Постанова

від 10.03.2025 по справі 752/13231/23

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/2651/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 752/13231/23

10 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Счастливенка Віталія Володимировича на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шевченко Т.М., у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку,-

в с т а н о в и в:

У липні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» звернулось досуду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку.

Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 58,80 кв.м. Управителем багатоквартирного будинку є позивач ОСББ «Квітень».

Позивач зазначав, що ОСББ «Квітень» утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, уклало та виконує умови договорів з виконавцями і виробниками житлово-комунальних послуг, а відповідач отримує ці послуги та зобов`язаний, як власник квартири, вчасно щомісяця сплачувати за це кошти згідно діючого законодавства України.

Неоплачена заборгованість відповідача перед позивачем по внескам за експлуатацію будинку з 01.05.2020 року по 31.05.2023 року складає 16 655,47 грн, яку відповідач відмовляється сплатити у добровільному порядку.

З урахуванням наведених обставин, позивач ОСББ «Квітень» просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по внескам на експлуатацію будинку за період з 01 травня 2020 року по 31травня 2023 року в сумі 16 655,47 грн, а також судові витрати.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року позов ОСББ «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квітень» заборгованість по внескам на експлуатацію будинку за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2023 року у розмірі 16 655,47 грн, судовий збір у розмірі 2 684 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСББ «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Счастливенко Віталій Володимирович подав апеляційну скаргу в загальному порядку, в якій просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 рокута ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив про заперечення на підставі частини 2 статті 353 ЦПК України на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року про залишення без задоволення його заяви про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції про те, що наведені у заяві про перегляд заочного рішення обставини не маєть істотного значення для правильного вирішення справи, не відповідає обставинам справи.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції на дату ухвалення оскаржуваного рішення суду не мав доказів щодо вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі та щодо того, що сплив строк, встановлений цим судом, для подачі відповідачем відзиву на позов.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції в порядку, встановленому нормами ЦПК України, повідомив відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Отже, справу розглянуто судом першої інстанції за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судових засідань щодо розгляду справи по суті та розгляду заяви відповідача про перегляд заочного рішення.

Зазначені обставини є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції на підставі п.3, 4 ч.3 ст. 376 ЦПКУкраїни.

Щодо поданих позивачем письмових доказів сторона відповідача зазначає, що розрахунок заборгованості, який прийнятий судом першої інстанції як належний доказ, не підтверджує наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за період із 01.05.2020 року по 31.05.2023 року, включно, в сумі 16 655,47 грн.

Сплата відповідачем внеску на експлуатацію будинку у повному розмірі із розрахунку 6,28 грн за 1 кв. м. площі квартири,відображений у розрахункута позивачем підтверджено отримання зазначених грошових коштів.

Тариф, який застосовується відповідно до Протоколу від 26.12.17, за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2023 року із розрахунку 18,84 грн/мжв» за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення» не є тотожнім до визначення розміру внеску на експлуатацію будинку, який становить 6,28 грн за 1 кв.м загальної площі квартири.

Сторона відповідача вважає, щопротокол, яким оформлено зазначене рішення, є правовим актом, який прийнятий позивачем, та перед застосуванням зазначеного рішення для примусового стягнення з відповідача в судовому порядку грошових коштів, суд першої інстанції повинен був перевіритичи прийнятий даний правовий акт позивачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, оскільки, на думку сторони відповідача, зміст та форма зазначеного протоколу позивача не відповідає вимогам Конституції та законів України.

Крім того, Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якими визначені законні вимоги щодо порядку визначення та сплати внеску на експлуатацію будинку, не визначено поняття «тарифу»; не визначено можливість застосування різних «тарифів» щодо сплати внеску на експлуатацію будинку щодо різних житлових квартир, розташованих в одному багатоквартирному будинку.

За наведених обставин, сторона відповідача вважає, що зазначений розрахунок не є належним доказом, який підтверджує розмір боргу відповідача перед позивачем, а зазначені обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними.

У письмових поясненнях представникпозивача ОСББ«Квітень»- Кур`ята Віталій Васильовичпросить апеляційну скаргу представника позивача адвоката Счастливенка Віталія Володимировича залишити без задоволення, а заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року у справі №752/13231/23 - без змін.

Зазначає, що питання дійсності рішення Загальних зборів ОСББ «Квітень» не є предметом спору у даній справі. Позивачем в даній справі не було заявлено позову про визнання недійсним рішення Загальних зборів ОСББ «Квітень» від 02.12.2017року, яким встановлювався розмір внеску на експлуатацію будинку за 1 квадратний метр загальної площі квартири.

Окрім цього, відповідно до рішення Господарського суду м. Києва від 30 червня 2021 року у справі № 910/5411/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСББ «Квітень» про визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017 було відмовлено у задоволенні позову, а отже збори співвласників будинку та прийняті ними рішення, що викладені у Протоколі від 26.12.2017 року, були прийняті відповідно до чинного законодавства.

26 жовтня 2021 року Північний апеляційний господарський суд також підтвердив законність протоколу загальних зборів ОСББ «Квітень» від 26.12.2017 року, адже відмовив у задоволенні апеляційної скарги у справі № 910/5411/21.

Щодо державної реєстрації змін до Статуту ОСББ «Квітень» сторона позивача зазначає, що статут ОСББ«Квітень» був затверджений рішенням загальних зборів ОСББ «Квітень» 22.06.2016року. Відповідно до розширеного платного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи була проведена 06.12.2016 року 18:16:07, 10681050017024550.

При створенні безкоштовного запиту відомостей у ЄДР на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch/ на вкладці «Реультат надання адміністративних послуг за номером 413086444896, з якої вбачається проведення реєстраційної дії щодо реєстрації змін до установчих документів та є посилання для завантаження документів. Статут ОСББ «Квітень», що завантажується на даному порталі, повністю відповідає тій копії Статут ОСББ «Квітень», що міститься в матеріалах справи.

Крім того, звертаєувагу судуна те, що 27.10.2020 року рішенням Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/10510/20 було задоволено позов ОСББ «Квітень» до відповідача про стягнення заборгованості по внесках за експлуатацію будинку за період до 30 квітня 2020 року, тобто, на момент звернення до суду з даним позовом було наявне рішення суду, яке набрало законної сили, з аналогічним предметом та підставами позову, відмінність полягає лише в іншому періоді стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Счастливенко Віталій Володимирович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « Квітень» адвокат Кур`ята Віталій Васильович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду- без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи,обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, щоОСББ «Квітень» було створено співвласниками будинку АДРЕСА_2 , його державну реєстрацію проведено 24.06.2009 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 10681020000024550.

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Квітень» затверджено Статут ОСББ «Квітень» (рішення загальних зборів ОСББ «Квітень» від 22.06.2016 року).

Згідно Статуту ОСББ «Квітень», об`єднання створено для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законом та Статутом.

26.12.2017 року Загальними зборами співвласників прийнято рішення, оформлене протоколом, яким вирішено встановити розмір внеску на експлуатацію будинку в розмірі 6,28 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. У разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці застосовувати у розрахунках із власниками квартир/приміщень розмір внеску, що становить 18,84 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. Застосовувати вказаний розмір внеску до споживачів-боржників за весь період наявності боргу по внесках на експлуатацію будинку.

Зазначене рішення, прийняте позивачем, є дійсним та чинним.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 58,80 кв.м., житловою площею 25,20 кв.м., що стверджується свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 /КІ від 15.07.2009 року, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (а.с. 12).

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість по внескам на експлуатацію будинку за період із 01.05.2020 року по 31.05.2023року включно в сумі 16 655,47 грн.

Ухвалюючи заочне рішення про задоволення позовних вимог ОСББ «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку в сумі 16 655, 47 грн, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що відповідачем не надано в розпорядження суду належних та допустимих доказів безпідставності нарахувань позивачем заборгованості, як і доказів поважності несплати відповідачем внесків на експлуатацію будинку.

Оскільки відповідачем не спростовані обґрунтування, доводи та розрахунок позивача, а також не подано доказів на підтвердження належного виконання ним зобов`язань в частині сплати внесків на експлуатацію будинку, то суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими та законними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції не в повній мірі погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 адвокат СчастливенкоВіталій Володимирович, посилаючись на порушення норм процесуального права, зазначає, що сторона відповідача не мала можливості взяти участь в судовому розгляді справи з поважної причини, оскільки не була належним чином повідомлена про судовий розгляд даної справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви не отримувала.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права з наведених підстав, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно з положеннями частини першої , другої статті 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб- пункт 1 частина 4 стаття 19 ЦПК України.

Як передбачено частиною5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

У справі, що переглядається, в ухвалі про відкриття провадження у справі та в описовій частині судового рішенні від 25 вересня 2023 року зазначено, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 24-25, 29-33 том 1).

Доказів отримання відповідачем ОСОБА_4 копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками до неї, матеріали справи не містять і, відповідно, сторона відповідача не мала можливості ознайомитися з доводами позовної заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» і надати суду свої заперечення проти цих доводів.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Конструкція наведеної правової норми у взаємозв`язку зі статтею 6 Конвенції дає підстави для висновку про те, що розгляд справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності доказів отримання іншою стороною копії позовної заяви, свідчить про позбавлення такої сторони доступу до правосуддя (можливості надати зауваження на доводи позовної заяви), що, у свою чергу, є обов`язковою підставою для скасування в апеляційному порядку оскаржуваного судового рішення місцевого суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Аналіз постанов Касаційного цивільного суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є одинаковим, передбачуваним та послідовним.

Про це свідчить численна кількість постанов суду касаційної інстанції, в яких зазначається, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 2-2403/2007 (провадження № 61-15049св19), від 11 листопада 2020 року у справі № 495/639/17 (провадження № 61-3726св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 617/1322/15-ц (провадження № 61-45185св18), від 14 грудня 2021 року у справі № 370/1226/15-ц (провадження № 61-6936св21), від 19 січня 2022 року у справі № 325/2132/19 (провадження № 61-6502св21), від 02 лютого 2022 року у справі № 127/2-4507/09 (провадження № 61-17088св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 344/11947/20 (провадження № 61-17632св21) та ін.).

Враховуючи приписи пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, з урахуванням наведених доводів сторони відповідача в обгрунтування апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року.

Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заочним розглядом справи є специфічна процедура розгляду цивільної справи та її вирішення за відсутності відповідача.

Підставі статті 280 ЦПК України суд до постановлення ухвали про заочний розгляд справи обов`язково повинен перевірити факт повідомлення відповідача належним чином про місце, дату і час судового засідання. Судові виклики і повідомлення учасників про місце, дату і час судового засідання проводяться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. При цьому в матеріалах справи повинні бути належні докази такого судового виклику, повідомлення. Якщо відповідні докази відсутні, то відповідач не може вважатися повідомленим належним чином, і підстав для заочного розгляду справи не існує.

Відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом.

Законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).

Отже, ЦПК України встановлює можливість перегляду ухваленого місцевим судом заочного рішення цим же судом без необхідності звернення до апеляційного суду за умови, що причини, які зумовили неприйняття відповідачем участі у розгляді справи, визнані судом поважними, а докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. З результатами такого перегляду суд першої інстанції постановляє відповідну ухвалу.

Натомість право на подання апеляційної скарги на заочне рішення суду відповідач набуває лише після залишення його заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Судуу п. 76 постанови від 12 червня 2024 року у справі справі № 756/11081/20 вчергове нагадала, що у разі постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення об`єктом оскарження в суді апеляційної інстанції є не ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, а безпосередньо заочне рішення, перегляд якого буде здійснюватися саме за апеляційною скаргою відповідача.

Апеляційний суд в силустаттей 375, 376 ЦПК України зобов`язаний перевірити додержання норм матеріального права так і процесуального права судом першої інстанції саме під час ухвалення заочного рішення.

Отже, процесуальним законом чітко визначені як межі розгляду справи апеляційним судом, так і його повноваження щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору за результатами перегляду безпосередньо заочного рішення, і підставою для чого не може бути зміст ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи призвело до порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо умов проведення заочного розгляду справи, оскільки за приписами статті 280 ЦПК України проведення заочного розгляду справи можливе лише у разі наявності у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, враховуючи, що розгляд вказаної справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, а також приписи пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року. Крім того, колегія суддів зазначає, що у разі скасування заочного рішення у справі постановлена судом першої інстанції ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного втрачає силу.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, з урахуванням додатково поданих пояснень (заперечень проти позову) відповідачем в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами ч. 1, 3 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статут об`єднання складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. (ст. 7 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку визначені статтями 7, 15 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відповідно до яких співвласники зобов`язані, в тому числі, своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання), укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об`єднання.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Частиною 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Частина 3 статті 23 цього Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником квартири, і водночас співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Реалізація вказаних вище положень здійснюється на підставі статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка передбачає, що управління багатоквартирним будинком об`єднання здійснює через свої органи управління.

Як визначено положенням статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 2 розділу 5 Статуту ОСББ «Квітень» співвласник зобовязаний виконувати обовязки передбачені Статутом обєднання, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Відповідно до пункту 4 розділу 2 Статуту ОСББ «Квітень» об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених законом та Статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника у повному обсязі сплачувати всі встановлені законом та цим Статутом внески платежі, у тому числі .відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до пп.10 п. 3 розділу 2 Статуту ОСББ «Квітень» до виключної компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

26.12.2017 року Загальними зборами співвласників ОСББ «Квітень» прийнято рішення, оформлене протоколом, яким вирішено встановити розмір внеску на експлуатацію будинку в розмірі 6,28 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. У разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці застосовувати у розрахунках із власниками квартир/приміщень розмір внеску, що становить 18,84 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. Застосовувати вказаний розмір внеску до споживачів-боржників за весь період наявності боргу по внесках на експлуатацію будинку.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2020 у справі №906/884/19 дійшов висновку про те, що, рішення загальних зборів, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власників житлових приміщень які, в силу прямої норми закону, несуть тягар утримання належного їм майна та зобов`язані виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.07.2018 року у справі № 910/582/17, від 17.07.2018 року у справі №910/6356/16, від 15.05.2019 року у справі №761/10136/16-ц, від 24.01.2020 року у справі №910/1395/19.

Отже, рішення загальних зборів ОСББ «Квітень», яке спрямоване на регулювання господарських відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, є чинними, в судовому порядку не скасоване та не визнане недійсним.

У справі, що переглядається позивач наполягає на тому, що відповідачем не в повному обсязі виконувалися обов`язкові для виконання рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Квітень» внаслідок чого утворилася заборгованість по внесках на експлуатацію будинку за період з травня 2020 року по травень 2023 року, сума основного зобов`язання 16 655,47 грн.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15 звернула увагу на те, що в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Статтею 525 ЦУ України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Чинне законодавство України не містить чіткого переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків.

У цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії та/або письмове прохання відстрочити сплату боргу та/або письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу та/або часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2016 року по справі №3-269гс16, у постанові від 9 листопада 2016 року по справі №6-1457цс16, у постанові від 29 березня 2017 року по справі №6-1996цс16, у постанові від 08 листопада 2017 року по справі № 6-2170цс16, Верховним Судом у постанові від 9 листопада 2018 року по справі № 911/3685/17, у постанові від 24 квітня 2019 року по справі № 569/8314/14.

З розрахунку наданого позивачем вбачається, що відповідач частково сплачував на користь ОСББ «Квітень» заборгованість по внескам на експуатацію будинку, зокрема, у червні 2020 року сплатив 1846,30 грн, в квітні 2021 року - 3692,60 грн, в вересні 2021 року - 2401,34 грн, в січні 2022 року - 8 638,06 грн, в грудні 2022 року - 4 746,52 грн, в березні 2023 року - 3007,94 грн, всього на загальну суму 24 332,76 грн.

Верховний Суд у своїй практиці чітко дотримується правової позиції щодо шляху захисту інтересів боржників, направленого на встановлення обґрунтованої, на їх думку, та такої, що відповідає дійсності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме шляхом: доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з нього заборгованості, шляхом надання контррозрахунку.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Відповідачем власного контррозрахунку, належних і допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, на спростування розрахунку ОСББ «Квітень» про нарахування та сплату внесків на експуатацію будинку, не надано та матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів вважає, що відповідачем не вказано обставин, які б свідчили про невірність здійснених позивачем розрахунків заборгованості.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів визнання недісними та/або скасування у встановленому порядку рішення ОСББ «Квітень» від 26.12.2017 року щодо встановлення розміру внеску на експлуатацію будинку, як і не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості по внескам на експуатацію будинків за період з травня 2020 року по травень 2023 року в повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про доведеність ОСББ «Квітень» належними та допустимими доказами наявності заборгованості у ОСОБА_1 по внескам на експуатацію будинків за період з травня 2020 року по травень 2023 року в розмірі 16 655,47 грн

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем в повному обсязі сплачено внески на експлуатацію будинку із розрахунку 6,28 грн за 1 кв, як встановлено у протоколі, за весь період, який зазначений у позові та відображений у розрахунку позивача (позивачем підтверджено отримання зазначених грошових коштів), колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

26.12.2017 року Загальними зборами співвласників прийнято рішення, оформлене протоколом, яким вирішено встановити розмір внеску на експлуатацію будинку в розмірі 6,28 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. У разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці застосовувати у розрахунках із власниками квартир/приміщень розмір внеску, що становить 18,84 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. Застосовувати вказаний розмір внеску до споживачів-боржників за весь період наявності боргу по внесках на експлуатацію будинку.

Внаслідок того, що у відповідача була наявна заборгованість по сплаті внесків на експлуатацію будинкупонад 2 календарних місяці, позивач розраховував розмір внеску на експлуатацію будинку у розмірі 18,84 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення, а не в розмірі 6,28 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення.

Наявність заборгованості у відповідача по сплаті внесків на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці підтверджується чинним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 752/10510/20 за позовом ОСББ «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках на експлуатацію будинку за період з травня 2019 року по квітень 2020 року у розмірі 10 339,40 грн. Також наявними у розрахунку заборгованості даними про часткову сплату платежів по внескам на експлуатацію будівлі у червні 2020 року у розмірі 1846,30 грн.; у квітні 2021 року у сумі 3 692,60 грн.; у вересні 2021 року у сумі 2 491,34 грн.; у січні 2022 року у сумі 8638,06 грн,; у грудні 2022 року у сумі 4 746,52 грн ; у березні 2023 року у сумі 3007,94 грн.

Рішення від 26.12.2017 є чинним, ні в судовому, ні в адміністративному порядку не скасовано.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2020 у справі №906/884/19, дійшов висновку про те, що, рішення загальних зборів, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власників житлових приміщень, які в силу прямої норми закону несуть тягар утримання належного їм майна та зобов`язані виконувати прийняті відповідно до статуту рішення ОСББ.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2018 у справі № 910/582/17, від 17.07.2018 у справі №910/6356/16, від 15.05.2019 у справі №761/10136/16-ц, від 24.01.2020 у справі №910/1395/19.

Таким чином, ОСББ «Квітень» правомірно та обгрунтовано розраховувало відповідачу розмір внеску на експлуатацію будинку у розмірі 18,84 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол, яким оформлено зазначене рішення загальнмх зборів ОСББ « Квітень» від 26.12.2017 року, є правовим актом, який прийнятий позивачем, а тому судперед примусовим стягненням з відповідача в судовому порядку грошових коштів та зазначення його як підстави в оскаржуваному рішенні, повинен перевірити, чиданий правовий акт прийнятий позивачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, оскільки зміст та форма зазначеного протоколу позивача не відповідає вимогам Конституції та законів України,колегія суддів також відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Предметом даної справи є позов ОСББ «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку.

Ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили та яким був би встановлений факт протиправності рішення ОСББ «Квітень» від 26.12.2017 року щодо розміру внеску на експлуатацію будинку, і такі вимоги не були заявлені відповідачем під час розгляду цієї справи.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати (внесків) на експлуатацію будинку споживач послуг має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Тоді як відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України, норма якої передбачає, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, унеможливлює надання оцінки таким аргументам в межах розгляду цієї апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги про те, що Законами України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якими визначені законні вимоги щодо порядку визначення та сплати внеску на експлуатацію будинку, не визначено поняття «тарифу»; не визначено можливість визначення та застосування різних «тарифів» щодо сплати внеску на експлуатацію будинку щодо різних житлових квартир, розташованих в одному багатоквартирному будинку, не є безумовною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основною метою створення об`єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

А за частиною четвертою статті 4 цього Закону діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Загальні збори співвласників є вищим органом управління об`єднання, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Статутом об`єднання може бути встановлено інший порядок визначення кількості голосів, що належать кожному співвласнику на загальних зборах.

Рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

Права та обов`язки співвласника (тобто власника квартир та/або нежитлових приміщень) врегульовані статтями 14 та 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Водночас статті 16-18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» окремо визначають права та обов`язки об`єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи в силу положень статті 92 ЦК України про цивільну дієздатність юридичної особи.

Так, об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» належать до коштів об`єднання, та зобов`язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Статтею 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.

Спори щодо визначення частки співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869, тариф на ці послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням Типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого вказаною постановою Кабінету Міністрів України. Перелік послуг за кожним будинком погоджується у договорі на надання цих послуг, який укладається між споживачами та підприємством, організацією тощо, які надають ці послуги.

Отже, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників будинку відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників відповідно до положень частини дев`ятої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», частини другої статті 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

26.12.2017 року Загальними зборами співвласників прийнято рішення, оформлене протоколом, яким вирішено встановити розмір внеску на експлуатацію будинку в розмірі 6,28 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. У разі наявності заборгованості по внесках на експлуатацію будинку понад 2 календарних місяці застосовувати у розрахунках із власниками квартир/приміщень розмір внеску, що становить 18,84 грн за 1 кв.м загальної площі квартири/приміщення. Застосовувати вказаний розмір внеску до споживачів-боржників за весь період наявності боргу по внесках на експлуатацію будинку.

Відповідно до статті 24 Конституції України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

За змістом статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними; непряма дискримінація- це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Разом із тим не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

Аналізуючи надані докази, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів представника відповідача про те, що по відношенню до відповідача рішенням від 26.12.2017 року були здійснені будь-які обмеження, а іншим власникам житлових приміщень надані несправедливі переваги за рахунок ОСОБА_1 . Такі умов оплати внеску на експлуатацію будинку АДРЕСА_2 встановлені для всіх співвласників будинку, а не лише для ОСОБА_1 . При дотриманні відповідачем, нарівні з іншими співвласниками будинку, вимог закону щодо щомісячної сплати такого внеску, нарахування платежу здійснювалось би з розрахунку 6, 28 грн. за 1 кв.м площі квартири.

Знаючи зазначе, при наявності судового рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27.10.2020 у справі № 752/10510/20, яке набрало законної сили, за позовом ОСББ «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внесках на експлуатацію будинку за період з травня 2019 року по квітень 2020 року у розмірі 10 339,40 грн., відповідач продовжував сплачувати платежі по внесках на експлуатацію будинку за спірний період з прострочкою у 9 місяців, у чотири місяці, у три місяці, у 10 місяців.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись приписами статті 376 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Счастливенка Віталія Володимировича задовольнити частково, заочне рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квітень» заборгованість по внескам на експлуатацію будинку за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2023 року у розмірі 16 655, 47 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки сформульовані в пунктах 106-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В силу вимог положень ЦПК України, зокрема ч.8 ст.141 вказаного Кодексу, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

01.06.2023 року між ОСББ «Квітень» та адвокатом Петренко І.В. було укладено договорі про надання правничої допомоги.

16.06.2023 року між ОСББ «Квітень» та ОСОБА_5 було підписано акт наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 01.06.2023 року за яким всього витрачено адвокатом 3 години, а вартість години роботи становить 500 грн.

Факт оплати наданих послуг в сумі 1500 грн підтверджується платіжною інструкцією від 22.06.2023 року № 495.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, врахувуючи складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, розумність їхнього розміру, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квітень» витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 грн.

Згідно вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки судове рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог, то колегія суддів приходить до висновків про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Квітень» судового збору у розмірі 2 684 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 322, 525-527, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13-18, 20, 23 Закону України « Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст.1 Закону України « Про житлово-комунальні послуги», ст. 7, 15 Закону України « Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 2, 4, 5, 8, 10, 13, 19, 81, 89, 137, 141, 274, 277, 279, 280, 284, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Счастливенка Віталія Володимировича задовольнити частково.

Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам на експлуатацію будинку задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Квітень» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, б. 3-А; код ЄДРПОУ 36483382) заборгованість по внескам на експлуатацію будинку за період з 01 травня 2020 року по 31 травня 2023 року у розмірі 16 655 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 47 копійок, судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні, витрати на правову допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 березня 2025 року.

Головуючий: Судді: