Постанова від 06.03.2025 по справі 910/7484/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2025 р. Справа№ 910/7484/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Б.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.03.2025:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024

у справі №910/7484/24 (суддя - Курдельчук І.Д.)

за позовом Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Акціонерне товариство "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення з відповідача 768 149, 87 грн основного боргу, 254 873, 53 грн інфляційних втрат та 53 448, 60 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані несплатою відповідачем робіт за актом №28 від 28.12.2021 до договору на суму 768 149, 87 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/7484/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Акціонерного товариства "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" 768 149, 87 грн основного боргу, 254 873, 53 грн інфляційних втрат, 53 448, 60 грн 3% річних, 24 000, грн. витрат на професійну правничу допомогу та 16 147, 08 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено неможливості доступу до Електронного кабунету Платника, адже податкові органи України інформують, що з 2019 року для користувачів Електронного кабінету створено нові можливості при вході до приватної частини (особистого кабінету) з обранням типу особи, якою здійснюється вхід та проводиться електронна ідентифікація* /*з урахуванням вимог Податкового кодексу України, законів України щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг/. Посадові (уповноважені) особи державних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, підприємств та організацій після проходження електронної ідентифікації з використанням електронного підпису, отриманого такими посадовими особами для виконання прав та обов`язків, покладених на них відповідними органами, мають можливість здійснити вхід до Електронного кабінету в якості «посадової особи» або «фізичної особи». В залежності від обраного типу особи, якою здійснюється вхід, користувачу Електронного кабінету пропонуються сервіси та послуги, передбачені або для особистого кабінету фізичної особи або особистого кабінету юридичної особи. Зокрема, Електронний кабінет для фізичної особи надає такі можливості як сплата податків, отримання відомостей про суму виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, подання Декларації про майновий стан та доходи, інші сервіси та послуги для фізичних осіб (громадян), тощо. Також зазначаємо, що вхід до особистого кабінету юридичної особи може здійснюватися керівником, бухгалтером, особою, яка має право підпису, або особою, якій делеговано право підпису відповідних документів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 по справі №910/7484/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект" у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- даний спір пов`язаний з діяльністю філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "НАЕК "Енергоатом";

- Енергодарська міська територіальна громада Василівського району Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності Відповідача, з 04.03.2022 перебуває у тимчасовій окупації;

- оплата Замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 2.2 договору);

- у розумінні норм ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання грошового зобов`язання щодо частини вартості робіт в розмірі суми ПДВ спірним договором не встановлений, сторонами визначено підставу для оплати - надання виконавцем замовнику податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в ЄРПН, шляхом направлення її на дві електронні адреси замовника;

- позивачем не надано доказів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також доказів виконання пункту 4.11 договору;

- суд помилково зазначив, що датою, з якої виникла заборгованість АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» з оплати робіт за Актом №28 від 28.12.2021 є 11.02.2022;

- заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг; ціною позову та значенням справи для сторін, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання учасників апеляційного провадження

10.02.2025 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що нарахування та сплата відповідачем 3% річних у справі № 910/7484/24 є мінімальним розміром відшкодування збитків позивача, завданих йому відповідачем внаслідок несвоєчасної оплати за договором (крім компенсації інфляційних витрат, пов`язаних із знеціненням коштів), а тому рішення господарського суду першої інстанції щодо сплати 3% річних, позивач просить залишити без змін.

За доводами позивача, останній має всі підстави для нарахування простроченої суми заборгованості з урахування суми ПДВ, а суд першої інстанції належним чином дослідив докази сторін та правильно застосував норми матеріального права при визначенні суми основного боргу заборгованості за спірним договором, у тому числі частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ, яка підлягає оплаті Позивачу.

26.02.2025 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке за клопотанням відповідача у судовому засіданні 06.03.2025 залишено без розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Пономаренка Є.Ю., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7484/24.

23.01.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7484/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/7484/24 залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

04.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/7484/24. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/7484/24 у судове засідання 06.03.2025.

04.03.2025 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/7484/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 прийнято справу №910/7484/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Пономаренко Є.Ю.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Учасники апеляційного з`явилися в судове засідання 06.03.2025 та надали свої пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 08.10.2018 між Акціонерним товариством "Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут "Енергопроект", як виконавцем, та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергопроект" Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція", як замовником, укладено договір №1818111/3-121-11-18-07192 на виконання проектних робіт (далі - договір) за умовами пункту 1.1. якого замовник доручає та зобов`язується оплатити, а виконавець приймає на себе зобов`язання з виконання робіт на тему "Розробка проектних рішень повторного використання "Будівництво окремо розташованого заглибленого сховища для персоналу АЕС на 1 300 місць". Код ДКПП - 71.12 на підставі технічних вимог.

Відповідно до п. 2.1. договору вартість робіт за договором визначається в протоколі погодження договірної ціни (невід`ємний додаток №1 до договору) і визначена на підставі кошторису (невід`ємний додаток №2 до договору) та складає 1 899 999, 00 грн, крім того ПДВ 379 999, 80 грн, а разом 2 279 998, 80 грн.

Оплата виконаних робіт здійснюється на підставі акта здачі-приймання виконаних робіт, підписаного обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 45 календарних днів з дати підписання акта здачі-приймання виконаних робіт. Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору строки виконання робіт за договором визначено календарним планом виконання робіт (невід`ємний додаток №3 до договору).

Відповідно до п. 4.1. договору виконавець зобов`язується якісно та у встановлений строк виконати роботи, доручені замовником.

Пунктом 4.5. договору визначено, що замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані виконавцем роботи.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або часткове невиконання своїх зобов`язань за договором, якщо невиконання або часткове невиконання зобов`язань за договором є наслідком непередбачених і непереборних, за даних умов, обставин: повінь, пожежа, землетрус, та інші стихійні лиха, а також війна або воєнні дії, які виникли після укладення договору, рішення (ухвали) уряду, що обмежують діяльність учасників договору, страйки або стихійні масові безлади не з вини учасників даного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 30.03.2020.

Додатками до договору є протокол погодження договірної ціни (додаток №1), кошторис 1-3П (додаток №2), календарний план виконання робіт (додаток №3) та технічні вимоги (додаток №4) (розділ 12 договору).

Додатком №1 до договору (протокол погодження договірної ціни) сторони погодили ціну договору - 2 279 998, 80 грн з ПДВ.

Додатком №2 до договору (кошторис на виконання робіт) сторони погодили перелік робіт, що виконуються - "Розробка проектних рішень повторного використання "Будівництво окремо розташованого заглибленого сховища для персоналу АЕС на 1 300 місць".

Також, сторонами було погоджено календарний план (додаток №3 до договору) на виконання робіт за договором.

На виконання умов календарного плану, що є додатком №3 до договору, позивачем було передано відповідачу виконану проектну документацію та в подальшому підписано акт №28 здачі-приймання проектних робіт від 28.12.2021 на суму 1 628 149, 87 грн, після чого виконавцем була зареєстрована податкова накладна №123 від 28.12.2021 на суму 1 628 149, 87 грн.

Крім того, з акту №28 здачі-приймання проектних робіт від 28.12.2021 сторони підтвердили що виконані роботи задовольняють умови договору і належним чином оформлені.

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором здійснив оплату виконаних позивачем робіт частково на суму 860 000, 00 грн, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 768 149, 87 грн з розрахунку 1 628 149, 87 грн - 860 000, 00 грн, та за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховано інфляційні втрати та відсотки річних.

З метою досудового врегулювання спору, 18.05.2023, позивачем було направлено на адресу відповідач претензію №61522000.315.16136-КР-П про погашення заборгованості за договором, яка залишена відповідачем без задоволення.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За правовою природою укладений між сторонами договір №1818111/3-121-11-18-07192 від 08.10.2018 є договором підряду, а тому до вищевказаних відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено ч.4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Матеріалами справи, зокрема актом підтверджено виконання робіт за договором №1818111/3-121-11-18-07192 від 08.10.2018 на загальну суму 1 628 149, 87 грн з ПДВ.

У контексті вищевикладеного колегія суддів констатує, що будь-яких зауважень щодо виконаних позивачем робіт від відповідача не надходило, вищевказані документи були підписані уповноваженим представником відповідача без жодних заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, що розрахунки за виконані роботи проводитимуться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 45 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач оплатив вартість виконаних робіт лише частково у сумі 860 000,00 грн, що не заперечується сторонами, та підтверджено поясненнями, викладеними у позовній заяві та досудовим листуванням сторін.

Таким чином, роботи за актом № 28 від 28.12.2021 на суму 768 149, 87 грн, станом на момент розгляду спору, залишені відповідачем без оплати (1 628 149, 87 грн - 860 000, 00 грн).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо повної оплати виконаних позивачем робіт та не спростовано заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 768 149, 87 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Єдиний електронний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - це створена ДПС база даних в Системі електронного адміністрування (СЕА) ПДВ. Ввійти до ЄРПН можна через електронний кабінет платника податку. Вікно дозволяє побачити в режимі реального часу дані ЄРПН щодо складених, виданих і отриманих ПН/РК.

Податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Платник податку через електронний кабінет платника податку шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування (пункт 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 р. N 1246).

Таким чином, колегією суддів відхиляються заперечення скаржника, що останній, як контрагент за договором, не мав доступу до податкової накладної по господарській операції від 28.12.2021, відтак для суду є очевидним неналежна організація діяльності посадових (службових) осіб ЗАЕС.

Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 53 448, 60 грн за період з 11.02.2022 по 06.06.2024 та індекс інфляції в загальній сумі 254 873, 53 грн за період лютий 2022 року - травень 2024 року.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов`язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем порушено зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт на суму 768 149, 87 грн з 11.02.2022.

Проте, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, що враховуючи кінцеві строки оплати робіт за договором (протягом 45 календарних днів з дати підписання сторонами акту здачі-приймання), відповідач є таким що прострочив виконання зобов`язань з оплати за договором з 11.02.2022.

Як зазначалось колегією суддів вище, що дата підписання акту - 28.12.2021, остання дата настання фінансового зобов`язання після спливу 45- денного строку на оплату, передбаченого п. 2.2 договору - 11.02.2022, дата з якої виникла заборгованість відповідача з оплати робіт за актом від 28.12.2021 за №28 - 12.02.2022, а не 11.02.2022 як вказано судом першої інстанції.

Зазначене в силу наведених вище норм законодавства, є підставами для застосування до відповідача нарахувань згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%. Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих).

Перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних нарахувань, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що такий розрахунок є правильним та нарахування здійснено в межах періоду прострочення.

Водночас, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що розрахунок 3 % річних позивачем здійснено правильно і заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки, як зазначено колегією суддів вище, як позивач у своїй розрахунках, так і суд першої інстацнії помилково зазначив, що датою, з якої виникла заборгованість АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ЗАЕС» з оплати робіт за Актом №28 від 28.12.2021 є 11.02.2022, у той час вірною датою - є 12.02.2022.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягненню 53 385,47 грн. 3% річних, а тому дані позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Щодо зменшення 3% річних колегія суддів зазначає, що клопотання про зменшення заявлених до стягнення сум відповідач/скаржник обґрунтовує тим, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована, зокрема, на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законодавством України. Відповідач входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оскільки здійснює управління усіма діючими атомними електростанціями на території України та виробляє понад 50 % усієї електричної енергії ОЕС України, несе надзвичайне велике фінансове навантаження. Наразі, в умовах постійних обстрілів критичної інфраструктури, в тому числі підприємств генерації та розподілу електричної енергії, критично важливою є здатність атомної енергетики стабільно та надійно виконувати роботу з генерації електричної енергії

Частиною першою статті 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених нормативних приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи: з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; терміну прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання та невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За відсутності в законі переліку виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому винятковими є такі обставини, які дозволяють суду, а не зобов`язують його зменшити нараховані в силу закону чи договору штрафні санкції. Інакше нівелюється юридичне значення винятковості обставин та право суду на зменшення таких штрафних санкцій.

За своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку. Тому, передбачені законодавством санкції повинні застосовуватися у разі порушення зобов`язання.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен також брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Також, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника (п. 8.38).

Утім, нарахування процентів річних, передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України, тісно пов`язане із застосуванням індексу інфляції, що свідчить про компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом частини другої вказаної статті нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

До того ж, колегія суддів цілком погоджується із судом першої інстанції, що загальна сума заявлених до стягнення 3% річних не є надмірно великою у порівняні з розміром грошового зобов`язання - 53 448, 60 грн, щодо виконання якого відповідачем допущено прострочення. Жодного обґрунтування, яким чином стягнення вказаної суми може вплинути на виконання товариством своїх зобов`язань відзив на позов не містить, що свідчить про безпідставність такого доводу.

Відтак, правові підстави для зменшення 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, відсутні.

З матеріалів справи вбачається, що договір на виконання проектних робіт укладено між Акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія» «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція».

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Енергоатом» є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», утворення товариства здійснюється шляхом перетворення державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код згідно з ЄДРПОУ 24584661) (далі - НАЕК «Енергоатом») за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Цим Законом визначено, що Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків НАЕК «Енергоатом» із дня державної реєстрації товариства. НАЕК "Енергоатом" припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства. (ч. 4 ст. 1 Закону).

Також, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11.01.2024 вчинено запис про припинення юридичної особи - ДП «НАЕК «Енергоатом».

Крім того, колегія суддів зазначає, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, зокрема виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи (ч. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України).

З наведеного слідує, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою, а наділяється майном юридичної особи, що його створила (Постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 у справі №910/10620/23).

Отже, з наведеного вбачається, що саме Акціонерне товариство «НАЕК «Енергоатом» має відповідати за порушення зобов`язань за укладеним договором підряду, як юридична особа, яка безпосередньо наділяє своїм майном відокремлений підрозділ, і якою створено такий підрозділ.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача боргу за договором №1818111/3-121-11-18-07192 від 08.10.2018 на виконання проектних робіт у розмірі 768 149, 87 грн, 254 873, 53 грн інфляційних втрат та 53 385,47 грн 3% річних.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія судідв цілком погоджується із судом першої інстанції, що скаржником не доведено неможливості доступу до Електронного кабунету Платника, адже податкові органи України інформують, що з 2019 року для користувачів Електронного кабінету створено нові можливості при вході до приватної частини (особистого кабінету) з обранням типу особи, якою здійснюється вхід та проводиться електронна ідентифікація* /*з урахуванням вимог Податкового кодексу України, законів України щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг/. Посадові (уповноважені) особи державних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів, підприємств та організацій після проходження електронної ідентифікації з використанням електронного підпису, отриманого такими посадовими особами для виконання прав та обов`язків, покладених на них відповідними органами, мають можливість здійснити вхід до Електронного кабінету в якості «посадової особи» або «фізичної особи». В залежності від обраного типу особи, якою здійснюється вхід, користувачу Електронного кабінету пропонуються сервіси та послуги, передбачені або для особистого кабінету фізичної особи або особистого кабінету юридичної особи. Зокрема, Електронний кабінет для фізичної особи надає такі можливості як сплата податків, отримання відомостей про суму виплачених доходів та утриманих податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, подання Декларації про майновий стан та доходи, інші сервіси та послуги для фізичних осіб (громадян), тощо. Також зазначаємо, що вхід до особистого кабінету юридичної особи може здійснюватися керівником, бухгалтером, особою, яка має право підпису, або особою, якій делеговано право підпису відповідних документів.

Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що положеннями Договору (п. 7.5) Замовнику надано право не сплачувати суму податку на додану вартість, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної виконавцем у ЄРПН. Відповідно, заперечення скаржника про не надання доказів направлення виконавцем Замовнику податкової накладної на електронну адресу, як на підставу не оплати наданих послуг, не відповідають умовам договору. За умовами договору оплата податку на додану вартість Замовником залежить не від обставин направлення податкової накладної на його електронну адресу, а виключно від обставин складання та реєстрації такої податкової накладної виконавцем у ЄРПН.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач стверджує про наявність достатніх підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 24 000, грн, що не є істотним перевищеннями суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку (20 000, 00 грн).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, що позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 24 000, 00 надано: договір №05/01/24 від 05.01.2024 про надання правової допомоги укладений між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів» та Акціонерним товариством «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект»; акт №16/09-1 від 16.09.2024 прийому-передачі послуг на суму 24 000, 00 грн; Додаткову угоду №03/06-2 до договору про надання правової допомоги; рахунок на оплату №23 від 16.09.2024 на суму 24 000, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору про надання правничої допомоги вартість правової допомоги за цим договором визначається актами виконаних робіт, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за договором про надання правової допомоги здійснюється в національній валюті України за безготівковим розрахунком протягом одного місяця з дня підписання договору. Сторони залишають за собою право погоджувати інший спосіб виконання й оплати послуг (п. п. 4.3., 4.5. договору про надання правничої допомоги).

Актом №16/09/1 прийому-передачі послуг сторони погодили фіксований розмір правової допомоги який надається позивачу в межах справи №910/7484/24 (п. п. 1 та 2 акту) та який становить 24 000, 00 грн. Відповідно до п. 3.4. акту вартість виконаних робіт, яка підлягає сплаті становить 24 000, 00 грн. Клієнт сплачує адвокатському об`єднанню вартість виконаних робіт протягом шести місяців з дня підписання сторонами акту приймання-передачі послуг.

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 86 ГПК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання професійної правничої допомоги позивачеві у справі №910/7484/24 Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів».

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (див. постанови Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.01.2022 у справі №910/1344/19, від 03.02.2022 у справі №910/17183/20).

Відтак, розмір адвокатського гонорару, порядок його обчислення та сплати має бути чітко прописаний в договорі про надання правової допомоги.

Колегією суддів встановлено, що розмір гонорару є фіксованим, що складає 24 000, 00 грн та не залежить від кількості документів та/або годин, витрачених адвокатом для надання правової/правничої допомоги.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (пункт 46 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу. Розмір таких витрат є обґрунтованим відповідно до предмету спору, співмірним зі складністю позову. Тому, колегія суддів цілком погоджуєтсья із судом першої інстанції щодо законності та обґрунтованості покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 24 000, 00 грн.

Надаючи правову оцінку доводам скаржника, колегія суддів зазначає, що всупереч вимог частини першої статті 74 ГПК України, частини шостої статті 126 ГПК України скаржником не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, їх необхідності тощо. Зокрема, скаржником не зазначено, в чому саме, на його думку, полягає необґрунтованість та невідповідність таких витрат.

Інші доводи скаржника щодо відсутності підстав стягнення з нього відповідних судових витрат носять надуманий характер і не спростовують доводи і докази, які надані позивачем на підтвердження отримання ним правової допомоги у заявленій сумі. Крім того, судом враховано що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача - порушення строків оплати за договором, що призвело до необхідності укладення договору про надання правової допомоги позивачем та витрат на адвоката, поклало на позивача тягар доведення порушення його прав та необхідність звернення до суду, оскільки в добровільному порядку борг сплачено не було. У випадку належного виконання договірних зобов`язань відповідачем даний спір не існував та відповідно не порушувалось би питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при частковому нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з частковим неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню в частині стягнення 3% річних, з прийняттям у цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 53 385,47 грн 3% річних. В іншій частині оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/7484/24 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2024 у справі №910/7484/24 - скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код 24584661, вул. Назарівська,3, Київ, 01032) на користь Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 4, код ЄДРПОУ 16392628) 768 149, 87 грн основного боргу, 254 873, 53 грн інфляційних втрат, 53 385,47 грн 3% річних, 24 000, грн. витрат на професійну правничу допомогу та 16 146, 13 грн. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.»

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 4, код ЄДРПОУ 16392628) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код 24584661, вул. Назарівська,3, Київ, 01032) 1 (одна) грн. 14 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. В іншій частині судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/7484/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 17.03.2025.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

О.М. Гаврилюк