Постанова

від 24.02.2025 по справі 910/5987/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2025 р. Справа№ 910/5987/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсіков О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

представники сторін - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024

у справі № 910/5987/24 (суддя Грєхова О.А.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ»

про стягнення коштів

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ»

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» (далі - позивач; ТОВ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ») звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (надалі - відповідач; ТОВ «РЕЧІ») про стягнення заборгованості в розмірі 856 746,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 78-ком від 29.03.2023, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5987/24.

18.06.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (скорочено - позивач за зустрічним позовом) подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» (нижче - відповідач за зустрічним позовом) про стягнення неустойки в сумі 321 657,08 грн.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 78-ком від 29.03.2023, в порушення строків поставки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» про стягнення неустойки в сумі 321 657,08 грн. до розгляду з первісним позовом у справі № 910/5987/24, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5987/24 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» заборгованість - 388 979 (триста вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 79 коп., пеню - 66 532 (шістдесят шість тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 91 коп., 3% річних - 6 836 (шість тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 08 коп., інфляційні втрати - 6 418 (шість тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору - 6 365 (шість тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 76 коп. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 370 000,00 грн. - закрито. В іншій частині первісного позову відмовлено. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» з державного бюджету судовий збір - 6 365 (шість тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 76 коп., сплачений згідно платіжної інструкції № 1124 від 10.05.2024 на суму 12 851,19 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

За висновками місцевого господарського суду, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату отриманого товару та послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 388 979,79 грн. Також суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення, на підставі ст.ст. 611, 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача: пені - 66 532 грн. 91 коп., 3% річних - 6 836 грн. 08 коп., інфляційних втрат - 6 418 грн. 96 коп.

В частині зустрічних позовних вимог місцевий господарський суд виснувався про те, що з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, підстави для нарахування штрафних санкцій продавцю на підставі пунктів 9.8, 9.9 та 9.12 договору відсутні. Також в рішенні зазначено, що оскільки відмовлено у задоволенні зустрічного позову в зв`язку з його необґрунтованістю, заява відповідача за зустрічним позовом про застосування строків позовної давності залишається без розгляду.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 по справі № 910/5987/24 в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ», заявлених в зустрічному позові. Ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким позов задовольнити повністю та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» неустойку в розмірі 321 657, 08 грн., за невиконання зобов`язання з поставки товару за договором поставки № 78-ком від 29.03.2023.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час прийняття оскаржуваного рішення стосовно зустрічних позовних вимог судом 1-ої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття протиправного рішення, яке підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що обмеження ліміту в розмірі 150 (сто п`ятдесят) тис. грн. могло бути застосовано лише після порушення покупцем строків оплати за поставлений товар. Разом з тим, позивачем за зустрічним позовом протягом дії договору не було допущено порушення строків оплати поставленого товару, а отже відмови постачальника у виконанні замовлень були безпідставними.

Позивач за зустрічним позовом вказує, що виконання відповідачем за зустрічним позовом окремих замовлень, які нібито надсилалися всупереч умовам договору, і невиконання інших таких замовлень вказують на порушення постачальником принципу "venire contra factum proprium" (заборона суперечливої поведінки).

ТОВ «РЕЧІ» акцентує, що в порядку передбаченому п. 2.6 договору, у випадку отримання замовлення, вартість якого перевищує 150 (сто п`ятдесят) тис. грн., відповідач за зустрічним позовом мав 12 робочих годин для того щоб підтвердити отримання такого замовлення і виставити позивачу за зустрічним позовом рахунок на оплату. Такі дії свідчили б про активне прийняття постачальником замовлення, про готовність до виконання такого замовлення, а також дали б покупцю правові підстави для здійснення попередньої оплати на підставі виставленого рахунку. Не вчинивши жодних дій протягом 12 робочих годин після отримання замовлення відповідач за зустрічним позовом створив для позивача за зустрічним позовом уявлення про безумовне прийняття до виконання такого замовлення (аналогічно до того як приймалися і виконувалися інші замовлення, вартість яких перевищувала 150 (сто п`ятдесят) тис. грн.).

Додатково скаржник зазначив, що навіть якщо прийняти до уваги доводи відповідача за зустрічним позовом, що за існуючих обставин мала бути застосована умова договору про те, що «різниця такого перевищення оплачується покупцем на умовах попередньої оплати», а покупець не дотримався такої умови, постачальник все одно не мав права не виконувати замовлення що не було попередньо оплачено. За таких обставин, покупець мав би вважатися таким, що порушив умови договору (в частині оплати), і постачальник мав би право нараховувати неустойку, передбачену п. 9.7 договору за порушення порядку оплати. Проте, в будь-якому випадку, всі замовлення мали бути виконані відповідачем за зустрічним позовом. Відтак, як вважає апелянт, судом першої інстанції безпідставно та протиправно не прийнято до уваги доводи позивача за зустрічним позовом та неправильно надано оцінку умовам договору поставки, порушення яких призвело до судового спору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2024, апеляційна скарга позивача за зустрічним позовом у справі № 910/5987/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5987/24. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5987/24 призначено на 27.01.2025.

04.12.2024 на адресу апеляційного господарського суду від ТОВ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач за зустрічним позовом просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. За твердженнями ТОВ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ», доказів на підтвердження сплати з боку ТОВ «РЕЧІ» заборгованості за товар в розмірі 388 979,79 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, - надано не було. Таким чином, ТОВ «РЕЧІ», в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, оплату отриманого товару та послуг у повному обсязі не здійснило.

Також відповідачем за зустрічним позовом щодо твердження ТОВ «РЕЧІ» про те, що протягом співпраці за договором сторонами добровільно було вчинено конклюдентні дії, за результатом яких сторони відступили від обов`язку дотримуватися п. 5.5 договору в частині ліміту заборгованості в розмірі 150 (сто п`ятдесят) тисяч грн, зазначається, що таке відступлення від умов договору було здійснено на користь ТОВ «РЕЧІ», а тому не викликало заперечень з його боку. Однак, ТОВ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» постійно наголошувало в листуванні про необхідність здійснення відповідної доплати, що стало зокрема підставою для корегування зменшення або взагалі відмові у виконанні відповідних замовлень. Таким чином, постачальник вимагав від покупця дотримання умов договору.

Окремо відповідач за зустрічним позовом підкреслює, що саме узгодження у п. 5.5 договору передумови для здійснення постачальником поставки на суму понад визначений ліміт - здійснення передоплати, унеможливило виконання таких замовлень саме внаслідок не вчинення покупцем дій зі здійснення такої передоплати.

Як акцентує відповідач за зустрічним позовом, враховуючи, що передумовою для здійснення постачальником поставки на суму понад визначений ліміт є здійснення передоплати, то саме відсутність такої передоплати з боку покупця надає право постачальнику відмовитися від виконання такого замовлення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЧІ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5987/24 відкладено на 24.02.2025.

Представники сторін в судове засідання 24.02.2025 не з`явилися. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа від 29.01.2025 до електронних кабінетів останніх.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань від сторін про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

За ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 29.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (покупець) укладено договір поставки № 78-ком (скорочено - Договір; Договір поставки), з протоколом узгодження розбіжностей до договору поставки № 78-ком від 29.03.2023, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність (постачати) товар покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором.

Найменування товару, його асортимент, ціна, код товару за УКТЗЕД та інша необхідна інформація зазначається постачальником у Специфікації, що є невід`ємним додатком до цього Договору (Додаток № 1).

Відповідно до п. 1.5 Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару постачальником та його отримання постачальником. Дата підписання сторонами видаткової накладної є датою прийому-передачі товару покупцю.

Згідно з п. 2.1 Договору поставка товару постачальником здійснюється окремими партіями відповідно до прийнятих постачальником замовлень покупця. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати його поставку за адресами, в кількості та на дату, вказану в замовлені, власними силами та засобами (в т.ч. транспортом) та за свій рахунок.

Пунктом 2.2 Договору поставки узгоджено, що день (дні) тижня, періодичність та час поставки товару погоджується сторонами у Графіку поставок, що є невід`ємним додатком до цього Договору (Додаток № 2).

У відповідності до пунктів 2.4-2.8 Договору, замовлення покупця, форма якого погоджена сторонами у Додатку № 4, що є невід`ємною частиною цього Договору, оформлюється на підставі даних Специфікації та Графіку поставок і надсилається постачальнику виключно на електрону пошту, вказану в Додатку № 3 до цього Договору.

Замовлення надсилається кожної середи не пізніше ніж за 48 годин до передбаченого покупцем моменту поставки товару згідно Графіку поставки. За письмовим погодження сторін замовлення може бути узгоджене та сформоване поза Графіком поставки.

Замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження його отримання постачальником, шляхом відповіді на електронну пошту покупця зазначену у Додатку № 3 протягом 12 робочих годин з часу отримання замовлення. В іншому випадку замовлення вважається прийнятим постачальником.

У разі неможливості виконання замовлення покупця, постачальник зобов`язується не пізніше ніж через 8 робочих годин після отримання такого замовлення письмово по електронній пошті (Додаток № 3) повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному обсязі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату поставки.

Про конкретну поставку товару постачальник зобов`язаний повідомити покупця не пізніше ніж за 24 години до прибуття товару в пункт поставки способом, передбаченим для надсилання замовлень згідно з п. 2.4 цього Договору. Разом з цим, постачальник направляє покупцю видаткову накладну в форматі «excel», згідно з якою покупець звіряє відповідність підготовленої до відправки партії товару замовленню покупця (в частині номенклатури (асортименту) та кількості товару) та Специфікації (в частині ціни товару).

Згідно п. 2.10 Договору поставки зобов`язання постачальника з постачання товару вважаються виконаними з моменту передачі товару, який відповідає вимогам якості та іншим умовам цього Договору, у повному обсязі (за кількістю) відповідно до прийнятого замовлення покупця та передачі повного пакету належним чином оформлених товаросупроводжувальних документів до умов цього Договору та діючого законодавства.

У пункті 2.11 Договору узгоджено, що постачальник зобов`язується забезпечити безперервний контроль за неухильним і своєчасним отриманням та виконанням замовлень покупця. При цьому постачальник приймає на себе усі ризики, пов`язані з діями (бездіяльністю) його працівників (представників/уповноважених осіб), які призвели до неналежного (у т.ч. несвоєчасного) виконання замовлення покупця.

За умовами п. 2.12 Договору у випадку порушення постачальником строку поставки згідно замовлення (дострокова поставка або поставка після спливу погодженого строку) покупець має право відмовитись від прийняття та оплати товару, і стягнути пеню та штраф згідно п. 9.8, п.п. 9.9, 9.13 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору приймання товару за кількістю і якістю проводиться покупцем в місці поставки товару в момент його отримання від постачальника на підставі видаткової накладної та інших документів, вказаних у п. 3.3 цього Договору відповідно до:

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої поставною Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6, за виключенням умов, встановлених цим Договором та з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором;

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої поставною Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, за виключенням умов, встановлених цим Договором та з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 4.1 Договору якість товару, що постачається за цим Договором, повинна відповідати діючим державним стандартам, технічним умовам, забезпечувати безпеку життя та здоров`я покупців і кінцевих споживачів, охорону навколишнього середовища і відповідати вимогам, що загальноприйняті при його поставці, забезпечувати можливість використання за призначенням.

У відповідності до п. 5.1 Договору ціни на товар встановлюються в національній валюті України та визначаються на підставі Специфікації (Додаток № 1). Дата підписання Специфікації покупцем є датою узгодження цін.

До ціни товару включається вартість тари одноразового використання, упаковки, доставки (транспортування) та підготовки до розвантаження (п. 5.3 Договору).

За умовами п. 5.5 Договору (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 29.03.2023) оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дати приймання товару відповідно до п. 2.10 цього Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

При цьому загальна заборгованість за поставлений товар на умовах відстрочки платежу не може перевищувати ліміт в розмірі 150 000,00 грн. У випадку здійснення замовлення покупцем на суму, що перевищує встановлений ліміт, різниця такого перевищення оплачується покупцем на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п. 9.7 Договору за порушення строків оплати більше ніж 5 банківських днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

Згідно п.п. 9.8, 9.9 Договору (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 29.03.2023) при порушенні терміну поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання протягом усього періоду прострочення.

У разі порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 1 календарний день ніж це передбачено даним Договором або замовленням, постачальник сплачує покупцю, додатково, штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару, але не менше ніж 5 000,00 грн.

У відповідності до п. 9.12 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником п. 2.7, п. 2.9 цього Договору останній сплачує покупцю штраф у розмірі 5 000,00 грн.

У пункті 9.13 Договору сторонами узгоджено, що кошти, на які виникли права вимоги у покупця в рамках цього Договору (п. 9.2 - п. 9.5, п. 9.8 - п. 9.12) сплачуються постачальником протягом 5 робочих днів з моменту надсилання покупцем відповідного рахунку на електронну пошту постачальника, що вказана в Додатку № 3 до цього Договору. Покупець має право припинити вказані вимоги шляхом зарахування вимоги постачальника щодо оплати поставленого товару.

Додатками №№ 1-3 до Договору сторонами узгоджено Специфікацію № 1, Графік поставок та Інформацію про уповноважених представників сторін.

На виконання умов Договору, постачальником поставлено товар згідно видаткових накладних № РН-0000931 від 29.11.2023 на суму 111 863,52 грн. (із Актом розбіжностей на суму 11 880,00 грн.), № РН-0000985 від 13.12.2023 на суму 370 573,92 грн., № РН-0000986 від 13.12.2023 на суму 278 366,04 грн., № РН-0001017 від 20.12.2023 на суму 26 724,24 грн.

31 березня 2024 року сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 31.03.2024 за покупцем обліковується заборгованість у розмірі 771 379,79 грн.

Звертаючись з первісним позовом до господарського суду, позивач зазначив, що він свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, поставивши відповідачу замовлений товар, натомість покупець, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив, в зв`язку з чим, за ТОВ «РЕЧІ» обліковується заборгованість у розмірі 768 979,79 грн.

Також, у зв`язку з порушенням взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню - 66 712,20 грн., інфляційні втрати - 14 196,38 грн. та 3% річних - 6 854,81 грн.

Відповідач в свою чергу у відзиві на позовну заяву вказав, що станом на дату пред`явлення первісного позову до суду у покупця дійсно наявна перед постачальником заборгованість за товар в розмірі 768 979,79 грн. Водночас, відповідач зазначив, що продавцем невірно визначено періоди прострочення, в зв`язку з чим, відповідно до здійсненого відповідачем контррозрахунку, обґрунтованими є вимоги покупця про стягнення пені - 66 532,91 грн., інфляційних втрат - 6 418,96 грн. та 3% річних - 6 836,08 грн.

Поряд із цим, звертаючись із зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом зазначає, що протягом періоду з 29.03.2023 по 31.12.2023, позивачем за зустрічним позовом замовлено у відповідача за зустрічним позовом товар за Договором на загальну суму 3 704 268,96 грн., при цьому за вказаний період відповідачем за зустрічним позовом поставлено товар на загальну суму 3 010 230,48 грн., не поставлено товар на суму 694 038,48 грн., а отже, всупереч умовам Договору, постачальником лише частково виконані взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару покупцю за Договором, а саме не в повному обсязі поставлено товар згідно наступних замовлень:

- замовлення від 06.04.2023 № УПЧМ0009501: замовлено товар на суму 348 336,24 грн., який мав бути поставлений 12.04.2023, проте, 12.04.2023 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на суму 215 156,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000243 від 12 квітня 2023 року, а отже сума непоставленого товару становить 133 179,84 грн.;

- замовлення від 20.04.2023 № УПЧМ0010462: замовлено товар на суму 194 968,08 грн., який мав бути поставлений 05.05.2023, проте, 05.05.2023 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на суму 94 300,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000264 від 26 квітня 2023 року, а отже сума непоставленого товару становить 133 179,84 грн.;

- замовлення від 11.05.2023 № УПЧМ0012231: замовлено товар на суму 51 514,08 грн., який мав бути поставлений 17.05.2023, проте не був поставлений, а отже сума непоставленого товару становить 51 514,08 грн.;

- замовлення від 15.06.2023 № УПЧМ0014961: замовлено товар на суму 32 697,36 грн., який мав бути поставлений 21.06.2023, проте не був поставлений, а отже сума непоставленого товару становить 32 697,36 грн.;

- замовлення від 15.06.2023 № УПЧМ0014962: замовлено товар на суму 3 240,00 грн., який мав бути поставлений 21.06.2023, проте, 21.06.2023 чи в будь-який інший день відповідачем за зустрічним позовом зовсім не було поставлено, а отже сума непоставленого товару становить 3 240,00 грн.;

- замовлення від 06.07.2023 № УПЧМ0017007: замовлено товар на суму 25 091,28 грн., який мав бути поставлений 12.07.2023, проте не був поставлений, а отже сума непоставленого товару становить 25 091,28 грн.;

- замовлення від 13.07.2023 № УПЧМ0017410: замовлено товар на суму 33 099,36 грн., який мав бути поставлений 19.07.2023, проте не був поставлений, а отже сума непоставленого товару становить 33 099,36 грн.;

- замовлення від 03.08.2023 № УПЧМ0019513: замовлено товар на суму 37 498,80 грн., який мав бути поставлений 09.08.2023, проте не був поставлений, а отже сума непоставленого товару становить 37 498,80 грн.;

- замовлення від 10.08.2023 № УПЧМ0019930: замовлено товар на суму 58 540,56 грн., який мав бути поставлений 16.08.2023, проте, 16.08.2023 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на суму 53 260,56 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000586 від 16 серпня 2023 року, а отже сума непоставленого товару становить 5 280,00 грн.;

- замовлення від 17.08.2023 № УПЧМ0020330: замовлено товар на суму 26 868,00 грн., який мав бути поставлений 23.08.2023, проте не був поставлений, а отже сума непоставленого товару становить 26 868,00 грн.;

- замовлення від 26.10.2023 № УПЧМ0027415: замовлено товар на суму 53 207,28 грн., який мав бути поставлений 01.11.2023, проте, 01.11.2023 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на суму 15 954,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000822 від 01 листопада 2023 року, а отже сума непоставленого товару становить 37 253,28 грн.;

- замовлення від 23.11.2023 № УПЧМ0030307: замовлено товар на суму 111 863,52 грн., який мав бути поставлений 29.11.2023, проте, 29.11.2023 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на суму 99 983,52 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000931 від 29 листопада 2023 року (з урахуванням Акта розбіжностей до видаткової накладної № РН-0000931 від 29 листопада 2023 року), а отже сума непоставленого товару становить 11 880,00 грн.;

- замовлення від 30.11.2023 № УПЧМ0030856: замовлено товар на суму 170 597,28 грн., який мав бути поставлений 06.12.2023, проте не був поставлений, а отже сума непоставленого товару становить 170 597,28 грн.;

- замовлення від 21.12.2023 № УПЧМ0032974: замовлено товар на суму 25 171,20 грн., який мав бути поставлений 27.12.2023, проте не був поставлений, а отже сума непоставленого товару становить 25 171,20 грн.

Покупець зауважив, що звернувся до постачальника з претензією № 1 про сплату неустойки за порушення умов Договору поставки (вих. №11/06/24-1 від 11.06.2024) в сумі 321 657,08 грн., яка отримана постачальником 13.06.2024, однак залишена без задоволення, в зв`язку з чим відповідач за зустрічним позовом вимушений був звернутись з зустрічним позовом, у якому просив стягнути з продавця неустойку за невиконання договірних зобов`язань по вказаним замовленням, що становить 321 657,08 грн. Сума складається з штрафу за порушення постачальником строків поставки, передбаченого п. 9.9 Договору, - 119 606,69 грн., пені за порушення строків поставки, передбаченої п. 9.8 Договору, - 132 050,39 грн. та штрафу за неповідомлення постачальником про неможливість виконання замовлення, передбаченого п. 9.12 Договору - 70 000,00 грн.

Відповідач за зустрічним позовом заперечуючи проти зустрічного позову, у відзиві зазначив, що позивач за зустрічним позовом, знаючи про обмеження щодо ліміту вартості замовлення з відстрочкою оплати відповідно до п. 5.5 Договору, кожного разу при поданні замовлення на суму, що перевищує зазначений ліміт, порушував свої зобов`язання щодо передоплати вартості замовленого товару з перевищенням такого ліміту, а отже замовлення щодо поставки не підлягали виконанню, про що відповідач за зустрічним позовом неодноразово повідомляв позивача за зустрічним позовом. Також, відповідач за зустрічним позовом підкреслив, що покупець не пред`являв відповідачу протягом всього часу господарських відносин жодної претензії чи вимоги щодо порушення зобов`язань, щодо яких покупцем заявлено зустрічний позов. Крім того, продавець зазначає, що оскільки зустрічна позовна заяв подана до господарського суду 18.06.2024 засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», позивач за зустрічним позовом не може заявляти вимоги на неустойку за час, що передує 18.06.2023.

Подібні за змістом твердження викладені позивачем за зустрічним позовом у апеляційній скарзі та відповідачем за зустрічним позовом у відзиві на неї відповідно.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на зміст укладеного між сторонами Договору, останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, продавцем поставлено покупцю товар за Договором згідно видаткових накладних № РН-0000931 від 29.11.2023 на суму 111 863,52 грн. (із Актом розбіжностей на суму 11 880,00 грн.), № РН-0000985 від 13.12.2023 на суму 370 573,92 грн., № РН-0000986 від 13.12.2023 на суму 278 366,04 грн., № РН-0001017 від 20.12.2023 на суму 26 724,24 грн., підписаних сторонами без заперечень та зауважень та за якими, як визначається обома сторонами, на момент звернення з первісним позовом до суду, за покупцем обліковувалась заборгованість у розмірі 768 979,79 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено частково суму основного боргу в розмірі 380 000,00 грн., а саме: 22.05.2024 10 000,00 грн., 21.06.2024 45 000,00 грн., 27.06.2024 45 000,00 грн., 05.07.2024 45 000,00 грн., 10.07.2024 45 000,00 грн., 17.07.2024 45 000,00 грн., 25.07.2024 45 000,00 грн., 31.07.2024 20 000,00 грн., 06.08.2024 20 000,00 грн., 14.08.2024 20 000,00 грн., 23.08.2024 20 000,00 грн., 28.08.2024 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Отже, закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, здійснюється, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, закриття провадження у справі на підставі вищезазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №916/2168/22).

З матеріалів справи вбачається, що з первісним позовом позивач звернувся до Господарського суду міста Києва 10.05.2024 засобами поштового зв`язку, в свою чергу провадження у справі № 910/5987/24 відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2024.

У той же час, як було зазначено вище, заборгованість у розмірі 10 000,00 грн. було сплачено 22.05.2024, тобто до відкриття провадження у справі.

Отже, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. був відсутній і до порушення провадження у справі, що зумовлює відмову в позові в цій частині, а не закриття провадження у справі. В свою чергу провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 370 000,00 грн. підлягає закриттю, про що, як вважає судова колегія, правильно виснувався місцевий господарський суд.

Щодо решти суми заявленого до стягнення основного боргу в розмірі 388 979,79 грн., слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 5.5 Договору оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дати приймання товару відповідно до п. 2.10 цього Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

При цьому загальна заборгованість за поставлений товар на умовах відстрочки платежу не може перевищувати ліміт в розмірі 150 000,00 грн. У випадку здійснення замовлення покупцем на суму, що перевищує встановлений ліміт, різниця такого перевищення оплачується покупцем на умовах попередньої оплати.

Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за товар в розмірі 388 979,79 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді попередньої інстанції, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару та послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 388 979,79 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 388 979,79 грн., і з такими висновками погоджується й колегія суддів.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню - 66 712,20 грн., інфляційні втрати - 14 196,38 грн. та 3% річних - 6 854,81 грн.

Відповідач в свою чергу зазначав, що продавцем невірно визначено періоди прострочення, в зв`язку з чим, відповідно до здійсненого відповідачем контррозрахунку, обґрунтованими є вимоги покупця про стягнення пені - 66 532,91 грн., інфляційних втрат - 6 418,96 грн. та 3% річних - 6 836,08 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За п. 9.7 Договору за порушення строків оплати більше ніж 5 банківських днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, дослідивши здійснений відповідачем за первісним позовом контррозрахунок, місцевим господарським судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня - 66 532,91 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, дослідивши здійснений відповідачем контррозрахунок, судом попередньої інстанції встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних - 6 836,08 грн. та інфляційні втрати - 6 418,96 грн.

При цьому, відповідач за первісним позовом, визнав позовні вимоги у частині заборгованості в розмірі 768 979,79 грн., пені - 66 532,91 грн., 3% річних - 6 836,08 грн. та інфляційних втрат - 6 418,96 грн.

Отже, за висновками суду першої інстанції, підлягають задоволенню, на підставі ст.ст. 611, 625 ЦК України, вимоги позивача про стягнення з відповідача: пені - 66 532 грн. 91 коп., 3% річних - 6 836 грн. 08 коп., інфляційних втрат - 6 418 грн. 96 коп. За переконанням колегії суддів, підстав про неправильність висновків суду 1-ої інстанції у вказаних межах - відсутні.

Водночас, оскаржуваним рішенням позивачу за зустрічним позовом відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви, що і є предметом апеляційного розгляду у цій справі.

Як вже зазначалось колегією суддів, 29.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» укладено договір поставки № 78-ком, з протоколом узгодження розбіжностей до договору поставки № 78-ком від 29.03.2023, за умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність (постачати) товар покупцю, у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на умовах, визначених цим Договором.

За умовами п. 5.5 Договору (з врахуванням протоколу узгодження розбіжностей від 29.03.2023) оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дати приймання товару відповідно до п. 2.10 цього Договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

При цьому загальна заборгованість за поставлений товар на умовах відстрочки платежу не може перевищувати ліміт в розмірі 150 000,00 грн. У випадку здійснення замовлення покупцем на суму, що перевищує встановлений ліміт, різниця такого перевищення оплачується покупцем на умовах попередньої оплати.

Тобто, колегія суддів висновується, що за загальним правилом, оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дати приймання товару. При цьому загальна заборгованість за поставлений товар на умовах відстрочки платежу не може перевищувати ліміт в розмірі 150 000,00 грн.

У випадку ж здійснення замовлення покупцем на суму, що перевищує встановлений ліміт в розмірі 150 000,00 грн., різниця такого перевищення оплачується покупцем на умовах попередньої оплати.

За змістом статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу приписів статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 9.8 та п. 9.9 Договору при порушенні терміну поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання протягом усього періоду прострочення.

У разі порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 1 календарний день ніж це передбачено даним Договором або замовленням, постачальник сплачує покупцю, додатково, штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару, але не менше ніж 5 000,00 грн.

У відповідності до п. 9.12 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником п. 2.7, п. 2.9 цього Договору останній сплачує покупцю штраф у розмірі 5 000,00 грн.

За пунктами 2.4 - 2.8 Договору, замовлення покупця, форма якого погоджена сторонами у Додатку № 4, що є невід`ємною частиною цього Договору, оформлюється на підставі даних Специфікації та Графіку поставок і надсилається постачальнику виключно на електрону пошту вказану в Додатку № 3 до цього Договору.

Замовлення надсилається кожної середи не пізніше ніж за 48 годи до передбаченого покупцем моменту поставки товару згідно Графіку поставки. За письмовим погодження сторін замовлення може бути узгоджене та сформоване поза Графіком поставки.

Замовлення вважається прийнятим постачальником з дати та часу підтвердження його отримання постачальником, шляхом відповіді на електронну пошту покупця зазначену у Додатку № 3 протягом 12 робочих годин з часу отримання замовлення. В іншому випадку замовлення вважається прийнятим постачальником.

У разі неможливості виконання замовлення покупця, постачальник зобов`язується не пізніше ніж через 8 робочих годин після отримання такого замовлення письмово по електронній пошті (Додаток № 3) повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному обсязі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання та вказати дату поставки.

Про конкретну поставку товару постачальник зобов`язаний повідомити покупця не пізніше ніж за 24 години до прибуття товару в пункт поставки способом, передбаченим для надсилання замовлень згідно з п. 2.4 цього Договору. Разом з цим, постачальник направляє покупцю видаткову накладну в форматі «excel», згідно з якою покупець звіряє відповідність підготовленої до відправки партії товару замовленню покупця (в частині номенклатури (асортименту) та кількості товару) та Специфікації (в частині ціни товару).

Як вбачається з матеріалів справи наявне замовлення покупця від 06.04.2023 № УПЧМ0009501, згідно якого замовлено товар на суму 348 336,24 грн., який мав бути поставлений 12.04.2023. Водночас, це замовлення було відкориговано постачальником листом від 10.04.2023, з урахуванням п. 5.5 Договору та підтверджено відвантаження на суму 215 191,44 грн., у відповідності до замовлення № УПМЧ0009060 та поставлено 12.04.2023 товар на суму 215 156,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000243 від 12 квітня 2023 року.

Від постачальника протягом 12 годин після отримання замовлення не надходило покупцю відповіді про не підтвердження замовлення.

Протилежного матеріали справи не містять.

Тому таке замовлення вважається прийнятим постачальником на суму 348 336,24 грн.

Відповідно, строк оплати покупцем поставленого постачальником товару є 29.05.2023 включно (30 робочих днів з дати приймання товару).

В той же час, постачальником 12.04.2023 поставлено товар на 215 156,40 грн.

Таким чином, станом на 13.04.2023 сума недопоставленого товару складає - 133 179,84 грн.

Щодо відповіді постачальника про замовлення покупця № УПЧМ0009501 (а.с. 138 том 1), то колегія суддів зауважує, що таке повідомлення було надіслано покупцю лише 10.04.2023, тобто через 4 дні після замовлення.

Відтак, судовою колегією не приймається означений лист як підстава для недопоставки товару в розумінні п.п. 2.6. - 2.7 Договору та щодо обставин факту перевищення встановленого ліміту заборгованості у покупця.

Наявним також було замовлення покупця від 20.04.2023 № УПЧМ0010462, згідно якого замовлено товар на суму 194 968,08 грн., який мав бути поставлений 05.05.2023. Втім воно було відхилено листом відповідача за зустрічним позовом від 01.05.2023 на підставі п. 5.5 Договору, та разом з тим, 05.05.2023 відповідачем за зустрічним позовом було поставлено товар на суму 94 300,08 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000264 від 26 квітня 2023 року.

Від постачальника протягом 12 годин після отримання замовлення не надходило покупцю відповіді про не підтвердження замовлення.

Протилежного матеріали справи не містять.

Тому таке замовлення вважається прийнятим постачальником на суму 194 968,08 грн.

Відповідно, строк оплати покупцем поставленого постачальником товару є 20.06.2023 включно (30 робочих днів з дати приймання товару).

В той же час, постачальником 05.05.2023 поставлено товар на 94 300,08 грн.

Таким чином, станом на 06.05.2023 сума недопоставленого товару складає - 100 668,00 грн.

Щодо відповіді постачальника про замовлення покупця № УПЧМ0010462 (а.с. 140 том 1), то колегія суддів зауважує, що таке повідомлення було надіслано покупцю лише 01.05.2023, тобто через 12 днів після замовлення.

Відтак, судовою колегією не приймається означений лист як підстава для недопоставки товару в розумінні п.п. 2.6. - 2.7 Договору та щодо обставин факту перевищення встановленого ліміту заборгованості у покупця.

Отже, фактична загальна сума поставки вказаних замовлень становила - 309 456,48 грн.

В той же час, доказів сплати покупцем коштів за товар як станом на 29.05.2023, так станом і на 20.06.2023 матеріали справи не містять.

Тобто, заборгованість по цим замовленням станом на 21.06.2023 дорівнювала 309 456,48 грн.

Поряд із цим, станом на 13.04.2023 сума недопоставленого товару складала - 133 179,84 грн., а станом на 06.05.2023 сума недопоставленого товару становила - 100 668,00 грн.

Крім того, наявним було замовлення від 11.05.2023 № УПЧМ0012231, згідно якого покупцем замовлено товар на суму 51 514,08 грн., який мав бути поставлений 17.05.2023. Проте, таке замовлення повністю відхилено листом відповідача за зустрічним позовом від 16.05.2023 на підставі п. 5.5 Договору.

Щодо відповіді постачальника про замовлення покупця № УПЧМ0012231 (а.с. 141 том 1), то колегія суддів зауважує, що таке повідомлення було надіслано покупцю лише 16.05.2023, тобто через 5 днів після замовлення.

Відтак, судовою колегією не приймається означений лист як підстава для не поставки товару в розумінні п.п. 2.6. - 2.7 Договору та щодо обставин факту перевищення встановленого ліміту заборгованості у покупця.

В межах вищенаведених перелічених замовлень колегія суддів зазначає, що починаючи лише з 30.05.2023 у покупця наявним було перевищення ліміту заборгованості перед постачальником (150 000 грн.), оскільки оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дати приймання товару.

На дане, слушно звернув увагу й апелянт.

Відповідно, в силу п. 5.5 Договору, починаючи з 30.05.2023, різниця перевищення ліміту заборгованості мала б оплачуватися покупцем на умовах вже попередньої оплати.

Водночас, станом на 13.04.2023 сума недопоставленого товару складала - 133 179,84 грн., станом на 06.05.2023 сума недопоставленого товару становила - 100 668,00 грн., а станом на 18.05.2023 сума непоставленого товару була 51 514,08 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, за п.п. 9.8, 9.9 Договору при порушенні терміну поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання протягом усього періоду прострочення.

У разі порушення постачальником строків поставки товару більше ніж на 1 календарний день ніж це передбачено даним Договором або замовленням, постачальник сплачує покупцю, додатково, штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого товару, але не менше ніж 5 000,00 грн.

У відповідності до п. 9.12 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником п. 2.7, п. 2.9 цього Договору останній сплачує покупцю штраф у розмірі 5 000,00 грн.

Отже, зважаючи на лише часткове виконання постачальником взятих на себе зобов`язань за Договором щодо поставки покупцю товару згідно його замовлень: № УПЧМ0009501, № УПЧМ0010462 та № УПЧМ0012231, колегія суддів вважає, що стягненню з постачальника на користь покупця підлягає:

- пеня на підставі п. 9.8 Договору, нарахована за період з 13.04.2023 по 12.10.2023, з 06.05.2023 по 05.11.2023, з 18.05.2023 по 17.11.2023, що складає: 65 617,75 грн. (31 291,79 грн. + 22 908,18 грн. + 11 417,78 грн.):

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення133 179,8413.04.2023 - 27.07.202310625,000.13719 338,44133 179,8428.07.2023 - 14.09.20234922,000.1217 866,73133 179,8415.09.2023 - 12.10.20232820,000.1104 086,61

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення100 668,0006.05.2023 - 27.07.20238325,000.13711 445,81100 668,0028.07.2023 - 14.09.20234922,000.1215 946,31100 668,0015.09.2023 - 26.10.20234220,000.1104 633,49100 668,0027.10.2023 - 05.11.20231016,000.088882,57

Сума боргуПеріод заборгованостіКількість днів прострочкиРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за весь період прострочення51 514,0818.05.2023 - 27.07.20237125,000.1375 010,2751 514,0828.07.2023 - 14.09.20234922,000.1213 042,8651 514,0815.09.2023 - 26.10.20234220,000.1102 371,0651 514,0827.10.2023 - 17.11.20232216,000.088993,59- пеня на підставі 9.9 Договору, що становить: 19 976,98 грн. + 15 100,20 грн. + 7 727,11 грн. = 42 804,29 грн.;

- штраф на підставі п. 9.12 Договору в сумі 15 000,00 грн.

При цьому, перевіривши розрахунок пені та штрафу, судова колегія вважає їх арифметично правильними.

З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції вважає передчасними висновки суду попередньої інстанції у відповідній частині, з урахуванням того, що лише з 30.05.2023 у покупця наявним було перевищення ліміту заборгованості перед постачальником (150 000 грн.), позаяк оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дати приймання товару.

В свою чергу, у зазначених межах колегія суддів висновується про обґрунтованість доводів скаржника.

Щодо інших замовлень та поставок, а саме: замовлення від 15.06.2023 № УПЧМ0014961; замовлення від 15.06.2023 № УПЧМ0014962; замовлення від 06.07.2023 № УПЧМ0017007; замовлення від 13.07.2023 № УПЧМ0017410; замовлення від 03.08.2023 № УПЧМ0019513; замовлення від 10.08.2023 № УПЧМ0019930; замовлення від 17.08.2023 № УПЧМ0020330; замовлення від 26.10.2023 № УПЧМ0027415; замовлення від 23.11.2023 № УПЧМ0030307; замовлення від 30.11.2023 № УПЧМ0030856; замовлення від 21.12.2023 № УПЧМ0032974, то колегія суддів вказує, що за ч. 2 ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 4 статті 612 ЦК України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч. 3 ст. 220 ГК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Аналіз зазначених норм закону дає підстави стверджувати, що термін "кредитор" у ст. 613 ЦК України використовується умовно як сторона, що у зобов`язальних правовідносинах протистоїть особі, яка є боржником. Виходячи з чого, зазначені в ч. 4 ст. 612 ЦК України умови настають, зокрема, у разі невиконання кредитором свого зобов`язання за договором шляхом належного прийняття або неприйняття виконаного боржником зобов`язання за договором, внаслідок чого прострочення боржника не може настати до виконання кредитором свого обов`язку.

З огляду на вказані нормативні приписи, приймаючи до уваги, що після 30.05.2023 у покупця наявним було перевищення ліміту заборгованості перед постачальником (150 000 грн.) за неоплачений товар, а доказів сплати покупцем на користь постачальника різниці такого перевищення на умовах попередньої оплати згідно відповідних замовлень матеріали справи не містять, вмотивованими, на переконання колегії суддів, є висновки суду попередньої інстанції про відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій постачальнику згідно пунктів 9.8, 9.9 та 9.12 Договору щодо замовлень, сформованих покупцем починаючи з 15.06.2023 по 21.12.2023.

За такого, у цій частині колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта про відсутність порушення покупцем протягом дії Договору строків оплати поставленого постачальником товару та щодо наявності підстав для стягнення пені та штрафу.

Щодо викладеного відповідачем за зустрічним позовом у відзиві заяви про застосування строків позовної давності, позаяк наявним є обмеження позивача за зустрічним позовом вимагати стягнення неустойки за період часу, що перевищує один рік до дати подання позову - 18.06.2024, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач просить стягнути пеню та штраф починаючи з 13.04.2023.

Частиною 1 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З викладеного вбачається, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, необхідно з`ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес особи, з метою захисту якого подано позов до суду. Відсутність порушення такого права чи інтересу є підставою для відмови в позові з підстави його необґрунтованості. І лише за умови дійсного порушення права або охоронюваного законом інтересу особи та одночасного спливу строку позовної давності, про що зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, в позові необхідно відмовити у зв`язку із закінченням вказаного строку за відсутності поважних причин пропуску позовної давності.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти росії").

Тобто, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та наразі не є припиненим.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду в Україні діяв воєнний стан.

Відповідно до п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, з урахуванням того, що на відповідні вимоги позивача за зустрічним позовом застосовуються правила спеціальної позовної давності, враховуючи введення в Україні з 24.02.2022 воєнного стану, а відповідно у зв`язку із прийняттям за цих обставин змін до Цивільного кодексу України про продовження строків, визначених статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, на строк дії воєнного, надзвичайного стану; зупинення перебігу позовної давності, визначеного Цивільним кодексом України, на строк дії воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку про непропущення позивачем за зустрічним позовом спеціальної позовної давності на стягнення пені та штрафу починаючи з 13.04.2023, оскільки відповідний період їх нарахування припадав вже після введення на території України воєнного стану, а відповідно, перебіг строків позовної давності на заявлені позивачем вимоги починаючи з квітня 2023 року зупинявся станом на момент звернення (18.06.2024) позивача за зустрічним позовом до господарського суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем за зустрічним позовом в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5987/24 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення по суті зустрічних позовних вимог про часткове задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» про стягнення коштів, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.

Судові витрати апелянта зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача за зустрічним позовом - ТОВ «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ».

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5987/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5987/24 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» про стягнення коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» (адреса: 20721, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Балаклея, вул. Миру, 58б; ідентифікаційний код - 14195438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корп. (прим.) 302, оф. 1; ідентифікаційний код - 44885114) пені на підставі п. 9.8 договору поставки № 78-ком від 29.03.2023 - 65 617,75 грн. (шістдесят п`ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 75 копійок), пені на підставі п. 9.9 договору поставки № 78-ком від 29.03.2023 - 42 804,29 грн. (сорок дві тисячі вісімсот чотири гривні 29 копійок), штраф на підставі п. 9.12 договору поставки № 78-ком від 29.03.2023 - 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень) та витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову - 1 481,04 грн. (одна тисяча чотириста вісімдесят одна гривня 04 копійки).

4. В іншій частині зустрічного позову - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНДИТЕРСЬКА ФАБРИКА «МЕРКУРІЙ» (адреса: 20721, Черкаська обл., Черкаський р-н, с. Балаклея, вул. Миру, 58б; ідентифікаційний код - 14195438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЧІ» (адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, корп. (прим.) 302, оф. 1; ідентифікаційний код - 44885114) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 2 221,56 грн. (дві тисячі двісті двадцять одна гривня 56 копійок).

6. В частині первісного позову рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі № 910/5987/24 - залишити без змін.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

8. Справу № 910/5987/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.03.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков