Постанова

від 03.03.2025 по справі 910/12100/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2025 р. Справа№ 910/12100/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024

у справі № 910/12100/23 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2"

про визнання недійсними рішення загальних зборів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулись ОСОБА_1 (далі - позивач-1; ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 (надалі - позивач-2; ОСОБА_2 ) (разом - позивачі) до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (в подальшому - відповідач; Кооператив; АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2»; апелянт; скаржник) відповідно до якого позивачі просять визнати недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 10, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 10 від 19.02.2022 (скорочено - Протокол № 10).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що через неналежне проведення загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 10, порушено право позивачів бути членом АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2», приймати участь в господарській діяльності Кооперативу, а також в управлінні Кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління, право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи Кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб, а відтак спірний протокол варто визнати недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/12100/23 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено повністю; визнано недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 10, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 10 від 19.02.2022; стягнуто з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору - 1 342,00 грн; стягнуто з Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору - 1 342,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/12100/23 та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення: не з`ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи; порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт зазначає, що предметом судового дослідження було встановлення факту наявності порушеного корпоративного права кожного з позивачів при проведенні зборів членів кооперативу від 19.02.2022, що мають гаражні бокси у 10 ряді. Відповідно до доданої до позовної заяви довідки від 20.11.2018 ОСОБА_1 є власником гаражного боксу в 28 ряду. Своє право на участь в управлінні кооперативом шляхом обрання представника від ряду ОСОБА_1 мав реалізовувати виключно у межах процедури обрання уповноваженого від 28 ряду, яка не є предметом даного судового дослідження. Тому, оскільки ОСОБА_1 не є членом кооперативу, що має у власності гараж у 10 ряді, його право на участь в управлінні кооперативом не могло бути порушеним проведеними виборами уповноваженого від 10 ряду гаражних боксів. Відтак, на думку скаржника, суд 1-ої інстанції задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 через занадто широке тлумачення судом наявності у нього певного правового інтересу.

Відповідач вказує, що діючий на момент прийняття спірного рішення статут Кооперативу, в редакції від 01.11.2021, не встановлював обов`язку повідомлення членів про проведення та скликання зборів для делегування уповноваженого, тому судом безпідставно зроблений висновок про ненадання відповідачем доказів дотримання такого порядку. Враховуючи положення статті 15 Закону України «Про кооперацію» стосовно статутного врегулювання делегування уповноважених, ця обставина позбавляє обов`язку відповідача дотримуватися будь-яких інших, вигаданих позивачами, вимог щодо обрання уповноваженого, не передбачених Статутом в редакції від 01.11.2021.

Крім цього апелянт акцентує, що місцевим господарським судом помилково встановлено відсутність кворуму у порушення положень Статуту, який передбачав обрання уповноваженого членами Кооперативу, а не гаражами.

Також скаржником долучено до апеляційної скарги нові докази, а саме: витяг з реєстру власників гаражних боксів АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 10 ряду станом на лютий 2022 року; доручення на ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 апеляційна скарга відповідача у справі № 910/12100/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Автогаражного кооперативу по експлуатації та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/12100/23. Розгляд апеляційної скарги Автогаражного кооперативу по експлуатації та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/12100/23 призначено на 06.05.2024.

Під час розгляду справи в судових засіданнях судом неодноразово оголошувалась перерва.

До апеляційного господарського суду від позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останні просять залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу по експлуатації та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" - без задоволення. Позивачі вказують, що протоколом позачергових загальних зборів АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 22.09.2021 ОСОБА_1 було обрано Головою АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2». Протокол позачергових загальних зборів членів АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» не оскаржений та не скасований, тобто є діючим. Однак, 22.02.2022 проведено позачергові збори уповноважених Кооперативу на яких було розглянуто, зокрема питання щодо припинення повноважень голови правління та обрання нового голови правління. Рішення зборів, яке оформлене протоколом позачергових зборів уповноважених № 1 АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 22.02.2022 було підписане: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , як уповноваженими членами Кооперативу, які обиралась на підставі протоколів загальних зборів членів кооперативу від рядів, у тому числі на підставі оскаржуваного протоколу.

Позивачі зазначають, що Протокол № 10 порушує їх права, а саме: позбавляє права брати участь в господарській діяльності кооперативу, в управлінні кооперативу; права голосу на його загальних зборах (зборах уповноважених); права обирати і бути обраним в органи управління; права вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб.

Позивачі акцентують, що право ОСОБА_1 порушене у тому числі як голови правління, оскільки уповноважений член від ряду № 10, який обирався оскаржуваним протоколом, голосував за обрання нового голови правління.

Також позивачі наголошують, що неможливість оскарження рішення Загальних зборів членів Кооперативу від рядів унеможливлює оскарження рішення Загальних зборів (Зборів уповноважених) з підстав відсутності кворуму. Таким чином, на думку позивачів, рішення Загальних зборів членів Кооперативу від рядів підлягає судовому оскарженню, оскільки безпосередньо впливає на кворум при проведенні Загальних зборів членів Кооперативу (Зборів уповноважених).

Позивачі додатково підкреслюють, що жодних доказів, які б могли підтвердити, що члени Кооперативу були повідомленні про проведення загальних зборів членів кооперативу від ряду № 10, скаржником надано не було. Крім того, голосувало по Протоколу № 10: 34 - 1 = 33 = 50,77%, тобто був відсутній кворум для прийняття рішення.

Також позивачами долучено до відзиву на апеляційну скаргу нові докази, а саме: копію довідки щодо гаража № НОМЕР_1 ; інформаційні довідки щодо гаражів: НОМЕР_8; НОМЕР_9; копії довідок АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» щодо гаражів: НОМЕР_10, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ; інформаційні довідки щодо гаражів № НОМЕР_4 та № НОМЕР_2 .

Представник апелянта в судовому засіданні 03.03.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивачів Рудніцький О.Л. в судовому засіданні 03.03.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Окремо колегія суддів вказує, що представник позивачів Васюк М.М. не вийшов на зв`язок та перебував у стані «офлайн», про що зафіксовано у протоколі судового засідання.

Щодо поданих сторонами нових доказів, колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1-3 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини 4, 5 статті 80 ГПК України).

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.

У свою чергу, статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Системний аналіз положень статей 80 та 269 ГПК України свідчить, що докази, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на учасника справи покладено обов`язок подання таких доказів. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, - наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Отже, така обставина як відсутність існування доказів на момент звернення до суду з відповідним позовом взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення наведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17.

Частиною 8 статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.

Відтак, суд апеляційної інстанції не вправі надавати оцінку вказаним доказам під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, так як наведені у них обставини не були відомі суду під час розгляду спору по суті у суді першої інстанції, а отже не можуть впливати на оцінку законності чи обґрунтованості рішення.

Відповідно до положень статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, надані сторонами нові докази не приймаються судом, оскільки прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто, без наявності належних доказів неможливості їх отримання та подання до суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу, або навпаки один до одного, умови в розгляді конкретної справи.

Крім того, на переконання колегії суддів, така обставина, як необхідність подання нових доказів у суді апеляційної інстанції на спростування позиції іншої сторони, викладеної у позовній заяві чи у відзиві, не може бути визнана поважною причиною неподання доказів у встановлений процесуальний строк.

Тому, долучені сторонами до апеляційної скарги та відзиву на неї нові докази, а саме: витяг з реєстру власників гаражних боксів АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 10 ряду станом на лютий 2022 року; доручення на ОСОБА_3 ; копії довідки щодо гаража № НОМЕР_1 ; інформаційні довідки щодо гаражів: НОМЕР_8; НОМЕР_9; копії довідок АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» щодо гаражів: НОМЕР_10, № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ; інформаційні довідки щодо гаражів НОМЕР_10 та НОМЕР_11 не приймаються апеляційним господарським судом до уваги на стадії апеляційного розгляду цієї справи.

Окремо колегія суддів вказує, що 17.06.2024 від позивачів надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/12100/23 до набрання законної сили постановою Верховного Суду у справі № 910/15128/23.

24.11.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/12100/23 до перегляду судових рішень у касаційному порядку у подібних правовідносинах палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/14503/23.

З приводу відповідних клопотань суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Верховного Суду від 20.06.2024 у справі № 910/15128/23 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119959714), касаційну скаргу скаржників залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2023 у справі № 910/15128/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 (адреса посилання: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124897505) касаційну скаргу скаржників залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі № 910/14503/23 залишено без змін.

Відтак, оскільки відпала необхідність для зупинення провадження у справі з підстав, наведених сторонами у відповідних клопотаннях, останні судовою колегією по суті не розглядались.

Поряд із цим, 03.03.2025 від позивачів надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі № 910/12100/23 до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/798/25.

В обґрунтування клопотання зазначено, що єдиною підставою для висновку про те, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту, який не поновить права останніх став наказ Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5, яким скасовано реєстраційні дії, щодо ОСОБА_1 .

Також зазначають, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5273/22 за позовом ОСОБА_1 до Мін`юсту про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення реєстраційних дій. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/5273/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та постановою Верховного Суду від 28.02.2024 у задоволенні позову відмовлено. Однак, єдиною підставою позову у справі № 910/5273/22 було вказано пропущення строку для звернення із скаргою до Мін`юсту (ч. 3 ст. 34, п. 8 ч. 8 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у редакції на момент подання скарги).

Проте, підставами позову у справі № 910/798/25 є наступні обставини. По-перше. Скарга подана особою, яка не має на це повноважень; (п. 7 ч. 8 ст. 34 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»; п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 «Про затвердження Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції» (далі - Порядок № 1128, у редакції на момент подання скарги)). По-друге. Повноваження державного реєстратора та перебирання Мін`юстом на себе функції судової юрисдикції (ст. 15, ч. 4 ст. 17, ч. 2 ст. 25, п. 1 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). По-третє. Неналежне повідомлення про розгляд скарги (п. 10, 11 Порядку № 1128). По-четверте. Порушення строку розгляду скарги (п. 4 Порядку № 1128; ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»).

Таким чином, у справі № 910/798/25, підставою позову не вказано пропущення строку для подання скарги до Мін`юсту, а відтак позовна заява у даній справі подана з інших підстав. Враховуючи вищевикладені обставини, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 відкрито провадження у справі № 910/798/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, скасування реєстраційних дій та зобов`язання вчинити дії. Отже, на даний час оскаржується наказ Міністерства юстиції України, який був єдиною підставою для висновку про те, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту, оскільки не поновить права останніх. Відтак, заявники вказують, що розгляд цієї справи неможливий до вирішення справи № 910/798/25, оскільки в останній буде встановлено факт законності/незаконності наказу Міністерства юстиції України, який було покладено в основу мотивувальної частини рішень судів та у разі його скасування висновки Верховного Суду у справі № 910/14503/23 не будуть підлягати застосуванню у справі 910/12100/23.

Судова колегія висновується, що порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями ст.ст. 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

При цьому, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду в кожному конкретному випадку слід з`ясувати як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Тобто, господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Так, колегія суддів, беручи до уваги викладене, дослідивши предмет спору у справі № 910/12100/23 та предмет спору у справі № 910/798/25, не вбачає об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/798/25.

За наведеного, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання позивачів про зупинення провадження у справі у зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 30.01.2001 проведено державну реєстрацію Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер діючий Голова правління Кооперативу, то 20.08.2021 були проведені загальні збори членів АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» від рядів для обрання Уповноважених членів рядів.

Відповідно до протоколів зборів членів АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 20.08.2021, обрано наступних Уповноважених членів від рядів:

- від ряду № 4 - ОСОБА_29 ;

- від ряду № 5 - ОСОБА_30 ;

- від ряду № 6 - ОСОБА_31 ;

- від ряду № 7 - ОСОБА_32 ;

- від ряду № 8 - ОСОБА_33 ;

- від ряду № 9 - ОСОБА_34 ;

- від ряду № 10 - ОСОБА_2 ;

- від ряду № 11 - ОСОБА_35 ;

- від ряду № 12 - ОСОБА_13 ;

- від ряду № 13 - ОСОБА_36 ;

- від ряду № 14 - ОСОБА_37 ;

- від ряду № 15 - ОСОБА_38 ;

- від ряду № 17 - ОСОБА_39 ;

- від ряду № 18 - ОСОБА_40 ;

- від ряду № 19 - ОСОБА_41 ;

- від ряду № 20 - ОСОБА_42 ;

- від ряду № 21 - ОСОБА_43 ;

- від ряду № 22 - ОСОБА_44 ;

- від ряду № 23 - ОСОБА_45 ;

- від ряду № 27 - ОСОБА_46 ;

- від ряду № 28 - ОСОБА_47 .

22.09.2021 відбулись позачергові загальні збори (уповноважених кооперативу від рядів та членів правління) АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" з таким порядком денним:

1. Про обрання головуючого та секретаря позачергових загальних зборів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

2. Про обрання голови правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

3. Про затвердження нової редакції статуту АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

4. Про державну реєстрацію внесених змін до відомостей про АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

5. Про відсторонення від займаної посади заступника голови правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_4 .

6. Про позбавлення повноважень члена правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_22 .

7. Про позбавлення повноважень усього поточного складу ревізійної комісії АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

8. Про обрання персонального складу ревізійної комісії АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Проведення зборів супроводжувалось складанням відповідного протоколу, відповідно до якого на зборах були присутні уповноважені члени кооперативу від рядів та членів правління кооперативу - 21 особа. На зборах прийняті рішення про обрання ОСОБА_1 головою кооперативу, затверджено нову редакцію статуту Кооперативу, а також прийняті інші рішення щодо змін, відомості про які підлягають реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У подальшому проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу державним реєстратором Дібровою Ольгою Семенівною на підставі протоколу зборів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 22.09.2021 та внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань:

1) від 24.09.2021 за №1000661070014000334, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера), зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;

2) від 28.09.2021 за №1000661070015000334, зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміни до установчих документів, які не пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Внаслідок проведення цих реєстраційних дій змінено керівника (з ОСОБА_48 на ОСОБА_1 ), відомості про членів та кінцевих бенефіціарних власників, редакцію статуту та інформацію для здійснення зв`язку з кооперативом.

01.12.2021 до Міністерства юстиції України надійшла скарга ОСОБА_49 від 26.11.2021 на реєстраційні дії приватного нотаріуса Діброви О.С. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".

Скарга Міністерством юстиції України прийнята до розгляду, за результатами якого останнім видано наказ від 14.02.2022 № 493/5 "Про задоволення скарги". Цим наказом задоволено повністю скаргу ОСОБА_4 від 26.11.2021. Скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 24.09.2021 № 1000661070014000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та від 28.09.2021 № 1000661070015000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дібровою О.С. щодо АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/5273/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 та постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.02.2024, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання незаконним висновку Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 14.01.2022, визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2022 № 493/5 та поновлення реєстраційних дій.

Після скасування вищевказаних реєстраційних дій, 22.02.2022 проведено позачергові збори уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" на яких вирішені наступні питання:

1) Про обрання головуючого та секретаря зборів уповноважених;

2) Про обрання складу правління;

3) Про припинення повноважень голови правління та обрання нового голови правління;

4) Про затвердження та підписання статуту в новій редакції Головою кооперативу.

На зборах були присутні уповноважені члени Кооперативу від рядів.

22.02.2022 складений протокол позачергових зборів уповноважених № 1 АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", в якому відповідні особи, в якості уповноважених членів кооперативу від рядів, своїм підписом його затвердили.

Не погоджуючись з рішенням загальних зборів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", яке оформлено протоколом №1 від 22.02.2022, ОСОБА_1 та ОСОБА_50 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовними заявами про визнання його недійсним (справи № 910/1537/23 та № 910/2899/23).

Спір у справі, на думку позивачів, виник у зв`язку з тим, що через неналежне проведення загальних зборів членів Кооперативу від ряду № 10, було порушено їх право бути членом АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2», приймати участь в господарській діяльності Кооперативу, а також в управлінні Кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління, право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи Кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб, а відтак спірний протокол варто визнати недійсним.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідач посилався на те, що після смерті ОСОБА_48 , обов`язки Голови правління Кооперативу на підставі п. 8.18. Статуту були покладені на діючого заступника Голови Правління ОСОБА_4 , який здійснював дії щодо організації позачергових загальних зборів членів Кооперативу, одночасно свої повноваження продовжували виконувати раніше обрані члени Правління та уповноважені члени Кооперативу від рядів; після скасування наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційних дій щодо незаконного призначення Головою Правління АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_1 , уповноважені члени Кооперативу від рядів провели 22.02.2022 позачергові збори уповноважених членів АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2», на яких обрали Голову правління, склад правління та затвердили Статут в новій редакції; якнайшвидше прийняття рішення позачерговими зборами уповноважених членів АГК «ІНФОРМАЦІЯ_2» диктувалося необхідністю нормалізації діяльності Кооперативу, оскільки «самоназначений» Голова правління ОСОБА_1 , дізнавшись про скасування реєстраційних дій щодо його призначення, продовжував вчиняти дії з метою отримання управління Кооперативом. У позові допущено підміну поняття «рішення загальних зборів», як вищого органу управління Кооперативу, та передбачене ст. 15 Закону України «Про кооперацію» делегування уповноважених для участі у зборах уповноваженими членами кооперативу. Протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021, згідно з яким ОСОБА_1 обрали Головою правління Кооперативу є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обрання Голови правління на той момент, згідно зі Статуту в редакції 2012 року, віднесено виключно до компетенції загальних зборів Кооперативу. Доводи позивачів про відсутність кворуму під час прийняття рішення загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 10, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 10 від 19.02.2022 не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наданими відповідачем доказами.

Подібні за змістом твердження викладені відповідачем у апеляційній скарзі та позивачами у відзиві на неї відповідно.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами обґрунтовано позовні вимоги відповідними доказами та наведено доводи на доведення порушення, оспорення, не визнання прав та інтересів позивачів. Підстави для відмови у задоволенні позову з огляду на відсутність порушеного права відсутні. Крім цього, з огляду на відсутність кворуму під час прийняття Протоколу № 10 та враховуючи на відсутність доказів належного повідомлення позивача-2 про проведення зборів, наявними є підстави для визнання недійсним рішення загальних зборів членів Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 10, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 10 від 19.02.2022 та, як наслідок, - задоволення позову.

З огляду на фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вважає зазначені вище висновки місцевого господарського суду передчасними, зважаючи на наступне.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Подібний правовий висновок щодо специфіки корпоративних прав міститься у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 910/7554/18 та в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

За змістом частин восьмої-одинадцятої статті 15 Закону України "Про кооперацію" у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу. Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Разом з тим, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20.

Не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів кооперативу повинен бути доведеним факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів члена кооперативу (позивача).

Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого кооперативу і його інших членів, крім позивача, тобто дотримуватися балансу інтересів членів кооперативу і самого кооперативу. Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес члена кооперативу для його співставлення з інтересами інших членів та кооперативу, які можуть бути порушені визнанням недійсним ухваленого рішення.

Такий підхід до вирішення подібних корпоративних спорів є усталеним і його послідовно дотримуються господарські суди під час вирішення спорів щодо оскарження рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичних осіб. Визначальним для задоволення такого позову є наявність ознак порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23.

Як вбачається з наведених вище норм права, Закон України "Про кооперацію" передбачає можливість передбачити у статуті скликання зборів уповноважених кооперативу.

Верховний Суд у постанові від 23.06.2021 у справі № 910/4201/20 сформував правовий висновок, згідно якого положення про загальні збори членів кооперативу і збори уповноважених містяться в статті 15 Закону України "Про кооперацію", яка має назву "Вищий орган управління кооперативу". Таким чином, збори уповноважених не є окремим органом управління, ці збори проводяться замість загальних зборів, коли через велику кількість членів чи інші обставини провести загальні збори неможливо, мають таку саму компетенцію як і загальні збори. Порядок обрання уповноважених має бути визначений статутом кооперативу.

Відмінність між цими двома органами полягає у тому, що:

1) у загальних зборах з правом голосу мають право брати участь лише члени кооперативу, а у зборах уповноважених - лише уповноважені;

2) різними є правила визначення кворуму: кворум загальних зборів становить половина від загальної кількості членів кооперативу, а зборів уповноважених - 2/3 від загальної кількості уповноважених.

У даному випадку предметом судового дослідження є встановлення факту наявності порушеного корпоративного права кожного з позивачів при проведенні зборів членів кооперативу (відповідача) від 19.02.2022, що мають гаражні бокси в 10 ряді.

Так, з матеріалів справи вбачається, що статутом АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" (редакція від 01.11.2021) визначено, що відповідач є організацією громадян, які добровільно об`єднались для задоволення своїх потреб в гаражних боксах для зберігання та обслуговування транспортних засобів (пункт 1.4 Статуту).

Пунктом 5.1 Статуту відповідача визначено, що члени кооперативу мають право приймати участь в його управлінні, у тому числі обирати та бути обраними в органи управління.

Розділом 8 Статуту відповідача урегульовано, що вищим органом управління є загальні збори, які можуть проводитись як шляхом прямої участі усіх членів кооперативу так і участі уповноважених від гаражних рядів представників.

Відповідно до пункту 8.3 Статуту уповноважені члени кооперативу від рядів обираються членами кооперативу відповідного ряду. Члени кооперативу від ряду мають право обирати тільки одного уповноваженого від свого ряду. Члени кооперативу від ряду мають право делегувати обраного уповноваженого члена від свого ряду до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління з наданням йому права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу. Рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду є правомочним якщо за нього проголосували не менш ніж 51 відсоток членів відповідного ряду. Член кооперативу відповідного ряду, якого на загальних зборах членів кооперативу відповідного ряду було висунуто кандидатом в уповноважені члени кооперативу від ряду, не може брати участь у голосуванні щодо своєї кандидатури. Уповноважений член кооперативу від ряду, якого загальні збори членів кооперативу відповідного ряду делегують до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління з наданням йому права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу, не може брати участі в голосуванні щодо означеного питання. Рішення загальних зборів членів кооперативу від ряду обов`язково оформлюються: протоколом, що має містити порядок денний, розглянуті питання, прийняті рішення, результати голосування, список присутніх членів ряду з підписами, затвердження підписами головуючого та секретаря зборів; дорученням від членів кооперативу відповідного ряду про делегування повноважень уповноваженому члену кооперативу від ряду з наданням права вирішувати питання, що відносяться до компетенції Загальних зборів кооперативу, до зборів уповноважених кооперативу від рядів та членів правління, що є невід`ємною частиною протоколу загальних зборів членів кооперативу від ряду, з затвердженням підписами головуючого та секретаря зборів. Протокол загальних зборів членів кооперативу від ряду разом з означеним дорученням має бути прошитим, пронумерованим з визначенням кількості аркушів, містити відбиток печатки кооперативу (печатки-токена), підписаним головуючим та секретарем зборів, головою правління кооперативу.

Згідно з пунктом 8.4 Статуту уповноважені членів кооперативу від рядів для підтвердження своїх повноважень в органах управління кооперативу обов`язково повинні пред`явити протоколи рішень ряду про їх обрання та делегування повноважень щодо вирішення питань, що відносяться до компетенції загальних зборів кооперативу та містяться у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", а також пред`явити спеціальні посвідчення, що обов`язково повинні містити: напис "Уповноважений членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" з зазначенням номеру ряду, прізвища, імені та по-батькові, фото 3,5 Х 4,5 см, відбиток печатки АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", особистий підпис голови правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Таким чином, обрання свого представника членами кооперативу від певного ряду гаражних боксів для участі у загальних зборах є визначеною статутом формою реалізації корпоративного права.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 916/2584/18 зазначив, що корпоративні права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні, що в свою чергу є підставою для визнання недійсним рішень загальних зборів.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у справі № 910/14503/23 (правовідносини у якій є аналогічними до правовідносин, що виникли у справі, яка розглядається) прийнято постанову від 27.01.2025, в якій відступлено від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 24.09.2024 у справі № 910/11661/23, з посиланням на те, що встановлення судом обставин обрання позивачем неналежного та/або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, що виключає необхідність дослідження судом обставин, зокрема, правомірності / законності скликання та проведення загальних зборів.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки справи № 910/14503/23 та № 910/12100/23 (яка розглядається), є подібними, судова колегія враховує актуальні висновки, зроблені в постанові Верховним Судом у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23.

Корпоративна палата зазначила, що господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи ГПК України та з`ясувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ГПК України).

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282 ГПК України), суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі №910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 27).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28).

Не підлягає сумніву те, що оцінка обраного позивачем способу захисту порушених прав за критерієм ефективності здійснюється у кожній окремій судовій справі з урахуванням конкретного предмета, підстави позову і мети звернення до суду, а також встановлених судами обставин.

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Як вбачається із встановлених у даній справі обставин, після скасування наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційних дій щодо призначення Головою Правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" ОСОБА_1 , уповноважені члени Кооперативу від рядів провели 22.02.2022 позачергові збори уповноважених членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", на яких обрали Голову Правління, склад Правління, та затвердили Статут в новій редакції, що було оформлено відповідним Протоколом.

На підставі рішення уповноважених членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від рядів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковеєвою О.В. проведено реєстраційну дію від 23.02.2022 № 1000661070021000334 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Законність вказаної реєстраційної дії перевірялась в межах розгляду скарги ОСОБА_51 від 07.09.2022, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.10.2022 за № СК-2684-22, за наслідками розгляду якої, на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів міністерства юстиції від 07.11.2022, наказом Міністерства юстиції України від 17.01.2023 № 241/7 відмовлено у задоволенні скарги, а реєстраційну дію, проведену приватним нотаріусом Маковеєвою О.В., визнано такою, що відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.

Станом на дату делегування уповноваженого ОСОБА_3 від ряду № 10 та проведення позачергових зборів уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" 22.02.2022 ОСОБА_1 вже не мав повноважень Голови Правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", оскільки наказом Міністерства юстиції України № 493/5 від 14.02.2022 реєстраційні дії щодо обрання його Головою Правління скасовані.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з моменту скасування 14.02.2022 реєстраційних дій, керівником АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" значився ОСОБА_52 .

Протокол позачергових зборів уповноважених від 22.09.2021, згідно з яким ОСОБА_1 обрано Головою Правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", є нікчемним та не породжує жодних юридичних наслідків, оскільки обрання Голови Правління на той момент, згідно зі статутом, в редакції 2012 року, віднесено виключно до компетенції загальних зборів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2".

Апеляційний господарський суд акцентує, що з огляду на встановлені обставини та мету подання позову у цій справі, перш за все позивачі не погоджуються з ухваленими на позачергових загальних зборах уповноважених АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" рішеннями, які оформлені протоколом № 1 від 22.02.2022, окрім іншого, в частині припинення повноважень ОСОБА_1 як Голови правління та обрання нового складу правління АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2", у зв`язку з чим, ОСОБА_1 та ОСОБА_50 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовними заявами про визнання його недійсним (справи № 910/1537/23 та № 910/2899/23), про що акцентовано і Верховним Судом при розгляді справи № 910/14503/23.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач-1 відповідно до доданої до позовної заяви довідки від 20.11.2018 є власником гаражного боксу № НОМЕР_5 , ряд НОМЕР_4 .

Відповідно, своє право на участь в управлінні Кооперативом шляхом обрання представника від ряду позивач-1 мав реалізовувати виключно у межах процедури виборів від 28 ряду, яка не є предметом даного судового дослідження.

Тому, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що оскільки позивач-1 не є членом кооперативу, що має у власності гараж у 10 ряді, то його право на участь в управлінні кооперативом могло бути порушеним проведеними виборами представника від 10 ряду гаражних боксів.

При цьому, доводи позовної заяви в частині наявності певного правового інтересу позивача-1 щодо посади керівника Кооперативу колегією суддів відхиляються, позаяк ці доводи не можуть отримати судову оцінку у межах даного судового розгляду спору.

Відтак, відсутність порушеного права позивача-1 унеможливлює його примусовий судовий захист.

Окрім цього, доводи позовної заяви в частині наявності у позивача-2 права представляти членів кооперативу від 10 ряду на підставі протоколу від 20.08.2021, який не оскаржено та не скасовано, також підлягають відхиленню, оскільки обрання зборами членів кооперативу від 10 ряду іншого представника для участі у загальних зборах фактично скасовує повноваження попередньо обраної особи з огляду на вимоги пункту 8.3 статуту відповідача (один ряд - один голос).

За наведеного, колегія суддів вважає такими, що не відповідають приписам чинного законодавства висновки суду першої інстанції про те, що визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 10, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 10 від 19.02.2022 (про делегування уповноваженого ОСОБА_2 № 10) може призвести до поновлення будь-яких прав позивачів та є ефективним способом захисту останніх.

В свою чергу, колегія суддів вважає слушними доводи апелянта у відповідних межах.

В частині вказаного вище, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що до аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в постанові від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_53 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "ІНФОРМАЦІЯ_2" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022.

Отже, апеляційний господарський суд не погоджується з відповідними висновками місцевого господарського суду щодо ефективності способу захисту позивачів у даній справі, який, за висновками судової колегії, помилково не врахував мету поданого позову та не обґрунтував належним чином і в достатній мірі, як скасування рішення про обрання уповноваженого члена кооперативу від ряду поновить права позивачів у даній справі.

Водночас, судовою колегією критично оцінюються відповідні заперечення позивачів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" про визнання недійсними рішення загальних зборів - в повному обсязі, а апеляційна скарга, - задоволенню.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/12100/23 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2024 у справі № 910/12100/23 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" про визнання недійсними рішення загальних зборів - повністю.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ідентифікаційний код - 25661903; адреса: 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 1 816,80 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 копійок).

4. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 ; адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (ідентифікаційний код - 25661903; адреса: 02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги - 1 816,80 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 копійок).

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу № 910/12100/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.03.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак