Постанова від 11.03.2025 по справі 440/12928/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2025 р.Справа № 440/12928/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. (ухвалене суддею Алєксєєвою Н.Ю.) по справі № 440/12928/24

за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до Приватного підприємства ім.Зубковського

про надання дозволу на погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства ім. Зубковського (в подальшому ПП ім. Зубковського), в якому просило надати Головному управління ДПС у Полтавській області дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу в розмірі 1607388,39 грн. за рахунок майна Приватного підприємства ім. Зубковського, що перебуває у податковій заставі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першоїінстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняПолтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. та прийняти судове рішення, яким відмовити у задоволенніпозову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме,вимог Податковогокодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

У судове засідання відповідач свого представника не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

У судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ПП ім. Зубковського зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний номер 34583838, як платник податків за основним місцем обліку перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Полтавській області.

Станом на дату звернення до суду відповідач має податковий борг зі сплати єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% у розмірі 1177677,16 грн.; орендної плати з юридичних осіб у розмірі 411119,39 грн.; з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 6403,85 грн.; з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (крім викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю) у розмірі 10288,74 грн.; з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення) у розмірі 1899,25 грн.

Відповідно до довідки № 19950/5/16-31-13-10-07 від 30.10.2024 р. про наявність розрахункових рахунків ПП ім. Зубковського станом на 24.10.2024 р., відповідач має три відкриті розрахункові рахунки у АТ "Кредобанк", АТ "Кредіагріколь банк", АТ КБ "Приватбанк", АТ "Банк Альянс", філії Полтавського обласного АТ "Ощадбанк" м. Полтава.

У зв`язку з відсутністю коштів на рахунках боржника, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів існування обов`язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності, зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Згідно із ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до пунктів87.1,87.2 ст. 87 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із п.п. 88.1,88.2 ст. 88 ПК України,з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно із п.89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Пунктами95.1та 95.2 статті95 ПК Українивстановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 95.3 ПК України, стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Обов`язковими умовами (обставинами), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючого орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Тобто, ПК Українивстановлено черговість вжиття податковим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

До предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 15.11.2022 р. у справі № 807/675/16, від 06.12.2022 р. у справі № 813/4632/16, від 24.02.2023 р. у справі № 826/17041/14, від 23.03.2023 р. у справі № 520/15977/2020.

ПК Українивстановлений особливий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетами і визначений перелік заходів, які повинен здійснити орган стягнення на виконання власних повноважень: звернення до суду з вимогами про стягнення коштів з рахунків у банках; опис та вилучення майна; отримання судового дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків у разі недостатності коштів на розрахункових рахунках у банках; прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 04.10.2023 р. у справі № 805/4446/16-а.

Судовим розглядом встановлено, що станом на дату звернення до суду, згідно із інтегрованої картки особового рахунку платника податків, що ведеться в ГУ ДПС у Полтавській області, за відповідачем рахувався податковий борг зі сплати єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 % у розмірі 1177677,16 грн.; орендної плати з юридичних осіб у розмірі 411119,39 грн.; з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 6403,85 грн.; з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (крім викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю) у розмірі 10288,74 грн.; з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення) у розмірі 1899,25 грн.

Підстави виникнення податкового боргу з єдиного податку з е/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% у розмірі 1177677,16 грн.: ПП ім. Зубковського подано наступні податкові декларації: від 21.02.2022 р. № 9036452216, по якій обліковується податковий борг у розмірі 94279,09 грн.; від 03.04.2023 р. № 9310250607, по якій обліковується податковий борг у розмірі 346586,26 грн.; від 21.04.2023 р. № 9310621642, по якій обліковується податковий борг у розмірі 736811,81 грн.

ПП ім. Зубковського подано податкові декларації: від 18.02.2022 р. № 9035109511, по якій обліковується податковий борг у розмірі 3241,37 грн. по терміну сплати 30.01.2023 р.; від 15.02.2023 р. № 9025793286, по якій обліковується податковий борг у розмірі 407878,02 грн. (по термінам сплати: 02.03.2023 р. у сумі 45319,78 грн., 30.03.2023 р. у розмірі 45319,78 грн., 01.05.2023 р. у розмірі 45319,78 грн., 30.05.2023 р. у розмірі 45319,78 грн., 30.06.2023 р. у розмірі 45319,78 грн., 31.07.2023 р. у розмірі 45319,78 грн., 30.08.2023 р. у розмірі 45319,78 грн., 02.10.2023 р. у розмірі 45319,78 грн., 30.10.2023 р. у розмірі 45319,78 грн).

Підстави виникнення податкового боргу з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини у розмірі 6403,85 грн.: ПП ім. Зубковського подано податкові декларації: від 13.10.2022 р. № 9208233845, по якій обліковується податковий борг у розмірі 4617,45 грн.; від 08.02.2023 р. № 9306157756, по якій обліковується податковий борг у розмірі 1247,40 грн.; від 27.07.2023 р. № 9186081428, по якій обліковується податковий борг у розмірі 539 грн.

Підстави виникнення податкового боргу з екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (крім викидів в атмосферне повітря двоокису вуглецю) у розмірі 10288,74 грн.: ПП ім. Зубковського подано податкову декларацію від 08.02.2023 р. № 9306157783, по якій обліковується податковий борг у розмірі 10288,74 грн.

Підстави виникнення податкового боргу з рентної плати за спецвикористання води (крім рентної плати за спецвикористання води водних об`єктів місцевого значення) у розмірі 1899,25 грн: ПП ім. Зубковського подано податкові декларації: від 28.04.2023 р. № 9095483023, по якій обліковується податковий борг у розмірі 912,06 грн.; від 27.07.2023 р. № 9186039029, по якій обліковується податковий борг у розмірі 987,19 грн.

16.02.2022 р., відповідно достатті 59 ПК України, Головного управління ДПС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми «Ю» № 000294-1308-1620.

Вищевказана податкова вимога направлялась відповідачу на його податкову адресу та була вручена 23.02.2022 р.

Податковим керуючим на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 16.02.2022 р. №20/16-31-13-08-09 проведено опис майна ПП ім. Зубковського у податкову заставу, про що складено акт опису майна від 30.09.2022 р. № 2/16-31-13-10 та від 14.12.2022 р. №5/16-31-13-10.

Право податкової застави зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджено інформаційним витягом з реєстру від 21.10.2022 р. № 312957160, від 04.12.2022 р. № 317635801.

Контролюючим органом 26.09.2023 р. та 15.02.2024 р. прийнято рішення № 231/4-1631, №28/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

На виконання даних рішень, до банків у яких наявні відкриті рахунки у боржника було направлено інкасові доручення щодо стягнення податкового боргу. Дані інкасовані доручення було повернуто без виконання.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що процедура стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку передує виникненню права податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Проте, позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надано судових рішень, які набрали законної сили про стягнення з відповідача податкового боргу на суму 1607388,39 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів існування обов`язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності, зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325,326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 р. по справі № 440/12928/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 18.03.2025 року