Постанова

від 10.03.2025 по справі 914/884/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2025 р. Справа №914/884/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий - суддя О.В. Зварич

судді Н.М. Кравчук

І.Ю. Панова,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної організації «Комбінат «Троянда» б/н від 08.11.2024 року (вх. № 01-05/3185/24 від 11.11.2024 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2024 року (суддя М.Р. Король; повне рішення складено 23.10.2024 року)

у справі № 914/884/24

за позовом: Державної організації «Комбінат «Троянда» (надалі ДО «Комбінат« Троянда»)

до відповідача: Громадської організації «Інформаційна агенція «Інфоскоп» (надалі ГО «ІА «Інфоскоп» )

про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення 500000,00 грн шкоди, завданої діловій репутації,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

04.04.2024 року ДО «Комбінат« Троянда» звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до ГО «ІА «Інфоскоп» про визнання інформації недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію, стягнення 500000,00 грн шкоди, завданої діловій репутації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що журналіст ГО Інформаційної агенції «Інфоскоп» поширив як щодо посадових осіб ДО «Комбінат Троянда», так і самого підприємства, недостовірну інформацію, яка порушує їх права та негативно вплинула на ділову репутацію підприємства і його керівника.

Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 01.10.2024 року у справі №914/884/24 відмовлено у позові.

Суд першої інстанції вважав не доведеною обставину про те, що вся зазначена у наданому позивачем відео інформація стосується саме його. При цьому, відео не містить конкретних даних щодо оцінки дій позивача в контексті вчинення конкретних правопорушень або спричинення позивачем шкоди довкіллю чи життю людей. Наведена в відео інформація є оціночними судженнями, та не може бути витлумачена, як фактичні дані з огляду на характер використаних у них мовних засобів. Більш того, у цих фрагментах відео, на яких наголошував позивач, не міститься прямого посилання на пов`язаність із даними обставинами господарської діяльності позивача. Відтак, позивач не довів, що розповсюджена інформація дискредитує його, призвела до негативних наслідків чи завдала або могла завдати шкоди діловій репутації позивача, не довів наявності в діях відповідача повного складу правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію позивача інформацію.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 500 000,00 грн. шкоди мають похідний характер від основної позовної вимоги, яка не підлягає задоволенню, та інших окремих підстав в обґрунтування похідних позовних вимог позивачем не заявлялося, суд дійшов висновку також про відсутність підстав для адоволення вказаних позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що ГО «Інформаційна агенція «ІНФОСКОП» є суб`єктом у сфері медіа, а отже, зобов`язана ретельно фільтрувати інформацію, яку публікує, та дотримуватися відповідних національних стандартів і вимог законодавства України у сфері медіа. Вважає, що вказані на відео висловлювання не можна трактувати як оціночні судження. Вказує на те, що висловлювання журналіста ГО «Інформаційна агенція «ІНФОСКОП», опубліковані на їхньому медіа-ресурсі, є поширенням недостовірної інформації, яка порочить ділову репутацію позивача. Просить рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2024 року у справі №914/884/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач у письмових поясненнях (вх.№01-04/1009/25 від 05.02.2025) не погоджується з доводами скаржника, наведеними в апеляційній скарзі. Вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що апелянтом не спростовано висновку суду першої інстанції про недоведеність факту публікації спірних відеоматеріалів відповідачем. Також відповідач погодився з висновком суду першої інстанції про те, що слова, зафіксовані на відеозаписах, є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, оскільки журналіст висловлював власні погляди, критичні висловлювання, припущення. Просить рішення господарського Львівської області від 01.10.2024 року у справі №914/884/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач та відповідач не забезпечили участі представників у судовому засіданні, про причини неявки не повідомили.

З`ясовуючи обставини про ознайомлення учасників справи з датою, часом та місцем розгляду справи №914/884/24, суд встановив таке.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 року призначено справу № 914/884/24 до розгляду у судовому засіданні в межах розумного строку на 10.03.2025 року о 09 год. 45 хв.

31.01.2025 року вказана ухвала доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.

Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи №914/884/24.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників справи, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, тому відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності позивача та відповідача.

Обставини справи

Позивач у своїй позовній заяві позивач вказує, що 27.12.2023 року в судовому засіданні Львівського апеляційного суду у справі №443/2352/23, провадження №11-сс/811/47/24, діючи від ГО інформаційної агенції «Інфоскоп», журналіст ОСОБА_1 у промові до суддів Львівського апеляційного суду заявив, що суди прикривають корупціонерів, горе керівників ДО «Комбінат Троянда», не вносять проти таких корупціонерів відомостей до ЄРДР про вчинення ними злочину, не надають відповіді на його журналістські звернення. Додатково зазначив, що вчинений корупційний злочин керівництва ДО «Комбінат Троянда» є закінченим та є усі підстави для внесення відомостей про корупційні діяння посадових осіб ДО «Комбінат Троянда».

18.01.2024 року в судовому засіданні Львівського апеляційного суду у справі №443/2039/23, журналіст ОСОБА_1 , виступаючи з промовою до суддів Львівського апеляційного суду, офіційно перед складом суду та під відеозапис заявив, що керівництво ДО «Комбінат Троянда», за його інформацією, викрало з комбінату мільйони державних коштів.

Також у позовній заяві зазначається, що зважаючи на негативну характеристику нібито корупційної діяльності самого підприємства ДО «Комбінат Троянда», почали відвертатись деякі його контрагенти, а саме ТзОВ «Аттік Декор» та БФ МБФ «Патріот України», що призвело, в свою чергу, до розірвання з ними договорів про співробітництво. Це значно зменшило прибутки підприємства та погіршило його фінансовий стан і вплинуло на репутацію позивача.

На підтвердження цього твердження до позовної заяви долучено копію листа ТзОВ «Аттік Декор» №1/02 від 09.02.2024 року та копію листа БО МБФ «Патріот України» вих.№2\02\24 без дати.

Позивачем надано суду звіти за січень - травень 2023 року та за січень - травень 2024 року про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги.

На переконання позивача, надані докази доводять втрату частини доходів позивача у зв`язку з опороченням репутації ДО «Комбінат Троянда» відповідачем у справі.

Також, позивачем надано суду два роздруковані на папері зображення зі стопкадрами з двох відеозаписів, які було долучено до позовної заяви. Подаючи ці стопкадри, позивач зазначає, що це є доказом знаходження на ютуб каналі відповідача відеозаписів, долучених до позовної заяви.

Позивач вважає, що поширена інформація призвела до приниження честі, гідності та ділової репутації, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

На підтвердження інформації щодо відсутності наданих позивачем відеозаписів на ютуб каналі відповідача, останнім надано роздруківку з ютуб каналу відповідача, на якій міститься перелік наявних там відеозаписів.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У відповідності до статті 27 Закону України «Про інформацію» порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

За положеннями частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно із частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною 2 статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі "Інтернет" чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.05.2023 року у справі № 910/12415/21.

Також Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 року у справі №911/994/23 зазначив:

«Розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

У постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/15148/17 та від 19.07.2018 у справі № 910/5117/17 зроблено висновок про те, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Достовірна інформація, тобто така, що відповідає дійсності та викладена правдиво, не може бути спростована, навіть у випадку, коли вона порушує особисті майнові права (постанова ВС від 06.08.2024 у справі № 922/2993/21).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під негативною інформацією, зокрема, можна вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка порушує право особи на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Водночас, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За приписами ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Європейський суд з прав людини зазначав, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/10429/18).

Судження має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Отже, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Водночас, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (постанови Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/13556/18, від 21.11.2019 у справі № 927/791/18, від 18.03.2021 у справі № 927/791/18).

При вирішенні спору, предметом якого є захист ділової репутації шляхом спростуванням відомостей, що були поширені у тому числі за допомогою мережі Інтернет з метою задоволення суспільного інтересу, ключовим є чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями в інформації, що викладалася у спірній публікації, тоді як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню (постанова Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 918/132/20).»

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи вищеописані норми, встановлені обставини даної справи та правові позиції Верховного Суду, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем того факту, що розповсюджена інформація дискредитує його, призвела до негативних наслідків чи завдала або могла завдати шкоди діловій репутації позивача. Як встановлено судом із наявних у справі записів судових засідань, зазначені позивачем висловлювання допущені у судовому засіданні під час промови учасником судового процесу.

Спірна інформація є оціночним судженням, не може бути витлумачена, як фактичні дані, з огляду на характер використаних мовних засобів та в силу ст. 30 Закону України «Про інформацію» за висловлення оціночних суджень ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

Суд вірно виснував про недоведеність позивачем наявності повного складу правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недостовірною і такою, що принижує ділову репутацію позивача інформацію, яку містить відео, долучене до позовних матеріалів.

Оскільки позовні вимоги про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення 500 000,00 грн. шкоди мають похідний характер від основної позовної вимоги, що не підлягає задоволенню, та інших окремих підстав в обґрунтування похідних позовних вимог позивачем не заявлялося, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні наведених позовних вимог.

З урахуванням наведених правових норм та встановлених обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених у рішенні господарського суду Львівської області від 01.10.2024 року у справі № 914/884/24.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної організації «Комбінат «Троянда» б/н від 08.11.2024 року (вх. № 01-05/3185/24 від 11.11.2024 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2024 року у справі № 914/884/24 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя І.Ю. Панова