Постанова

від 17.03.2025 по справі 924/919/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року Справа №924/919/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Піддубній Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 (повний текст - 09.01.2025) у справі №924/919/24 (суддя Шевчук І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро", с.Снітківка, Летичівський район, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн", смт Ярмолинці, Хмельницька область

про стягнення заборгованості в сумі 321272,56 грн

за участі представників:

позивача - Беспалова М.В. (поза межами приміщення суду);

відповідача (апелянта) не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/919/24 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" про стягнення заборгованості в сумі 321272,56 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 300000,00 грн основного боргу; 15627,07 грн інфляційних втрат; 5050,00 грн 3% річних та 4819,09 грн витрат зі сплати судового збору. У стягненні 473,36 грн інфляційних втрат та 122,13 грн 3% річних відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у пункті 5.1 Договору вказано, що Постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, Постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2022 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Проте доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Також не було надано електронних доказів, завірених електронним підписом.

У постанові №922/51/20 від 29.01.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Жодного із цих трьох видів доказів та доказів відправлення такого листа до суду надано не було.

Згідно із пунктом 4.3 Договору, у разі ненадання такого листа Покупець має право притримати сплату 10% від Договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання цієї апеляційної скарги позивачем такого листа надано не було, тому вважає, що умова для сплати 10% від Договору, а саме 207499,90 грн не настала.

На підставі викладеного апелянт просить суд скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Листом від 28.01.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Хмельницької області.

31.01.2025 матеріали справи надійшли до апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/919/24 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: надати докази сплати судового збору в розмірі 5772,19 грн.

13.02.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучено платіжну інструкцію №3901 від 12.02.2025 на суму 5772,19 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/919/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.03.2025 об 15:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано позивачу у строк до 07.03.2025 подати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України.

04.03.2025 через систему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» було подано письмовий відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві, зокрема, зазначає, що апелянтом не доведено факту неправильного застосування норм матеріального права. Натомість, суд першої інстанції належним чином застосував відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів України, а також керувався принципами законності та справедливості.

Твердження апелянта про порушення судом принципу «jura novit curia» («суд знає закони») представник позивача вважає безпідставними, оскільки суд першої інстанції дослідив усі наявні в матеріалах справи докази у повному обсязі, зокрема: договір поставки №52-10/23П від 13.10.2023, який підтверджує зобов`язання відповідача сплатити за поставлену продукцію; видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару на суму 2040056,51 грн з ПДВ; платіжні доручення, що свідчать про часткову оплату товару відповідачем; додаткову угоду №1 від 18.01.2024, яка підтверджує визнання відповідачем боргу та узгодження графіку платежів; претензії позивача від 12.07.2024 та 20.09.2024 щодо погашення заборгованості, які відповідач отримав, але не виконав.

При цьому, не надання відповідачем у першій інстанції свого відзиву та те, що він не скористався процесуальними правами щодо заперечення позову, свідчить про відсутність у нього обґрунтованих заперечень на момент розгляду справи.

Звертає увагу, що 03.09.2024 позивачем було надіслано відповідачу довідку, яка підтверджувала факт виробництва товару, а також його статус як виробника сільськогосподарської продукції. Вказана довідка була вручена відповідачу 10.09.2024, що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта». Отримавши цей документ, відповідач жодним чином не оспорив його змісту, що свідчить про відсутність обґрунтованих заперечень.

Також стверджує, що право відповідача притримати сплату 10 % від суми Договору через ненадання позивачем оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється за Договору є продукцією власного виробництва нерозривно пов`язане з обов`язком відповідача, передбаченим ч.1 ст.595 ЦК України, негайно повідомити позивача про застосовуване притримання коштів. Однак, зазначений обов`язок відповідачем був порушений, жодного повідомлення позивача про притримання спірної суми на підставі невиконання останнім умов Договору, не надавалося.

Крім цього, на думку представника позивача, відповідач вдається до процесуального зловживання, подаючи необґрунтовану апеляційну скаргу та використовуючи повторювані аргументи, які вже були розглянуті судом першої інстанції. Таким чином, поведінка відповідача спрямована виключно на затягування процесу та ухилення від виконання зобов`язань.

На підставі викладеного представник позивача просить суд апеляційної інстанції залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн", а рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/919/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Летичів Агро» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 17.03.2025 апелянт не забезпечив явку свого представника, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представниця позивача заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги, надала пояснення по справі. Просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

13.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн", як покупцем, укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №52-10/23П (далі Договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію: пшеницю 4-го класу (код товару 1001990000 згідно з УКТ ЗЕД) урожаю 2023 року (товар) в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому договорі.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору постачальник зобов`язаний поставити 500 тон (+/-10%) товару пшениці 4-го класу (код 1001) на загальну суму 2074999,50 грн +/- 10% з ПДВ.

Як передбачено п.3.2 Договору строк постачання товару до 31.10.2023 включно; поставка партіями допускається.

Пунктом 3.4. Договору погоджено, що обов`язок Постачальника по поставці товару вважається виконаним з моменту підписання Сторонами видаткової накладної на товар.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Договору оплата в розмірі 86% вартості кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку за умови підписання даного Договору. Остаточний розрахунок, згідно з п.4.1. цього Договору, проводиться протягом 3 банківських днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо її реєстрації, за умови надання видаткової накладної на Товар.

Згідно п.4.3 Договору у випадку порушення Постачальником вимог пункту 5.1. цього Договору, Покупець має право притримати оплату Товару 10% від його загальної вартості, до моменту усунення Постачальником такого порушення, без застосування до покупця будь-яких штрафних санкцій.

Пунктом 5.1 Договору погоджено, що Постачальник зобов`язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по даному Договору, є продукцією власного виробництва, Постачальник має статус виробника сільськогосподарської продукції у 2023 році та є суб`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як погоджено у пункті 5.4 Договору Постачальник зобов`язується зареєструвати податкові накладні на товар в строки та в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами (п.11.1 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов даного Договору, позивачем був поставлений товар у кількості 491,58 тон загальною вартістю 2040056,51 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: №336 від 17.10.2023 на загальну суму 306850,93 грн з ПДВ, №339 від 18.10.2023 на загальну суму 614199,85 грн з ПДВ, №342 від 19.10.2023 на загальну суму 305688,93 грн з ПДВ, №344 від 20.10.2023 на загальну суму 306518,93 грн з ПДВ, №345 від 21.10.2023 на загальну суму 406699,90 грн з ПДВ, №348 від 23.10.2023 на загальну суму 100097,97 грн з ПДВ.

Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Поставка товару завершена 23.10.2023.

Постачальником зареєстровано в ЄРПН податкові накладні: від 17.10.2023 №13 на суму 306850,93 грн у т.ч.ПДВ 37683,45 грн, від 18.10.2023 №15 на суму 614199,85 грн у т.ч.ПДВ 75428,05 грн, від 19.10.2023 №20 на суму 305688,93 грн. у т.ч.ПДВ 37540,75 грн, від 20.10.2023 №21 на суму 306518,93 грн у т.ч.ПДВ 37642,68 грн, від 21.10.2023 №22 на суму 406699,90 грн у т.ч.ПДВ 49945,60 грн, від 23.10.2023 №46 на суму 100097,97 грн у т.ч.ПДВ 12292,73 грн.

Відповідачем частково виконано зобов`язання щодо оплати отриманого товару, а саме: 24.10.2023 перераховано грошові кошти на суму 124499,97 грн, 25.10.2023 - 124499,97 грн, 02.11.2023 - 614199,85 грн, 07.11.2023 - 150000,00 грн, 13.11.2023 - 200000,00 грн, 17.11.2023 - 150000,00 грн, а всього на суму 1363199,79 грн.

В подальшому, 20.11.2023 позивачем на адресу відповідача скеровано лист-претензію про повернення грошових коштів на суму боргу 676856,72 грн з ПДВ.

Після цього відповідач здійснив оплату за поставлений товар: 29.11.2023 перерахував 100000,00 грн та 18.12.2023 - 100097,97 грн, а всього на суму 200097,97 грн.

18.01.2024 між ТОВ Летичів Агро та ТОВ ВВТ Грейн укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки сільськогосподарської продукції №52-10/23-П від 13.10.2023 (далі Додаткова угода №1), згідно п.1 якої сторони погодили, що покупець сплатить грошові кошти постачальнику за поставлений товар, а саме пшеницю 4 класу, за Договором у розмірі 476758,75 грн.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 сторони погодили графік сплати грошових коштів в розмірі 476758,75 грн. наступним чином: суму у розмірі 76758,75 грн в строк до 31.01.2024 включно, суму в розмірі 100000,00 грн в строк до 15.02.2024 включно, суму в розмірі 10000,00 грн в строк до 28.02.2024 включно, суму в розмірі 100000,00 грн в строк до 15.03.2024 включно, суму в розмірі 100000,00 грн в строк до 30.03.2024 включно.

Ця додаткова угода діє до повного виконання зобов`язань, передбачених даною додатковою угодою (п.7 Додаткової угоди №1).

Додаткова угода підписана сторонами та скріплена їх печатками.

Позивачем стверджується здійснення відповідачем платежів: 30.01.2024 - на суму 76758,75 грн, 29.02.2024 на суму 100000,00 грн. Наразі сума заборгованості за Договором становить 300000,00 грн.

16.07.2024 позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення скеровано претензію від 12.07.2024 з вимогою погашення заборгованості упродовж 7 днів з дня отримання претензії. Даний лист відповідач отримав 23.07.2024.

03.09.2024 цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача позивачем скеровано довідку №0209-01 від 02.09.2024 про те, що пшениця врожаю 2023 року, яка поставлена за договором поставки сільськогосподарської продукції №52-10/23П від 13.10.2023 вирощена на орендованих/власних земельних ділянках на території Летичівської ОТГ Хмельницької області.

24.09.2024 позивачем на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення скеровано лист-вимогу від 20.09.2024 про погашення заборгованості в сумі 300000 грн упродовж 5 днів з дня отримання цього листа.

Даний лист відповідач отримав 01.10.2024.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Як передбачено ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Летичів Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №52-10/23П від 13.10.2023.

Частинами 1, 2, 6 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як передбачено ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними: №336 від 17.10.2023, №339 від 18.10.2023, №342 від 19.10.2023, №344 від 20.10.2023, №345 від 21.10.2023, №348 від 23.10.2023, підтверджується, що позивачем, як постачальником, умови договору виконано в повному обсязі у встановлений строк.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.2 ст.604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов`язань.

18.01.2024 між ТОВ Летичів Агро та ТОВ ВВТ Грейн укладено додаткову угоду №1 до Договору поставки сільськогосподарської продукції №52-10/23-П від 13.10.2023 (далі Додаткова угода №1), згідно п.1 якої сторони погодили, що покупець сплатить грошові кошти постачальнику за поставлений товар, а саме пшеницю 4 класу, за Договором у розмірі 476758,75 грн. Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1 сторони погодили графік сплати грошових коштів в розмірі 476758,75 грн наступним чином: суму у розмірі 76758,75 грн в строк до 31.01.2024 включно, суму в розмірі 100000,00 грн в строк до 15.02.2024 включно, суму в розмірі 10000,00 грн в строк до 28.02.2024 включно, суму в розмірі 100000,00 грн в строк до 15.03.2024 включно, суму в розмірі 100000,00 грн в строк до 30.03.2024 включно.

Позивачем стверджується здійснення відповідачем платежів: 30.01.2024 - на суму 76758,75 грн, 29.02.2024 на суму 100000,00 грн.

Наразі сума заборгованості за Договором становить 300000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати ТОВ "ВВТ Грейн" вартості поставленого позивачем товару в сумі 300000,00 грн, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ "Летичів Агро" про стягнення з оплати ТОВ "ВВТ Грейн" 300000,00 грн основного боргу.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за час прострочення 15627,07 грн та 3% річних від простроченої суми 5058,19 грн згідно поданих розрахунків.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Умовами Додаткової угоди №1 визначено граничний строк сплати грошових коштів в розмірі 476758,75 грн - 30.03.2024. При цьому, судом першої інстанції правильно відхилено пояснення позивача щодо допущення друкарської описки в тексті додаткової угоди №1 від 18.01.2024 до договору поставки в частині визначення суми 10000,00 грн замість 100000,00 грн у графіку погашення заборгованості, яка підлягала оплаті до 28.02.2024, оскільки останні не підтверджені належними доказами.

Перевіривши в апеляційному провадженні заявлені до стягнення інфляційні втрати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 16100,43 грн більша суми, допустимої до стягнення 15627,07 грн, тому у стягненні 473,36 грн інфляційних втрат відмовлено правомірно.

Також, перевіривши в апеляційному провадженні заявлені до стягнення 3% річних від простроченої суми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позивачем сума до стягнення в розмірі 5172,13 грн більша суми, допустимої до стягнення 5050,00 грн, тому у стягненні 122,13 грн 3% річних відмовлено правомірно.

Щодо посилань апелянта на невиконання позивачем вимог п.5.1 Договору, що стало підставою для застосування відповідачем згідно п.4.3 Договору притримання спірної суми до усунення порушення, колегія суддів враховує наступне.

За приписами статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов`язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов`язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов`язання

Відповідно до ч.1 ст.595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов`язаний негайно повідомити про це боржника.

Відтак, право відповідача притримати сплату 10% від суми Договору через ненадання позивачем оригіналу листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється за Договору є продукцією власного виробництва нерозривно пов`язане з обов`язком відповідача, передбаченим ч.1 ст.595 ЦК України, негайно повідомити позивача про застосовуване притримання коштів.

Поруч з тим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про притримання спірної суми на підставі невиконання останнім умов Договору.

Крім цього, 03.09.2024 позивачем було надіслано відповідачу довідку, яка підтверджувала факт виробництва товару, а також його статус як виробника сільськогосподарської продукції (а.с.41).

Вказана довідка була вручена відповідачу 10.09.2024, що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта» (а.с.42).

Відповідач жодним чином не оспорив його змісту, що свідчить про відсутність обґрунтованих заперечень.

Тому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта застосування згідно п.4.3 Договору притримання спірної суми до усунення порушення.

За змістом ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а саме: стягнення 300000,00 грн основного боргу, 15627,07 грн інфляційних втрат; 5050 грн 3% річних та 4819,09 грн витрат зі сплати судового збору; відмову у стягненні 473,36 грн інфляційних втрат та 122,13 грн 3% річних.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Грейн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/919/24 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.03.2025.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Розізнана І.В.