішення є ДПС України. При цьому за наявності доказу щодо вручення поштового відправлення позивач мав би навести розумне пояснення цій обставині або обґрунтовано заперечити достовірність доказу, або, наприклад, довести, що отримав від ДПС України якийсь інший документ, надавши його копію. За наявних обставин суд визнає обґрунтованим твердження відповідача про те, що згідно вказаного поштового повідомлення про вручення позивачем отримано саме результат розгляду його адміністративної скарги. При цьому судом враховано, що належним доказом щодо вмісту поштового відправлення дійсно є опис вкладень, однак в даній справі спірне питання поза розумним сумнівом може бути вирішено і без такого опису вкладень: якщо не існує жодної іншого рішення ДПС України про результати розгляду якоїсь іншої скарги позивача (або іншого листа ДПС України позивачу), то поза розумним сумнівом, що йдеться саме про скаргу на спірне ППР, а тому і єдиним можливим вмістом листа ДПС України до позивача може бути лише рішення за результатом розгляду скарги саме на спірне ППР.

Позивач на це зауваження жодних доводів не висловив.

Отже, суд констатує, що позивачем допущено прострочення строку звернення до суду на понад 5 місяців, жодного обґрунтування поважності причин затримки не наведено, а посилання, які зводились фактично до твердження про зупинення перебігу строку звернення до суду, не містять відповідного нормативного підтвердження.

Суд зазначає, що строк звернення до суду з цим позовом визначався саме Податковим кодексом України, а не Кодексом адміністративного судочинства України саме через використання позивачем процедури адміністративного оскарження. Як наслідок, приписи п. 3 Розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України спірні правовідносини не регулюють. При цьому їх застосування в будь-якому випадку вимагало б обґрунтування впливу карантину на можливість особи звернутись до суду, в той час як позивач фактично самоусунувся від такого обґрунтування.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поняття надмірного формалізму є оціночним та стосується певних незначних недоліків позову, водночас, питання дотримання строку звернення до суду є важливим аспектом юридичної визначеності у спірних правовідносинах. У спірному випадку пропущення строку звернення до суду є значним - більш ніж на рік, а тому навіть з урахуванням обставин, пов`язаних з воєнним станом, не може свідчити про надмірний формалізм з боку судів попередніх інстанцій.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2024 року у справі № 520/36439/23.

Суд повторює, що пропуск строку звернення до суду в цій справі склав понад 5 місяців, при цьому жодного обґрунтування поважності такої затримки не наведено.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, а отже не вбачає правових підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду, в зв`язку з чим в задоволенні відповідної заяви позивача належить відмовити. З цих же підстав суд констатує обґрунтованість заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду, в зв`язку з чим вона підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч.15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, позовну заяву слід залишити без розгляду.

У зв`язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, ухвала постановлена в перший робочий день судді.

Керуючись ст. ст. 121-123, 171, 240, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі 640/6959/21.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю MUSIC TRADE про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Заяву представника Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позову без розгляду задовольнити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю MUSIC TRADE до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко