Рішення

від 11.03.2025 по справі 573/2200/24

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2200/24

Номер провадження 2-о/573/8/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

11 березня 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника заінтересованої особи: Чхуна С.А.,

розглянувши цивільну справу в режимі відеоконференції за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державного міграційної служби України в Сумській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції заявника.

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991. Заява обгрунтована тим, що у зв`язку з втратою паспорта громадянина СРСР та з метою підтвердження факту громадянства України, він звернувся до Управління Державної міграційної служби України, в результаті чого було повідомлено про неможливість встановити належність його до громадянства України і роз`яснено, що за умови підтвердження факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року, встановлюється належність до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ «Про громадянство України». Проведеною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми документований паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданого Ковпаківським РВВС м. Суми, при цьому встановлено, що паспортом громадина України документований не був. За обліками інформації УДМС у Сумській області неможливо встановити належність його до громадянства України. Зазначає, що він народився в 1951 році у м. Суми Сумської області, уклав шлюб, працював та постійно проживав в АДРЕСА_1 і на даний час. Встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року необхідно йому для одержання паспорта громадянина України. Без вказаного документу, він позбавлений можливості отримання будь-яких соціальних послуг, а також підтвердження особистості.

У зв`язку з тим, що не можливо встановити даний факт в інший спосіб, ОСОБА_2 просить встановити факт постійного проживання його на території України станом на 24 серпня 1991 рік.

Заяви (клопотання) учасників справи.

04 грудня 2024 до суду надійшло письмове пояснення заінтересованої особи Управління Державного міграційної служби України в Сумській області наступного змістувикладене наступним чином.

Набуття громадянства України врегульоване Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-Ш (надалі - Закон) та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок-215).

Відповідно до пункту 8 Порядку-215 для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

З огляду на долучені документи заявника, єдиним доказом можливого його проживання на території України станом на 24.08.1991 є інформація надана виконкомом Річківської сільської ради про роботу заявника на цегельному заводі. У той же час заявником до суду не надано копії трудової книжки, інших письмових доказів заявленого факту, зокрема витягів з реєстру територіальних громад та інших доказів. У зв`язку з цим наразі встановлення заявленого факту вважають передчасним (а. с. 20-22).

13 лютого 2025 та 18 лютого 2025 до суду надійшли клопотання заявника про долучення додаткових доказів у справі ( а.с. 65-71, 75-81).

11березня 2025року усудове засіданнязаявник ОСОБА_2 не з`явився,долучив заявупро підтриманнязаявлених вимог,просив їхзадовольнити.Раніше у судовому засіданні ОСОБА_2 заяву підтримав та просив задовольнити з підстав, вказаних у заяві.

Представник заінтересованоїособи Управління Державного міграційної служби України в Сумській області Чхун С.А., який приймав участь у справі в режимі відеоконференції, в судовому засіданні зазначив, що із врахуванням додаткових документів наданих заявником, заперечень проти заяви не мають.

Свідок ОСОБА_3 у суді зазначила, що з вересня 1982 року і до цього часу проживає в с. Вири Сумського (раніше Білопільського) району Сумської області. ОСОБА_2 вона знає з 1990 року, оскільки працювала в конторі колгоспу "Зоря комунізму" на посаді економіста, а заявник у цьому ж колгоспі був завідувачем цегельним заводом. Станом на серпень 1991 року він там працював та проживав. Також він товаришував із її чоловіком та вони спілкувалися родинами. Потім після смерті чоловіка вона з ним не спілкувалася, іноді бачила його по селу Вири.

Свідок ОСОБА_4 у суді зазначила, що є дружиною ОСОБА_5 - сина заявника, тобто є невісткою заявника. Оскільки в даний час її чоловік проходить службу у ЗСУ, то вона може підтвердити особу ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який станом на 1991 рік проживав на території України, проживав у с. Вири Білопільського району Сумської області. Також їй відомо, що він проживав та був зареєстрований у м. Суми, де проживав із родиною.

Процесуальні дії в справі.

14 листопада 2024 ухвалою відкрито провадження в справі та призначено до судового розгляду з викликом заявника, заінтересованої особи (а. с. 14).

Ухвалою суду від 29.01.2025 задоволено клопотання заявника про виклик свідків (а. с. 51).

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено,що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Суми. Його батьками є: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00048253371 від 02.12.2024 (а. с. 24-25).

ОСОБА_2 08 вересня 1972 року уклав шлюб із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить додане до заяви свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 (а. с. 4).

Від шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_3 в р. Німеччина народився син ОСОБА_5 (а. с. 47).

18.12.1978 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав паспорт громадянина СРСР НОМЕР_1 , виданий Ковпаківським РВВС м. Суми, Сумської області, що підтверджується копією заяви про видачу паспорта (форма 1), від 15.12.1978 року яка зберігається у відцифрованому вигляді у Єдиному державному демографічному реєстрі під №5930U_22_7_00008249 (а. с. 25-26).

Згідно архівної довідки № 141 від 27.09.2024, наданої виконавчим комітетом Річківської сільської ради Сумського району Сумської області, складеної на підставі книг обліку трудового стажу і заробітку колгоспника №413, бр.№1, кн.4, особовий рахунок № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , бр.№1, кн.№ НОМЕР_5 , особовий рахунок № НОМЕР_6 ОСОБА_2 з 1990 року по 1997 рік працював у колгоспі «Зоря комунізму», КСП «Зоря», АПТ ЗТ «Зоря» с. Вири Білопільського району Сумської області зав. цегельним заводом (а. с. 6).

За даними архівної довідки №144 від 27.09.2024, виданої виконавчим комітетом Річківської сільської ради Сумського району Сумської області, складеної на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу «Зоря комунізму» та КСП «Зоря» ОСОБА_2 з вересня 1990 по грудень 1994 року отримував заробітну плату (а. с. 8).

З копії технічної документації про передачі в натурі земельних часток (паїв) громадянам-власникам земельних сертифікатів КСП АФ «Зоря» Вирівської сільської ради Білопільського району Сумської області вбачається, що ОСОБА_2 був включений до списку членів колгоспу мав право на земельну частку (пай) (а. с. 66, 76-81).

Архівною довідкою, виданої Архівним відділом встановлено, що згідно протоколу № 14 від 03.09.1990 засідання правління членів колгоспу «Зоря комунізму» с. Вири Білопільського району Сумської області Ковкута В.Г. прийнятий в члени колгоспу на роботу завідуючим цегельним заводом (підстава: фонд № 144, оп. № 1, спр. Протоколи засідань правління та загальних зборів за 1990 рік, арк. 57-61). Також протоколом № 3 від 25.03.1997 засідання правління сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Зоря» с. Вири Білопільського району Сумської області ОСОБА_2 виключений з членів акціонерно-пайового товариства і звільнений з роботи (підстава: фонд № 144, оп. № 1, спр. Протоколи засідань правління та загальних зборів за 1997 рік, арк. 5-8) (а. с. 69).

Із копії державного акту про право приватної власності на семлю серії ІІІ-СМ № 042052 від 21.07.1999 року вбачається, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки на території Вирівської сільської ради площею 2,83 га на підставі рішення VІІІ сесії 23 скликання Вирівської сільської ради народних депутатів від 06.08.1999 року ( а.с. 81).

З 25.01.1994 року і до сьогодні місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить додана до заяви відповідь Річківської сільської ради від 07.09.2024 №51/12-04 на запит адвоката Казміренко Л.О. (а. с. 7).

На запит адвоката Казміренко Л.О. Управління «ЦНАП у м. Суми» надало відповідь від 13.08.2024 №1401-12/5832 про відсутність інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 станом на 24.08.1991 (а. с. 5).

З будинкової книги вбачається, що ОСОБА_2 , 1951 р.н. був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_3 з 21.12.1978 року по 01.11.1985 року (а. с. 67-68).

Наведене також підтверджується довідкою Управління ЦНАП у м. Суми, в якій зазначено, що за інформацією будинкової книги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 з 21.12.1978 по 01.11.1985 (а. с. 71).

З роз`яснення Управління Державної міграційної служби України встановлено, що за умови підтвердження факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року, встановлюється належність до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ «Про громадянство України». Проведеною перевіркою було встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Суми документований паспортом громадянина СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 , виданого Ковпаківським РВВС м. Суми, при цьому встановлено, що паспортом громадина України документований не був. За обліками інформації УДМС у Сумській області неможливо встановити належність його до громадянства України (а. с. 9).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 2ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Глава 6 Розділу 4 ЦПК України, а також постанова ПленумуВерховного СудуУкраїни від31березня 1995року №5 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15) "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" розкриває зміст судової діяльності з розгляду справ даної категорії.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Пунктом 5 частини 2 статі 293ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що підлягають встановленню, повинні: а) мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; б) встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; в) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Питання громадянства України регулюється Конституцією України, законами України, указами Президента України, міжнародними договорами України.

Основними нормативно-правовими актами з питань громадянства України є Закон України «Про громадянство України» та Указ Президента України від 27.03.2001 року N 215 «Питання організації виконання ЗУ «Про громадянство України». Підстави набуття особою громадянства України визначаються індивідуально, залежно від її місця народження, походження, проживання, родинних зв`язків тощо.

Зокрема, набуття громадянства України врегульоване Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-Ш (надалі - Закон) та Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок-215) .

Згідно пункту 1 «Загальної частини» Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (далі Порядок-302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 3 Закону, громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Зазначена норма Закону зумовлена Законом України «Про правонаступництво України» та принципами Європейської конвенції про громадянство (Страсбург, 6 листопада 1997 року), одним з яких є уникнення безгромадянства.

Відповідно до Закону України «Про громадянство України» громадянами України є, зокрема усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України або які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Відповідно до п. 25 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України і виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року N 215, в редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року N 588/2006, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша ст. 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.

Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Про належність до громадянства України таких осіб може свідчити наявність у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24.08.1991.

Відповідно до п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27березня 2001року №215 громадяни колишнього СРСР, які не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України. У таких випадках, одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24.08.1991 року або 13.11.1991 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про громадянство України", безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України. Стаття 1цього ж Закону дає чітке визначення поняття "безперервне проживання на території України" та "проживання на території України на законних підставах". Безперервне проживання на території України - проживання в Україні особи, якщо її разовий виїзд за кордон у приватних справах не перевищував 90 днів, а в сумі за рік - 180 днів; Проживання на території України на законних підставах - проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України, або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або мають посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або їм надано статус біженця чи притулок в Україні. Розширене тлумачення цих понять та переліку умов, за яких можливе встановлення факту безперервного проживання та прийняття до громадянства України, Законом не передбачено.

З прийняттям Постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України, розпочалася паспортна реформа в Україні.

Положення статті 2 Закону «Про громадянство України» зразка 1991 року та статті 3 Закону - зразка 2001 року стосуються належності до українського громадянства зокрема осіб, які мають паспорти зразка колишнього СРСР. Їх належність до українського громадянства було визначено під час загального обміну паспортів зразка колишнього СРСР на паспорти громадянина України зразка 1994 року у період з травня 1995 року по вересень 2002 року.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1429 з 1 січня 2005 року паспорти громадян України, що оформлені з використанням бланків паспортів колишнього Союзу РСР вважаються не дійсними.

Відповідно до пункту 8 Порядку-215 для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлені законом.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення № 5 від 31.03.1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чиним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Висновки суду.

Аналіз перевірених і оцінених судом доказів та законодавства переконує суд, що в розумінні ст. ст. 77-78 ЦПК України заявником надані належні, достовірні, допустимі докази на підтвердження заявлених вимог, які не викликають сумніву і є достатніми для встановлення юридичного факту.

Таким чином, розглядаючи заяву, суд надає правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам безперервного проживання особи на території України.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для нього юридичне значення, оскільки надає право на виготовлення паспорта громадянина України. Тобто, встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої ст. 3 цього Закону.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що досліджені докази в їх сукупності, свідчать про те, що заявник проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та іншого місця проживання у нього не було, а відтак факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України на момент проголошення незалежності України (за станом на 24 серпня 1991 року) підтверджений.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що для реалізації заявником своїх прав необхідним є визнання факту постійного проживання на території України, і саме цей факт має для заявника юридичне значення, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, до вказаного висновку суд прийшов, виходячи не тільки з вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Ушаков та Ушакова проти України» від 18 червня 2015 року (остаточне 18 вересня 2015 року), в пункті 78 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою…».

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення по справі в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 10, 265, 273, 293, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (місце знаходження: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 27), про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 17.03.2025 року

Суддя

Справа № 573/2200/24

Номер провадження № 2-о/573/8/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина )

11 березня 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

представника заінтересованої особи: Чхуна С.А.,

розглянувши цивільну справу в режимі відеоконференції за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державного міграційної служби України в Сумській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Враховуючи складність у виготовленні повного тексту судового рішення, що потребує значного часу в обґрунтування доводів сторін, суд вважає за необхідне проголосити вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Сумській області (місце знаходження: м. Суми, вул. Г.Кондратьєва, 27), про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде виготовлено протягом 10 днів.

Суддя