Ухвала від 17.03.2025 по справі 469/718/24

17.03.25 Справа № 469/718/24

1-кп/469/170/25

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_3

обвинувачений - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024153150000044 від 12 квітня 2024 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Рязань Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, одруженого, утриманців не має, відповідно до ст.89 КК України не судимого, пенсіонера,

за ч.ч.1, 2 ст.190 КК України,

встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

Судом поставлено на обговорення учасників справи питання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 190 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв*язку з дійовим каяттям, за ч.2 ст. 190 КК України - у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння.

Прокурор вважав, що наявні підстави для закриття кримінального провадження у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлюється кримінальна протиправність діяння, в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України, та підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.190 КК України у зв"язку з дійовим каяттям.

Встановлені судом обставини

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст.190 КК України, за таких обставин.

01 червня 2022 року ОСОБА_5 звернулась до Коблівської сільської ради, яка є структурним підрозділом з питань соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації, із заявою про надання допомоги на проживання як внутрішньо переміщеним особам, після чого ОСОБА_5 почала отримувати матеріальну допомогу як внутрішньо переміщена особа на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий нею в АТ КБ "ПриватБанк", доступ до якого здійснювався з її банківської картки АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 . Задля забезпечення її утримання ОСОБА_5 добровільно передала банківську картку АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 з пінкодом чоловіку своєї доньки ОСОБА_4 та дозволила знімати і використовувати грошові кошти з неї.

26 листопада 2023 року ОСОБА_5 померла, але після її смерті Управлінням соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації ОСОБА_5 04 грудня 2023 року на вищевказаний банківський рахунок було зараховано 3000 гривень як допомога на проживання внутрішньо переміщеній особі, так як про факт смерті ОСОБА_5 Управлінню соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації стало відомо лише 07 березня 2024 року.

Приблизно в грудні 2023 року, більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння шляхом обману грошовими коштами Управління соціального захисту населення Миколаївської рацонної військової адміністрації, які надійшли на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий ОСОБА_5 в АТ КБ "ПриватБанк", так як ОСОБА_4 достовірно знав, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і вказані грошові кошти підлягають поверненню, а банківська картка № НОМЕР_2 з пін кодом, яка надавала доступ до розпорядження грошовими коштами із вищевказаного рахунку знаходилась у нього.

З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами шляхом обману ОСОБА_4 у грудні 2023 року, діючи умисно, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, а грошові кошти в сумі 3000 грн., які надійшли на її розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , підлягають поверненню, замовчуючи відомості про цей факт, не маючи законного права на розпорядження вказаними грошовими коштами, вставив до банкомату АТ КБ "ПриватБанк" с.Коблеве Миколаївського району Миколаївської області банківську картку АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 та дає доступ до розпорядження грошовими коштами з розрахункового рахунку НОМЕР_1 , після чого ввів пін код та зняв із вказаного рахунку грошові кошти в сумі 3000 грн., які належать Управлінню соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації, залишив їх при собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив Управлінню соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації матеріальний збиток на суму 3000 грн.

Зазначені дії ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.1 ст.190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він у січні 2024 року, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, повторно, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, а грошові кошти Управління соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації в сумі 3000 грн., які надійшли на її розрахунковий рахунок НОМЕР_1 04 січня 2024 року як допомога на проживання внутрішньо переміщеній особі, підлягають поверненню, замовчуючи відомості про цей факт, не маючи законного права на розпорядження вказаними грошовими коштами, вставив до банкомату АТ КБ "ПриватБанк" с.Коблеве Миколаївського району Миколаївської області банківську картку АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 та дає доступ до розпорядження грошовими коштами з розрахункового рахунку НОМЕР_1 , яка знаходилась у нього, після чого ввів пін код та зняв із вказаного рахунку грошові кошти в сумі 3000 грн., які належать Управлінню соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації, залишив їх при собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив Управлінню соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації матеріальний збиток на суму 3000 грн.

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він у лютому 2024 року, більш точної дати органом досудового розслідування не встановлено, діючи умисно, повторно, достовірно знаючи, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, а грошові кошти Управління соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації в сумі 3000 грн., які надійшли на її розрахунковий рахунок НОМЕР_1 04 лютого 2024 року як допомога на проживання внутрішньо переміщеній особі, підлягають поверненню, замовчуючи відомості про цей факт, не маючи законного права на розпорядження вказаними грошовими коштами, вставив до банкомату АТ КБ "ПриватБанк" с.Коблеве Миколаївського району Миколаївської області банківську картку АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_5 та дає доступ до розпорядження грошовими коштами з розрахункового рахунку НОМЕР_1 , яка знаходилась у нього, після чого ввів пін код та зняв із вказаного рахунку грошові кошти в сумі 3000 грн., які належать Управлінню соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації, залишив їх при собі та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив Управлінню соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації матеріальний збиток на суму 3000 грн.

Зазначені діяння ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.2 ст.190 КК України кожне як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався

1. Щодо застосування положень п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення викладено у новій редакції, відповідно до якої встановлена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового Кодексу України передбачає, що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, тобто у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» на 01 січня 2025 року визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць) у розмірі 3028 грн.

На 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць) становив 3028 грн.

Діюча на момент вчинення кримінального правопорушення, вказаного у обвинувальному акті, редакція ст.51 КУпАП встановлювала адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто у десять разів менше, ніж з дати набрання чинності новою редакцією ст.51 КУпАП.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.

Відповідно до ст.58Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Кримінального кодексу України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Таким чином, положення Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, поширюються і на обвинуваченого, оскільки вони скасовують злочинність діянь, передбачених ч.2 ст.190 КК України, у вчиненні яких він обвинувачується.

Згідно з п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

На підставі п.1-2 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.

Згідно з абз.5 ч.7 ст.284 КПК України, ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу, частиною третьою якої передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Оскільки судом встановлені підстави для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України, передбачені ч.1 ст.284 КПК України, та обвинувачений надав згоду на закриття кримінального провадження з цих підстав, кримінальне провадження підлягає закриттю судом.

2. Щодо застосування ст.45 КК України

Відповідно до обвинувального акта, обвинувачений є раніше не судимим; обставинами, які пом"якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданих збитків; завдану ОСОБА_4 матеріальну шкоду Управлінню соціального захисту населення Миколаївської РВА на загальну суму 9000 грн. відшкодовано шляхом повернення грошових коштів у повному обсязі, що підтверджено заявою представника потерпілого від 30 липня 2024 року.

На підставі статті 45 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Згідно з частиною першою статті 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною третьою статті 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284, абз.2 ч.7 ст.284 КПК України у разі звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності кримінальне провадження підлягає закриттю судом.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України, карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, тому, на підставі ст.12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення відноситься до кримінальних проступків.

Обвинувачений, якому роз"яснено наслідки такого рішення, погодився зі звільненням його від кримінальної відповідальності, та з його пояснень і зі змісту обвинувального акта вбачається, що він щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодував завдані ним збитки.

За таких обставин суд вважає, що наявні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та закриття кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.284, 369, 372, 479-2 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченного ч.1 ст.190 КК України, на підставі ст. 45 КК України у зв*язку з дійовим каяттям.

Кримінальне провадження № 12024153150000044 від 12 квітня 2024 року в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.190 КК України закрити у зв*язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12024153150000044 від 12 квітня 2024 року в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.190 КК України закрити на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Березанський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Дата проголошення повного тексту ухвали 17 березня 2025 року о 16.45 год.

Суддя: