Рішення

від 12.03.2025 по справі 570/5561/24

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 570/5561/24

12 березня 2025 року м. Костопіль

Костопільський районнийсуд Рівненськоїобласті в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Дмитрук О.С.

заявника ОСОБА_1

представника заявника - адвоката Скоробагатько В.Ю.

заінтересованої особи ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Головинської ТГ - Нагорної Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Костопіль цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Головинська територіальна громада про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про встановлення факту перебування на тримання, в якому просив суд встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви зазначив, що 09.01.2024 уклав шлюб з ОСОБА_2 , яка від попереднього шлюбу має трьох дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що з початку спільного проживання з ОСОБА_2 , взяв на своє виховання та утримання дітей дружини від попереднього шлюбу, оскільки біологічний батько дітей самоусунувся від виховання та матеріального утримання дітей. Також вказує, що він свідомо та за власним розсудом несе обов`язок щодо забезпечення своєї родини, разом з ОСОБА_2 веде спільне господарство, створює належні умови для проживання та виховання трьох дітей, бере безпосередню участь у їх фізичному, інтелектуальному, моральному, культурному, духовному та соціальному розвитку.

Вказав, що встановлення даного факту породжує для нього виникнення прав та обов`язків визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки даний факт є підставою для отримання звільнення з військової служби.

Заявник та його представник в судовому засіданні підтримали заяву з підстав викладених в ній, та просили суд її задоволити.

Заінтересовані особі в судовому засіданні підтримали заяву ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Статтею 315 ЦПК України передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що 09.01.2024 заявник уклав шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.21).

Встановлено, що дружина заявника від попереднього шлюбу має трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.18-20).

Окрім того, з зазначених свідоцтв про народження дітей судом встановлено, що батьком дітей є ОСОБА_8 .

З акту обстеження умов проживання від 03.10.2024, судом встановлено, що заявник разом зі своєю дружиною та її дітьми проживає за адресою АДРЕСА_1 . Стосунки у сім`ї хороші, ОСОБА_1 має хороші дружні відносини з дітьми дружини, відноситься до них як до своїх, заявник забезпечує сім`ю (а.с.13).

З характеристик на неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які наявні в матеріалах справи, судом встановлено, що мати дітей бере активну участь у їх вихованні, цікавиться шкільними справами, відвідує батьківські збори, відчим ОСОБА_9 телефонує та цікавиться навчанням дітей (а.с.22-24).

Встановлено, що рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 19.04.2017, з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

З розрахунку заборгованості наданого Сарненським відділом ДВС у Сарненському районі Рівненської області, вбачається, що ОСОБА_8 майже не сплачує аліменти визначені рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 19.04.2017 (а.с.8-9).

Так, відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 15 СК України невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Частиною шостою ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно ч.4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пунктом 2 ч.1 ст. 164 СК України передбачено, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав.

З врахуванням вищенаведених норм сімейного законодавства слід дійти висновку, що обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися з настанням певних юридичних фактів.

Статтею ст. 51 Конституції України гарантовано, а ст.180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.

При цьому нормами ст.260 СК України передбачено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Відповідно до ч.1 ст.268 СК України мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, у вітчима виникає обов`язок утримувати дітей лише у разі відсутності у них матері та батька, або якщо вони з поважних причин не можуть надавати належного утримання, що відповідає правовій позиції Верховного суду у постанові від 14.12.2023 року №160/11228/23.

Зі змісту заяви, судом встановлено, що встановлення вказаного факту, породжує для заявника виникнення прав та обов`язків визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки даний факт є підставою для отримання звільнення з військової служби.

Так, як було встановлено судом, батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , які відповідно до вищезазначених положень Сімейного кодексу зобов`язані утримувати дітей, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі та чи проживають разом з дітьми або окремо від них.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є вітчимом ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Заявником не надано суду достатніх та переконливих доказів того, що батько дітей ОСОБА_8 з поважних причин не може надавати дітям належного утримання.

Окрім того, суд звертає увагу, що батько дітей - ОСОБА_5 не позбавлений батьківських прав, не визнаний недієздатним, не є бевісти зниклим, доказів протилежного суду надано не було.

Посилання заявника на те, що біологічний батько дітей не сплачує аліменти на їх утримання, на переконання суду, не свідчить про те, що батько дітей не в змозі сплачувати аліменти на їх утримання, відсутні дані, що він непрацездатний, тобто такий доказ не свідчить, що батько дітей з поважних причин не може утримувати дітей.

Щодо квитанцій та товарних чеків про купівлю речей та предметів копії яких наявні в матеріалах справи, то суд зазначає, що з них неможливо встановити ким, для чого та кому вони купувалися, однак якщо припустити, що вони купувалися для дітей дружини заявника від першого шлюбу, то в силу положень ст.260 СК України, заявник як вітчим неповнолітніх дітей має право брати участь у їхньому вихованні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також, що заявником не було надано суду доказів на підтвердження неможливості біологічним батьком дітей ОСОБА_8 надавати неповнолітнім дітям належного утримання, то суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 14, 15, 141, 180, 260, 268 СК України, ст. ст. 258-259, 263-265, 293-294, 315, 319, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Головинська територіальна громада про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1

заінтересовані особи:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,

АДРЕСА_2

Повне судове рішення складено 17.03.2025.

СуддяО. С. Цвіркун