Рішення

від 18.03.2025 по справі 918/60/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2025 р. м. РівнеСправа № 918/60/22(918/43/25)

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши матеріали справи

за позовом ліквідатора арбітражного керуючого Саутенка Сергія Олеговича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківці - Агро"

про стягнення грошових коштів у розмірі 325 616,00 грн

в межах справи

за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс"

про банкрутство

представник сторін в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Ліквідатор арбітражний керуючий Саутенко Сергій Олегович звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківці - Агро" про стягнення грошових коштів у розмірі 325 616,00 грн за Договором поставки нафтопродуктів № 02/12/2019ПНФП.

Пред`являючи позов арбітражний керуючий вказує, що у ході ліквідаційної процедури, арбітражному керуючому, ліквідатору ТОВ "Вест Активс" Сергію Саутенко стало відомо, що 02.12.2019 між ТОВ "Вест Активс" (покупець) та ТОВ "Марківці-Агро" (постачальник) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 02/12/2019ПНФП (далі - Договір).

На виконання укладеного Договору 16.12.2019 ТОВ "Вест Активс" здійснило оплату на користь ТОВ "Марківці-Агро" у загальній сумі 325 616,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1287 від 16.12.2019.

Проте, як зазначає арбітражний керуючий, відповідний товар, передбачений Договором та заявкою, покупцю передано не було. При цьому, крім іншого, у договорі сторони обумовили строк його дії - до 31.12.2019.

Відтак, позивач вказує, що позовні вимоги щодо повернення (стягнення) з відповідача коштів перерахованої попередньої оплати в розмірі 325 616,00 грн, обґрунтовані невиконанням відповідачем поставки товару в обумовлений строк, а тому є всі підстави для їх задоволення.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.01.2025 справу № 918/60/22 (918/43/25) передано на розгляд судді Горплюку А.М. на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства з мотивів перебування у провадженні судді справи №918/60/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс".

При цьому, суд враховує, що в провадженні Господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 918/60/22 (суддя Горплюк А.М.) за заявою Приватного акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" про банкрутство.

Ухвалою суду від 23.01.2025 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом сплати судового збору в розмірі 3 907,40 грн.

29.01.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору в розмірі 3 907,40 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.02.2025.

Ухвалою суду від 18.02.2025 розгляд справи по суті відкладено на 13.03.2025.

В судове засідання 13.03.2025 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином у встановлений законом строк.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За приписами ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За приписами ч. 3 та ч. 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Ухвали у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, 6-Д, офіс 43/1, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та у позовній заяві.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду від 31.01.2025 та від 18.02.2025 повернулися з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином і його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

З огляду на викладене вище, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Судом зазначається, що у даній справі не визнавалася необхідність обов`язкової участі учасників справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Отже, враховуючи забезпечення принципу змагальності та рівності сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації своїх процесуальних прав, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Відтак, враховуючи неявку учасників справи в судове засідання, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами без участі представників.

За приписами ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 13.03.2025 не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Відтак, враховуючи неявку учасників справи, суд зазначає, що датою ухвалення рішення є дата складання повного рішення.

Щодо розгляду даного спору в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Положення пункту 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України та ст. 7 КУзПБ застосовуються незалежно від суб`єктного складу сторін лише у тому випадку, коли майнові вимоги пред`являються саме до особи (боржника), яка перебуває в процедурі банкрутства.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з позовом арбітражний керуючий вказує, що у наявній спірній ситуації щодо стягнення грошових коштів на користь боржника у відношенні якого відкрито справу про банкрутство № 918/60/22 та винесено постанову від 05.09.2023 про банкрутство та введено ліквідаційну процедуру, відтак позовна заява подається до суду арбітражним керуючим, ліквідатором ТОВ "Вест Активс" з метою стягнення заборгованості на користь боржника та задля виконання повного обсягу ліквідаційних заходів, визначених як нормами Кодексу України з процедур банкрутства, так і загальними нормами цивільного та господарського законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного.

02.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Марківці - Агро" (надалі - постачальник) укладено Договір поставки нафтопродуктів № 02/12/2019ПНФП (надалі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору, постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю нафтопродукти (надалі - "Товар"), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти Товар i оплатити його на умовах цього Договору. Поставка окремих партій Товару здійснюється на підставі цього Договору та заявок Покупця.

Пунктом 2.1.1. Договору сторони погодили, що постачальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі поставити покупцю Товар в кількості та протягом строків, що вказані в заявках покупця.

Згідно пунктів 4.1. та 4.2. Договору, вартість товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу та з урахуванням транспортних витрат. Загальну вартість Договору становить вартість всього поставленого по цьому Договору товару протягом терміну дії Договору.

У відповідності до пунктів 4.3. та 4.4. Договору, якщо сторони не дійшли згоди щодо іншого, покупець здійснює оплату за отриманий товар (партію товару) не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати його отримання. Розрахунки за цим Договором здійснюються на підставі виставленого постачальником рахунку. У випадку погодження сторонами попередньої оплати, ціна / ціни на відповідну партію товару зазначається постачальником у рахунку на попередню оплату та не підлягає зміні на дату поставки.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, за умови повного розрахунку між сторонами.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

02.12.2019 покупець надав заявку постачальнику, в якій просить, згідно Договору поставки нафтопродуктів № 02/12/2019ПHФП від 02.12.2019, здійснити поставку пального, а саме: 15 040 л дизельного палива, в строк до 03-04.12.2019, умови поставки (місце призначення) DAT (с. Біла Криниця, Рівненський р-н, Рівненська обл.), пункт розвантаження товару Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Біла Криниця.

На виконання зазначеного, 16.12.2019 платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1287 ТОВ "Вест Активс" перерахувало на рахунок ТОВ "Марківці - Агро" грошові кошти в розмірі 325 616,00 грн з призначенням платежу "оплата за поставку нафтопродуктів згідно дог. № 02/12/2019ПНФП від 02.12.2019, в т.ч. ПДВ 20% 54269,33 грн".

Арбітражний керуючий вказує, що станом на день звернення до суду з даною позовною заявою, товар, передбачений Договором та заявкою, покупцю переданий не був.

З метою з`ясування ситуації з виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, арбітражний керуючий - ліквідатор ТОВ "Вест Активс" направив на адресу ТОВ "Марківці - Агро" вимогу (вих. № 01-34/549 від 26.06.2023) щодо надання відповідних пояснень та копій первинних документів.

Проте, відповідачем не надано та матеріали справи не містять інформації про надання відповіді на претензію чи повернення попередньої оплати, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, що кореспондується з ч. 1 ст. 173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, що кореспондується із ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначалось вище, з умов Договору поставки №02/12/2019ПНФП від 02.12.2019 слідує, що якщо сторони не дійшли згоди щодо іншого, покупець здійснює оплату за отриманий товар (партію товару) не пізніше 14 (чотирнадцять) банківських днів з дати його отримання.

При цьому, згідно п. 3.1. Договору, поставка товару постачальником покупцю здійснюється автоцистернами, причіпними цистернами та напівпричіпними цистернами (надалі - автотранспорт), шляхом самовивозу товару покупцем та (або) транспортування товару автотранспортом постачальника відповідно до умов / термінів поставки, вказаних в заявці покупця. Товар поставляється покупцю партіями, в кількості і по ціні, зазначеній в рахунках-фактурах постачальника згідно заявок покупця. Заявки подаються покупцем у письмовій, усній або електронній формі, в заявках вказуються одиниця виміру кількості товару, кількість поставки кожної окремої партії товару та адреса пункту поставки. Заявки покупця в електронній формі мають силу оригіналу (незалежно від наявності цифрового підпису) до моменту передачі покупцем постачальникові оригіналу заявки в письмовій формі.

Тобто, умовами Договору було встановлено, що оплата відбувається за фактично отриманий товар. Проте, в даному випадку ТОВ "Вест Активс" здійснило оплату за товар після подачі заявки на такий товар.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту частин першої та другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є факт не передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Судом встановлено, що арбітражний керуючий направляв відповідачу вимогу, в якій просив надати копії первинних бухгалтерських документів за господарськими операціями по купівлі - продажу нафтопродуктів у ТОВ "Марківці - Агро" на загальну суму 325 616,00 грн, акти виконаних робіт по даним операціям, інші наявні документи.

Доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань чи повернення відповідачем попередньої оплати суду не надано та матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оскільки строк поставки товару був безумовно встановлений Договором та Заявкою, то відповідно до приписів частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати від відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 325 616,00 грн підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марківці - Агро" (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 6Д, офіс 43/1, код ЄДРПОУ 41602576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Активс" (34530, Рівненська область, Сарненський район, с. Кричильськ, вул. Шевченка, 623, код ЄДРПОУ 41137306) 325 616,00 (триста двадцять п`ять тисяч шістсот шістнадцять грн 00 коп.) грн основної заборгованості та 3 907,40 (три тисячі дев`ятсот сім грн 40 коп.) грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 18.03.2025.

Суддя А.М. Горплюк