Окрема думка

від 07.02.2025 по справі 910/5663/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

07 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5663/22 (910/7708/17)

судді Верховного Суду Рогач Л. І.

на постанову Верховного Суду від 07.02.2025

Обставини справи

У травні 2017 року Фонд державного майна України (далі - ФДМУ, позивач) звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ" (далі - ТОВ "ЕСУ", відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк", відповідач-2) про розірвання договору купівлі-продажу акцій, зобов`язання списати кошти, стягнення пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ЕСУ" як покупець порушив умови договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", а саме - не вніс інвестиції у вигляді грошових коштів за передані йому акції у визначеному договором розмірі та у відповідності до пункту 6.2 розділу 6 Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" (далі - Концепція, яка є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу), а також не створив та не передав у державну власність спеціального зв`язку спецспоживачів виділену телекомунікаційну мережу спеціального призначення (далі - ТМСП), чим порушив пункт 11.2 договору купівлі-продажу.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

01.06.2023 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

07.11.2023 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЕСУ" на користь Фонду державного майна України пеню у розмірі 2 171 169 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

07.02.2025 постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду касаційну скаргу Фонду державного майна України залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №910/5663/22 (910/7708/17) - без змін.

Мотиви незгоди з постановою Верховного Суду

Відповідно до змісту частини третьої статті 34 ГПК України суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Вважаю, що у Суду були наявні підстави для скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову з огляду на таке.

Передаючи справу №910/5663/22 (910/7708/17) на розгляд Об`єднаної палати, колегія суддів також мотивувала ухвалу необхідністю відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №911/1102/19, щодо застосування положень частини другої статті 651 ЦК України як підстави для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації та про необхідність доведення істотності порушення договору.

Отже, ключовим питанням у цій справі є: чи підлягають застосуванню норми частини другої статті 651 ЦК України в якості підстави для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації (істотне порушення умов договору другою стороною) в сукупності з положеннями спеціального приватизаційного законодавства, а саме статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" (тут і далі - в редакції, що була чинною на момент укладення спірного Договору) та статті 26 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

Згідно з преамбулою Закону України "Про приватизацію державного майна" цей Закон регулює правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України.

Зазначене підкреслює особливу правову природу правовідносин у сфері приватизації, наявність ознак, що притаманні саме цьому виду правовідносин. Отже, стан виконання договірних зобов`язань за приватизаційними договорами необхідно розглядати комплексно, зокрема в економічній, інноваційно-інвестиційній, соціальній діяльності.

З огляду на правову природу приватизаційного законодавства як спеціального комплексного інституту його норми мають переважне значення порівняно із загальними нормами іншого законодавства, наприклад, у частині, що стосується правил вчинення, виконання, розірвання та визнання недійсними приватизаційних правочинів. Натомість ЦК України передбачає загальні правила укладання, зміни та розірвання договору.

Таким чином, оскільки предметом спору в цій справі є вимоги про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій BAТ "Укртелеком", укладеного в процесі його приватизації, то переваги для застосування до спірних правовідносин мають спеціальні норми закону у сфері приватизації, а норми ЦК України застосовуються до спірних відносин субсидіарно, у тій частині, яка не врегульована спеціальними нормами такого закону.

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки. Відповідно до частини 9 статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Ці норми не містять імперативних вказівок щодо неодмінного та безумовного розірвання чи визнання недійсним приватизаційного договору в разі невиконання будь-якого зобов`язання за ним однією стороною, а також не вказують, яке саме порушення умов договору має наслідком його розірвання або недійсність. Також ці норми не містять критеріїв, відповідно до яких договір підлягає розірванню.

За таких умов підлягає субсидіарному застосуванню частина друга статті 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Водночас йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, а й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17 від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17 від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі № 910/4427/18, від 03.12.2019 у справі № 910/5001/19, від 17.03.2020 у справі №911/1102/19.

Укладаючи цивільно-правовий договір, особа може мати на меті не лише зміни у власній майновій сфері, а й досягнення інших результатів, обумовлених договором або законом, зокрема, соціальних. Наприклад, укладаючи договір пожертви (статті 729, 730 ЦК України), пожертвувач передає майно у власність іншої сторони для досягнення певної, наперед обумовленої мети. У зв`язку з цим пожертвувач зберігає контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву, та вправі вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням.

Приватизація є специфічною правовою формою відчуження об`єктів публічної власності, яка, зокрема, виявляється в тому, що із залученням цих об`єктів у сферу приватного відання виникає усічене право приватної власності на приватизоване майно. Власник такого майна по суті продовжує перебувати у правовідносинах із публічним власником та обтяжується низкою зобов`язань. Звуження обсягу прав власника (покупця об`єкта приватизації) зумовлюється підставами виникнення й припинення права власності, метою, що ставиться на етапі придбання (продажу) відповідного майна, сферою використання об`єкта власності тощо, і це не може розглядатися як обмеження прав покупця державного чи комунального майна як нового власника.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного майна" основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Відтак метою продажу об`єкта приватизації є не тільки наповнення бюджету за рахунок виручки від продажу, а й досягнення інших економічних та соціально значущих цілей, інструментом чого може бути, зокрема, встановлення обов`язку покупця здійснити інвестиції задля забезпечення післяприватизаційного розвитку акціонерного товариства, чиї акції придбав покупець.

Істотність порушення обов`язку щодо здійснення таких інвестицій не може оцінюватися з точки зору можливих майнових втрат продавця, зокрема, з посиланням на те, що продавець як сторона договору не є отримувачем інвестицій та не зазнав шкоди у вигляді реальних збитків та / або упущеної вигоди внаслідок порушення договору покупцем.

За обставинами цієї справи, встановленими апеляційним господарським судом, Відповідач-1 не виконав обов`язку із внесення інвестицій на суму, еквівалентну 450 000 000 доларів США, що становить приблизно третину покупної ціни (за офіційним курсом НБУ на день укладення договору). Такий значний розмір порушення договору, на моє переконання, безперечно свідчить про істотність такого порушення, яке тягне для продавця неможливість досягнення цілей договору, неможливість використати його результати, на які очікував продавець.

Тому у даному випадку оцінка невнесення інвестицій як неістотного порушення інвестиційних зобов`язань ТОВ "ЕСУ" в розумінні частини другої статті 651 ЦК України є помилковою, адже держава не отримала очікуваний результат від реалізації пакета акцій ВАТ "Укртелеком", передбачений умовами приватизації, який не охоплюється лише надходженням коштів від продажу.

Отже, на мою думку, прийняті судові рішення підлягали скасуванню в частині вимоги про розірвання приватизаційного договору із задоволенням такої вимоги позивача до ТОВ "ЕСУ".

Суддя Лариса РОГАЧ