Постанова від 11.03.2025 по справі 916/1604/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1604/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Алієва К.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Біховська М.Ю.,

від Міністерства оборони України: Добров Ю.І.,

від Білгород Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району: Турченко О.В.

від Приватного акціонерного товариства "Грона": не з`явився

від Приватного підприємства "Роман": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Роман"

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 року, суддя в І інстанції Смелянець Г.Є. повний текст якого складено 16.12.2024, в м. Одесі

у справі №916/1604/24

за позовом: Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Білгород Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до відповідачів:

1.Приватного акціонерного товариства "Грона"

2.Приватного підприємства "Роман"

про визнання договору недійсним, повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року Білгород-Дністровська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернулась до Приватного акціонерного товариства «Грона» та Приватного підприємства «Роман» з позовом, в якому просила суд:

- визнати недійсним Договір про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022, укладений між Приватним підприємством «Роман» та Приватним акціонерним товариством «Грона»;

- зобов`язати Приватне підприємство «Роман» повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 га, передану йому Приватним акціонерним товариством «Грона» на підставі договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи оспорюваний договір ПрАТ «Грона» безпідставно, поза волею власника та постійного землекористувача, передало в користування ПП «Роман» земельну ділянку площею 100 га, яка належать до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони, та перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/1604/24 позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір про Тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022, укладений між Приватним підприємством "Роман" та Приватним акціонерним товариством "Грона". Зобов`язано Приватне підприємство "Роман" повернути Міністерству оборони України земельну ділянку загальною площею 100 га, передану йому Приватним акціонерним товариством "Грона" на підставі договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Грона" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону витрати по сплаті судового збору у розмірі 2271 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Роман" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону витрати по сплаті судового збору у розмірі 2271 грн.

Суд дійшов висновку, що земельна ділянка, яка є об`єктом за оспорюваним та укладеним відповідачами договором, належить до земель оборони, власником яких є держава, знаходиться в управлінні Міністерства оборони України і закріплена за відповідним військовим формуванням - Білгород-Дністровська КЕЧ району.

Білгород-Дністровська КЕЧ району (позивач-2) була стороною договору про вирощування сільськогосподарських культур №2-2017, який укладений з ПрАТ «Грона» (відповідач-1) 07.07.2017, та строк дії якого становив до 07.07.2025, та який був розірваним в судовому порядку рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2023 у справі №916/3050/22.

В порушення ч.1 ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» та п.8.9. договору про вирощування сільськогосподарський культур №2-2017 від 07.07.2017, який укладений між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ «Грона» Білгород-Дністровською КЕЧ району (та який було розірвано за рішенням суду у справі №916/3050/22) не було надано дозволу ПрАТ «Грона» на укладення з ПП «Роман» договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022, а відтак, укладений між відповідачами договір суперечить вимогам закону, що, в свою чергу, відповідно до вимог ст.ст.203,215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Роман", в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/1604/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- у спірному договорі йде посилання про тимчасовий обмін земельними ділянками за договором про спільне вирощування сільськогосподарських культур №2 від 07.07.2017, який відсутній в матеріалах справи, натомість Позивачем надано до суду інший договір, а саме: Договір №2-2017 про вирощування сільськогосподарських культур від 07.07.2017;

- в матеріалах справи немає відповідних актів приймання-передачі земельної ділянки згідно Договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022 року ПІ «РОМАН», а отже суд не встановив період фактичної можливості користування земельними ділянками та чи відбулося таке фактичне користування земельними ділянками зі сторони ПП «РОМАН»;

- в матеріалах справи відсутні докази виконання ПП «РОМАН» Договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022 року;

- факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує договірні відносини між відповідачами, а матеріали досудового розслідування не можуть бути враховані як доказ існування відносин між підприємствами. Протокол огляду місця події від 16.08.2023 р. не відповідає критерію достовірності доказу адже спрямований на хибне уявлення про обставини справи;

- оспорюваний договір є розірваним на підставі листа ПП «Роман» до ПрАТ «Грона» №01/08/23 від 18.08.2023, в якому повідомлено, що у зв`язку із розірванням основного договору між ПрАТ «Грона» та Білгород-Дністровською КЕЧ району їхній похідний договір не може існувати, а тому є розірваним (припиненим). Земельну ділянку ПП «Роман» не використовує, її використовують інші невідомі особи, жодних неврегульованих питань між сторонами договору не існує, а зобов`язання за спірним договором є припиненими.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просить залишити рішення відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Зазначає, що є безпідставними твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що суд при винесенні рішення залишив поза увагою той факт, що Позивачем не було надано до суду відповідних актів приймання передачі земельної ділянки, оскільки в договорі від 03.10.2022 передбачено, що земельні ділянки передаються сторонами з моменту підписання договору, а сам зміст Договору від 03.10.2022 р. не містить положень щодо порядку оформлення процедури передачі між сторонами земельних ділянок і не визначає строк та форму складання актів приймання - передачі.

Стверджує, що матеріали справи свідчать, що Договір від 03.10.2022 збоку ПП «РОМАН» фактично виконувався шляхом використання земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції (льону). Про це у своїх поясненнях наданих під час проведення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12023168270000075 від 16.08.2023 зазначав керівник ПП «РОМАН» ОСОБА_1., а також про це вказав і представник ПП «РОМАН» адвокат А. Мороз у відзиві на позовну заяву прокурора.

Додатково зазначає, що керівник ПП «РОМАН» ОСОБА_1., який був присутній на місці складання протоколу огляду місця події, будь-яких зауважень та заперечень до протоколу допиту свідка та протоколу огляду місця події від 16.08.2023 не подавав та не заперечував, що посіви (врожай) льону належать саме ПП «РОМАН». Ця обставина і підтверджує сам факт використання відповідачем земельної ділянки за Договором від 03.10.2022 р. укладеним з ПрАТ «ГРОНА».

Міноборони вважає безпідставними та такими, що не відповідають положенням діючого цивільного та господарського законодавства, а також правовим позиціям Верховного Суду доводи скаржника, який вважає, що оспорюваний Договір від 03.10.2022 був розірваний ще до звернення прокурора з позовом до суду на підставі листа ПП «РОМАН» №01/08/23 від 18.08.2023. Одностороння відмова від договору не допускається, а в матеріалах справи відсутня додаткова угода між відповідачами, яка б свідчила на наявність згоди ПрАТ «ГРОНА» на розірвання (припинення) дії оспорюваного Договору від 03.10.2022. Більш того, ці доводи ПП «РОМАН» спростовуються тим фактом, що ПП «РОМАН» зверталось з позовом до ПрАТ «ГРОНА» до Господарського суду Одеської області в квітні 2024 року (справа № 916/1642/24) з вимогами про розірвання договору про тимчасовий облік земельних ділянок. Але цей позов був повернутий судом позивачу ухвалою від 13.05.2024 по причині не усунення недоліків позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу Білгород Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/1604/24 без змін, апеляційну скаргу ПП «Роман» - без задоволення.

Зокрема, зазначає, що обставини виконання відповідачами відповідного договору свідчать умови самого договору, згідно з якими земельні ділянки передаються сторонами з моменту підписання цього договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022. З метою контролю застережень повідомлення Білгород-Дністровської КЕЧ району вих №596 від 02.06.2023 комісією КЕЧ району 16.08.2023 року проведено огляд земельних ділянок 100 га., за наслідками якого встановлено наявність та них посівів культур льону, що на засадах добросовісності, розумності та справедливості обумовлює право Білгород-Дністровської КЕЧ району та Міністерства Оборони України на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор зазначає, що беручи в сукупності додані до матеріалів справи докази, а саме: договір про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022 та доданих до нього графічних матеріалів; договір №2-2017 від 07.07.2017 про вирощування сільськогосподарських культур; пояснень директора ПП «Роман» ОСОБА_1.; протоколу огляду місця події від 16.08.2023 - залишають поза розумним сумнівом будь-яке інше трактування обставин справи та підтверджують факт того, що ПП «Роман» укладаючи з ПрАТ «Грона» Договір про тимчасовий облік земельних ділянок чітко усвідомлювала, що вказані земельні ділянки використовуються ПрАТ «Грона» на підставі договору укладеного з Білгород-Дністровською КЕЧ району, а землі відносяться до категорії земель оборони.

Додатково зазначає, що аналізуючи Договір про тимчасовий облік земельними ділянками від 03.10.2022 укладеного між ПП «Роман» та ПрАТ «Грона» можна дійти висновку, що сторони в Договорі чітко зазначили, що земельні ділянки передаються з моменту підписання цього Договору, зазначивши момент початку перебігу та припинення дії вказаного договору, тим самим закріпивши момент початку фактичного користування земельними ділянками(дотримання певних вимог/або вчинення дій), які підлягали обміну.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Роман" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/1604/24 та розгляд даної справи призначено на 11.03.2025 о 12:00.

В судовому засіданні 11.03.2025 брали участь прокурор, представники Міністерства оборони України та Білгород Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району. Інші учасники справи участі не брали, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.07.2017 між Білгород-Дністровської КЕЧ району (Сторона-1) і ПрАТ "Грона" (Сторона-2) укладений договір про вирощування сільськогосподарських культур, згідно з яким з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності Збройних сил України та відповідно до ст.2 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1076- ХІV, ст.4 Закону України "Про використання земель оборони" від 27.11.2003 за №1345-ІV окремого доручення Міністра Оборони України №18773/з від 22.09.2015 сторони за цим договором домовилися:

- сторона 1 залучає для вирощування сільськогосподарських культур на земельні ділянки загальною площею 125,55 га із земель Тарутинського полігону, розташованого на території Тарутинського району Одеської області;

- сторона 2 зобов`язується власними силами та коштами проводити необхідний комплекс заходів про забезпеченню повного сільськогосподарського циклу з вирощування сільськогосподарських культур.

У п.8.1. договору встановлено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і набирає чинності з складання акту обміру.

Відповідно до умов п.8.2. договору цей договір укладений сторонами до 07.07.2018.

Згідно з п.8.9. договору уступка права вимоги, переведення боргу та (або) передача майнових або будь-яких інших прав стороною за цим договором по відношенню до третіх осіб допускається виключно за умови письмового погодження іншою стороною цього договору.

Також 07.07.2021 сторонами складений та підписаний Акт обміру земельної ділянки, який є додатком до договору №2-2017 від 07.07.2017 та є його невід`ємною частиною, та згідно з яким проведено обмір земельної ділянки яка залучена для вирощування сільськогосподарської продукції на підставі Схеми земельної ділянки Тарутинського полігону, яка не входить до меж створюваного ландшафтного заказника місцевого значення "Тарутинський степ" та залучено для здійснення господарської діяльності у відповідності до умов п.1.1. договору земельну ділянку загальною площею 125,5 га. Вказана земельна ділянки знаходиться у задовільному та розореному стані придатна для ведення сільськогосподарської діяльності, а саме вирощування зернових та решти технічних культур.

До Акту додано Схему земельних ділянок, які залучені для вирощування сільськогосподарської продукції відповідно до умов договору №2-2017 від 07.07.2017.

06.07.2018 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №2-2018 від 17.07.2017, якою у договір внесені зміни та доповнення: Пункт 8.2. договору викласти в наступній редакції: Договір укладений строком до 07.07.2025.

03.10.2022 між ПрАТ "Грона" в особі директора підприємства Паланчук М.Я., яка діє на підставі Статуту підприємства, з одної сторони та ПП "Роман" в особі директора ОСОБА_1., який діє на підставі статуту підприємства, укладено договір про наступне:

З метою раціонального використання земельних ділянок, які є в користуванні сторін, сторони домовляються про тимчасовий облік земельних ділянок загальною площею 100 га на території Бородінської селищної ради.

ПрАТ "Грона" передає в тимчасове користування на період дії договору про спільне вирощування сільськогосподарських культур №2 від 17.07.2017 укладеного між Білгород-Дністровська КЕЧ та ПрАТ "Грона" (графічні матеріали додаються), землі сільськогосподарського призначення ПП "Роман" до 07.07.2025 В-Долинського старостинського округу Бородінської селищної ради. ПП "Роман" передає в тимчасове користування земельні ділянки, які знаходяться в користуванні відповідно до договорів оренди земельних ділянок з власниками земельних ділянок (паїв) на території Ламбрівського старостинського округу, Бородінської селищної ради, ПП "Роман" загальною площею 100 га (графічний матеріал додається).

Цей договір діє в термін до 07.07.2025. Земельні ділянки передаються сторонами з моменту підписання цього договору.

Цей договір може бути розгорнутий за взаємною домовленістю сторін, або в судовому порядку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.04.2023 у справі №916/3050/22 позов Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до ПрАТ "Грона", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України задоволений. Розірваний договір № 2-2017 від 07.07.2017р. про вирощування сільськогосподарських культури, укладений між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та ПрАТ "Грона". Стягнуто з ПрАТ "Грона" на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району 644069,70 грн. боргу та 12142,04 грн. судового збору.

27.03.2024 прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону постановлено надати дозвіл про розголошення усіх відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні за №12023168270000075 від 16.08.2023, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364-1, ч.5 ст.27 ч.1 ст.197-1, ч.2 ст.366 КК України.

На підставі цієї постанови, до суду надані пояснення громадянина ОСОБА_1 та протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 17.08.2023 щодо обставин укладення договору від 03.10.2023 та використання земельної ділянки за цим договором, а також протокол огляду місця події від 16.08.2023.

Листом Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 14.06.2024 №399, який наданий на адвокатський запит адвоката ПП Роман" від 10.06.2024 за вих. №10-06-02, серед іншого, повідомлено, що за період з травня 2023 по серпень 2023 посадові особи Б.-Дністровської КЕЧ Міністерства оборони та Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону для встановлення осіб, що використовують земельну ділянку з кадастровим номером5124780700:01:002:0510, яка знаходиться в південно-східній стороні села Ламбрівка, Болградського району Одеської області не звертались.

Матеріали справи містять рішення виконавчого комітету Бородінської селищної ради Болградського району Одеської області від 14.05.2024 №415 "Про державний контроль за використанням та охороною земель на території територіальної громади" та Акт перевірки використання земель оборони на території Бородінської територіальної громади, Болградського району Одеської області від 31.05.2024, яким встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 5124780700:01:002:0510 площею 6953,2926 га за цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Збройних Сила України (15.01) по категорії землі промисловості, транспорту , зв`язку, с енергетики, оборони та іншого призначення використовується не за цільовими призначенням 1648,40 га, а для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач зазначив, що укладаючи оспорюваний договір про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022 ПрАТ «Грона» безпідставно, поза волею власника та постійного землекористувача, передало в користування ПП «Роман» земельну ділянку площею 100 га, яка належать до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони, та перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом про визнання недійсним договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022, укладений між Приватним підприємством «Роман» та Приватним акціонерним товариством «Грона» та зобов`язання Приватне підприємство «Роман» повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 га, передану йому Приватним акціонерним товариством «Грона» на підставі договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що в порушення ч.1 ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» та п.8.9. договору про вирощування сільськогосподарський культур №2-2017 від 07.07.2017, який укладений між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ «Грона» Білгород-Дністровською КЕЧ району та який було розірвано за рішенням суду у справі №916/3050/22, не було надано дозволу ПрАТ «Грона» на укладення з ПП «Роман» договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022, а відтак, укладений між відповідачами договір суперечить вимогам закону, що, в свою чергу, відповідно до вимог ст.ст.203,215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання недійсним договору та зобов`язання відповідача-1 повернути спірну земельну ділянку її законному власнику.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є вимоги про визнання недійсним договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022, укладеного між Приватним підприємством «Роман» та Приватним акціонерним товариством «Грона» та зобов`язання Приватне підприємство «Роман» повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку загальною площею 100 га, передану йому Приватним акціонерним товариством «Грона» на підставі договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022.

Щодо наявності підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та Білгород Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району.

Частинами 1, 3 ст.4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ч.3 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст.53 ГПК України).

Слід зазначити, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Звертаючись з цим позовом до суду, заявленим в інтересах держави, прокурор визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме: Міністерство оборони України та Білгород Дністровську квартирно-експлуатаційну частину району та зазначив, що вказані органи належним чином не здійснювали захист інтересів держави шляхом вчинення певних дій, зокрема: звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору та витребування земельної ділянки.

Судом встановлено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили України.

Згідно з абзацами 1, 4 ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» МО України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням.

Аналогічні повноваження щодо матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України надано Замовнику й п.п. 23 п. 4 Положення про Міністерство оборони У країни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 Nє 671.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оборону України» Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Згідно з вимогами ст. 13 ЗК України, ст. ст. 9, 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання

Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, зокрема земельних ділянок, належать до повноважень Кабінету Міністрів України.

Поряд із цим відповідно до ст. З Закону України «Про Збройні Сили України» та п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 (далі Положення про МОУ), п. 44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 Nє 483, Міністерство оборони України с центральним органом виконавчої влади, яке, зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовують Збройні Сили України. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зазначив, що безпідставне, з порушенням вимог законодавства, укладення ПрАТ «Грона» та ПП «Роман» договору стосовно земельної ділянки, що належить до земель оборони, завдає шкоду інтересам держави та порушує права держави в особі Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 9 ст. 5 Положення про МОУ, Міністерство оборони України забезпечує представництво інтересів Міноборони в судових та інших органах.

Згідно з п. 4 «Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 Nє 1040, основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства, інших нормативних актів органом виконавчої влади, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов?язків, а також представлення інтересів органу виконавчої влади, підприємства в судах.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор неодноразово звертався до позивачів та повідомляв останніх про виявлені порушення, зокрема: листи Білгород-Дністровської СП у СО ПР від 29.02.2024 №35-5-6--304ВИХ-24 та від 25.03.2024 № 35-5-6--415ВИХ-24 , лист МО України від 22.03.2024 №220/74/546 та лист Білгород-Дністровської КЕЧ району №364 від 13.03.2024 щодо необхідності захисту інтересів держави.

Поряд з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачі були обізнані про порушення інтересів держави та не вчинили заходів щодо звернення до суду з відповідним позовом.

Відтак, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та квартирно-експлуатаційної частини (району), з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.

Щодо суті спору

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України).

Згідно з приписами частин 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину (постанова Верховного Суду від 24.04.2020 у справі №522/25151/14-ц.).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду 16.10.2020 у справі №910/12787/17.

Звертаючись з даним позовом до суду Прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягає у тому, що укладаючи оспорюваний договір про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022 ПрАТ «Грона» безпідставно, поза волею власника та постійного землекористувача, передало в користування ПП «Роман» земельну ділянку площею 100 га, яка належать до державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони, та перебуває у постійному користуванні Міністерства оборони України.

За частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 у справі №2-а-3436/08/1570, за позовом військового прокурора Болградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третіх осіб, серед інших, Кабінет Міністрів України, ВАТ "Грона", ПП "Роман" було встановлено, що спірна земельна ділянка, яка є об`єктом за оспорюваним, укладеним відповідачами договором, належить до земель оборони, власником яких є держава, знаходиться в управлінні Міністерства оборони (позивач-1) і закріплена за відповідним військовим формуванням - Білгород-Дністровська КЕЧ району (позивач-2).

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є вільному доступі, на розгляді Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/3050/22 за позовом Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Приватного акціонерного товариства Грона про розірвання договору про вирощування сільськогосподарських культур № 2-2017 від 07.07.2017, укладеного укладений між Білгород- Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Приватним акціонерним товариством «Грона» та стягнення заборгованості в загальній сумі 644069,70 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2023 у справі №916/3050/22 позов задоволено; розірвано договір №2-2017 від 07.07.2017р. про вирощування сільськогосподарський культур, укладений між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Приватним акціонерним товариством «Грона»; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Грона на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району 644069 гривень 70 коп. боргу та 12142 гривні 04 коп. судового збору.

У вказаному рішенні, яке не оскаржувалося та набрало законної сили, судом було встановлено, що 07.07.2017 року між Білгород-Дністровською квартирно-експлуатаційною частиною району та Приватним акціонерним товариством Грона було укладено Договір № 2-2017 про вирощування сільськогосподарських культур. Відповідно п.8.1 Договору № 2-2017 від вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і набирає чинності з дня складання акту обміру. Додатковою угодою № 1 від 06.07.2018р. строк дії Договору подовжено до 07.07.2025 року.

В той же час, з матеріалів даної справи, яка наразі переглядається судом апеляційної інстанції вбачається, що під час дії договору про вирощування сільськогосподарських культур від 07.07.2017 №2-2017 між ПрАТ "Грона" (відповідач-1) та ПП "Роман" (відповідач-2) 03.10.2022 укладений договір про тимчасовий облік земельних ділянок, яким ПрАТ "Грона" передано ПП "Роман" в тимчасове користування на період дії договору про спільне вирощування сільськогосподарських культур №2 від 07.07.2017 землі сільськогосподарського призначення до 07.07.2025.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов`язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у Збройних Силах України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності. Не допускається залучення військовослужбовців до виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, не передбачених цим Законом.

Ч.1 ст.3 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" встановлено, що суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Відповідно до наказу Міністерства Оборони України 03.07.2013 р. № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» завданням Білгород-Дністровської КЕЧ району є безпечна експлуатація, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціальнокультурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

Пунктами 4.4, 4.5 «Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України», військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України «Про використання земель оборони». Фонди військових містечок закріплюються на праві оперативного управління за військовими частинами.

Особи, які намагаються використовувати земельні ділянки згідно з умовами договорів, що не відносяться до тих, відповідно до яких за законом виникає право землекористування, не можуть вважатись землекористувачами в розумінні закону, в тому числі й ті, що уклали договори в порушення порядку ст. 4 Закону України „Про використання земель оборони».

Умовами п.8.9. договору про вирощування сільськогосподарський культур №2-2017 від 07.07.2017, який укладений між Білгород-Дністровською КЕЧ району та ПрАТ "Грона" було встановлено, що передача майнових або будь-яких інших прав стороною за цим договором по відношенню до третіх до третіх допускається виключно за умови письмового погодження іншою стороною цього договору.

Між тим, як встановлено судом та не спростовано відповідачами, Білгород-Дністровською КЕЧ району не було надано дозволу ПрАТ «Грона» на укладення з ПП «Роман» договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений між відповідачами договір суперечить вимогам закону, що в свою чергу відповідно до вимог ст.ст.203,215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним.

Отже, у відповідача-2 наявний обов`язок повернути позивачу земельну ділянку, яка була передана за договором про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022, який визнаний недійсним господарським судом.

Аргументи скаржника, що в матеріалах справи немає відповідних актів приймання-передачі земельної ділянки згідно Договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022 року ПП «РОМАН», судова колегія відхиляє, оскільки в Договорі від 03.10.2022 передбачено, що земельні ділянки передаються сторонами з моменту підписання договору, а сам зміст Договору від 03.10.2022 не містить положень щодо порядку оформлення процедури передачі між сторонами земельних ділянок і не визначає строк та форму складання актів приймання - передачі.

Щодо посилання скаржника на те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання ПП «РОМАН» Договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022 року, судова колегія зазначає, що обставини щодо виконання оспорюваного прокурором договору не потребують встановленню у даній справі, адже предметом спору у цій справі є визнання його недійсним.

Також, колегія суддів вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин у цій справі принцип заборони суперечливої поведінки, яка базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці.

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 910/9351/20).

Так, судова колегія звертає увагу на суперечливу поведінку відповідача, який у заявах по суті в суді першої інстанції зазначав, що у 2022-2023 роках між ПП «Роман» та ПрАТ «Грона» існували договірні відносини. 15-20 березня 2023 року ПП «Роман» здійснило посів сільськогосподарських культур, а наразі в апеляційній скарзі вказує про відсутність доказів щодо фактичного виконання договору.

Аргументи скаржника, що оспорюваний договір є розірваним на підставі листа ПП «Роман» до ПрАТ «Грона» №01/08/23 від 18.08.2023, в якому повідомлено, що у зв`язку із розірванням основного договору між ПрАТ «Грона» та Білгород-Дністровською КЕЧ району їхній похідний договір не може існувати, а тому є розірваним (припиненим), судова колегія не приймає до уваги, адже згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Умовами договору також встановлено, що цей договір може бути розірваний за взаємною домовленістю сторін, або в судовому порядку. Разом з цим, скаржником не доведено належними та допустимими доказами факт розірвання договору за взаємною домовленістю сторін шляхом укладення, зокрема, додаткової угоди.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути уваги, що скаржник, посилаючись на факт розірвання договору в односторонньому порядку на підставі його листа від 18.08.2023, в подальшому звертається до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Грона" про розірвання договору від 03.10.2022 про тимчасовий облік земельних ділянок (справа №916/1642/24). Разом з цим, з підстав не усунення недоліків позовної заяви ухвалою місцевого господарського суду від 13.05.2024 було повернуто без розгляду вказану позовну заяву.

Доводи скаржника, що у спірному договорі йде посилання про тимчасовий обмін земельними ділянками за договором №2 від 07.07.2017, який відсутній в матеріалах справи, судова колегія відхиляє, оскільки йде мова про один і той же самий договір, з наданих сторонами доказів до цієї справи чітко вбачається перебування сторін у правовідносинах саме на підставі договору №2-2017 від 07.07.2017, іншого договору сторонами не надано.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору про Тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022, укладеного між Приватним підприємством "Роман" та Приватним акціонерним товариством "Грона" та зобов`язання Приватне підприємство "Роман" повернути Міністерству оборони України земельну ділянку загальною площею 100 га, передану йому Приватним акціонерним товариством "Грона" на підставі договору про тимчасовий облік земельних ділянок від 03.10.2022

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/1604/24.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/1604/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Роман" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/1604/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2024 у справі №916/1604/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.03.2025.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді: Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська