Рішення від 18.03.2025 по справі 469/1761/23

18.03.2025 Справа №469/1761/23

2/469/95/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2025 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рогозевич С.О.,

учасники справи:

представник позивача

Миколаївського обласного центру зайнятості - Мельников В.І. (в режимі відеоконференції),

відповідачка ОСОБА_1 - не з`явилася,

представник відповідачки - Бенедюк Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач Миколаївський обласний центр зайнятості 24.11.2023 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 5900,01 грн.

Заявлені вимогиобґрунтував тим,що 19.05.2022 року ОСОБА_1 була зареєстрована у Миколаївському обласному центрі зайнятості як безробітна, з того самого дня їй було розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.44 Закону України „Про зайнятість населення зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати центр зайнятості протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Згідно із п.1 ч.1 ст.45 Закону України „Про зайнятість населення реєстрація безробітного припиняється у разі зайнятості особи.

Проте, в подальшому позивчем було виявлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «ШВЕЙНА КОМПАНІЯ «ВІД» у період з 01.02.2022 по 22.02.2023 року.

Оскільки інформацію про те, що на момент реєстрації в центрі зайнятості відповідачка була зайнятою особою вона приховала, вна незаконно отримала допомогу по безробіттю з 01.06.2022 по 27.11.2022 у розмірі 5900,01грн.

Посилаючись на наведені обставини та положення ч.3 ст.36 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття якою передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, позивач просить задовольнити позов.

08 січня 2024 року судом відкрито провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.24).

07.02.2024 року від відповідачки ОСОБА_1 на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що з 19 квітня 2022 року вона має статус внутрішньо переміщеної особи, а до квітня 2022 року до часу ведення бойових дій на території Херсонської області вона постійно проживала в м.Олешки Херсонської області, де працювала з 01.02.2022 року швачкою в ТОВ «Швейна компанія «ВІД».

В квітні 2022 року вона вимушено виїхала з м.Олешки до с.Вікторівки, а в подальшому до с.Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області.

На облік як безробітну в Березанській районній філії Миколаївського ОЦЗ її було прийнято 19.05.2022 року. Під час реєстрації вона повідомляла працівників центру зайнятості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що вона має статус внутрішньо переміщеної особи та про роботу в ТОВ «Швейна компанія «ВІД». Проте, підтвердити свої трудові відносини вона не могла, бо не мала ніяких документів.

Разом з тим, в порушення вимог чинного законодавства працівниками позивача при реєстрації її як безробітної не було дотримано умов Закону №220-ІХ від 21.04.2022 року, оскільки не було перевірено відомостей щодо неї у відповідних державних реєстрах та не роз`яснено її порядок розірвання трудового договору з роботодавцем, що перебуває на території ведення бойових дій, та не надано її заяву про припинення трудового договору за встановленою формою для підписання.

Посилаючись на наведені обставини, позивачка зазначила, що жодних умисних дій на зловживання своїми обов`язками, які впливають на виплати соціальної допомоги вона не вчиняла, і від працівників центру зайнятості не приховувала, у зв`язку з чим, просить суд відмовити у позові у повному обсязі (а.с.33-38).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 проти задоволення заперечували посилаючись на його необґрунтованість.

В обґрунтування свої заперечень проти позову відповідачка ОСОБА_1 навела ті ж самі доводи, що були нею наведені у відзиві на позовну заяву.

Крім того, посилалася на те, що вона не знала про те, що вона працювала в ТОВ «Швейна компанія «ВІД» офіційно.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Згідно вимог, встановлених ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні, 19.05.2022 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до Березанської районної філії Миколаївського ОЦЗ з заявою про надання (поновлення) статусу безробітного (а.с.6).

Під час перебування на обліку у Березанській районній філії Миколаївського ОЦЗ за період з 01.06.2022 року по 27.11.2022 року відповідачка отримала 5900,01 грн., що підтверджується даними довідки Березанської районної філії Миколаївського ОЦЗ від 14.07.2023 року (а.с.11).

Згідно ч.1 ст.4 Закону України „Про зайнятість населення до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до положень ч.2 ст.36 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи на час звернення до позивача з заявою про надання (поновлення) статусу безробітного відповідачка працювала на ТОВ «Швейна компанія «ВІД», що підтверджується даними копії Наказу №07-к-00000221 від 31.01.2022 року ТОВ «Швейна компанія «ВІД» про прийняття на роботу (а.с.8), копії заяви відповідачки від 21.02.2023 року про звільнення з роботи за згодою сторін (а.с.9), копії Наказу №07-к-00000221 від 22.02.2022 року ТОВ «Швейна компанія «ВІД» про припинення трудового договору (контракту) (а.с.10) та даними Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) від 02.02.2024 року з відомостями про страхувальника відповідачки та сумою її фактичного заробітку (а.с.46-47).

Однак, про даний факт, а саме про наявність у неї трудових відносин з ТОВ «Швейна компанія «ВІД», відповідачка ОСОБА_1 при зверненні до позивачаз заявоюпро надання(поновлення)статусу безробітногойого працівників не повідомила, що вбачається з фактичного змісту її заяви (а.с.6) та показань допитаних у судовому засіданні, попереджених про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання свідків ОСОБА_5 (а.с.152) та ОСОБА_6 (а.с.153).

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідачка незаконно отримала статус безробітного та право на допомогу по безробіттю.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню з відповідачки кошти у фактичному розмірі незаконно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 5900,01 грн.

Доводи відповідачки в обґрунтування її заперечень проти позову суд не враховує при ухваленні рішення по суті позову, оскільки згідно із ч.3 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

У зв`язку з цим, суд вважає, що відповідачка при подачі заяви про надання (поновлення) статусу безробітного зобов`язана була бути обізнаною про факт її перебування у трудових відносинах з ТОВ «Швейна компанія «ВІД» і повідомити про даний факт позивача.

Щодо подання заяви на ім`я роботодавця про припинення трудового договору за встановленою формою, суд вважає, що вказану заяву відповідачка мала подати позивачу до моменту її подачі заяви про надання (поновлення) статусу безробітного.

Також суд звертає увагу на суперечливість доводів відповідачки щодо її обізнаності з фактом наявності у неї трудових відносин з ТОВ «Швейна компанія «ВІД», наведених у відзиві на позовну заяву (а.с.33-38) та її поясненнями у судовому засіданні, а тому оцінює їх критично.

За змістом ч.4 ст.43 ЦПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.

На підставівикладеного,керуючисьст.ст. 12,13,258,259,263-265ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (ЄДРПОУ 03491441, р/р UА698201720355459000000106112, Держказначейська служба України, м.Київ, ГУДКСУ у Миколаївській області) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 5900 (п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 01 коп.

На підставі ст.133, 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_1 накористь Миколаївськогообласного центрузайнятості 2684,00 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з перебуванням головуючим суддею на лікарняному повний текст рішення складено 18 березня 2025 року.

Суддя: