Ухвала

від 18.03.2025 по справі 759/6759/19

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/6759/19

Провадження № 2-зз/366/1/25

УХВАЛА

про повернення клопотання без розгляду

18.03.2025 селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про скасування забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі заявник) звернулася до Іванківського районного суду Київської області з заявою про скасування забезпечення позову.

Заявлені вимоги мотивовані наявністю підстав для скасування ухвали Іванківського районного суду Київської області від 03.06.2019 про накладення арешту на машиномісце за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявником зазначено, що при розгляді позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРС-КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було накладено арешт на машиномісце за адресою: АДРЕСА_3 . За твердженнями заявниці, ухвала про забезпечення позову була накладена помилково, оскільки машиномісце за адресою: АДРЕСА_4 не належало ОСОБА_2 . Зазначене машиномісце було продано заявниці на підставі договору купівлі-продажу № 1609 від 05.06.2013.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2025, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Стаття 41Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частин першої, другої статті 321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Відповідно до частини першої статті 158ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

Водночас, за приписами частини першої статті 158ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 753/12741/17 (провадження № 61-15806св19), від 22 квітня 2020 року у справі №607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 06 травня 2020 року у справі №756/8156/18 (провадження № 61-48774св18), від 19 листопада 2020 року у справі №759/3883/17 (провадження № 61-21905св19), від 27 січня 2021 року у справі №757/9023/18-ц (провадження № 61-14051св19), від 10 лютого 2021 року у справі №641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20), від 25 травня 2023 року у справі №334/1250/22 (провадження № 61-12728св22).

Судом встановлено, що сторонами у справі по якій ухвалено рішення про накладення арешту на машиномісце, в порядку забезпечення позову є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРС-КАПІТАЛ» та ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 не є учасником справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРС-КАПІТАЛ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

З огляду на викладене, з урахуванням положень частини першої статті 158 ЦПК України, ОСОБА_1 позбавлена можливості звернення до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, оскільки для неї чинним законодавством передбачено інший спосіб судового захисту, а саме звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 727/3071/23.

Оскільки ОСОБА_1 не має права на подання до суду клопогтання про скасування заходів забезпечення позову, то таке клопотання не може бути предметом судового розгляду та підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання ОСОБА_1 про скасування забезпечення позову повернути заявнику без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Повний текст складено та підписано 18.03.2025.

Суддя Віталій МОВЧАН