Ухвала

від 14.03.2025 по справі 336/967/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/967/25

Провадження №: 1-кс/336/244/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2025 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 , представника власника майна адвоката ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (за довіреністю), розглянувши клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 , про арешт майна при проведенні досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024082030000055 від 17.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.

В обґрунтування клопотання зазначив, що 17.10.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024082030000055 внесено відомості за ст.197-1 ч.3 КК України за фактом самовільного будівництва на самовільно зайнятій земельній ділянці.

В ході досудового розслідування по справі встановлено, що в користуванні КП «Запоріжринок» (код ЄДРПОУ 01559577) перебувають земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 2310100000:07:032:0073, 2310100000:07:032:0074, 2310100000:07:032:0075, загальною площею 1,6367 га, на яких розташовано торгівельний майданчик Шевченківського району (м. Запоріжжя, вул. Чарівна 56).

09.07.2015р. між КП «Запоріжринок» та ФОП ОСОБА_7 було укладено договір про надання послуг з надання та утримання торгового місця на ринку (зі змінами), відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_7 отримав в користування для здійснення підприємницької діяльності торгове місце на торгівельному майданчику Шевченківського району (кіоски № 635-639; 1704-1709), при цьому зазначений договір не надавав ФОП ОСОБА_7 права забудови земельної ділянки, на яких розташовано торгівельний майданчик Шевченківського району (м. Запоріжжя, вул. Чарівна 56).

05.12.2018 р. було зареєстровано право власності ОСОБА_7 на будівлю магазину № 635-639; 1704-1709 як на об`єкт нерухомого майна, що був збудований ОСОБА_7 та на праві власності належить йому. Підставою для реєстрації права власності слугували технічний паспорт № 02011/018 від 02.11.2018 та акт від 02.11.2018,складені ФОП ОСОБА_8 . За результатами реєстрації права власності видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2018 р.

Сукупність обставин, встановлених під час досудового розслідування, свідчать про те, що будівля магазину № 635-639; 1704-1709 як об`єкт нерухомого майна була самовільно збудована ОСОБА_7 на самовільно зайнятій земельній ділянці торгівельного майданчику Шевченківського району (м. Запоріжжя, вул. Чарівна 56) КП «Запоріжринок».

Постановою прокурора зазначене вище нерухоме майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні

Посилаючись на те, що зазначене у клопотанні нерухоме майно попередньо не вилучалось, існує достатньо об`єктивних підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна може призвести до відчуження вказаного майна, що перешкодить кримінальному провадженню. З посиланням на положення ст. 92, 91, 98, 170 КПК України прокурор просить постановити ухвалу про накладення арешту на нерухоме майно, вказане у клопотанні.

При розгляді клопотання в суді слідчий ОСОБА_4 його підтримала з наведених вище підстав, зазначивши про те, що реєстрація права власності на вказане вище самовільно побудоване на самовільно зайнятій земельній ділянці нерухоме майно була проведена на підставі підроблених, за версією слідства, документів, у незаконний спосіб, така версія ґрунтується на наявних у розпорядженні слідства показаннях свідків та письмових матеріалах.

Прокурор при розгляді клопотання зазначив, що метою арешту вказаного у клопотанні майна ( магазину білизни) є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні та пояснив, що у разі задоволення ухвали нерухоме майно не буде вилучено у власника, залишається у його користуванні без перешкод для здійснення підприємницької діяльності, власник лише буде обмежений у можливості його відчуження, що може перешкодити ефективному розслідуванню.

Представник власника нерухомого майна адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що ОСОБА_7 набув зазначене у клопотанні нерухоме майно у власність у передбачений законом спосіб, має у своєму розпорядженні всі необхідні правовстановлюючі документи. Вказане вище майно використовується у підприємницькій діяльності, накладення арешту порушить права власника, не є співмірним із метою та гарантіями захисту прав законного власника майна.

ОСОБА_6 як представник власника майна (за довіреністю) підтримала заперечення адвоката ОСОБА_5 , додавши, що будівництво нерухомого майна, зазначеного у клопотанні, було здійснено на підставі відповідних дозволів, з відома КП «Запоріжринок», з яким після завершення будівництва був укладений договір, ФОП ОСОБА_7 своєчасно та у повному обсязі сплачує орендну плату, комунальні послуги.

Вивчивши матеріали клопотання,слідчий суддя знаходить, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з доданих прокурором до клопотання письмових доказів, ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області до ЄРДР за № 42024082030000055 17.10.2024 внесено відомості про вчинене кримінальне правопорушення за ч.3 ст.197-1 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що в користуванні КП «Запоріжринок» перебувають земельні ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 2310100000:07:032:0073, 2310100000:07:032:0074, 2310100000:07:032:0075, загальною площею 1,6367 га, на яких розташовано торговельний майданчик Шевченківського району (м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 56).

09.07.2015 між КП «Запоріжринок» та ФОП ОСОБА_7 було укладено Договір про надання послуг з надання та утримання торгового місця на ринку (зі змінами), відповідно до умов якого, ФОП ОСОБА_7 отримав в користування для здійснення підприємницької діяльності торгове місце на торговельному майданчику Шевченківського району (кіоски № 635-639, 1704-1709).

05.12.2018 було зареєстровано право власності ОСОБА_7 на будівлю магазину № 635-639, 1704-1709, як на об`єкт нерухомого майна, що був збудований ОСОБА_7 та на праві приватної власності належить йому.

Підставою для реєстрації слугували технічний паспорт № 02011/018 від 02.11.2018 та акт від 02.11.2018, складені ФОП ОСОБА_9 .

За результатами реєстрації права власності видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.12.2019.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 2, ч. 3, ч. 4 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено: підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речового доказу - предмета, який може бути об`єктом кримінально протиправних дій.

Крім цього, з доданих прокурором до свого клопотання доказів вбачається доведеність необхідності арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України.

Так, надані матеріали свідчать про можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, з огляду на кваліфікацію дій у цьому випадку, а самест. 197-1 КК України.

З урахуваннямнаведеного,аналізклопотанняпрокурора пронакладенняарештуна майнодаєпідставидля висновку,щоданеклопотання відповідаєвимогамст.171КПКУкраїни та містить правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

У відповідності до п.4 ч.5 ст.173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільців майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Керуючись статтями 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно будівлю магазину № 635-639, 1704-1709, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1714760423101), що на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ), з забороною відчуження та розпорядження ним до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1