Постанова від 04.03.2025 по справі 355/1980/24

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 березня 2025 року місто Київ

справа № 355/1980/24

апеляційне провадження № 22-ц/824/7552/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Мазурок О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Баришівського районного суду Київської області у складі судді Чехова С.І. від 17 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею; зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області, про визначення місця проживання дитини та способу участі у виховані малолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

15 січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив: зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , або іншою адресою фактичного місця проживання матері; два тижні з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Двотижневий період проживання дитини з кожним із батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10:00 год. неділі. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитини проживала з матір`ю чи батьком, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

В цей же день ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив зобов`язати ОСОБА_3 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного побачення, спілкування та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи з 10 год. до 17 год. за місцем проживання батька, без присутності матері, до набрання чинності рішенням суду у даній справі.

Заява мотивована тим, що відповідач не дає можливості позивачу бачитися та спілкуватися з дитиною, чинить перешкоди у спілкуванні з сином. Тому, враховуючи підстави та предмет позову, позивач вважає, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із позовними вимогами, зустрічі батька з сином будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків між останніми і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 17 січня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що заявлені заходи фактично дублюють основні позовні вимоги. Відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України, забезпечення позову не може бути тотожним його задоволенню, якщо спір ще не вирішений по суті. Суд зазначив, що вимога про надання батькові можливості безперешкодного спілкування з дитиною є ідентичною предмету позову, що суперечить правовим нормам і судовій практиці Верховного Суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.

Скаржник зазначає, що суд не врахував факт подання позивачем заяви про зміну предмета позову, відповідно до якої позовні вимоги стосуються визначення місця проживання дитини, а не лише графіка спілкування з нею. Отже, заява про забезпечення позову подавалася з урахуванням цих змінених вимог, а тому висновок суду першої інстанції про тотожність заходів забезпечення позову з позовними вимогами є помилковим.

Суд першої інстанції не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 листопада 2024 року у справі № 201/13014/23, на яку посилався заявник у своїй заяві про забезпечення позову. Вказане рішення містить правові висновки щодо необхідності забезпечення ефективного захисту прав батьків на спілкування з дитиною в умовах триваючого судового спору.

Крім того, скаржник вважає, що суд першої інстанції не оцінив належним чином значення заходів забезпечення позову у контексті найкращих інтересів дитини. Заявник підкреслює, що можливість безперешкодного спілкування з батьком є ключовою для емоційного та психологічного розвитку дитини, а заходи забезпечення позову сприяють реалізації її права на спілкування з обома батьками.

Також апелянт вказує, що застосування таких заходів відповідає нормам національного законодавства, міжнародним стандартам захисту прав дитини та практиці Європейського суду з прав людини.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 посилається на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення. Зазначає, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову, предметом спору було усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі батька у її вихованні, тому суд першої інстанції правильно застосував частину 10 статті 150 ЦПК України.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Служба у справах дітей та сім`ї апарату виконавчого комітету Баришівської селищної ради Київської області в судове засідання не з`явилася, однак направила клопотання про розгляд справи без участі представника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що 9 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 в якому просив зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином за таким графіком в такі дні: з 10:00 год. суботи до 16:00 год. неділі кожні перші, треті тижні місяця без присутності матері шляхом забирання та повернення дитини за місцем перебування ОСОБА_3 ; у день народження дитини кожного наступного року з 9:00 год. до 14:00 год. без присутності матері шляхом забирання та повернення дитини за місцем перебування ОСОБА_3 ; у день народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 кожного наступного року з 9:00 год. до 14:00 год. без присутності матері шляхом забирання та повернення дитини за місцем перебування ОСОБА_3 ; в інші святкові дні за попередньою домовленістю з матір`ю, без її присутності шляхом забирання та повернення дитини за місцем перебування ОСОБА_3 .

15 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив: зобов`язати ОСОБА_3 не перешкоджати ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 почергово з кожним з батьків, у такому порядку: два тижні з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , або іншою адресою фактичного місця проживання матері; два тижні з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . Двотижневий період проживання дитини з кожним із батьків починається з 10:00 год. неділі та завершується через два тижні о 10:00 год. неділі. По завершенні двох тижнів, протягом яких дитини проживала з матір`ю чи батьком, той з батьків, з ким вона проживала, зобов`язаний супроводити (привезти) дитину до місця проживання іншого з батьків та передати під фізичну опіку іншого з батьків.

Зміст позовних вимог свідчить, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю ОСОБА_3 , яка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином. Також сторони не можуть дійти згоди щодо визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року, яка занесена в протокол судового засідання, заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову прийнято до розгляду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов може бути забезпечений шляхом покладення на відповідача обов`язку вчинити певні дії, якщо спір виник із сімейних правовідносин.

При цьому частина 3 статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами. Це означає, що суд, ухвалюючи рішення про застосування забезпечення позову, повинен оцінити, наскільки такі заходи відповідають заявленим вимогам та чи є вони необхідними для запобігання порушенню прав позивача на момент розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову є тотожним заявленим позовним вимогам, які наразі перебувають на розгляді суду. Виходячи з цього, суд першої інстанції вважав, що застосування заходів забезпечення позову у даному випадку є недопустимим.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не враховує правову природу забезпечення позову та його основну мету - гарантування виконання майбутнього судового рішення та запобігання негативним наслідкам, які можуть виникнути у разі затягування розгляду справи.

Відповідно до частини 10 статті 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своєю суттю є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо при цьому спір ще не вирішено по суті.

Разом з тим, необхідно розрізняти заходи забезпечення позову та сам предмет спору. Якщо забезпечення позову спрямоване виключно на тимчасове врегулювання правовідносин між сторонами до моменту ухвалення остаточного рішення судом, то воно не може вважатися тотожним позовним вимогам, навіть якщо воно частково стосується тих самих питань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що забезпечення позову є сукупністю процесуальних дій, спрямованих на гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Основною метою таких заходів є запобігання реальним ризикам утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому має бути доведена об`єктивна необхідність їх застосування та надані належні й допустимі докази на підтвердження такої необхідності.

Суд першої інстанції не врахував, що заходи забезпечення позову не дублюють позовні вимоги, а спрямовані на тимчасове врегулювання ситуації до моменту ухвалення остаточного рішення. Фактично, встановлення можливості для батька спілкуватися з дитиною під час розгляду справи є самостійним заходом, що не вирішує спір по суті, а лише гарантує дотримання прав дитини та батька до моменту ухвалення рішення судом.

Аналогічний підхід закріплено у практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої контакт дитини з обома батьками має забезпечуватися навіть під час тривалого судового розгляду (справа "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" від 4 вересня 2018 року). Суд підкреслив, що тривалий розгляд справ, пов`язаних із визначенням місця проживання дитини та графіка побачень, не повинен позбавляти одного з батьків можливості підтримувати відносини з дитиною.

Крім того, відповідно до статті 3 Конвенції ООН про права дитини, при розгляді всіх питань, що стосуються дітей, першочергова увага має приділятися саме їх найкращим інтересам.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 127/31828/19 зазначено, що зустрічі одного з батьків із дитиною сприяють відновленню емоційного зв`язку та відповідають найкращим інтересам дитини.

Таким чином, ураховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом надання батькові можливості спілкуватися з дитиною до завершення судового розгляду є необхідним заходом. Його невжиття може призвести до ускладнення чи навіть унеможливлення виконання майбутнього рішення суду у зв`язку з втратою емоційного зв`язку між батьком і дитиною.

З огляду на викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову - частковому задоволенню. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зобов`язати відповідача надати позивачеві можливість безперешкодного спілкування з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_3 , кожної суботи в період з 10:00 год. до 12:00 год. у присутності матері, з моменту постановлення ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

Таке рішення сприятиме збереженню емоційного зв`язку між дитиною та батьком, відповідатиме її найкращим інтересам та гарантуватиме можливість реалізації її права на спілкування з обома батьками під час судового процесу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу, судом допущено порушення норм процесуального права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України є достатньою підставою для її скасування та ухвалення нового судового рішення щодо забезпечення позову.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 17 січня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), кожної суботи в період з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. у присутності матері, з моменту постановлення даної ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

В іншій частині заяви відмовити.

За даною ухвалою стягувачем є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ; боржником: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Строк пред`явлення до виконання 3 (три) роки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: