Постанова від 13.03.2025 по справі 160/27830/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27830/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Личкатої Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (Кучма К.С.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про призначення судово-економічної експертизи у адміністративній справі,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить: визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області № 0530460707, № 0530470707, № 0530480707, №0530490707 від 19.08.2024.

04.12.2024 від позивача до суду надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності, проведення якої доручити експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України, попередивши про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків згідно із ст.ст.384, 385 КК України та поставити експертам для роз`яснення питання:

« 1.Чи підтверджуються документально зазначені в акті Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.07.2024 року за №2054/04-36-07-07-04/38114294 висновки документальної позапланової виїзної податкової перевірки про донарахування до сплати ТОВ «Завод Стеко» (код ЄДРПОУ 38114294, м. Дніпро) заниженого у IV кварталі 2022 року податку на прибуток на суму 16 088 381 гривень 74 коп. та заниженого податку на додану вартість на суму 10 547 789 гривень із завищеним у березні 2024 року від`ємним значенням податку на додану вартість на суму 9 287 957 гривень?».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року задоволено клопотання позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» про призначення судово-економічної експертизи у адміністративній справі №160/27830/24. Призначено по справі № 160/27830/24 судово-економічну експертизу, проведення якої долучити Національному науковому центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» (вул.Золочівська, буд.8, м.Харків, 61177). На вирішення експертизи поставив наступне питання:

1. Чи підтверджуються документально зазначені в акті Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 19.07.2024 року №2054/04-36-07-07-04/38114294 висновки документальної позапланової виїзної податкової перевірки про донарахування до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» (код ЄДРПОУ 38114294) заниженого у IV кварталі 2022 року податку на прибуток на суму 16 088 381 грн. 74 коп. та заниженого податку на додану вартість на суму 10 547 789 грн. із завищеним у березні 2024 року від`ємним значенням податку на додану вартість на суму 9 287 957 грн.?

Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

Відповідач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні клопотання позивача.

В обґрунтування скарги зазначено, що відповідно до приписів пункту першого та другого частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

У клопотанні про призначення судово-економічної експертизи від 04.12.2024 по справі ТОВ «Завод Стеко» не було дотримано умов її призначення, а саме не було зазначено про неможливість доведення обставин справи в інший спосіб без призначення експертизи, не було обґрунтовано дійсну неможливість заміни висновка експерта іншими способами доказування, а також не було зазначено, яким чином висновок експерта спростує або підтвердить обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Скаржник зазначає, що для вирішення поставленого у клопотанні про проведення судово-економічної експертизи питання можуть бути застосовані інші способи доказування, до прикладу надання письмових пояснень з окремого питання або ж залучення відповідальних за проведення податкової перевірки осіб для надання додаткових пояснень, які в повній мірі можуть замінити результати судово-економічної експертизи.

Скаржник зазначає, що за приписами податкового законодавства саме на контролюючі органі, яким є ГУ ДПС у Дніпропетровській області, покладено обов`язок визначення суми грошового зобов`язання суб`єкта господарювання у разі встановлення в ході податкової перевірки факту порушення з його боку. За переконанням ГУ ДПС у Дніпропетровській області, обов`язок визначення суми грошового зобов`язання суб`єкта господарювання належить виключно тим органами, які передбачені у статті 41 ПК України, а отже здійснення таких розрахунків або їх дослідження іншими особами повинно розцінюватися судом як таке, що не відповідає закону.

Також, виключно до компетенції контролюючих органів відноситься можливість ініціювати відносно суб`єкта господарювання проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок, що прямо передбачено приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України.

Враховуючи те, що виключно контролюючі органи мають право проводити податкові перевірки суб`єктів господарювання, скаржник стверджує, що і оформлення висновків таких податкових перевірок, що врегульовано приписами статті 86 ПК України, належать виключно до компетенції контролюючого органу.

Таким чином, питання проведення податкових перевірок суб`єктів господарювання, нарахування та обчислення грошового зобов`язання визначених за результатами таких податкових перевірок та оформлення результатів податкових перевірок є виключною компетенцією контролюючих органів, визначених у статті 41 ПК України.

Отже, визначене у клопотанні про призначення судово-економічно експертизи питання не може бути предметом розгляду експерту з огляду на те, що питання обрахунку суми грошового зобов`язання належать виключно до компетенції контролюючого органу.

У разі непогодження з сумою грошового зобов`язання або методологією його нарахування суб`єкт господарювання не позбавлений можливості викладати доводи на підтвердження такої тези та підтверджувати їх належними, допустимими та достатніми доказами, які отримані ним в межах та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 1.1 розділу III глави 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, вирішення питань, що належать до компетенції органів державного фінансового та податкового контролю (здійснення експертами-економістами перевірки певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності установ, організацій, підприємств з метою виявлення наявних фактів порушення законодавства, фактів порушення податкового законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб), не належить до завдань економічної експертизи.

Від позивача надійшов відзив на скаргу.

В обґрунтування зазначено, що у клопотанні для проведення експертизи запропоноване, а судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі поставлене, питання у буквальній відповідності до наведеного з орієнтовного переліку вирішуваних питань у дев`ятому абзаці пункту 1.2 глави 1 розділу III Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998.

Посилання відповідача на винятки з переліку завдань економічної експертизи за п. 1.1 глави 1 розділу III згаданих Науково-методичних рекомендацій некоректні з огляду на телеологічне тлумачення застереження про це, призначеного запобігти перекладенню контролюючими органами своїх власних функцій виявлення і присікання податкових правопорушень на судових експертів, а також упередити перетворення перевірочної експертизи на збір вихідних даних внаслідок підміни її фактичною ревізією. У клопотанні позивача йдеться про перевірку вже виконаного відповідачем розрахунку донараховних сум грошового зобов`язання, а не про ревізію фінансово-господарської діяльності позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області № 0530460707, № 0530470707, № 0530480707, № 0530490707 від 19.08.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі висновків Акта документальної позапланової виїзної податкової перевірки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 19.07.2024 за №2054/04-36-07-07-04/38114294.

З метою повного і всебічного з`ясування обставин справи, а також враховуючи обсяг наданих на дослідження суду доказів по справі, судом на вирішення судово-економічної експертизи поставлені наступні питання:

Чи підтверджуються документально зазначені в акті Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 19.07.2024 року №2054/04-36-07-07-04/38114294 висновки документальної позапланової виїзної податкової перевірки про донарахування до сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Стеко» (код ЄДРПОУ 38114294) заниженого у IV кварталі 2022 року податку на прибуток на суму 16 088 381 грн. 74 коп. та заниженого податку на додану вартість на суму 10 547 789 грн. із завищеним у березні 2024 року від`ємним значенням податку на додану вартість на суму 9 287 957 грн.?

Підставою для прийняття судом в порядку ч.1 ст. 102, п.4 ч.2 ст. 236 КАС України судового рішення про призначення по справі судово-економічної експертизи та зупинення провадження у справі до одержання судом її результатів слугував висновок про те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи потребуються спеціальні знання у галузі економіки.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1, 3-6 ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

При цьому, відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу, частинами 1 - 3 якої, в свою чергу, передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» встановлено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Необхідність призначення експертизи у судочинстві визначена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів і обставин, які виходять за межі юридичних професійних знань судді і потребують спеціальних досліджень.

Отже, судова експертиза в адміністративній справі може бути нічим іншим як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини в адміністративній справі, що перебуває у провадженні суду.

Колегія суддів зазначає, що судова експертиза може бути призначена судом лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, що стосуються предмета доказування, у разі, якщо такий висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому з метою призначення судом судової експертизи особа, яка приймає участь у розгляді справи, має звернутися із клопотанням, в якому слід чітко обґрунтувати дійсну необхідність в її проведенні, тобто неможливість доведення чи спростування обставин справи в інший спосіб без призначення експертизи.

Відповідно до п.1, 1.1 розділу ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, експертиза документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності.

Основними завданнями експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності є визначення: документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах, в установах, організаціях і їх структурних підрозділах (далі - підприємство) періоду їх утворення; документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, основних засобів, надання послуг; документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з основними засобами, товарно-матеріальними цінностями, грошовими коштами, цінними паперами та іншими активами; документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат; документальної обґрунтованості, задекларованої платником податку бази оподаткування податком на прибуток підприємств, та суми податку, що підлягає сплаті за певний звітний період, визначеної органом податкового контролю; документальної обґрунтованості формування платником податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті, та суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування; документальної обґрунтованості окремих елементів податків та зборів, визначених платником у відповідних деклараціях (розрахунках, звітах).

Вирішення питань, що належать до компетенції органів державного фінансового та податкового контролю (здійснення експертами-економістами перевірки певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності установ, організацій, підприємств з метою виявлення наявних фактів порушення законодавства, фактів порушення податкового законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб), не належить до завдань економічної експертизи.

За п. 2, 2.1 розділу ІІІ Інструкції №53/5, експертиза документів про економічну діяльність підприємств й організацій.

Основними завданнями експертизи документів про економічну діяльність підприємств й організацій є:

1) проведення аналізу: показників фінансово-економічного стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості тощо) підприємства/організації; структури майна та джерел його придбання;

2) визначення: документальної обґрунтованості розрахунків з дебіторами і кредиторами; документальної обґрунтованості аналізу складу витрат; документальної обґрунтованості розрахунків плати за оренду майна; документальної обґрунтованості розрахунків частки майна у разі виходу учасника зі складу засновників підприємства; документальної обґрунтованості розрахунків втраченого заробітку (від несвоєчасної виплати компенсації заподіяної шкоди у разі втрати працездатності та в інших випадках); документальної обґрунтованості цільового витрачання бюджетних коштів; документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди; документальної обґрунтованості розрахунків економічного показника майнової шкоди (збитки, втрачена вигода), проведених суб`єктами фінансово-господарського контролю, органами досудового розслідування або заявлених у позовних вимогах; документальної обґрунтованості здійснених фінансово-господарських операцій із придбання товарів, робіт, послуг за бюджетні кошти.

Вирішення питань щодо дотримання відповідальними особами організаційно-правових вимог до проведення закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти не належить до завдань судово-економічної експертизи.

Вирішення питань щодо визнання поточної дебіторської заборгованості безнадійною не належить до завдань економічної експертизи.

Основними завданнями експертизи документів про економічну діяльність підприємств й організацій є: 1) проведення аналізу: показників фінансово-економічного стану (платоспроможності, фінансової стійкості, прибутковості тощо) підприємства/організації; структури майна та джерел його придбання; 2) визначення: документальної обґрунтованості розрахунків з дебіторами і кредиторами; документальної обґрунтованості аналізу складу витрат; документальної обґрунтованості розрахунків у разі приватизації й оренди майна, що приватизується; документальної обґрунтованості розрахунків частки майна у разі виходу учасника зі складу засновників; документальної обґрунтованості розрахунків втраченого заробітку (від несвоєчасної виплати компенсації заподіяної шкоди у разі втрати працездатності та в інших випадках); документальної обґрунтованості цільового витрачання бюджетних коштів; документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди.

Вирішення питань щодо дотримання комітетами з конкурсних торгів вимог законодавства, що регламентує проведення закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти, не належить до завдань судово-економічної експертизи.

Вирішення питань щодо документальної обґрунтованості збитків показниками фінансової звітності підприємства/організації за певний період (визнання поточної дебіторської заборгованості безнадійною) не належить до завдань економічної експертизи.

Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції під час визначення питань, які необхідно поставити на вирішення судової економічної експертизи, врахував визначені позивачем питання, запропонованих відповідачем питань не було надано.

З матеріалів справи вбачається, що предметом доказування в даній справі є правовірність дій податкового органу в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшення від`ємного значення, спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд, оцінюючи в сукупності вищезазначене, з урахуванням вказаних позивачем підстав для призначення експертизи, великого обсягу первинних документів за спірними господарськими операціями, дійшов до висновку, що в суду першої інстанції були достатні і належні підстави для призначення по справі судово-економічної експертизи, при цьому для з`ясування правильності висновків податкового органу або їх документального спростування необхідні спеціальні знання у сфері спеціальних знання (економічної діяльності підприємства, бухгалтерського (податкового) обліку), без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Також, проведення по справі експертизи з наведених питань сприятиме повному дослідженню спірних питань по справі, всебічному дослідженню первинних документів платника податків, висловлення позиції експерта, що створює передумови для прийняття судом правильного та обґрунтованого рішення по справі.

Так поставлене позивачем питання відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень щодо проведення економічної експертизи, що спростовує посилання скаржника.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення додержання вимог статті 129 Конституції України, всебічного та об`єктивного розгляду адміністративної справи для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення даної адміністративної справи і потребують спеціальних знань, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача та призначення судово-економічної експертизи.

Щодо посилання скаржника на те, що визначене у клопотанні про призначення судово-економічно експертизи питання не може бути предметом розгляду експерту з огляду на те, що питання обрахунку суми грошового зобов`язання належать виключно до компетенції контролюючого органу, у разі непогодження з сумою грошового зобов`язання або методологією його нарахування суб`єкт господарювання не позбавлений можливості викладати доводи на підтвердження цього, колегія суддів зазначає, що Податковим кодексом України надано платнику податків право оскаржити рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку. Вимоги платника податку щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень. Скаржник фактично ототожнює податковий контроль з правом оскаржити рішення прийнятого за результатами такого контролю в адміністративному або судовому порядку, що не відповідає вимогам законодавства. Отже, посилання скаржника є помилковими та стосуються інших непов`язаних дій та процедур.

Суд не приймає посилання скаржника на безпідставне призначення судової економічної експертизи у даній справі, оскільки з огляду на положення статті 102 КАС України, питання відносно необхідності призначення економічної експертизи у справі вирішується судом, який розглядає справу, з метою дослідження обставин, що мають значення для справи.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

Керуючись статтями 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров