Постанова від 04.03.2025 по справі 380/22597/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22597/24 пров. № А/857/32541/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Носа С.П.;

суддів:Кухтея Р.В., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання: Демидюк О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року з питань забезпечення позову у справі № 380/22597/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанціїКачур Р.П.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 32537/6/13-01-24-11 від 29.10.2024 року про виключення з реєстру платника єдиного податку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язати відповідача поновити з 01.10.2024 року реєстрацію у якості платника єдиного податку позивача, РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року у справі №380/22597/24 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, у якій ФОП ОСОБА_1 просив зупинити дію рішення ГУ ДПС від 29 жовтня 2024 року №32537/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку на період до набрання законної сили рішенням у відповідній справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на нього, в які просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року з питань забезпечення позову та прийняти постанову, якою вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС від 29 жовтня 2024 року №32537/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку на період до набрання законної сили рішенням у відповідній справі.

Апелянт свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності, а також тим, що рішення може призвести до накопичення боргів.

Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що виключення його з реєстру платника єдиного податку по суті є унеможливленням захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, оскільки існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, певна невизначеність у виконанні податкових зобов`язань, відповідно захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, суд може забезпечити позов лише за наявності двох підстав, а саме: ускладнення або неможливість виконання рішення суду чи відновлення порушених прав позивача внаслідок невжиття заходів забезпечення позову та очевидна протиправність рішення, яким порушуються права, свободи та інтереси особи, що звернулась до суду.

Водночас, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї статті визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними, навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Розглядаючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 300/5005/22, від 21 вересня 2023 року у справі № 600/1531/23-а.

При вирішенні питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову судом встановлено, що до предмету позову у цій справі входить оскарження рішення ГУ ДПС у Львівській області від 29 жовтня 2024 року №32537/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .

Правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5%, визначаються положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України).

Так, відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Згідно із пунктом 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України, реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Отже, анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК України підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза ускладнення виконання рішення суду чи ефективного захисту такого права дійсно існує. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що 29 жовтня 2024 року ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення №32537/6/13-01-24-11 про анулювання реєстрації єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 % доходу.

З урахуванням наведених вище норм права, апеляційний суд погоджується з твердженням апелянта про те, що незастосування міри щодо зупинення дії оскаржуваного рішення приведе до того, що ФОП ОСОБА_1 буде зобов`язаний весь час розгляду судової справи вести податковий облік та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнить чи унеможливить у подальшому виконання рішення суду у разі його задоволення.

Крім цього, у разі реєстрації платником ПДВ, позивач повинен буде включити у вартість послуг ПДВ, реєструвати податкові накладні та змінити формат розрахункового документа - відображати у ньому обов`язковий реквізит «сума ПДВ».

Водночас, більша частина замовників послуг ФОП ОСОБА_1 є фізичними особами, які не є платниками ПДВ. У разі скасування судом оскаржуваного Рішення від 29.10.2024 - реєстрацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 може буде поновлено з 29.10.2024, що як наслідок спричинить анулювання реєстрації платником ПДВ відповідно до ст.184 ПК України. Проте, увесь час судового розгляду даної справи позивач буде або перебувати в стані податкової невизначеності (оскільки не відомо чи буде скасовано рішення органу ДПС, а тому чи слід переходити на загальну систему оподаткування, щоб потім у разі скасування оскаржуваного рішення знов переходити до спрощеної системи оподаткування) або у разі переходу на загальну систему позивач буде нести додатковий фінансовий тягар у виді сплати 20% ПДВ.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що не вжиття такого заходу забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного рішення Головного управління ДПС у Львівській області №32537/6/13-01-24-11 від 29.10.2024 року, яким виключено з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , потягне за собою негативні наслідки для матеріально-правових інтересів позивача, зокрема, у формі невиконання ним договірних зобов`язань перед контрагентами.

Апеляційний суд зауважує, що у випадку не вжиття тимчасових обмежувальних заходів, у разі реалізації відповідачем рішення про анулювання та пред`явлення його до виконання, позивач буде зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування.

У свою чергу, зміна системи оподаткування призведе до того, що на позивача буде покладено додаткове навантаження у вигляді податку на додану вартість, що в свою чергу може суттєво вплинути на ведення господарської діяльності, розірвання договірних правовідносин з контрагентами, тощо.

Крім того, у податковому (звітному) році або попередніх періодах, такому платнику за такі періоди будуть нараховуватись податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку третьої групи та існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення його господарської діяльності.

Отже, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.

Водночас, суд зазначає, що застосування заходів забезпечення позову носить тимчасовий характер та не є вирішенням спірних правовідносин чи наданням будь-якої попередньої оцінки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 25 жовтня 2023 року при розгляді справи №160/11784/23 від 14 січня 2025 року при розгляді справи №280/9045/24, від 04 лютого 2025 року при розгляді справи №280/8758/24, який в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

Із врахуванням наведеного, підсумовуючи викладені позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, з метою попередження настанню для заявника негативних наслідків, апеляційний суд приходить до висновку, що достатнім та співмірним для захисту прав заявника від можливих порушень буде задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Львівській області від 29 жовтня 2024 року №32537/6/13-01-24-11 до набрання законної сили рішення суду у справі № 380/22597/24.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржувана ухвала не відповідає нормам процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 317 КАС Українипідставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 150, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року з питань забезпечення позову у справі № 380/22597/24 скасувати.

Прийняти постанову, якою заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позовузадовольнити.

Зупинити дію рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 32537/6/13-01-24-11 від 29.10.2024 про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі №380/22597/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 14 березня 2025 року.